Постанова КЦС ВС № 753/21836/21

Постанова Іменем України 13 травня 2026 року м. Київ справа № 753/21836/21 провадження № 61-2910св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Пророка В. В., суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Ситнік О. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирбіопродукт», розглянувши в порядку письмового провадження справуза позовом ОСОБА_1 до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбіопродукт» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечопрук Олександр Леонідович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року, ухвалене суддею Лужецькою О.Р., та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, постановлену колегією суддів у складі Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г., встановив ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст вимог учасників справи

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбіопродукт» (далі ? НВ ТОВ «Житомирбіопродукт»), у якому просила: - встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з 01 жовтня 2005 року з НВ ТОВ «Житомирбіопродукт»; - зобов`язати НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» сплатити в усі фонди та бюджети внески (сплати) в інтересах ОСОБА_1 як за найманого працівника, який перебуває з роботодавцем у трудових відносинах з 01 жовтня 2005 року, в тому числі в трудову книжку ОСОБА_1 зробити записи про прийняття ОСОБА_1 на роботу 01 жовтня 2005 року продавцем (менеджером) у сфері гуртового продажу продукції НВ ТОВ «Житомирбіопродукт».

2. Позов мотивований тим, що між ОСОБА_1 та НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» були укладені договори від 01 жовтня 2005 року, від 02січня 2008 року, від 01 квітня 2011 року, від 02 січня 2013 року про надання послуг та договір доручення на продаж продукції (про передачу продукції на реалізацію) від 26 березня 2014 року, зі змісту яких вбачається, що між сторонами існували трудові відносини. Крім того, зазначає, що вона підпорядковується і продовжує підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, виконує не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількості професій, спеціальностей, посад, відповідної кваліфікації, виконувала та виконує визначену трудову функцію діяльності підприємства, при цьому після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність позивача у відповідача не припинялася, а продовжується заново. А відтак, ОСОБА_1 вважає, що між нею та відповідачем були укладені ряд договорів, зі змісту яких вбачається, що між сторонами існували трудові відносини. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням від 21 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, Дарницький районний суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.

4. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем суд не встановив. Позовні вимоги про зобов`язання сплатити в усі фонди та бюджети внески (сплати) в інтересах ОСОБА_1 як за найманого працівника, який перебуває з роботодавцем у трудових відносинах з 01 жовтня 2005 року, в тому числі зробити записи в трудову книжку та прийняти ОСОБА_1 на роботу 01 жовтня 2005 року продавцем (менеджером) у сфері гуртового продажу продукції НА ТОВ «Житомирбіопродукт» задоволенню не підлягають, як такі, що є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

5. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що надані позивачем господарські договори не підтверджують існування між сторонами трудових відносин. Позивач укладала договори як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, копією свідоцтва про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи 6. 01 жовтня 2005 року між НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» (Замовник) та ПП «Гегельська» (Виконавець) укладений договір № 1.

7. Відповідно до пункту 1.1. договору Замовник доручає, а виконавець зобов`язується забезпечити життєдіяльність представництва в м. Києві по продажу товарів і проводити інформаційно-маркетингову роботу по пошуку покупців.

8. Порядок розрахунку та виплати винагороди виконавцю визначено у розділі 4 договору.

9. Згідно з підпунктами 8,4, 8.5. Замовник є платником податку на прибуток на загальних підставах, а виконавець є платником єдиного податку згідно з чинним законодавством України і не є платником ПДВ. 10. 02 січня 2008 року між ТОВ «Житомирбіопродукт» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 02/01/08.

11. Відповідно до пункту 1.1. договору, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника, та послуги з активізації продажу товарів Замовника, які визначені у цьому Договорі.

12. Плата за надання послуг та порядок розрахунків визначено у розділі 8 договору. 13. 01 квітня 2011 року між НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації № 20.

14. Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику визначені цим договором послуги по діяльності, яка пов`язана з банками даних, а Замовник зобов`язується оплатити такі послуги. 15. 01 квітня 2011 року між НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері бухгалтерського обліку № 21.

16. Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику визначені цим договором послуги, а саме здійснювати діяльність у сфері бухгалтерського обліку, а Замовник зобов`язується оплатити такі послуги. 17. 02 січня 2013 року між НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері бухгалтерського обліку № 01.

18. Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику визначені цим договором послуги, а саме здійснювати діяльність у сфері бухгалтерського обліку, а Замовник зобов`язується оплатити такі послуги. 19. 20 грудня 2013 року між НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 80а про захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації. 20. 26 березня 2014 року між НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» (Довіритель) та ФОП ОСОБА_1 (Повірений) укладено договір № 30 доручення на продаж продукції (про передачу продукції на реалізацію).

21. Відповідно до пункту 1.1. договору, Повірений зобов`язується від імені Довірителя та в його комерційних інтересах вчиняти за плату правочини з реалізації готової продукції Довірителя в межах визначеної для нього Довірителем території України та інших держав.

22. Оплата послуг Повіреного та порядок розрахунків визначено у розділі 5 договору. Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У лютому 2023 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечопрук О. Л., на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Рух справи в суді касаційної інстанції

24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2023 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 753/21836/21визначено ОСОБА_2 , судді, які входять до складу колегії: Шипович В. В., Синельников Є. В.

25. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року відкрите касаційне провадження та витребувані матеріали цієї справи з Дарницького районного суду міста Києва. 26. 04 квітня 2023 року справа № 753/21836/21надійшла до Верховного Суду.

27. На підставі розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді ОСОБА_2 .

28. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2023 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 753/21836/21визначений ОСОБА_2 , судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., ОСОБА_3 .

29. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року справа призначена до судового розгляду.

30. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2023 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д.

31. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 753/21836/21визначений ОСОБА_4 , судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . 32. 08 серпня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Стрільчук В. А. (суддя-доповідач), Фаловська І. М., Сердюк В. В., Ігнатенко В. М., Карпенко С. О.

33. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2023 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М.

34. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2023 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 753/21836/21визначений ОСОБА_7 , судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В. 35. 05 вересня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицький А. І., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В.

36. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з увільненням від роботи судді ОСОБА_8 на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони на підставі повідомлення судді ОСОБА_7 37. 02 жовтня 2024 року у зв'язку з увільненням від роботи судді ОСОБА_8 на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони на підставі повідомлення судді Пророка В. В. здійснений повторний автоматизований розподіл справи між суддями. Справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. 38. 08 травня 2026 року у зв`язку з перебуванням судді Петрова Є. В. у відрядженні на підставі повідомлення судді Пророка В. В. здійснений повторний автоматизований розподіл справи між суддями. Справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Литвиненко І. В. 39. 12 травня 2026 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із перебуванням судді Ігнатенка В. М. у відпустці справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Ситнік О. М. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

40. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначене судове рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) частини другої статті 389 ЦПК України.

41. ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 904/191/18, від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справах №815/954/18, № 1840/2507/18, № 824/896/18-а, від 07 серпня 2019 року у справі № 522/4807/15-ц, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 16 квітня 2020 року у справі № 554/3983/18, від 14 травня 2020 року у справі № 640/1099/19, від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 809/164/17, від 30 липня 2020 року у справі № 160/8063/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19, від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19, від 28 липня 2021 року у справі № 380/1479/20, від 01 вересня 2021 року у справі № 520/13660/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 160/2387/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 814/1435/18.

42. Крім того, заявник зазначає, що суди не дослідили належним чином докази у справі.

43. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у тому числі в межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Позиція інших учасників справи

44. У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив НВ ТОВ «Житомирбіопродукт», у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги та обґрунтованість і законність оскаржуваних судових рішень, НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

45. У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

46. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі ? ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

47. У частині другій статті 2 Кодексу законів про працю України (далі? КЗпП України) зазначено, що працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.

48. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

49. Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

50. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

51. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

52. Отже, виходячи з тлумачення цієї норми права, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, з яким працівник повинен бути ознайомлений.

53. У наказі про прийняття на роботу обов`язково зазначаються: дата прийняття на роботу, назва посади (професії), за якою працівник працюватиме, розмір основної заробітної плати.

54. При влаштуванні на роботу працівник зобов`язаний подавати трудову книжку. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова форма № П-2), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки. До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (за його наявності); визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати під підпис працівника з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, за іншою професією (посадою). Заробітна плата має виплачуватися регулярно у встановлені на підприємстві строки не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з вказівкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

55. У статті 626 ЦК України визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

56. Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

57. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

58. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

59. З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

60. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

61. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року в справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18).

62. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

63. Частиною третьою статті 94 КЗпП Українивстановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

64. Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

65. Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

66. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц, 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19, 24 листопада 2021 року у справі № 361/3422/19, 16 червня 2022 року у справі № 638/16444/19, 08 вересня 2023 року у справі № 132/1587/22.

67. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

68. Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

69. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

70. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

71. На підтвердження факту наявності трудових відносин між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 надала копії господарських договорів, укладених між НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» та позивачем, як суб`єктом підприємницької діяльності.

72. Згідно з положеннями статті 42 Господарського кодексу України (далі ? ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

73. Статтею 43 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності.

74. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

75. Відповідно до статті 55 ГК України суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

76. З матеріалів справи вбачається, що позивач укладала спірні договори як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, копією свідоцтва про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку.

77. Так, зокрема, при виконанні укладених договорів ОСОБА_1 не була зобов`язана підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку та не була з ними ознайомлена, не подавала заяву про прийом на роботу, не була зарахована до штату установи, не вносилися відповідні записи до трудової книжки, не видавався розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду, та не виплачувалась заробітна плата згідно штатного розпису.

78. В рамках виконання своїх зобов`язань за укладеними договорами позивач як суб`єкт підприємницької діяльності надавала позивачу ряд послуг. Факт надання таких послуг підтверджується актами приймання-передачі послуг. Згідно з текстами цих актів, позивач як суб`єкт підприємницької діяльності надавала відповідачу різноманітні послуги.

79. Таким чином, підстави вважати, що між ОСОБА_1 та НВ ТОВ «Житомирбіопродукт» виникли трудові відносини, відсутні.

80. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, встановив фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_1 у встановленні факту перебування у трудових відносинах з відповідачем, оскільки надані позивачем договори, укладені з ОСОБА_1 як зі суб`єктом підприємницької діяльності, не містять ознак трудових відносин.

81. Крім того, оскільки позовні вимоги про зобов`язання зробити записи та прийняти ОСОБА_1 на роботу 01 жовтня 2005 року продавцем (менеджером) у сфері гуртового продажу продукції НА ТОВ «Житомирбіопродукт» є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні цих вимог.

82. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги додаткові аргументи та пояснення, що були подані до суду першої інстанції у відповіді на відзив відповідача, а також не були належним чином досліджені надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, колегія суддів не приймає, оскільки апеляційним судом переглянута справа в повному обсязіта надано відповідну оцінку наявним в матеріалах справи доказам.

83. Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 904/191/18, від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справах № 815/954/18, № 1840/2507/18, № 824/896/18-а, від 07 серпня 2019 року у справі № 522/4807/15-ц, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 16 квітня 2020 року у справі № 554/3983/18, від 14 травня 2020 року у справі № 640/1099/19, від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 809/164/17, від 30 липня 2020 року у справі №160/8063/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19, від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19, від 28 липня 2021 року у справі № 380/1479/20, від 01 вересня 2021 року у справі № 520/13660/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 160/2387/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 814/1435/18, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, є різними. У зазначених справах між сторонами укладалися цивільно-правові договори, натомість у цій справі між сторонами укладалися господарсько-правові договори, як між юридичною особою та ФОП.

84. Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених постановах касаційного суду.

85. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.

86. З огляду на зазначене оскаржувані судові рішення відповідають положенням матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

88. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечопрук О. Л., без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

89. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечопрук Олександр Леонідович, залишити без задоволення.

2. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Пророк А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко О. М. Ситнік