Постанова Північний апеляційний господарський суд № 927/676/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" червня 2026 р. Справа № 927/676/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Крижного О.М. суддів: Гаврилюка О.М. Ткаченка Б.О. Без виклику учасників судового процесу розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Черних Максим Олександрович на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2026 у справі №927/676/25 (суддя Сидоренко А.С.) за заявою Фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про стягнення 57 486,80 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. Фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на свою користь 57 486,80 грн суми забезпечення виконання договору. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2025 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича грошові кошти у розмірі 57 486,80 грн та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. Фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович звернувся до Господарського суду Чернігівської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області понесені фізичною особою витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2026 заяву Фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про стягнення 57486,80 грн задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь Фізичної особи підприємця Черних Максима Олександровича 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн, оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням ціни позову (57 486,80 грн), який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу первинних бухгалтерських документів, необхідних для складання даної позовної заяви. Враховуючи обсяг та характер доказів у справі, суд першої інстанції критично оцінив витрати часу на аналіз доказів, формування правової позиції, підготовки позовної заяви, формування додатків, подання позовної заяви до суду тривалістю 8 години, аналіз відзиву на позовну заяву, формування правової позиції, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків, відправлення копії відповіді з додатками відповідачу, подання відповіді до суду тривалістю 5 годин. Крім того, судом першої інстанції взято до уваги, що справа розглянута в порядку письмового провадження без виклику сторін у справі. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн непропорційними до предмету позову та неспівмірними з ним, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд визнав за доцільне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з додатковим рішенням, Фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2026. Ухвалити нове додаткове рішення, яким задовольнити повністю заяву Фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення. Стягнути в Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь Фізичної особи - підприємця Черних Максима Олександровича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апелянт вказує, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат. Присуджена судом сума є вочевидь неспівмірною з обсягом фактично наданих адвокатом послуг, складністю справи та витраченим часом, що є підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового - про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в повному розмірі 24 000,00 грн. Апелянт зазначає, що суд не навів жодних обґрунтованих мотивів, чому саме 2 000,00 грн є справедливою та співмірною платою за 13 годин роботи висококваліфікованого адвоката. Зменшення суми до такого рівня без належного аналізу фактичних витрат часу свідчить про формальний підхід до застосування положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є непропорційним до ціни позову (57 486,80 грн). Однак такий висновок є хибним, оскільки критерій ціни позову не є визначальним і не може застосовуватися ізольовано без урахування обсягу та складності виконаної адвокатом роботи. За доводами апелянта, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, фактично погодився з його доводами, не надавши належної оцінки доказам, наданим позивачем, та не вказавши, які саме з цих доказів свідчать про неспівмірність заявленої суми. Такий підхід суперечить принципу змагальності, оскільки покладає на позивача обов`язок довести співмірність вже після того, як суд, не маючи на те підстав, самостійно вирішив зменшити витрати. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Головне управління Національної поліції в Чернігівській області проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими документально, однак підлягають не автоматичному, а судовому розподілу з урахуванням критеріїв співмірності, розумності та пропорційності, прямо визначених статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. На думку відповідача, доводи апелянта про те, що суд нібито неправильно врахував ціну позову, не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення, оскільки ціна позову не є єдиним і вирішальним критерієм. Закон прямо вимагає враховувати ціну позову лише у сукупності з іншими обставинами, а не ізольовано. У цій справі суд обґрунтовано виходив із того, що спір мав обмежений предмет доказування, розглядався у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, не потребував значного обсягу складних процесуальних дій, а отже заявлений обсяг часу - 8 годин на підготовку позову і 5 годин на відповідь на відзив - був критично оцінений судом як такий, що не узгоджується з фактичною складністю справи. Така оцінка відповідає не лише статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а й підходу Верховного Суду щодо недопущення покладення на опонента непропорційних витрат. Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про нібито порушення принципів диспозитивності та змагальності. Відповідач скористався своїм правом подати заперечення щодо заявлених витрат і прямо просив зменшити їх розмір як неспівмірних. Це відповідає частині 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає можливість зменшення витрат саме за клопотанням іншої сторони, а також частині 6 цієї статті, відповідно до якої саме сторона, що заперечує, повинна довести неспівмірність. Суд першої інстанції, розглянувши заперечення відповідача і надані позивачем документи, дійшов вмотивованого висновку про часткове задоволення заяви, тобто діяв не виходячи за межі змагальності, а в повній відповідності до неї. Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що суд начебто мав стягнути всю суму як таку, що фактично сплачена. Відповідач вказує, що витрати на правничу допомогу розподіляються незалежно від того, чи сплачені вони фактично, чи лише підлягають сплаті, але це не скасовує обов`язку суду перевірити їх розумність, необхідність і пропорційність. Інакше компенсація витрат перетворилась би на механічне перенесення будь-якого гонорару на іншу сторону спору, що суперечить завданню процесуального закону та принципам справедливості. За доводами відповідача, додаткове рішення є вмотивованим, ухваленим із дотриманням статей 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду про непропорційність заявлених 24 000,00 грн до предмета спору, обсягу виконаної роботи та складності справи. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. 21.11.2024 між Фізичною особою-підприємцем Черних Максимом Олександровичем та Адвокатським об`єднанням "Альва Прайвесі" укладений договір про надання правової допомоги № 21/11, згідно пункту 1.1 якого клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу, передбачену Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у сферах кримінального, цивільного, адміністративного та інших галузей права, а також здійснювати представництво інтересів клієнта в судах, інших органах та у відносинах з третіми особами, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, додатковими угодами (додатками) до нього та зверненнями (замовленнями) клієнта з відповідними дорученнями на надання правової допомоги, а клієнт у свою чергу зобов`язується оплатити надання такої правової допомоги та фактичні витрати необхідні для виконання цього договору. Конкретний вид та обсяг правової допомоги, вартість (розмір гонорару) та порядок її оплати можуть визначатися сторонами також шляхом підписання додаткових угод (додатків) до цього договору (пункт 1.5 договору). Згідно з пунктом 3.2.3 договору остаточна вартість наданої правової допомоги (розмір гонорару), що підлягає оплаті клієнтом за виконання певного доручення клієнта (надання певного обсягу правової допомоги), визначається в рахунках-фактурах (інвойсах) та/або за необхідності у актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), які складаються об`єднанням. 25.06.2025 між Фізичною особою-підприємцем Черних Максимом Олександровичем та Адвокатським об`єднанням "Альва Прайвесі" підписано Додаток № 25/6 до договору, згідно умов якого клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання в рамках укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги надати клієнту правову допомогу щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь клієнта 57 486,80 грн суми забезпечення за Договором про забезпечення виконання договору про закупівлю № 644 від 22.07.2024, а саме: представництво та захист інтересів клієнта в суді першої інстанції, у т.ч. (але не обмежуючись) підготовка і подання позову до суду, а за необхідності також: відповіді на відзив відповідача, інших необхідних клопотань, пояснень, заяв тощо, участь адвоката у судовому розгляді справи (участь у судових засіданнях) тощо. Сторони домовились, що вартість надання правової допомоги (гонорар) та порядок розрахунків за цим договором є наступним: 24 000,00 грн клієнт сплачує шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок об`єднання - протягом 3 календарних днів за дати підписання цього Додатку. 12.08.2025 сторони склали Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) в рамках виконання Договору про надання правової допомоги № 21/11 від 21.11.2024 про те, що клієнт прийняв надану відповідно до Додатку № 25/6 від 25.06.2025 об`єднанням в строк і належної якості правову допомогу (послуги), зокрема (але не обмежуючись) з наступних питань: надання клієнту правової допомоги щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь клієнта 57 486,80 грн суми забезпечення за Договором про забезпечення виконання договору про закупівлю № 644 від 22.07.2024, а саме: представництво та захист інтересів клієнта в суді першої інстанції, у т.ч. (але не обмежуючись) підготовка і подання позову до суду, а за необхідності також: відповіді на відзив відповідача, інших необхідних клопотань, пояснень, заяв тощо. Сторони підтвердили, що вартість правової допомоги, фактично наданої об`єднанням становить 24 000,00 грн. Згідно платіжної інструкції № 240 від 03.07.2025 клієнт перерахував Адвокатському об`єднанню 24 000,00 грн. Фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович звернувся до Господарського суду Чернігівської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області понесені фізичною особою витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн. Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало до Господарського суду Чернігівської області заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в якому зазначило, що послуги на правничу допомогу не співмірні, завищені та підлягають зменшенню до суми 2 000,00 грн. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився та не погодився з висновками суду першої інстанції. За результатом розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, про відсутність підстав для покладання на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24000,00 грн, оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням ціни позову (57486,80 грн), який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу первинних бухгалтерських документів, необхідних для складання даної позовної заяви. Суд першої інстанції враховуючи обсяг та характер доказів у справі, критично оцінив витрати часу на аналіз доказів, формування правової позиції, підготовки позовної заяви, формування додатків, подання позовної заяви про стягнення суми забезпечення виконання договору до суду тривалістю 8 години, аналіз відзиву на позовну заяву, формування правової позиції, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків, відправлення копії відповіді з додатками відповідачу, подання відповіді до суду тривалістю 5 годин. Крім того, судом першої інстанції взято до уваги, що справа розглянута в порядку письмового провадження без виклику сторін у справі. Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн є непропорційними до предмету позову та неспівмірними з ним. Враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд першої інстанції визнав за доцільне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Суд не погоджується із доводами апелянта, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат. Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта, що суд не навів жодних обґрунтованих мотивів, чому саме 2 000,00 грн є справедливою та співмірною платою за 13 годин роботи висококваліфікованого адвоката без належного аналізу фактичних витрат часу, що на думку апелянта, свідчить про формальний підхід до застосування положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало до Господарського суду Чернігівської області заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в якому зазначило, що послуги на правничу допомогу не співмірні, завищені та підлягають зменшенню до суми 2 000,00 грн. Так, у додатковому рішенні вказано, що судом першої інстанції проаналізовано письмові докази, ціну позову (57 486,80 грн), кількості сторін; по суті справа не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу первинних бухгалтерських документів, необхідних для складання даної позовної заяви. Враховуючи обсяг та характер доказів у справі, критично оцінив витрати часу на аналіз доказів, формування правової позиції, підготовки позовної заяви, формування додатків, подання позовної заяви про стягнення суми забезпечення виконання договору до суду тривалістю 8 години, аналіз відзиву на позовну заяву, формування правової позиції, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків, відправлення копії відповіді з додатками відповідачу, подання відповіді до суду тривалістю 5 годин. У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач скористався своїм правом подати заперечення щодо заявлених витрат і прямо просив зменшити їх розмір як неспівмірних. Це відповідає частині 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає можливість зменшення витрат саме за клопотанням іншої сторони, а також частині 6 цієї статті, відповідно до якої саме сторона, що заперечує, повинна довести неспівмірність. Суд першої інстанції, розглянувши заперечення відповідача і надані позивачем документи, дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви, тобто діяв не виходячи за межі змагальності, а в повній відповідності до неї. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду. Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду питання про розподіл судових витрат права позивача порушені не були. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Згідно з частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними). Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката. Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг позивачем. Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову. Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу. Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки відповідача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача. Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.) Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції правильно враховано предмет спору, ціну позову, дійсну необхідність та підтвердженого доказами фактичного обсягу правничої допомоги, яка надавалася у справі, врахував, що витрати на правничу допомогу, які позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача, не є співмірними із ціною позову. При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на визначену ними оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі). Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Черних Максим Олександрович на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2026 залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.2026 - залишити без змін. Матеріали справи № 927/676/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 05.06.2026. Головуючий суддя О.М. Крижний Судді О.М. Гаврилюк Б.О. Ткаченко