Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/14/25

Справа № 991/14/25 Провадження 1-кп/991/1/25 У Х В А Л А 04 червня 2026 року м.Київ Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Запоріжжя, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Краматорськ Донецької області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України. Ухвалою Суду від 14 січня 2025 року у цьому провадженні призначено судовий розгляд. Засобами електронного зв`язку 02 червня 2026 року до суду надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . У зв`язку з цим у судовому засіданні 04 червня 2026 року Судом вирішувалося таке клопотання.

2. Доводи клопотання Як свідчить зміст клопотання, до обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2024 року застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , продовжувався згідно із положеннями ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України. Востаннє 07 квітня 2026 року ухвалою Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 продовжено такі обов`язки: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Посилаючись на те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування обвинуваченого від суду), продовжує існувати, прокурор зазначає про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .

3. Позиція учасників судового засідання Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомив, що ризик переховування від суду на сьогодні не перестав існувати. Аргументація щодо цього викладена у клопотанні та не змінна порівняно з попередніми клопотаннями. Прокурор вважає, що обставини не вказують на зменшення цього ризику чи його припинення, а навпаки, оскільки на сьогодні судовий розгляд перебуває на завершальній стадії, усвідомлення наявності обсягу доказів, які підтверджують винуватість особи, навпаки, може спонукати її до переховування від суду. Захисник ОСОБА_7 02 червня 2026 року засобами електронного зв`язку подав до суду письмові заперечення на клопотання прокурора. На його переконання твердження прокурора про збільшення ризиків є безпідставними. На думку сторони захисту станом на сьогодні цей ризик зменшився і нівелювався самою стадією розгляду справи, оскільки на сьогодні всі письмові докази досліджені, всі свідки допитані, допитаний один обвинувачений, а обвинувачений ОСОБА_4 допитаний майже в повному обсязі. Підстав для переховування ОСОБА_4 у такому випадку взагалі немає. Крім того, захисник звертає увагу, що в цьому клопотанні прокурор вкотре зазначає, що ОСОБА_4 з лютого 2022 року до моменту затримання виїжджав 12 разів за межі території України. У цих випадках він, по-перше, повертався і був затриманий саме на території України, а не поза її межами, а по-друге, перетин державного кордону на законних підставах і повернення жодним чином не впливає на ризик переховування. Також захисник ОСОБА_7 наголошує, що обвинувачений станом на сьогодні має соціальні зв`язки, постійне місце роботи, проживає зі своїм сином, за адресою яку повідомлено як суду, так і органу досудового розслідування та прокурору. Зважаючи на це, захисник просить клопотання про продовження строку дії обов`язків щодо ОСОБА_4 залишити без задоволення. Обвинувачений ОСОБА_4 позицію захисника підтримав і просив повністю відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що твердження про ризики - у цьому випадку лише припущення прокурора, що порушує його конституційні права. З приводу обов`язків, які прокурор просить продовжити, обвинувачений повідомив що таке зобов`язання вже покладено на нього відповідно до КПК України. Захисник ОСОБА_8 , обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_5 підтримали позицію захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_4 та заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

4. Оцінка та висновки Суду Дослідивши клопотання, заслухавши доводи прокурора, захисника та обвинуваченого, Суд встановив таке. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України. Під час досудового розслідування внаслідок зміни запобіжного заходу ухвалою слідчого судді від 13 серпня 2024 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Зміст особистого зобов`язання як запобіжного заходу розкривається через обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Такі обов`язки покладаються на підозрюваного/обвинуваченого на строк не більше двох місяців та, за наявності підстав, підлягають продовженню згідно із положеннями ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України. Востаннє відповідно до положень ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року ОСОБА_4 продовжено такі обов`язки: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Наразі, у зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням, виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . За змістом ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_9 , Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики. Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та судове провадження перебуває на стадії допиту обвинувачених, повідомлена йому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою. Крім цього, Суд бере до уваги, що питання наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про застосування щодо нього запобіжного заходу, його зміну та продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 . Щодо твердження захисника ОСОБА_7 щодо нівелювання ризику переховування через дослідження всіх доказів, допиту всіх свідків, та перебування судового провадження на стадії допиту обвинувачених, Суд зазначає, що усвідомлюючи обсяг та ймовірну вагомість досліджених судом доказів, обвинувачений ОСОБА_4 може оцінити невідворотність покарання та суворість можливого вироку, тому у такому випадку цей ризик залишається наявним. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), тяжкість покарання, що загрожує, є вагомим елементом при оцінці ризику переховування. Крім того, Суд наголошує, що сам факт того, що обвинувачений не уникав судового розгляду раніше та повертався з-за кордону, не є гарантією того, що ризик переховування нівелюється, коли судовий розгляд добігає кінця. Також Суд звертає увагу, що наявність соціальних зв`язків, роботи та місця проживання є обставинами, що позитивно характеризують особу, однак вони не є безумовними та достатніми стримуючими факторами, які унеможливлюють ризик переховування. Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що твердження про ризики - у даному випадку є лише припущення прокурора, Суд констатує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак, вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення. Попередніми судовими рішеннями встановлене існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду. Названий ризик, за змістом клопотання та твердженням прокурора у судовому засіданні, не втратив своєї актуальності. Оцінюючи вірогідність вчинення обвинуваченим дій із переховування, Суд враховує такі обставини: - тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Санкція ч. 4 ст. 369 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Зазначений злочин відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким. При цьому згідно з приміткою до ст. 45 КК України злочин належить до корупційних, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються. За наведених обставин, у разі визнання ОСОБА_4 винуватим в інкримінованому злочині, він повинен буде понести виключно реальне покарання у вигляді позбавлення волі; - наявність соціальних зв`язків у обвинуваченого за межами України. Так, родина обвинуваченого ОСОБА_4 (дружина та донька) проживають за межами України. Проживання найближчих родичів обвинуваченого ОСОБА_4 за кордоном, на переконання Суду, значно знижує силу стримуючих факторів, які б могли утримати обвинуваченого від виїзду за межі України, та полегшує можливість тривалого перебування обвинуваченого за кордоном. При цьому перебування сина ОСОБА_4 в Україні не розцінюється Судом як такий соціальний зв`язок, що безумовно утримує обвинуваченого від переховування. Суд зауважує, що оскільки син обвинуваченого не досяг віку, з яким закон пов`язує обмеження щодо виїзду чоловіків за межі України в період дії правового режиму воєнного стану, він не має юридичних перешкод для перетину державного кордону. Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду. Адже повернення обвинуваченому паспорта для виїзду за кордон у сукупності з тягарем можливого покарання, наявністю соціальних зв`язків за межами України свідчить про достатню ймовірність позапроцесуальних дій обвинуваченого. Оцінивши обов`язки, про продовження яких просить прокурор, Суд дійшов висновку про їх релевантність та пропорційність встановленому ризику переховування. Обов`язок повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, а також обов`язок здати на зберігання документи, що дають право на виїзд за кордон, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із запобіганням ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому Суд переконаний, що встановлені обмеження є мінімально необхідними, водночас достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , оскільки вони створюють дієвий механізм контролю за його пересуванням та позбавляють його фактичної можливості безперешкодно та оперативно залишити територію України для уникнення правосуддя. На підставі викладеного Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . У зв`язку з цим, клопотання прокурора належить задовольнити. Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд П О С Т А Н О В И В: Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Строк дії ухвали встановити до 04 серпня 2026 року включно. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України. Головуючий суддя ОСОБА_10