Постанова 4823 № 742/2082/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 02 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/2082/22 Головуючий у першій інстанції - Коротка А. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/498/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого-судді Висоцької Н. В., суддів Мамонової О. Є., Шитченко Н. В., із секретарями - Зеляк Ю. Г., Хілик М. О. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 10.06.2013 у розмірі 31199,40 грн, станом на 12.07.2022 та судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 10.06.2013. При укладенні договору сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та на його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Позивач зазначав, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 12.07.2022 має заборгованість розміром 31199,40 грн. 18.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок власних коштів на його особистому рахунку НОМЕР_1 в сумі 27000,00 грн, стягнути судові витрати на сплату судового збору в сумі 992,80 грн та на оплату правничої допомоги в сумі 4950,00 грн. Зустрічний позов обґрунтовував тим, що після незаконного, у шахрайський спосіб, списання коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 за рахунок кредитного ліміту та повідомлення клієнтом установи банку про даний факт, то АТ КБ «ПриватБанк» не лише не відновив залишок коштів на рахунку, а й нараховуючи проценти та комісії списував власні кошти ОСОБА_1 із заробітної плати та поповнень рахунку на погашення заборгованості за кредитом. Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» в якості додатку до первісного позову розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість по кредиту виникла лише 19.07.2021, а станом на 17.07.2021 заборгованість відсутня. Вказував, що згідно з інформації вищевказаного розрахунку заборгованості за кредитним договором банком на погашення кредитної заборгованості, за рахунок власних коштів ОСОБА_1 , за період з 20.07.2021 по 12.07.2022, списано (самовільно безпідставно стягнуто) 21606,70 грн. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.11.2025 у задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку - задоволено, зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на особистому рахунку ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. В обґрунтування рішення суд зазначив, що позивачем за первісним позовом не доведено факту користування відповідачем спірними грошовими коштами по його кредитному рахунку, якими заволоділи не встановлені особи без підтвердження факту сприяння їм у цьому ОСОБА_1 , отже, відсутні підстави для стягнення кредитних коштів, крім того судом першої інстанції враховано, що факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, таким чином лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача, а тому за обставин, встановлених у справі, списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням, тому він не повинен нести матеріальний тягар за такі дії, оскільки, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів звернувся до правоохоронних органів та повідомив про цей факт банк. Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. За доводами апеляційної скарги, відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Кредитного договору та Графіку платежів, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов Кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором відповідно до Графіку платежів не виконав як це визначено ст. 629 ЦК України, згідно якої договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зазначає, що з аналізу виписки по картці № НОМЕР_2 , дійсно 19-20.07.2021 здійснено декілька банківських операцій по зняттю готівкових коштів у банкомату, переказ коштів та купівля товару за сервісом «Оплата частинами». Вказані банківські операції здійснені з використанням сервісу дистанційного обслуговування клієнтів банку, з правильним введенням логіну, паролю та належною ідентифікацією, верифікацією ініціатора переказу - ОСОБА_1 . Наголошує, що спірні транзакції по рахунку вчинені до моменту повідомлення у банк позивачем за зустрічним позовом про неналежність переказів, а отже, банк не повинен нести відповідальність за фінансові операції, що вчинені до такого повідомлення. Вказує, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Посилається на те, що клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення картки, доступу третіх осіб до картки, у тому числі до інформації, нанесеної на неї (підпункт 2.1.4.5.2 Умов і правил). Процедура ідентифікації клієнта, який бажає скористатися безконтактним платіжним інтерфейсом, здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені між банком та клієнтом (фінансовий номер телефону клієнта, ПІН (у випадку, якщо встановлений на рахунку клієнта), одноразові (динамічні) паролі, QR код, в тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC кодів, тощо) (підпункт 2.1.4.7.2 Умов і правил). Звертає увагу на те, що підпунктом 2.1.4.11.1 Умов і правил передбачено, що у випадку втрати картки/ПІНу/ постійного пароля/одноразових паролів/мобільної сім-картки із фінансовим номером телефону клієнта або виникнення у клієнта підозри, що картка/ПІН/постійний пароль/одноразові паролі/фінансовий номер телефону могли бути втрачені, або виникнення ризику несанкціонованого використання картки/ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів/фінансового номера телефону клієнт негайно зобов`язаний виконати одну з таких дій :- звернутися до відділення банку, в чат-онлайн або за телефоном: 3700 (безкоштовно по Україні), НОМЕР_8 (для VIP-клієнтів), НОМЕР_7 (для дзвінків із-за кордону) і заявити про такий факт. Стверджує, що ОСОБА_1 не дотримано вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення №705 щодо негайного повідомлення банку про неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів, що виключає можливість покладення на банк відповідальності за здійснення спірних переказів, оскільки про втрату можливості використання фінансового номеру телефону йому стало відомо 19.07.2021, а з заявою про заперечення спірних переказів звернувся лише 15.09.2021, тобто майже через два місяці. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін, стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь витрати на оплату правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги, доводи якої не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи. Доводи відзиву полягають в тому, що відповідно до матеріалів CD диску з тимчасовим доступом до банківської карти ОСОБА_1 на відео зняття готівкових коштів з банкомату в м. Кривий Ріг здійснює не він, а інша не встановлена особа. Також у матеріалах CD диску з тимчасовим доступом до банківської карти ОСОБА_1 знаходиться звукозапис телефонної розмови працівника АТ КБ «ПриватБанк» з невідомою особою, яка звернулася в банківську установу з відповідною заявою додати банківську карту до фінансової системи Google Pay, на неодноразове запитання працівника банку щодо підтвердження місця народження зазначено Вірменія, коли в паспорті вказано село Амагу, Єхегнадзорського району, Вірменія, тобто невідомою особою декілька разів неправильно вказано ідентифікуючі дані клієнта, проте працівником банку підключено банківську карту до фінансової системи, що призвело до заволодіння у шахрайський спосіб грошових коштів. Зазначає, що 22.07.2021 ОСОБА_1 зателефонував на гарячу лінію банку та направив заяву на адресу банку по факту викрадення коштів з рахунку, направивши смс-повідомлення банк підтвердив факт незаконної банківської операції та повідомив про блокування належних ОСОБА_1 карткових рахунків. Разом з тим, 22.07.2021 він подав заяву до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області по факту викрадення невідомою особою, незаконно, у шахрайський спосіб отримавши доступ до банківської карти та її даних, з банківської карти НОМЕР_2 коштів у сумі 27000,00 грн. Стверджує, що про порушення порядку проведення банківських операцій свідчить той факт, що банківська карта заблокована самим банком 20.07.2021, що підтверджується довідкою АТ КП «ПриватБанк» від 13.07.2023 APQO5JALN5JUDCK4. Вказує на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено факту користування відповідачем за первісним позовом спірними грошовими коштами по його кредитному рахунку, якими заволоділи невстановлені особи без підтвердження факту сприяння їм у цьому ОСОБА_1 , а отже, підстави для стягнення коштів відсутні. Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 10.06.2013 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приват Банк», де підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою передбачено основні умови кредитування, а саме розмір кредитного ліміту за картою «Універсальна», згідно довідки про отримання картки, яка неодноразово перевипускалася (а.с. 24, т. 1) та був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту (а.с. 25-29, т.1). 20.04.2021 розмір кредитного ліміту збільшено до 27000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 22, т. 1). За розрахунком банку, станом на 12.07.2022, за кредитним договором б/н від 10.06.2013 виникла заборгованість у розмірі 31199,40 грн (а.с.7-17, т. 1). За даними виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 19.07.2021 - 20.07.2021 відбулося списання із рахунку грошових коштів у сумі 20799,20 грн, 20.07.2021 - 296,39 грн списання вкладу із «Скарбнички» та 6760,00 грн (а.с. 18 зворот, т. 1). Відповідно до витягу з ЄРДР порушено кримінальне провадження № 12021275420000493 від 23.07.2021 за заявою ОСОБА_1 про те, що невідома особа викрала з його банківської карти кошти в сумі 27000,00 грн (а.с. 103). 15.09.2021 АТ КБ «ПриватБанк» розглянуто звернення ОСОБА_1 за фактом шахрайських дій у відношенні клієнта, за результатами розгляду якого повідомлено, що за картрахунком № НОМЕР_3 20/07/2021-19/07/2021 здійснено ряд операцій. Операції вчинено за допомогою картки, яка додана до сервісу Google Pay. Картка додана 19/07/2021, відповідне повідомлення про активацію сервісу надіслане на e-mail. Сервіс GOOGLE_PAY - безконтактний сервіс, що дозволяє здійснювати оплати чи зняття грошових коштів на пристроях, які підтримують дану функцію. Для користування послуг необхідно встановити на телефон додаток, додати до нього банківські картки із введенням даних картки. Після успішної авторизації карток у додатку можливо користуватися картками без її фізичної присутності, в тому числі можливе безконтактне зняття готівки в банкоматі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН або нанесених на Картці даних (п.2.1.4.12.3 Умов). Тому банк не має можливості повернути грошові кошти та у випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутись до правоохоронних органів (а.с. 105 зворот, т. 1). У відповіді за результатами службової перевірки зазначено, що прослуховуванням діалогів клієнта зі співробітниками банку встановлено звернення клієнта та під час верифікації особи клієнт повідомив неточний населений пункт, проте працівник банку не відмовив у верифікації особи (а.с. 145-149, т. 1). Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.07.2021 до ЄРДР за №12021275420000493 внесено відомості про те, що 22.07.2021 до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області надійшла заява від ОСОБА_1 , який повідомив, що невідома особа викрала з його банківської карти «Приватбанку» № НОМЕР_2 кошти в сумі 27000 грн. Крім цього, невідома особа, отримавши доступ до банківської картки та його даних, незаконно, шахрайським шляхом оформила покупку в кредит в «Комфі Трейд» м.Кривий Ріг на суму 26600,00 грн та взяла мікрокредит на вказану частку (а.с. 103, т. 1). Зняття готівки відбулося за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується роздруківкою тимчасового доступу (а.с. 189). Відповідно до талона-повідомлення єдиного обліку №11226 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якій вказано, що 22.07.2021 о 12:48 надійшла заява до РУ про те, що 22.07.2021 о 12:43 за адресою: АДРЕСА_2 , 22.07.2021 о 12:46 надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 про те, що 19.07.2021 на мобільний телефон заявника надійшло смс повідомлення, що його картка мобільного телефону буде заблокована та щоб цього не сталося потрібно натиснути на номер 222, який був вказаний в повідомленні. Після того, як заявник натиснув на вищевказаний номер, сім картка його телефону була заблокована та наступного дня з його банківської картки «Приватбанк» № НОМЕР_2 зникли грошові кошти в сумі 27000 грн. Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 104, т. 1). Згідно з листом ПрАТ «Водафон Україна» від 11.05.2023 №GD/23-04373 блокування абонентського номеру НОМЕР_4 здійснено 19.07.2021 о 17:55:05 по заяві щодо втрати апарату, яка надійшла з абонентського номеру НОМЕР_5 19.07.2021 о 17:53:15, про що абоненту відправлено СМС-повідомлення, після цього для заміни SIM карти зверталися із телефону НОМЕР_5 19.07.2021 о 18:14:22, ідентифікація здійснена по IMEI телефону, про що абоненту направлено СМС повідомлення, та 19.07.2021 о 19:11:36 виконана заміна SIM карти (а.с. 176, т 1). Роздруківка телефонних дзвінків від 11.05.2023 № GD-23-06336/KI містить геолокацію телефонного номеру НОМЕР_4 19.07.2021 до 17:54:24 село Івківці Прилуцького району Чернігівської області, з 19:31:32 19.07.2021 вже місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, з 11:19:20 22.07.2023 знову м. Прилуки, Чернігівської області (а.с. 177-185, т. 1). Відповідно до матеріалів CD диску з тимчасовим доступом до банківської карти ОСОБА_1 на відео зняття готівкових коштів з банкомату в м. Кривий Ріг здійснює не ОСОБА_1 , а інша не встановлена особа візуально молодого віку (а.с. 193-а, т. 1). З довідки Східної філії ТОВ «Секьюрайті» № 752 від 04.10.2022 вбачається, що згідно табеля обліку робочого часу за липень 2021 року ОСОБА_1 , в період з 08:00 18.07.2021 до 08:00 19.07.2021, був на зміні (а.с. 110, т.1). Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що позивачем за первісним позовом не доведено факту користування відповідачем спірними грошовими коштами по його кредитному рахунку, якими заволоділи не встановлені особи без підтвердження факту сприяння їм у цьому ОСОБА_1 , отже, відсутні підстави для стягнення кредитних коштів, крім того судом першої інстанції враховано, що факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, таким чином, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача, а тому за обставин, встановлених у справі, списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням, тому він не повинен нести матеріальний тягар за такі дії, оскільки, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів звернувся до правоохоронних органів та повідомив про цей факт банк. З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, враховуючи наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705) (чинне на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705). Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення № 705). Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. У постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544св19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16 (провадження № 61-10242св20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799св21) від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21 (провадження № 61-19319св21), від 24 січня 2024 року у справі № 758/14517/18 (провадження № 61-12347св23) викладені правові висновки про те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Отже, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших. У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 вказано, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З врахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що не доведено факт користування відповідачем спірними грошовими коштами по його кредитному рахунку, якими заволоділи не встановлені особи без підтвердження факту сприяння їм у цьому ОСОБА_1 , також встановлено, що ОСОБА_1 вчиняв дії, спрямовані на списання чи переказ коштів з його рахунка, а АТ КБ «ПриватБанк», в свою чергу, не надав беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ним дій чи бездіяльності, які б сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за вказаними картковими рахунками. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» №APQO5JALN5JUDCK4 від 13.07.2023 підтверджується, що видана клієнту ОСОБА_1 картка № НОМЕР_3 заблокована 20.07.2021 (а.с. 207, т.1). Даними талона-повідомлення єдиного обліку №11226 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, підтверджується що 22.07.2021 о 12:48 надійшла заява до РУ про те, що 22.07.2021 о 12:43 за адресою: АДРЕСА_2 , 22.07.2021 о 12:46 надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 , про те, що 19.07.2021 на мобільний телефон заявника надійшло смс повідомлення, що його картка мобільного телефону буде заблокована та щоб цього не сталося потрібно натиснути на номер 222, який був вказаний в повідомленні. Після того, як заявник натиснув на вищевказаний номер, сім картка його телефону була заблокована та наступного дня з його банківської картки «Приватбанк» № НОМЕР_2 зникли грошові кошти в сумі 27000,00 грн. Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 104, 1). Судом першої інстанції встановлено, що виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів 22.07.2021(а.с. 103 т1). Згідно з листом ПрАТ «Водафон Україна» від 11.05.2023 №GD/23-04373 блокування абонентського номеру НОМЕР_4 здійснено о 17:55:05 по заяві щодо втрати апарату, яка надійшла з абонентського номеру НОМЕР_5 19.07.2021 о 17:53:15, про що абоненту було відправлено СМС- повідомлення, після цього для заміни SIM карти зверталися із телефону НОМЕР_5 19.07.2021 о 18:14:22, при цьому ідентифікація здійснена по IMEI телефону, про що абоненту направлено СМС повідомлення, та 19.07.2021 о 19:11:36 виконана заміна SIM карти. Відповідно до роздруківки телефонних дзвінків від 11.05.2023 № GD-23-06336/KI геолокація телефонного номеру НОМЕР_4 19.07.2021 до 17:54:24 - це село Івківці Прилуцького району Чернігівської області, з 19:31:32 19.07.2021 - це вже місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, а з 11:19:20 22.07.2023 знову місто Прилуки, Чернігівської області (а.с. 176-185). З довідки Східної філії ТОВ «Секьюрайті» від 04.10.2022 вбачається, що згідно табеля обліку робочого часу за липень 2021 року ОСОБА_1 в період з 08:00 18.07.2021 до 08:00 19.07.2021 був на зміні (а.с. 110, т. 1). Відповідно до компакт-диску з аудіозаписом розмови оператора лінії підтримки банку з позивачем за зустрічним позовом при проведенні верифікації встановлено, що голос клієнта досить молодий, а щодо місця народження вказано країна «Вірменія» та зазначено, що інша інформація в паспорті відсутня (а.с. 149, т. 1), в той час коли в паспорті громадянина України ОСОБА_1 вказано місце народження: с. Амагу, Ехегнадзорський район, Вірменія (а.с. 65, т. 1). На DVD-R диску (а.с. 188, т.1) містяться фото знімки з камери встановленої в банкоматі, з яких вбачається, що 20.07.2021 дії по зняттю готівки вчинялись двома чоловіками молодшого віку, на яких були головні убори (кепки) та медичні маски. Таким чином, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, щодо надання відповідачу можливості розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, як і посилання, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 20.07.2022 утворилась заборгованість. Крім того, проведеною службовою перевіркою інформації щодо шахрайських дій відносно клієнта ОСОБА_1 , попередньою перевіркою встановлено, що 19.07.2021 невідомі шахраї перевипустили фінансовий номер НОМЕР_4 телефону клієнта ОСОБА_1 , змінили пароль входу до приват24 та підв`язали картку НОМЕР_2 до Google Pay. В подальшому кошти в сумі 993,60 грн знято за допомогою GooglePAY в період з 19 по 20.07.2022 в банкоматах CADN9196, CADN9787, CADN9846 (м. Кривий Ріг), та 20.07.2022 оформили договір «Оплата Частинами» на суму 26997,00 грн. Сума збитку, завданого клієнту ОСОБА_1 , становить 27990,00 грн (а.с. 145). Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Разом з тим, матеріалами справи спростовуються доводи банку, щодо того, що ОСОБА_1 не дотримано вимоги Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення №705 щодо негайного повідомлення банку про неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів, що виключає можливість покладення на банк відповідальності за здійснення спірних переказів, як і посилання, що про втрату можливості використання фінансового номеру телефону йому стало відомо 19.07.2021, а з заявою про заперечення спірних переказів звернувся лише 15.09.2021, тобто майже через два місяці. Відповідно до матеріалів CD диску з тимчасовим доступом до банківської карти ОСОБА_1 на відео зняття готівкових коштів з банкомату в м. Кривий Ріг здійснює не ОСОБА_1 , а інша не встановлена особа візуально молодого віку (а.с. 193-а, т. 1). Отже, не спростовано також, належними і допустимими доказами зняття готівки за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується і роздруківкою тимчасового доступу (а.с. 189). Апеляційний суд, погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердило належними та допустимими доказами обставини, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей за кредитною карткою, його особового рахунку, акаунту чи додатку «Приват24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції щодо списання з його карткового рахунку грошових коштів. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на викладене, саме позивач за первісним позовом не надав суду жодного доказу на спростування обставин, викладених у зустрічному позові, тоді як у вказаній категорії справ тягар надання таких доказів покладено саме на фінансову установу. Враховуючи недоведеність користування ОСОБА_1 спірними грошовими коштами по його кредитному рахунку, якими заволоділи не встановлені особи без підтвердження факту сприяння їм у цьому ОСОБА_1 , а саме вчинення певних дій чи бездіяльності, спрямованих на сприяння втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмовиву у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким ОСОБА_1 не отримував кошти, тому безпідставною є вимога про стягнення процентів, як плати за користування цими коштами, з огляду на те, що останній кредитними коштами не користувався. Також, не доведено і вчинення ОСОБА_1 певних дій чи бездіяльності, спрямованих на сприяння втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи банку про те, що спірні транзакції по рахунку були вчинені до моменту повідомлення у банк позивачем за зустрічним позовом про неналежність переказів, а отже банк не повинен нести відповідальність за фінансові операції, що були вчинені до такого повідомлення, оскільки в даній справі повідомлення відповідачем банка про несанкціоноване списання коштів здійснено одразу після виявлення факту здійснення відповідних транзакцій, а доказів про те, що вони були проведені саме ним матеріали справи не містять. Відповідно до виписки за договором № б/н за період з 10.06.2013 по 13.07.2022, за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , до проведення 19.07.2021-20.07.2026 несанкціонованої операції зі зняття готівки у банкоматі на суму 20 799,20 грн, залишок власних коштів становив 26,85 грн (а.с. 18-21 т. 1), а також наданих Прилуцьким районним відділом поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області даних банківської картки ОСОБА_1 у друкованому вигляді (а.с. 188 т. 1), що узгоджуються з іншими матеріалами справи, несанкціоноване втручання здійснено 19.07.2021-20.07.2026, шляхом перевипуску фінансового номеру телефону клієнта ОСОБА_1 , змінено пароль входу до приват24, підв`язано картку до Google Pay та знято готівку в банкоматі, які відображені у виписці по рахунку 20.07.2021 та на фото знімках, що містяться на DVD-R диску о 04:42. Не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції і пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк», щодо здійснення платежів відповідачем на суми 2630,00 грн, 5000,00 грн, 7270,00 грн 29.09.2021 року, тобто користування карткою, враховуючи, зняття коштів 25.10.2021 у сумі 14000,00 та 560,00 грн комісії за зняття готівки, де 340,00 грн є фактично власними коштами, після проведених операцій, що не впливає на обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги щодо відновлення коштів на рахунку. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, задовольняючи зустрічний позов судом першої інстанції зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на особистому рахунку ОСОБА_1 , проте не визначено станом на який час, розмір та ідентифікуючі дані рахунку, тому враховуючи дані виписки (а.с. 18-21 т. 1), відповідно до якої до моменту списання коштів на рахунку обліковувались кошти в сумі 26,85 грн, які не є кредитними. Таким чином, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції, що кредитний ліміт не зараховується і не відображається залишком на рахунку, а лише є доступним для здійснення платіжних операцій у кредит у випадку відсутності на рахунку власних коштів, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Отже, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.11.2025 слід змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_6 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , до стану 20.07.2021 власних коштів 26,85 грн». Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь витрати на оплату правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн. Також у заяві про відшкодування судових витрат у справі представник ОСОБА_1 - адвокат Джура С. П. просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Враховуючи викладене, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідною роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №757/36628/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 268). Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20. Частиною 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). Верховний Суд у постанові від 20.01.2025 у справі №761/5870/24 виснував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги. Відсутність у ч. 4 ст. 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з ч. 1 і змістом ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Джура С.П., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги, виданого 21.02.2026 Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Логос» на підставі договору про надання правничої допомоги № 57/22 від 27.09.2022 (а.с. 91, т. 2). 27.09.2022 між АО «Адвокатська контора «Логос» та ОСОБА_1 укладено договір № 57/22 про надання правничої допомоги. Відповідно до п. 4.1 договору вартість послуг, наданих замовнику юридичною фірмою, визначається за домовленістю сторін і відповідно до актів приймання виконання робіт та виставлених рахунків. Положенням 7.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31.12.2023 (п. 7.4. договору). 01.02.2026 між АО «Адвокатська контора «Логос» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 57/22 про надання правничої допомоги, якою сторони по договору встановили, що вартість послуг у справі, включаючи складання відзиву на апеляційну скаргу, а також інших процесуальних документів , супроводу і представництва інтересів в суді апеляційної інстанції представником юридичної фірми, становить 5000,00 грн. Сторони погодили продовжити строк дії договору про надання правничої допомоги № 57/22 від 27.09.2022 до 31.12.2027 (а.с. 90, т. 2). 26.02.2026 АО «Адвокатська контора «Логос» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі наданих послуг №2 до договору № 57/22 про надання правничої допомоги (а.с. 94, т. 2). За актом вартість послуг виконавця в суді першої інстанції складає 5000,00 грн, які замовник приймає та зобов`язується сплатити протягом тридцяти календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили. 23.03.2026 від представника АТ КБ «ПриватБанк» - Рожка С.М. надійшло заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування якого зазначив, що відзив на апеляційну скаргу містить доводи аналогічні доводам викладеним у відзиві на позовну заяву та зустрічному позові, справа є малозначною та не відноситься до категорії значної складності, а отже розмір гонорару не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Джурою С.М. обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджено належними та допустимими доказами. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції зменшенню не підлягає. Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, що регулюють питання сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, тривалості розгляду справи, принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн. Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2025 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_6 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , до стану 20.07.2021 власних коштів 26,85 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08.06.2026. Головуючий Судді: