Постанова 4870 № 914/3456/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3456/23 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В. за участю секретаря судового засідання Псярук О.В. представники сторін в судове засідання не з`явилися розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича (вх. ЗАГС №01-05/1279/26 від 28.04.2026) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 (суддя Король М.Р.) у справі №914/3456/23 за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до відповідача Львівської обласної прокуратури про стягнення 97 000 000,00 грн матеріальної шкоди та 3 000 000,00 грн моральної шкоди ВСТАНОВИВ: Фермерським господарством Бурки Віталія Володимировича було подано позовну заяву з вимогами про стягнення з Львівської обласної прокуратури грошових коштів у загальній сумі 100 000 000,00 грн, а саме: матеріальної шкоди в сумі 97 000 000,00 грн, завданої недоотриманням доходу та моральної шкоди в сумі 3 000 000,00 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2025 зазначене рішення залишено без змін. Фермерське господарство звернулося із заявою від 29.05.2025 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2025 було відмовлено. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства від 14.07.2025 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. 23.03.2026 до Господарського суду Львівської області звернулося Фермерське господарство із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі № 914/3456/23 та на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі. В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що нововиявленою обставиною, яка, на його думку, є підставою для перегляду вказаного судового рішення, є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/2262/26, яку заявник отримав 10.03.2026. Господарський суд Львівської області ухвалою від 22.04.2026 у задоволенні заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі №914/3456/23 відмовив, рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 у справі №914/3456/23 залишив в силі. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведена заявником як нововиявлена обставина ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/2262/26 не відповідає критеріям нововиявлених обставин, визначеним статтею 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не існувала на момент розгляду справи №914/3456/23 та ухвалення рішення від 20.03.2024, а також не є істотною обставиною, яка могла б вплинути на висновки суду щодо вирішення спору по суті. Суд зазначив, що процесуальне рішення, ухвалене в іншій справі після набрання рішенням законної сили, не може вважатися нововиявленою обставиною та бути підставою для перегляду остаточного судового рішення. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника фактично зводяться до оспорення висновків суду щодо юрисдикції спору та спрямовані на переоцінку правових висновків, покладених в основу рішення, що не охоплюється процедурою перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. 28.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 у справі №914/3456/23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 у справі №914/3456/23; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував матеріали справи. Ухвалою суду від 15.05.2026 призначено розгляд справи на 04.06.2026. В апеляційній скарзі Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 у справі №914/3456/23, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Покликається на такі обставини: суд неповно з`ясував обставини справи, оскільки не дослідив доводи заявника щодо належності спору до господарської юрисдикції, правового статусу Львівської обласної прокуратури та значення нововиявлених обставин для вирішення справи; висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами; суд не навів належного мотивування своїх висновків, не зазначив доказів, на підставі яких дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами та неправильно застосував норми Конституції України та процесуального законодавства, не врахував правові висновки Конституційного Суду України і Великої Палати Верховного Суду щодо права на судовий захист та критеріїв визначення господарської юрисдикції спору. 05.05.2026 через підсистему «Електронний суд» представниця відповідача - Іваськевич Х. І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Фермерського господарства «Бурка В.В.» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 у справі № 914/3456/23 - без змін. Відзив обґрунтований тим, що доводи апеляційної скарги не підтверджують наявності нововиявлених обставин у розумінні статті 320 ГПК України. Скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України, судові рішення в інших справах, а також на процесуальне рішення у справі № 910/2262/26. Однак зазначені обставини не є нововиявленими, оскільки не становлять матеріально-правових фактів, які існували на час розгляду справи № 914/3456/23, мали істотне значення для її вирішення та об`єктивно не могли бути відомі заявнику. Наведені доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з правовою оцінкою обставин справи та висновками суду щодо юрисдикції спору, а відтак спрямовані на повторний перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024, яке набрало законної сили 05.06.2024. Водночас процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватися як спосіб повторного розгляду справи або переоцінки встановлених судом обставин і доказів. Таким чином, відповідач вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що процесуальне рішення у справі № 910/2262/26 не є нововиявленою обставиною у справі №914/3456/23, оскільки не містить факту, який існував на час ухвалення рішення у цій справі та міг би вплинути на висновки суду. Крім того, правові висновки, викладені у рішеннях Конституційного Суду України та судових рішеннях в інших справах, не належать до нововиявлених обставин, що узгоджується з положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України та усталеною практикою Верховного Суду. Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було. 04.06.2026 в судове засідання представники учасників у справі не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін. Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відповідно до ст. 269 (ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. пункти 7.4., 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі №361/161/13-ц). При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 ГПК України). Згідно з частиною другою статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №914/935/20 (на яку посилається скаржник), від 23.06.2023 у справі №918/887/21, від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20. Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила таке: - необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами; - процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку; - обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі, або, які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами; - неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами; - при вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК України; - судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; - необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо). Фермерським господарством подано заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, у якій заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2024р. у справі №914/3456/23 та на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрити провадження у справі. Заявник зазначив, що нововиявленою обставиною, якою обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.03.2026р. у справі №910/2262/26. Надаючи оцінку твердженням апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що ухвала суду в справі № 910/2262/26, а рівно і висновки суду, здійснені ним за результатами розгляду зазначеної справи, не відповідають ознакам істотних обставин для вирішення спору у справі №914/3456/23, що не були встановлені судом під час постановлення судового рішення, не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України. Обставини, пов`язані із підсудністю спору господарському суду підлягають вирішенню судом відповідно до критеріїв, визначених процесуальним законом станом на момент прийняття до розгляду позовної заяви або в процесі розгляду справи із подальшим постановленням ухвали про закриття провадження у справі. Відповідні критерії передбачені положеннями чинного законодавства. А відтак, ці обставини є такими, що існують на момент відкриття провадження у справі та є відомими учасникам справи, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо наявності у обставин, встановлених судом у справі № 910/2262/26 ознак нововиявлених для даної справи. Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що завданням перегляду справи за нововиявленими обставинами є перегляд рішення суду з урахуванням обставин, що стосуються предмета спору, та можуть вплинути на прийняте судом рішення по суті заявлених позовних вимог. Водночас, метою перегляду справи за нововиявленими обставинами не є переоцінка висновків суду щодо юрисдикційності вирішеного судом спору. Окрім того, заявник не довів наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що передбачені п. 2, 3 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України: встановлення вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність в даній справі підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є таким, що здійснений з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстави для скасування судового рішення відсутні. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2026 у справі №914/3456/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку. Повний текст постанови складено і підписано 08.06.2026. Головуючий суддя В.О. Ржепецький Судді С.В. Іванчук Р.В. Міліціанов