Постанова 4851 № 520/32215/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 р. Справа № 520/32215/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., повний текст складено 19.03.26 по справі № 520/32215/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (далі ГУ ПФУ в Волинській області, пенсійний орган), в якому просить суд: визнати рішення ГУ ПФУ в Волинській області від 18.11.2025 № 204650018572 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та довідки про стаж № 1132 від 18.11.2010 неправомірним та скасувати його; зобов`язати ГУ ПФУ в Волинській області здійснити з 01.11.2025 перерахунок ОСОБА_2 пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 29.03.1995 по 24.07.1999 та з урахуванням заробітної плати вказаної в довідці про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 за період роботи з березня 1995 по липень 1999 виданих ліквідатором Заводу «Автоскло ім. К.Т.Бондарєва» Годз О.П. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення від 18.11.2025 № 204650018572 щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та довідки про стаж № 1132 від 18.11.2010, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 18.11.2025 № 204650018572 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунку пенсії від 11.11.2025 з урахуванням довідки про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та архівної довідки № 1132 від 18.11.2010, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 484.48 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України, за місцем свого проживання, із заявою від 11.11.2025 № 7720 про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України № 1058-ІV). Для визначення права на перерахунок пенсії згідно заяви від 11.11.2025 позивачем були подані документи: скан-копії паспорта та ідентифікаційного коду, архівна довідка про стаж № 1132 від 18.11.2010, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 28 від 16.10.2010 та довідка про перейменування організації видані Заводом «АВТОСКЛО» ім. К. Т. Бондарева. Копій первинних документів, на підстав яких були видані зазначені довідки, надано не було. Під час детального аналізу поданих документів, встановлено, що документи подані для підтвердження страхового стажу, не відповідають вимогам Порядку, який затверджений Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993, а саме відсутня інформація, щодо повноважень ліквідатора видавати (підписувати) документи Завод «АВТОСКЛО» ім. К. Т. Бондарева. У довідці про заробітну плату незазначено назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відомості змісту довідки первинними документими відповідно абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1. Виходячи із вище зазначених норм чинного законодавства, відповідачем винесено рішення про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням стажу набутого до 01.01.2004 та заробітної плати, відповідно до Закону України № 1058- ІV. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію відповідно до Закону України № 1058- ІV. 11.11.2025 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та з урахуванням довідки про стаж № 1132 від 18.11.2010. Відділом перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ у Волинській області розглянуто заяву від 11.11.2025 ОСОБА_2 щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до ст.40 Закону України № 1058- ІV та винесено рішення № 204650018572 від 18.11.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії. Рішення обґрунтовано тим, що для визначення права на перерахунок пенсії згідно заяви від 11.11.2025 позивачем були подані документи: скан-копії паспорта та ідентифікаційного коду, архівна довідка про стаж № 1132 від 18.11.2010, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 28 від 16.10.2010 та довідка про перейменування організації видані Заводом «АВТОСКЛО» ім. К. Т. Бондарева. Копій первинних документів, на підстав яких були видані зазначені довідки, надано не було. Під час детального аналізу поданих документів, встановлено, що документи подані для підтвердження страхового стажу, не відповідають вимогам Порядку, який затверджений Постановою КМУ №637 від 12.08.1993, а саме відсутня інформація, щодо повноважень ліквідатора видавати (підписувати) документи Завод «АВТОСКЛО» ім. К.Т. Бондарева. У довідці про заробітну плату незазначено назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відомості змісту довідки первинними документами відповідно абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1. Не погодившись з рішенням пенсійного органу № 204650018572 від 18.11.2025, позивач звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що за бажанням особа має право звернутися до органу Пенсійного фонду за обчисленням пенсії із врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000, надавши довідку про заробітну плату, яка має містити інформацію про назву первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Така довідка є підставою для обчислення пенсії за умови її підтвердження первинними документами. Твердження відповідача про неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з відсутністю первинних документів, суд не приймає, оскільки у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов такого висновку: посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Суд зазначив, що надана позивачем довідка про заробітну плату містить інформацію про загальний розмір заробітної плати за відповідний період та про розмір заробітної плати із розбивкою по місяцях, видана на підставі первинних документів, про що прямо зазначено в довідці, підписана керівником товариства та головним бухгалтером, довідка містить підстави для видачі з посиланням на відповідні документи, тому враховуючи викладене довідка відповідає вимогам Порядку № 22-1. У випадку виникнення сумнівів щодо достовірності відомостей зазначених у довідці про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та у довідці про стаж № 1132 від 18.11.2010 за період роботи з березня 1995 по липень 1999 виданих ліквідатором Заводу «Автоскло ім. К.Т. Бондарєва» Годз О.П., відповідач, в силу приписів ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058- ІV, мав можливість здійснити перевірку первинних документів, на підставі яких видано довідку. Але він підійшов до цього питання формально та не ініціював проведення перевірки та не було зроблено запит до ліквідатора з метою перевірки відомостей, що містяться у довідках, з первинними документами. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Волинській області від 18.11.2025 № 204650018572 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню. Для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вирішив вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунку пенсії від 11.11.2025 з урахуванням довідки про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та архівної довідки № 1132 від 18.11.2010, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон України № 1058-IV). Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058-IV). Відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України № 1058-IV за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/118461.1 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до абз. 2 підп. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Згідно п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Відтак, обов`язковою умовою для обчислення чи перерахунку пенсії з урахування заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 233/179/17. Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Згідно п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: - надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; - реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; - уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Згідно з п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. Отже, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. Відтак, при зверненні особи із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, особа має право подати документи, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, а у разі виникнення в пенсійного органу сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів, останній може перевірити їх у визначеному законом порядку. Судом встановлено, що 11.11.2025 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та з урахуванням довідки про стаж № 1132 від 18.11.2010. Відділом перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ у Волинській області розглянуто заяву від 11.11.2025 ОСОБА_2 щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до ст.40 Закону України № 1058- ІV та винесено рішення № 204650018572 від 18.11.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії. Рішення обґрунтовано тим, що для визначення права на перерахунок пенсії згідно заяви від 11.11.2025 позивачем були подані документи: скан-копії паспорта та ідентифікаційного коду, архівна довідка про стаж № 1132 від 18.11.2010, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 28 від 16.10.2010 та довідка про перейменування організації видані Заводом «АВТОСКЛО» ім. К. Т. Бондарева. Копій первинних документів, на підстав яких були видані зазначені довідки, надано не було. Під час детального аналізу поданих документів, встановлено, що документи подані для підтвердження страхового стажу, не відповідають вимогам Порядку, який затверджений Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993, а саме відсутня інформація, щодо повноважень ліквідатора видавати (підписувати) документи Завод «АВТОСКЛО» ім. К.Т. Бондарева. У довідці про заробітну плату незазначено назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відомості змісту довідки первинними документами відповідно абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1. Колегія суддів зазначає, що довідка про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 за період роботи з березня 1995 по липень 1999 виданих ліквідатором Заводу «Автоскло ім. К.Т.Бондарєва» Годз О.П., стосовно суми заробітної плати, отриманої в період з 1995-1999 з розбивкою по місяцях, видана на підставі: «особових рахунків». Вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок), підписана керівником та головним бухгалтером товариства. Твердження відповідачів про неможливість врахування заробітної плати у зв`язку з відсутністю акту перевірки, суд не приймає, оскільки у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. В подальшому Верховний Суд у постановах від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17, від 24.06.2021 у справі № 233/179/17, від 14.07.2021 у справі № 398/932/16-а та від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18 не знайшов підстав для відступу від правових висновків, викладених в постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17. При цьому, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на невідповідність довідки про заробітну плату вимогам чинного законодавства. Колегія суддів зазначає, що за приписами законодавства, саме пенсійний орган наділений повноваженнями вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб. Отже, у разі сумніву щодо достовірності відомостей, зазначених у довідках, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Також, колегія суддів зазначає, що згідно довідки, копія якої наявна в матеріалах справи, встановлено: з 01.01.1989 Костянтинівський завод «Автоскло» перейменовано Виробниче об`єднання «Автоскло», наказ Корпорації № 1057 від 21.12.1988; 01.04.1999 створено Державне підприємство «Завод Автоскло», наказ Корпорації № 28 від 31.03.1999; 22.07.1999 Державне підприємство «Завод Автоскло» присвоєно ім`я ОСОБА_3 », постанова Кабінету Міністрів № 1333 від 22.07.1999. Вказана довідка підписана директором підприємства та проставлено відповідно печатку. Відповідно до архівної довідки № 1132 від 18.11.2010, Лєвина М.Єдійсно працювала у Костянтинівському державному підприємстві завод «Автоскло» ім. К.Т.Бондарєва. З 29.03.1995 - прийнята в амбулаторію заводу медичною сестрою, наказ № 96-К від 29.03.1995; з 01.11.1996 переведена страршою медичною сестрою амбулаторії заводу, наказ № 206-К від 01.11.1996; з 24.07.1999 звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП УСРР, наказ № 143-К від 24.07.1999. Довідка надана на підставі книг наказів за період 1995-1999 та особистої картки обліку ФТ-2. Архівна довідка № 1132 від 18.11.2010 підписана ліквідатором О.П. Годз та засвідчена печаткою підприємства. Суд зазначає, що у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності відомостей зазначених у довідці про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та у довідці про стаж № 1132 від 18.11.2010 за період роботи з березня 1995 по липень 1999 виданих ліквідатором Заводу «Автоскло ім. К.Т.Бондарєва»., відповідач, в силу приписів ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV, мав можливість здійснити перевірку первинних документів, на підставі яких видано довідку. Але він підійшов до цього питання формально та не ініціював проведення перевірки та не було зроблено запит до ліквідатора з метою перевірки відомостей, що містяться у довідках, з первинними документами. Суд зазначає, що не вчинення, неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у даному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18. Відтак, відповідач при розгляді заяви про перерахунок пенсії повинен був врахувати інформацію, наведену у довідці про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та довідці про стаж № 1132 від 18.11.2010 видані ліквідатором Заводу «Автоскло ім. К.Т.Бондарєва». Отже, рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 18.11.2025 № 204650018572 не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям законності та обґрунтованості. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунку пенсії від 11.11.2025 з урахуванням довідки про заробітну плату № 28 від 16.10.2010 та архівної довідки № 1132 від 18.11.2010, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ у Волинській області про скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки апеляційна скарга в цій частині не вмотивована та не містить доводів щодо неправомірності рішення суду першої інстанції. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено. Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 по справі № 520/32215/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий