Постанова 4851 № 440/14247/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2026 р. Справа № 440/14247/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, повний текст складено 20.11.25 по справі № 440/14247/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, пенсійний орган), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області № 163950035120 від 12.08.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України № 1058-ІV), період роботи з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно архівних довідок від 01.07.2025 № 01-07/104 та №01-07/104а; період роботи з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно із записами в трудовій книжці від 05.01.1992. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку, подавши необхідні документи. Однак, відповідач своїм рішенням відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії. Позивач вважає, що такими своїми діями відповідач порушив гарантоване право на належну пенсію. Наголосив, що звертався з заявами до відповідних територіальних архівних установ, для підтвердження вищезазначених періодів трудового стажу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 12.08.2025 № 163950035120. Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України № 1058-ІV, період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1996, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211.20 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.08.2025, а також доданих до заяви документів, ГУ ПФУ в Кіровоградській області, прийнято рішення від 12.08.2025 № 163950035120, яким позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком. В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно довідок (№ 0-07/104 від 01.07.2025, № 01-07/104а від 01.07.2025), оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. Крім цього до стажу не враховано період з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно трудової книжки (від 05.01.1992), оскільки в запису про прийняття на роботу виправлено дату наказу та не завірено належним чином. Вказує, що позивач звернулась з позовом про зарахування до страхового стажу відповідний період, а фактично вимоги підпадають під цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для прав та інтересів особи. Отже, право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, у ОСОБА_1 відсутнє. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 звернувся із заявою від 05.08.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України з питання призначення пенсії за віком відповідно Закону України № 1058-ІV. ГУ ПФУ в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частині 1 статті 115 Закону України № 1058-ІV та 12.08.2025 прийнято рішення № 163950035120, яким відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу для призначення дострокової пенсії за віком, згідно наданими документами. Рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 12.08.2025 № 163950035120 вмотивоване тим, що до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно довідок (№ 0-07/104 від 01.07.2025, № 01-07/104а від 01.07.2025), оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. Крім цього до стажу не враховано період з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно трудової книжки (від 05.01.1992), оскільки в запису про прийняття на роботу виправлено дату наказу та не завірено належним чином. Право на призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України № 1058-ІV, з урахуванням наявних документів, відсутнє. Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідача не містить відомостей про оцінку пенсійним органом періоду членства позивача у КСП та його відповідності наведеним вимогам законодавства. Суд критично оцінив твердження відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно довідок (№ 0- 07/104 від 01.07.2025, № 01-07/104а від 01.07.2025), оскільки прізвище не відповідає паспортним даним, оскільки складення таких довідок здійснено Комунальною установою Об`єднаним трудовим архівом Козельщинської селищної ради на підставі наявних у такої установи матеріалів, переданих останній. Відтак, така установа позбавлена можливості зазначати відомості інші, аніж зазначені у відповідних матеріалах, які їй передані роботодавцем (або його правонаступником), однак вказана інформація могла бути передана архівній установі у тому числі із помилковим зазначенням назви прізвища позивача, а також із скороченням по батькові ОСОБА_2 на « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 ». Оцінюючи вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України № 1058-ІV, період роботи з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно архівних довідок від 01.07.2025 № 01-07/104 та № 01-07/104а; період роботи з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно із записами в трудовій книжці від 05.01.1992, суд наголошує, що хоч трудова книжка і містить записи про період роботи з 01.02.1991 по 05.08.1997, однак відомості про виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача та відпрацьовані людино-дні відповідно до такої трудової книжки та архівної довідки від 01.07.2025 №01-07/104 свідчать про його зайнятість лише у період з 1991 по 1996 роки. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України № 1058-ІV, період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1996, з урахуванням висновків суду. Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV). Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України № 1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі- Порядок № 22-1) зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.8 Порядку № 22-1). За змістом пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу); 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01.07.2000 орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам... у разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 (додаток 5) ; 4) відомості про місце проживання особи; 6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема: - військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій; - особам, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19 (з числа резервістів, військовозобов`язаних, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), 20, 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи, які підтверджують безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації). Особами з числа резервістів і військовозобов`язаних, особами, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, додаються документи, які підтверджують їх належність до таких осіб (незалежно від наявності в посвідченні зазначених вище відомостей) (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону). Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону України № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 5 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція №110). Так, за приписами пункту 1.1 Інструкції № 110 трудова книжка основним документом про трудову діяльність працівника. Аналогічна норма міститься у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників». Пунктом 1.2 Інструкції № 110 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.74 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в тому числі і внесення до неї записів, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням. З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №

162. Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Разом з тим, у силу пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою КМУ від 12.08.1993 № 637; далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. При цьому, як вже зазначалося судом, основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спору, колегія суддів приходить до висновку, що лише відсутність трудової книжки, відсутність записів у трудовій книжці, явна та очевидна неповнота або суперечливість наявних записів у трудовій книжці зумовлюють виникнення необхідності у встановленні трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами чи на підставі показань свідків При цьому, записи у трудовій книжці мають пріоритет перед відомостями інших документів про періоди та предмет роботи, а тому необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу виникає лише у випадку відсутності записів достатнього змісту у самій трудовій книжці. Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи найманого працівника. Як вже було зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Відтак, у силу положень ч. 1 ст. 56 Закону України № 1788-ХІІ обов`язковою кваліфікуючою умовою набуття громадянином України з категорії членів колгоспу права на збільшення страхового стажу за рахунок періоду членства у колгоспі після 01.01.1965 є виконання мінімуму трудової участі в громадському господарстві. У випадку ж невиконання учасником суспільних відносин мінімуму трудової участі в громадському господарстві набуття громадянином України з категорії членів колгоспу права на збільшення страхового стажу за рахунок періоду членства у колгоспі поставлено законодавцем у залежність від наявності або відсутності поважних причин, котрі спричинили настання такого випадку. Колегія суддів зазначає, що порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310 (далі - Основні Положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень). Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Також слід колегія суддів зазначає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм рішенням відмовив у призначенні пенсії, зазначивши, що в ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно довідок (№ 0-07/104 від 01.07.2025, № 01-07/104а від 01.07.2025), оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. Крім цього до стажу не враховано період з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно трудової книжки (від 05.01.1992), оскільки в записі про прийняття на роботу виправлено дату наказу та не завірено належним чином. Дослідивши копію трудової книжки колгоспника від 05.01.1992 на ім?я ОСОБА_1 , судом встановлено, що в ній містяться наступні записи: ??запис № l - служба в Армії; ??запис № 2 від 01 02.1991 - прийнятий в члени КСП «Пашківське»; ??запис № 3 від 05.08.1997 - вибув з членів КСП «Пашківське»; ??запис № 4 від 12 08 1997 - прийнятий на роботу трактористом в ПСП «Булах»; ??запис № 5 від 08.06 2000 - звільнений з роботи за власним бажанням; ??запис № 6 від 31 01.2001 - прийнятий лебідником-трактористом 3/с ДН-601 в Дніпропетровський техучасток водних шляхів ; ??запис № 7 від 01.07.2001 - переведений оператором-мотористом 3/с ДН-601; ??запис № 8 від 24 08.2001 - звільнений за власним бажанням; ??запис № 9 від 28 01.2008 - прийнятий слюсарем-ремонтником 4 розряду; ??запис № 10 від 01.04 2008 - переведений слюсарем-ремонтником 5 розряду; ??запис № l 1 від 01 06.2012 - переведений машиністом бульдозера 6 розряду, ??запис № l2 від 18 09.2012 - назву підприємства змінено; ??запис № 13 від 06.04.2016 - звільнений за власним бажанням; ??запис № 14 від 11.04.2016 - прийнятий машиністом бульдозера на дільницю ТОВ «Дніпропетровська будівельна компанія «Гідромеханізаця». Наразі позивач є працевлаштованим за своїм останнім місцем роботи та несе військову службу у ВЧ НОМЕР_1 Отже, трудова книжка позивача містить інформацію про його трудовий стаж з відповідними записами про роботу, наказами про прийняття та звільнення, записи скріплені підписом та печаткою підприємств. Оскільки трудова книжка позивача містить необхідну інформацію про трудовий стаж позивача, суд приходить до висновку, що відповідач під час розгляду заяви про призначення пенсії повинен був врахувати відомості, зазначені в трудовій книжці. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка дійсно містить запис № 2 від 01.02.1991 про прийняття в члени КСП «Пашківське» та запис № 3 від 05.08.1997 про вибуття з членів КСП «Пашківське», що засвідчено печаткою по відтиску якої не можливо визначити назву підприємства, а також в записі про прийняття на роботу виправлено дату наказу шляхом наведення. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 , у постанові від 09.08.2019 по справі № 654/890/17. Колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Окрім того, в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19. Відсутність посилання чи неточних записів не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки. Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а. Суд критично оцінює твердження відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності з 01.02.1991 по 05.08.1997 згідно довідок (№ 0- 07/104 від 01.07.2025, № 01-07/104а від 01.07.2025), оскільки прізвище не відповідає паспортним даним, оскільки складення таких довідок здійснено Комунальною установою Об`єднаним трудовим архівом Козельщинської селищної ради на підставі наявних у такої установи матеріалів, переданих останній. Відтак, така установа позбавлена можливості зазначати відомості інші, аніж зазначені у відповідних матеріалах, які їй передані роботодавцем (або його правонаступником), однак вказана інформація могла бути передана архівній установі у тому числі із помилковим зазначенням назви прізвища позивача, а також із скороченням по батькові ОСОБА_2 на «Вас.», « ОСОБА_4 ». Колегія суддів зазначає, що невиконання іншими особами своїх зобов`язань, в тому числі не правильне ведення роботодавцем трудових книжок та помилкове зазначення у відповідних документах прізвища чи скорочення по батькові не повинно мати негативних наслідків для позивача. Наявність таким розбіжностей ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу та не можуть бути підставою для незарахування пенсійним органом періоду роботи позивача в колгоспі до його страхового стажу, оскільки йдеться про одну й ту ж особу - ОСОБА_1 . Окремо суд наголошує, що відповідно до архівної довідки від 01.07.2025 № 01-07/104б Комунальної установи Об`єднаним трудовим архівом Козельщинської селищної ради встановлено, що у документах архівного фонду колгоспу «Зоря комунізму» та КСП «Пашківське» с. Пашківка Козельщинського району Полтавської області за 1991-1997 роки, які надійшли на зберігання до архівної установи, відсутні інші особи з прізвищем, ім`ям, по-батькові « ОСОБА_1 ». Відтак, вказані посилання відповідача є недостатніми для відмови у зарахуванні спірного стажу, оскільки трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача за вказаний період у колгоспі, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або її періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що орган пенсійного фонду має усі правові підстави для того, щоб самостійно витребовувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника, разом з тим, у спірних правовідносинах пенсійним органом не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів у вкладиші трудової книжки. Колегія суддів зауважує, що актом ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.09.2025 № 1600-0903-1/6152 (3451) проведено перевірку архівної довідки від 01.07.2025 № 01-07/104а виданої КОМУНАЛЬНОЮ УСМАНОВОЮ «ОБ`ЄДНАНИЙ ТРУДОВИЙ АРХІВ» КОЗЕЛЬЩИНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОСОБА_1 за період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1996, висновками якої за результатами перевірки архівної довідки від 01.07.2025 № 01-07/104а розбіжностей з даними первинних документів по гр. «итого»* та гр. «разом» не встановлено. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень). Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Так, трудова книжка позивача містить відомості, згідно з якими: 1991 рік: встановлений мінімум трудової участі - 260, виконання річного мінімуму позивачем - 266; 1992 рік: встановлений мінімум трудової участі - 280, виконання річного мінімуму позивачем - 286; 1993 рік: встановлений мінімум трудової участі - 280, виконання річного мінімуму позивачем - 281; 1994 рік: встановлений мінімум трудової участі - 280, виконання річного мінімуму позивачем - 306; 1995 рік: встановлений мінімум трудової участі - 280, виконання річного мінімуму позивачем - 280; 1996 рік: встановлений мінімум трудової участі - 280, виконання річного мінімуму позивачем -

292. Окрім того, відповідно до архівних довідок від 01.07.2025 № 01-07/104 та № 01-07/104а Комунальної установи Об`єднаним трудовим архівом Козельщинської селищної ради, у книгах обліку нарахувань заробітної плати колгоспника колгоспу «Зоря комунізму» та КСП «Пашківське» с. Пашківка Козельщинського району Полтавської області значиться: за 1991 рік - Кушнірук Сергій Вас.*, 1992-1993 рік - ОСОБА_1 *, 1994-1996 рік - ОСОБА_1 *, 1997 рік - ОСОБА_1 .*, в яких також зазначено про відповідну кількість людино-днів і відповідні суми заробітної плати. Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не містить відомостей про оцінку пенсійним органом періоду членства позивача у КСП та його відповідності наведеним вимогам законодавства. З огляду на все викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 12.08.2025 № 163950035120. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку для належного захисту прав позивача необхідно зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України № 1058-ІV, період роботи з 01.02.1991 по 31.12.1996, з урахуванням висновків суду. Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог оскаржуваного рішення суду. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/14247/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко