Ухвала КЦС ВС № 757/19981/17-ц

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа № 757/19981/17-ц провадження № 61-6695ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тригуб Андрій Юрійович, на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - ТОВ «Фірма «Андрій» про визнання договору дарування недійсним та поділ спільної сумісної власності подружжя, ВСТАНОВИВ: 06 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому, ураховуючи заяву про зміну позовних вимог, просила: - визнати недійсним договір дарування, серія та номер 3527, укладений 18 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; - визнати об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1005773780000 - об`єктом спільної сумісної власності подружжя; - у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя: передати у приватну власність ОСОБА_4 житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 20880080000, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,4 кв. м, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 82312036, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка, площа 0,1 га); передати у приватну власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 132,9 кв. м, житловою площею 74,8 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат, реєстраційний номер нерухомого майна 1005773780000; передати у приватну власність по 50 % ОСОБА_4 та ОСОБА_1 нежитлове офісне приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 54,7 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 1002436044101. 24 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково. В порядку поділу спільного майна подружжя визнав за ОСОБА_4 право власності на: 1/2 частину житлового будинку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2088008000, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,4 кв. м; 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 54,7 кв. м. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовив. 14 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою виправив описку у мотивувальній та резолютивній частинах рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року, зазначивши правильно по тексту реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,4 кв. м), а саме «20880080000» замість помилково зазначеного «2088008000». Не погодившись із указаними судовими рішеннями, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Київський апеляційний суд своєю постановою від 12 лютого 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року скасував та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. В порядку поділу спільного майна подружжя визнав за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 54,7 кв. м та на житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 20880080000 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,4 кв. м. У задоволені решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподіл судових витрат. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року залишив без задоволення. 18 травня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану його представником в системі «Електронний суд». 21 травня 2026 року Верховний Суд своєю ухвалою залишив без руху вказану касаційну скаргу та надав заявнику строк для усунення недоліків. У наданий судом строк представник заявника на виконання вимог ухвали від 21 травня 2026 року сформував в системі «Електронний суд» нову редакцію касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року. Крім того, у касаційній скарзі представник заявника просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови було доставлено до його електронного кабінету лише 06 травня 2026 року. На підтвердження викладених обставин до касаційної скарги додано картку руху документу та копію супровідного листа Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року про надіслання учасникам справи копій оскаржуваної постанови. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). Встановлено, що текст постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року не містить інформації про дату складання її повного тексту. Київський апеляційний суд надіслав вказану постанову до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення - не визначено, забезпечено надання загального доступу - 06 травня 2026 року. З картки руху документу убачається, що постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року було доставлено до електронного кабінету ЄСІТС Тригуба А. Ю. 06 травня 2026 року. Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 подана протягом тридцяти днів з дня вручення стороні відповідача оскаржуваного судового рішення. Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Оскільки викладені в касаційній скарзі доводи викликають необхідність їх перевірки, касаційне провадження у даній справі необхідно відкрити та витребувати матеріали справи. Крім того, у касаційній скарзі представник заявника заявив клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення або його дії, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Оскільки до клопотання не додано докази, зокрема, копію постанови відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, які б підтвердили необхідність суду касаційної інстанції зупинити виконання оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню. Сама по собі наявність у суду касаційної інстанції права на зупинення виконання судового рішення та незгода сторони із цим рішенням не є підставою для зупинення його виконання. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року. Відкрити касаційне провадження у справі. Витребувати з Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 757/19981/17-ц. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тригуб Андрій Юрійович, про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року відмовити. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев