Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/12529/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12529/25 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Дата і місце ухвалення: 29.12.2025р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів : Тарновецького І.І., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.08.2025р. про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 15 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025р. та продовжити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 15 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 29.12.2026р. з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення його позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що до закінчення терміну дії попередньої відстрочки він 05.08.2025р. надіслав на адресу відповідача засобами поштового зв`язку (цінний лист з описом вкладення, трек-номер 0103300381727) заяву про продовження відстрочки. Поштове відправлення було вручене ІНФОРМАЦІЯ_4 07.08.2025р. Однак, відповідач на заяву ОСОБА_1 не відреагував: відстрочку не продовжив, рішення про відмову не надіслав, про необхідність подання додаткових документів не повідомив. Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що згідно з описом вкладення у цінний лист від 05.08.2025р. позивачем було надіслано лише «Заяву», без додатків (копій свідоцтв, довідок тощо), у зв`язку з чим відповідач правомірно не розглянув заяву та не продовжив відстрочку. Стверджує, що судом не враховано, що ОСОБА_1 звертався не за первинним наданням відстрочки, а за її продовженням на підставі тих самих обставин, які вже були перевірені ІНФОРМАЦІЯ_3 раніше. Особова справа позивача в ІНФОРМАЦІЯ_4 вже містить копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження сина та довідки про службу дружини, оскільки саме на підставі цих документів йому була надана відстрочка до 06.08.2025р. Подання заяви про продовження відстрочки має на меті ініціювати перевірку відповідачем незмінності цих обставин. Оскільки обставини (родинні зв`язки та служба дружини) є триваючими, ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов`язаний був перевірити їх чинність через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та інші державні реєстри. Також, апелянт посилається на те, суд помилково кваліфікував правовідносини як первинне «надання» відстрочки, тоді як 05.08.2025р. ОСОБА_1 звернувся із заявою саме про продовження відстрочки у зв`язку з продовженням дії воєнного стану. Апелянт стверджує, що у разі, якщо ІНФОРМАЦІЯ_3 вважав, що для прийняття рішення йому бракує документів, він зобов`язаний був повідомити про це ОСОБА_1 . Відповідач не вчинив передбачених Постановою КМУ №560 дій, фактично усунувшись від виконання своїх законодавчо визначених обов`язків. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного: Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , та перебуває на обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 з 2009 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 ОСОБА_3 виховує ОСОБА_4 , 2010 р.н. ОСОБА_2 проходить військову службу за мобілізацією в Збройних Силах України та має військове звання молодший сержант. В 2025 році ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 було надано відстрочку від призову на військову службу за мобілізацію на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 06.08.2025р. 05.06.2025р. ОСОБА_1 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про надання йому відстрочки від призову на новий період з підстав, передбачених п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої долучив: копію паспорту позивача, копію РНОКПП позивача; копію паспорту дружини ОСОБА_2 ; копія РНОКПП ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про шлюб; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копія паспорта ОСОБА_4 ; копія РНОКПП ОСОБА_4 ; оригінал довідки військової частини НОМЕР_1 про проходження військової служби ОСОБА_2 . Відомості про отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначеної кореспонденції відсутні. 05.08.2025р. ОСОБА_1 надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про продовження відстрочки призову на військову службу за мобілізацією відповідно до п.15 ч.1 ст.15 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 07.08.2025р. зазначена заява ОСОБА_1 надійшла на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та 12.08.2025р. зареєстрована за вхідним №2602-к. 18.08.2025р. комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025р. та ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову, у зв`язку з відсутністю документів. ОСОБА_1 , стверджуючи про протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду його заяви від 05.08.2025р. про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 15 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», звернувся з даним позовом до суду, в якому також просив зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути його заяву від 05.08.2025р. та продовжити відстрочку. Суд першої інстанції визнав необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовив в їх задоволенні. Суд зазначив, що заяву позивача від 05.08.2025р. відповідачем розглянуто у встановленому порядку та, враховуючи, що ним не долучено до заяви документи, визначені Порядком №560, відповідач цілком правомірно йому відмовив у наданні відстрочки. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. Правовий режим воєнного стану в Україні діє і на сьогоднішній день. Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII. Крім цього, відповідно до пункту 2 вже згаданого Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. В розумінні статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, надалі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (надалі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу №69/2022, призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ). Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин. Відповідно до п.15 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних. Таким чином, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). Абз. 1 п. 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст.23 Закону №3543-XII у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку. Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII є: свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини, довідка про проходження військової служби чоловіком (дружиною). За правилами п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Як вже зазначалося колегією суддів, в 2025 році ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 було надано відстрочку від призову на військову службу за мобілізацію на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 06.08.2025р. 05.08.2025р. ОСОБА_1 надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про продовження відстрочки призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідну заяву було розглянуто ІНФОРМАЦІЯ_3 та протоколом від 18.08.2025р. №63 комісія відмовила у наданні ОСОБА_1 відстрочки з посиланням на відсутність документів, підтверджуючих необхідність надання відстрочки на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Про прийняте рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача шляхом надіслання на його адресу повідомлення від 18.08.2025р. №4/9210. А відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що фактично його заяву від 05.08.2025р. відповідачем не розглянуто та щодо неї не прийнято жодного рішення. Поряд з цим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи, що позивачем не долучено до заяви від 05.08.2025р. про надання відстрочки документи, визначені Порядком №560, відповідач цілком правомірно йому відмовив у наданні відстрочки, оскільки наявність права на відстрочку можливо було встановити лише на підставі свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини, довідки про проходження військової служби чоловіком (дружиною). Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції залишено поза увагою, що у заяві від 05.08.2025р. ОСОБА_1 просив продовжити йому відстрочку від призову на військову службу на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону, яку йому вже було надано до 06.08.2025р. З вказаного слідує, що визначені Додатком 5 до Порядку №560 документи були у наявності у ІНФОРМАЦІЯ_2 та на підставі них відповідачем вже було встановлено право позивача на відстрочку. При цьому, положеннями пункту 60 Порядку №560 чітко визначено, що у разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов`язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки. В матеріалах справи відсутні відомості про те, що отримавши від ОСОБА_1 заяву від 05.08.2025р. про продовження відстрочки ІНФОРМАЦІЯ_3 провів перевірку наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки за відомостями, наявними у Реєстрі, та, встановивши відсутність певних документів, повідомляв позивача про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки, як це передбачено п.60 Порядку №560. За наведених обставин та їх правового регулювання колегія суддів доходить висновку про протиправність відмови ІНФОРМАЦІЯ_2 у продовженні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, зазначеної у протоколі від 18.08.2025р. №63, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2025р. про продовження відстрочки з врахуванням висновків суду, наведених у даній постанові. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що оскільки відповідачем у встановленому порядку не розглянуто заяву ОСОБА_1 , не досліджено наявність/відсутність підстав для надання йому відстрочки за наявними документами, тому передчасною є вимога позову про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 15 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 29.12.2025р. підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції ОСОБА_1 сплачено 1211,20 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією від 15.11.2025р. При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено 1816,80 грн. судового збору згідно квитанції від 27.01.2026р. А відтак, у зв`язку з висновком суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, колегія суддів доходить висновку, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню 1514,00 грн. судового збору, що є пропорційним задоволеним позовним вимогам. Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у продовженні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, зазначену у протоколі від 18.08.2025р. №63. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025р. про продовження відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з врахуванням висновків суду, наведених у даній постанові. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1514,00 грн. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук