Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5398/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 р.Справа № 520/5398/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 13.04.26 у справі № 520/5398/26 за позовом ОСОБА_1 до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати дії державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колотило Вероніки Георгієвни про відкриття виконавчого провадження (ВП №80378684) незаконними; - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колотило Вероніки Георгієвни про відкриття виконавчого провадження (ВП №80378684) від 04.03.2026; - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колотило Вероніки Георгієвни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 04.03.2026 (ВП № 80378684); - визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції Колотило Вероніки Георгієвни про стягнення виконавчого збору від 04.03.2026 (ВП №80378684). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у задоволенні позовної заяви відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що в матеріалах виконавчого провадження №80378684 відсутні належні та допустимі докази направлення рекомендованим поштовим відправленням боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження засобами та у спосіб, визначеними ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не виконав свій обов`язок щодо надіслання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, чим позбавив позивача права бути обізнаним про наявність виконавчого провадження. Уважає, що відсутність доказів обізнаності боржника про вимоги державного виконавця тягне за собою правові підстави для визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Балаклійський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колотило Вероніки Георгієвни, прийнятих в межах ВП №80378684. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 04.03.2026 до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стягувачем ІНФОРМАЦІЯ_1 , пред`явлено заяву про примусове виконання постанови про адміністративне правопорушення 955/1/п, виданої 22.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 34000,00 грн. До заяви стягувачем додано оригінал зазначеного виконавчого документу. Державним виконавцем Колотило В.Г. 04.03.2026 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №80378684 з примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення 955/1/п, виданої 22.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 34000,00 грн. Копії постанов про відкриття виконавчого провадження, згідно з трекінгом поштового відправлення від 04.03.2026 направлено позивачу відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» за вих. № 12933, 12934 від 04.03.2026. 10.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про надання постанови про накладення на нього штрафу. В той же день позивач отримав документи виконавчого провадження. Уважаючи, що дії державного виконавця Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції Колотило В. Г. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 80378684 є протиправними, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2026 прийнята державним виконавцем про примусове виконання постанови №995/1/п від 22.09.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також усі постанови які прийняті державним виконавцем у межах відкритого виконавчого провадження ВП 80378684, є незаконними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії державного виконавця є законними, правомірними, відповідають нормам чинного законодавства України, а постанови є обґрунтованими та такими, що відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України №1404-VІІІ). Відповідно до статті 1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами статей 3, 4 Закону України №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема: - рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); - пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У свою чергу, Закон України №1404 є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до Закону №1404, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404 підлягають примусовому виконанню. За змістом розділу ІІІ (пункти 1-3) Інструкції примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону. Виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону. При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону виконавець враховує таке: повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства; ім`я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім`я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері; відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. Статтею 12 Закону України №1404-VIII встановлені строки пред`явлення виконавчих документів до виконання та переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку та визначено таке.

1. Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

2. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

3. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

4. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Поряд із тим, частиною першою статті 303 КУпАП визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень. За змістом статті 303 КУпАП можна дійти висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути звернена до виконання лише протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі пропуску цього строку така постанова не підлягає виконанню. З матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження №80378684 слідує, що у постанові № 955/1/п від 22.09.2025, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що постанова набрала законної сили 22.09.2025. Отже, з моменту набрання постановою законної сили строк її пред`явлення до примусового виконання 3 місяці, тобто до 22.12.2025. Позивач, у свою чергу, у позові посилався на пропущений відповідачем строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який сплинув на його думку 22.12.2025. Проте Законом України "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15.03.2022 за №2129-ІХ (набрав чинності 26.03.2022) розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, за яким на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 05:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації, та триває і на цей час. Отже, з моменту набрання чинності Законом України від 15.03.2022 за №2129-ІХ та з урахуванням запровадження воєнного стану 24.02.2022 тримісячний строк пред`явлення виконавчого документа переривається та може бути відновлений після припинення або скасування воєнного стану на території України, що не виключає права пред`явлення такого документа до виконання під час діє воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України "Про виконавче провадження", як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 15.03.2023 у справі №260/2595/22 Отже, положення, на які посилається позивач, станом на вчинення адміністративного правопорушення та звернення виконавчого документа до виконання зупиненні до скасування воєнного стану, порушення відповідних строків відсутнє. З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на пропущення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно постанова про відкриття виконавчого провадження № 80378684 від 04.03.2026, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 80378684 від 04.03.2026, постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 80378684 від 04.03.2026 є обґрунтованими та такими, що відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії державного виконавця є законними, правомірними, відповідають нормам чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання дій відповідача протиправними. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки відповідні підстави не були наведені позивачем у позові. Згідно з приписами частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 520/5398/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова