Ухвала КЦС ВС № 201/2245/23

УХВАЛА 04 червня 2026 року м. Київ справа № 201/2245/23 провадження № 61-7340ск26 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Перепелиця Валентина Миколаївна, про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І. Литвиненко І. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якоїдіє представник - адвокат Перепелиця Валентина Миколаївна, на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 1 425 400,00 грн, а також моральну шкоду, яку він оцінює у 50 000,00 грн та судові витрати. Соборний районний суд міста Дніпра рішенням від 16 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, позовну заяву задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 1 250 400,00 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Верховний Суд ухвалою від 07 травня 2026 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Перепелиця В. М., на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (провадження № 61-4952ск26). 29 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Перепелиці В. М. на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 16 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року в указаній вище справі. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В. 02 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Перепелиця В. М., через підсистему «Електронний суд», подала заяву про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. Заява мотивована тим, що ухвалою Верховного Суду від 07травня 2026 року, у складі колегії суддів: Пророк В. В. (суддя-доповідач), Калараша А.А., Петрова Є. В., було відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження з підстав, які можуть бути застосовані виключно у разі оскарження ухвали. Тобто, в межах вказаної справи № 201/2245/23існують обставини, які викликають обґрунтовані та розумні сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів при розгляді даної справи. Справа, розгляд якої відповідно до ЦПК України здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно комунікаційною системою суддя-доповідач. Отже, відвід судді-доповідача потребує нового автоматизованого розподілу справи між суддями за принципом випадковості. Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі. Тобто цивільним процесуальним законом чітко визначені підстави відводу судді, одним з яких є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02). Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188). Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій. Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. При цьому згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. ОСОБА_5 , в інтересах якої діє представник - адвокат Перепелиця В. М., не навела жодних обставин, які б свідчили про упередженість суддів Петрова Є. В., Грушицького А. І. та Литвиненко І. В. під час розгляду справи № 201/2245/23, а її припущення про можливі мотиви та дії як колегії суддів так і окремого судді колегії не можуть бути підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних сумнівів у їх неупередженості й не підтверджені жодними належними доказами. Отже, доводи заяви не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. та не свідчать про наявність підстав для їх відводуз підстав, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, зокрема того, що судді прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи. Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Враховуючи необґрунтованість заявленого відводу, питання про відвід, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Перепелиця Валентина Миколаївна, про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. визнати необґрунтованою. Заяву про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко