Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/16755/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/16755/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 06 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 від 28.02.2022, у розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за період з 27 вересня 2024 року по 25 листопада 2014 року у повному обсязі. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 від 28.02.2022, у розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування за період з 27 вересня 2024 року по 25 листопада 2024 року у повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням висновків суду. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.05.2024 позивач під час виконання обов`язків військової служби отримав поранення, яке пов`язано з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою від 05.07.2024 №222/84/473. У зв`язку із отриманою травмою, ОСОБА_1 перебував на лікуванні в різних медичних закладах. У період перебування позивача на лікуванні за період з 27.09.2024 по 25.11.2024 йому не було нараховано додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування у період з 27.09.2024 по 25.11.2024. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування у період з 27.09.2024 по 25.11.2024 з урахуванням виплачених сум. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач надав належні докази безперервного лікування наслідків мінно-вибухової травми, а законодавство не обмежує строк виплати додаткової винагороди чотирма місяцями, якщо лікування стосується поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт стверджує, що на момент отримання поранення позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває лише на фінансовому забезпеченні у відповідача, а тому для виплат необхідні накази командира саме частини НОМЕР_2 , яких не надходило. Також скаржник наполягає, що після чотирьох місяців лікування (з 20 вересня 2024 року) підстави для виплат автоматично припиняються згідно з пунктом 6.13 Положення № 402 та пунктом 9 розділу І Порядку №

260. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що довідка про обставини травми видана саме відповідачем ( НОМЕР_1 ), у військовому квитку також зазначена ця частина, а посилання на НОМЕР_2 є декларативним і не підтвердженим доказами. ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наданих доказів з 27.09.2024 по 17.10.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в ДУ «Інститут травматології і ортопедії НАМН України» з діагнозом: «Стан після хірургічного лікування (30.09.2024), проведене з приводу невротизованого рубця тильної поверхні першого плесно-фалангового суглоба та гранульоми стороннього тіла підошовної поверхні правої стопи, що виникла як наслідок МВТ (21.05.2024)», що підтверджується довідкою-випискою з історії хвороби стаціонарного хворого ДУ «ІТО НАМН України» від 17.10.2024 та довідкою №1706 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України ДУ «ІТО НАМН України» від 17.10.2024. Як зазначено позивачем в позовній заяві та не спростовано відповідачем, внаслідок отриманого поранення позивач проходив лікування, зокрема безперервно у період з 27.09.2024 по 25.11.2024. В подальшому, позивач звернувся до відповідача та просив надати інформацію про виплачену позивачу за час проходження служби додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, та у разі, якщо така винагорода обчислена невірно, перерахувати та доплатити позивачу належні суми, однак отримав відмову. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого. Частиною 2 статті19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII). Згідно з п.1 ст.9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Відповідно до положень абзацу 1 пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку ВЛК надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби (абзацу 2 пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ). Наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з першим-третім абзацами пункту 9 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток. Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці. Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). З системного аналізу наведених норм права встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. При цьому, встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Стосовно доводу апелянта про те, що позивач проходив службу у частині НОМЕР_2 , а відповідач лише здійснює фінансове забезпечення, суд зазначає, що цей аргумент суперечить матеріалам справи. Довідка про обставини травми № 222/8ц/473 видана саме командиром Військової частини НОМЕР_1 , що свідчить про визнання цією частиною факту проходження служби позивачем у її складі або безпосередньому підпорядкуванні. Крім того, відповідач самостійно надав відомості про нарахування позивачу грошового забезпечення у 2024 році, що підтверджує наявність прямих публічно-правових відносин між сторонами. Оцінюючи твердження відповідача про припинення права на виплату 100 000 гривень після 20 вересня 2024 року (через чотири місяці після поранення), колегія суддів погоджується з висновком окружного суду про безпідставність такої позиції. Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 та пунктами 11, 12 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що додаткова винагорода у збільшеному розмірі виплачується військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за весь час перебування на такому лікуванні. Обмеження, встановлені абзацом 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 щодо чотирьох місяців, стосуються виплати основного грошового забезпечення за останньою займаною посадою у загальних випадках хвороби, проте не обмежують виплату спеціальної додаткової винагороди за Постановою № 168 за весь період лікування тяжкого поранення. Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2025 року у справі № 520/3624/24, виплата грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування може продовжуватися на підставі висновку лікарняного закладу, і цей висновок не обов`язково має бути оформлений саме як постанова ВЛК, оскільки лікарняний заклад та ВЛК є альтернативними суб`єктами. У справі ОСОБА_1 наявні як виписки з історії хвороби лікарняних закладів (ДУ «ІТО НАМН України», КНП «ГВВ» ЖОР), так і довідка ВЛК № 6550 від 16 жовтня 2024 року, яка підтверджує тяжкість травми та потребу у відпустці для лікування. Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 520/16191/23, за наявності медичних підстав для відпустки командир частини зобов`язаний видати наказ про продовження виплат. Відсутність такого наказу у Військовій частині НОМЕР_1 є наслідком протиправної бездіяльності відповідача, а не свідченням відсутності права позивача на виплату. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, врахувавши, що позивач проходив лікування наслідків саме того поранення, яке було отримане 21 травня 2024 року, що підтверджено ідентичними діагнозами у всіх медичних документах. Аргумент апелянта про необхідність огляду ВЛК суворо у чотиримісячний термін згідно з Положенням № 402 не може бути підставою для відмови у виплаті, оскільки процедурні порушення щодо термінів проведення огляду (якщо вони мали місце) не повинні позбавляти військовослужбовця гарантованого державою рівня соціального захисту. Верховний Суд у справі № 240/4897/24 підкреслив, що для виплати 100 000 гривень визначальним є факт перебування на лікуванні через тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Всі ці умови позивачем дотримані. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.