LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд240/1482/26

від 08.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1482/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 08 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а також дій щодо розрахунку грошового забезпечення без урахування актуального розміру прожиткового мінімуму. Позивач наполягав на необхідності застосування січня 2008 року як базового місяця для індексації, виплати фіксованої суми індексації-різниці з березня 2018 року та перерахунку посадового окладу і окладу за військовим званням на основі прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року за період з 2020 по 2022 роки. Позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з базовим місяцем січень 2008 року, а також нарахувати та виплатити індексацію-різницю у розмірі 3994,57 грн щомісячно з 01 березня 2018 року по 03 серпня 2022 року. Крім того, вимоги стосувалися зобов`язання перерахувати грошове забезпечення та допомогу на оздоровлення з 29 січня 2020 року по 03 серпня 2022 року, виходячи з окладів, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року на тарифні коефіцієнти. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі № 240/1482/26 позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність та дії військової частини, зобов`язав здійснити відповідне нарахування індексації з базовим місяцем січень 2008 року, виплатити індексацію у фіксованій величині 3994,57 грн та провести перерахунок окладів із застосуванням актуальних розмірів прожиткового мінімуму за 2020 2022 роки. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є обов`язковою державною гарантією, яка не може бути обмежена відсутністю бюджетних асигнувань. Суд встановив, що через незмінність окладів військовослужбовців протягом десяти років січень 2008 року залишався єдиним правомірним базовим місяцем для нарахування поточної індексації до березня 2018 року. Також суд визначив, що у березні 2018 року сума підвищення окладів позивача не перевищила розмір можливої індексації, що породило обов`язок відповідача виплачувати індексацію-різницю у фіксованому розмірі 3994,57 грн. Крім того, суд вказав, що після скасування у судовому порядку обмежень щодо розрахункової величини окладів з січня 2020 року, військова частина зобов`язана була застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на 2020, 2021 та 2022 роки. II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та просить скасувати таке рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Скаржник зазначає, що за новими правилами Порядку № 1078, що діють з грудня 2015 року, базовий місяць більше не прив`язаний до січня 2008 року, а визначається індивідуально за посадою. Щодо фіксованої індексації, відповідач стверджує, що у березні 2018 року відбулося значне підвищення окладів, яке перевищило суму можливої індексації, а тому підстави для її виплати відсутні. Стосовно розрахункової величини для окладів скаржник наголошує, що скасування пункту 6 постанови КМУ № 103 не призвело до автоматичного поновлення дії попередньої редакції пункту 4 постанови № 704, а тому розрахунок окладів виходячи з 1762 грн є правомірним до травня 2023 року. Скаржник також посилається на обмеженість бюджетних асигнувань та відсутність дискреційних повноважень змінювати алгоритми нарахувань самостійно. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Позивач у спірний період проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 03 серпня 2022 року №210 позивач виключений з списків особового складу та вибув до нового місця служби. Позивач звернувся до відповідача із запитом про виплату всього належного грошового забезпечення. Однак у відповідь отримав відмову оформлену листом від 16 грудня 2025 року. Відповідно до довідки №638/9/2827.1 від 16 грудня 2025 року посадовий оклад позивача становив 2730,00, а оклад за військовим званням 600,00 грн. Довідкою №638/9/2827.2 підтверджено виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2020 2022 роках. З довідки №638/9/2828.3 від 16 грудня 2025 року встановлено, що позивачу у період з грудня 2015 року по листопада 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась, а почала виплачуватися з грудня 2018 року по 03 серпня 2022 року. Грошовий дохід позивача у лютому 2018 року становив 9429,81 грн, а у березні 2018 року 9898,39 грн, відповідно до довідки В/ч НОМЕР_1 . Збільшення грошового доходу у березні 2018 року склало 468,58 грн. Уважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду за захистом свої прав. IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Відповідно до положень Закону України № 2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації у порядку, визначеному законом. Правові та організаційні засади проведення індексації грошових доходів населення визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078. Аналіз положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 дає підстави стверджувати, що об`єктом індексації є грошове забезпечення, яке не має разового характеру. Відповідно до пунктів 5, 10 та 15 Порядку № 1078, базовим місяцем вважається виключно той місяць, у якому відбулося підвищення посадових окладів (тарифних ставок) за відповідною посадою. Колегія суддів наголошує на важливості розмежування складових грошового забезпечення: будь-яке збільшення доходу за рахунок надбавок, премій чи доплат, що не супроводжується зростанням саме посадового окладу, не змінює базовий місяць для проведення індексації. Судом встановлено, що посадові оклади військовослужбовців були підвищені з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294 та залишались незмінними до 01.03.2018 дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів. Отже, для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року базовим місяцем мав застосовуватись січень 2008 року. Оскільки відповідачем індексацію за вказаний період нараховано без урахування зазначеного базового місяця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність таких дій та наявність підстав для задоволення позовних вимог. Разом із тим, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу. Суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачеві індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28 серпня 2023 року в справі №420/17338/22, від 26 вересня 2023 року в справі №200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі №420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах №420/3131/22, №420/4325/23, від 30 листопада 2023 року у справі №420/616/23. Отже, щодо нарахування фіксованої суми індексації-різниці з березня 2018 року, колегія суддів вказує, що згідно з пунктом 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення доходу (468,58 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення (4463,15 грн), сума індексації визначається як різниця між цими величинами. Таким чином, розрахована сума у 3994,57 грн (4463,15 - 468,58) є обов`язковою до виплати до наступного підвищення окладів. Доводи скаржника про те, що підвищення доходу було значним, не відповідають результатам порівняння із сумою індексації, обчисленою з базового місяця січень 2008 року. Стосовно використання прожиткового мінімуму для розрахунку окладів у 2020 2022 роках, суд зазначає, що після набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 (29.01.2020) було скасовано обмеження щодо застосування прожиткового мінімуму станом на 2018 рік. Відтак, відновилася дія норми пункту 4 постанови № 704, яка вимагає застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня кожного календарного року. Доводи відповідача про відсутність механізму автоматичного поновлення норм суперечать засадам верховенства права та вимогам КАС України щодо наслідків скасування нормативно-правових актів. Посилання на обмеженість фінансування також не можуть бути підставою для відмови у виплаті належного грошового забезпечення. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»