Постанова Волинський апеляційний суд № 161/1102/13-ц

Справа № 161/1102/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/691/26 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., з участю: секретаря судового засідання Савчук О. В., представника стягувача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, мотивуючи її тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , Приватної фірми «Ранал», ОСОБА_2 , Приватної фірми «Вітантранс», задоволено частково, а саме стягнуто з Приватної фірми «Ранал» солідарно з основним боржником ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 567 934,26 грн 26 згідно з кредитним договором № 26/р від 29.07.2008 року та стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з основним боржником ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 567 934,26 грн за цим кредитним договором та вирішено питання про розподіл судових витрат. 13.06.2013 рішенням Апеляційного суду Волинської області апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного від 28 березня 2013 року в оскаржуваній частині в даній справі було скасовано та ухвалено стягнути з Приватної фірми «Ранал» солідарно з основним боржником ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 687335,97 грн та стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з основним боржником ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 687335,97 грн. 30.01.2014 року Луцьким міськрайонний судом Волинської області було видано виконавчий лист №

241. Вказує, що оригінал даного виконавчого документа знаходився на архівному зберіганні в «Центрі обробки документів» АТ КБ «Приватбанк», що розташовувався в м. Львів, вул. Північна,

2. Однак, 05.10.2025 року внаслідок збройної агресії російської федерації та масованого ракетного обстрілу м. Львова відбулося пряме влучання в складські приміщення за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2, 2А. Внаслідок вибуху та подальшої пожежі будівлю архіву та всі оригінали документів, що в ньому зберігалися, було фізично знищено. Зазначає, що наразі виконавчий документ не перебуває на примусовому виконанні в органах ДВС чи у приватних виконавців. На підставі наведеного стягувач просив суд видати дублікат виконавчого листа № 241 від 30.01.2014 року у цивільній справі № 161/1102/13-ц Луцького міськрайонного суду Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа. Не погодившись із даною ухвалою суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити його заяву. Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчий документ відсутній як в АТ КБ «Приватбанк», так і на виконанні у будь-якому відділі виконавчої служби України, а оскільки є підстави вважати, що виконавчий лист було втрачено внаслідок ракетного обстрілу 05 жовтня 2025 року та повного знищення приміщення архіву, що призвело до втрати оригіналу виконавчого листа, то слід заяву про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити. Також апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визначення судом строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання в один рік та відповідно закінчення строку на звернення із заявою про видачу дублікату виконавчого листа. Вказує, що суд першої інстанції не врахував приписи ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», а також те, що втрата документа відбулася з причин, що не залежали від волі стягувача. Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, а тому суд ухвалив розгляд справи проводити за його відсутності, що відповідає вимогам ч.2 ст.372 ЦПК України. В судовому засіданні апеляційного суду представник стягувача Мельник В. М. доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ КБ «ПриватБанк» Мельник В. М., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , Приватної фірми «Ранал», ОСОБА_2 , Приватної фірми «Вітантранс» задоволено частково, а саме - стягнуто з Приватної фірми «Ранал» солідарно з основним боржником ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 567 934 грн 26 коп. згідно з кредитним договором № 26/р від 29.07.2008 року та стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з основним боржником ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 567 934 грн 26 коп. згідно з кредитним договором № 26/р від 29.07.2008 року та вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.20-27). 13 червня 2013 року рішенням Апеляційного суду Волинської області апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного від 28 березня 2013 року в оскаржуваній частині в даній справі скасовано та ухвалено стягнути з приватної фірми «Ранал» солідарно з основним боржником ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 687335 грн 97 коп. та стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з основним боржником ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 687335 грн 97 коп. (а.с.29-33). 30 січня 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано виконавчий лист № 241 про стягнення з ОСОБА_2 солідарно з основним боржником ОСОБА_3 у користь ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитої заборгованості в розмірі 687335 грн 97 коп. (а.с.34-35). Із матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2019 року постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Біловою В. А. повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» ( оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) та надіслано разом з оригіналом виконавчого документа на адресу ПАТ АБ «ПриватБанк» (а.с.35-37). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Аналізуючи зміст даної норми, слід дійти висновку, що підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання, змінювати в дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. На підтвердження втрати виконавчого документа АТ КБ «ПриватБанк» надало суду довідку про втрату виконавчого листа, з якої вбачається, що оригінал виконавчого документа знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , та внаслідок прямого влучання у складські приміщення 05 жовтня 2025 року за вказаною адресою під час масованого ракетного удару рф був знищений разом з будівлею архіву, що підтверджено актом про пожежу ГУ ДСНС у Львівській області (а.с.5). Зазначене також підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.17). Проте, в акті про пожежу лише зафіксовано, що там знаходились архівні паперові документи, без їх зазначення. Жодних актів про передачу саме спірного документа до цього архіву не надано. Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що виконавчий лист було повернуто державним виконавцем на адресу стягувача АТ КБ «Приватбанк» в особі філії Волинського ГРУ (м.Луцьк, проспект Відроження, 1). Зі змісту постанови державного виконавця від 21.10.2019 року та самого виконавчого документа видно, що адреса стягувача також зазначена як: 43020, м.Луцьк, проспект Відродження,

1. Стягувач у своїй заяві покликається на причину втрати виконавчого листа, пов`язуючи її з обстрілом приміщення на АДРЕСА_1 , хоча жодним чином не пояснює та не надає доказів того, чому і у зв`язку з чим цей виконавчий документ там знаходився на вказану дату. У справі відсутні будь-які докази направлення цього виконавчого листа на зберігання до приміщення в м. Львові. Також слід зазначити, що стягувач обґрунтовує свою заяву тим, що виконавчий лист у даній справі, який втрачений, знаходився на архівному зберіганні в «Центрі обробки документів» за вказаною адресою у м. Львові, хоча доводи його апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до дня подачі заяви до суду не збіг. Таким чином, підстави передання стягувачем цього документа на архівне зберігання заявником також не зазначено та не надано жодних доказів про рішення Експертної комісії банку про передачу його в архів. Відповідно до п.1.3 Положення про порядок зберігання Національним банком та банками України документів в умовах особливого періоду, затвердженого постановою Правління НБУ 26.03.2004 року № 134, архівний документ - це документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об`єкт рухомого майна. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України). Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17. Таким чином, не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи щодо доведення факту втрати виконавчого листа, оскільки банком ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів того, що виконавчий лист був переданий на зберігання у дане архівне приміщення, відсутні докази і того, на якій підставі банківські документи знаходились на зберіганні у м. Львів, та не надано перелік виконавчих листів, що передані на відповідне зберігання. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено належними доказами одну із підстав для видачі дубліката виконавчого листа факту його втрати за наведених у заяві обставин, що є підставою для відмови у задоволенні заяви. Разом з тим, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо пропущення стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку, одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11, у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах установленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли такий строк сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви. Як убачається з матеріалів справи, рішення Луцького міськрайонного від 28 березня 2013 року, яке було скасоване частково 13 червня 2013 року рішенням Апеляційного суду Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 солідарно з основним боржником ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну заборгованість в розмірі 687335 грн 97 коп є чинним, перебувало на примусовому виконанні, проте боржником не виконано. Оригінал виконавчого листа, виданий 30 січня 2014 року, постановою від 21 жовтня 2019 року повернуто стягувачу без виконання. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішенням суду законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. У пункті 1 частини 2 цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року №1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року №1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно з частиною 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. У справі, яка переглядається, судом установлено, що виконавчий лист перебував на виконанні та 21 жовтня 2019 року був повернутий стягувачу постановою старшого державного виконавця. Отже, беручи до уваги викладене, суду першої інстанції слід було керуватися при визначенні строку для пред`явлення виконачого документа до виконання не терміном в один рік, а з урахуванням приписів ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» - три роки. У зв`язку з цим доводи стягувача щодо застосування в даній справі Закону № 2129-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 26 березня 2022 року, є підставними. Отже, вказаними змінами до закону встановлено, що на час воєнного стану визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано, а тому зазначений строк перервався і відповідно слід вважати, що строк пред`явлення виконавчого документа в даній справі не пропущено. У постанові від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд зазначив таке: «Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання». Аналогічні висновки містяться і в постановах ВС від 3 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22, від 9 листопада 2023 року в справі №0440/5997/18, від 19 червня 2024 року в справі № 278/6265/13 від 18 липня 2024 року в справі № 796/198/2018. З огляду на зазначене висновок суду першої інстанції про те, що строк на повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 21 жовтня 2020 року, тобто через один рік після винесення постанови від 21 жовтня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу, є неправильним, тому доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання про видачу дубліката виконавчого листа, однак лише з мотивів, наведених у даній постанові. На підставі викладеного, керуючись пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, ухвала суду в частині мотивів відмови у задоволенні таких вимог підлягає зміні. Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2026 року в даній справі змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції даної постанови. В решті ухвалу суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя Судді