Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/10735/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10735/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 08 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «КАНТРІСАЙД» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови, В С Т А Н О В И В : позивач, приватне підприємство «КАНТРІСАЙД», звернулось в суд із позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України (відповідача), у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.02.2025 №UA101000/2025/000066/1 та картку відмови у митному оформленні від 04.02.2025 №UA101020/2025/000189 прийняті Житомирською митницею Державної митної служби України. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 20.10.2025 позов задовольнив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними. Клопотав про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.09.2024 між ПП «КАНТРІСАЙД» та компанією «WALLART» було укладено контракт № 01-24, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує т комплексне мініпивоварне обладнання для виробництва пива, бувше у використанні, згідно з Додатком 1 до цього контракту, який є його невід`ємною частиною на умовах на умовах FCA-1 rue Mozart, 59229 TETEGHEM, Франція зазначених в Додатку (згідно з правилами Інкотермс в редакції 2020р). Згідно з п. 2.1., 2.2. контракту, розрахункова валюта Євро. Загальна вартість Контракту 98000,00 Євро. Пунктом 2.3. контракту визначено, що ціни, вказані в додатку до цього контракту є твердими, зміні не підлягають і розуміються на умовах FCA-1 rue Mozart, 59229 TETEGHEM, Франція, зазначених у додатках до даного Контракту. Відповідно до п. 3.1., 3.2. контракту розрахунок за цим контрактом здійснюється в Євро не пізніше ніж 14 днів після підписання контакту. Розрахунок здійснюється на наступних умовах: 30% - 29400,00 Євро від загальної суми контакту покупець здійснює попередню оплату на рахунок продавця; 70% - 68600,00 Євро від загальної суми контракту покупець здійснює оплату перед навантаженням продавцем обладнання на автотранспорт. Згідно з п. 3.3. - 3.5. контракту розрахунок за товару здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно Інвойсу і даного Контракту. Датою оплати є дата списання коштів з банківського рахунку. Платіж повинен містити в собі найменування покупця, номер контракту. Пунктом 4.1. контракту встановлено, що продавець поставляє товар згідно товаро - супровідних документів на умовах FCA - 1 rue Mozart, 59229 TETEGHEM, Франція, зазначених у додатку до цього контракту, згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2020, що підтверджується відвантажувальним документами. Термін поставки обладнання протягом 90 днів від дати зарахування коштів на рахунок продавця. Відповідно до п. 4.5., 4.7. контракту продавець спільно з товаром направляє покупцю: Інвойс ( 2 прим.), Пакувальний лист (2 прим.), CMR ( 2 прим.), Сертифікат з перевезення EUR

1. Вантажовідправник: Фірма WALLART sarl, 225 rue Marie Curie, 59118 WAMBRECHIES (Franse). Згідно з Додатком № 1 та № 1.1 до контракту від 02.09.2024 № 01-24 товаром є: обладнання для промислового пивоварного виробництва (міні пивоварня), торговельної марки МЕТО, б.в., продуктивністю 2000 л/добу 1 комплект на суму 98000 Євро. 17.09.2024 компанією WALLART виставлено позивачу рахунок-фактуру №24.09.02 на оплату товару у відповідному асортименті, загальна вартість якої складає 98000 Євро. На виконання своїх зобов`язань щодо оплати товару, позивач 07.10.2024 перерахував на банківський рахунок компанії «WALLART» грошові кошти в розмірі 29400 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією 1JBKLOA від 07.10.2024 та 31.10.2024 у розмірі 68800 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією 2JBKLOA від 31.10.2024. 13.11.2024 після прибуття вантажу в Україну позивачем сформовано митну декларацію за №24UA101020039640U9 та подано до митного органу. 03.02.2025 з метою імпорту товару на територію України декларантом ПП «КАНТРІСАЙД» до Житомирської митниці повторно було подано митну декларацію за № 25UA101020003588U7. Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, декларантом було надано: договір купівлі-продажу від 02.09.2024 № 01-24; доповнення до договору купівлі-продажу від 17.09.2024 №1; доповнення до договору купівлі-продажу від 17.09.2024 №1.1; - 0380 рахунок-фактура від 17.09.2024 №24.09.02; рахунок-фактура від 17.09.2024 №24.09.02/1; рахунок-фактура від 17.09.2024 №24.09.02/2; рахунок-фактура від 17.09.2024 №24.09.02/3; автотранспортна накладна від 08.11.2024 №012241; автотранспортна накладна від 08.11.2024 №610329; автотранспортна накладна від 08.11.2024 №610330; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07.10.2024 №1JBKLOA; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 31.10.2024 №2JBKLOA; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.11.2024 №82; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.11.2024 №83; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.11.2024 №84; договір (контракт) про перевезення від 14.10.2023 №TP-87; акт зважування товару від 20.12.2024. Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла висновку, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Внаслідок вищезазначеного, декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. 04.02.2025 декларант надав до митного органу пояснення з документами, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме: заявку на перевезення від 14.10.2024 №88; заявку на перевезення від 14.10.2024 №87; договір-заявку від 05.11.2024 №2; платіжну інструкцію від 14.11.2024 №117; платіжну інструкцію від 14.11.2024 №118; платіжну інструкцію від 14.11.2024 №119; копію митної декларації країни відправлення від 08.11.2024 №24FRD5350114642364; копію митної декларації країни відправлення від 08.11.2024 №24FRD5350114643326; копію митної декларації країни відправлення від 08.11.2024 №24FRD5350114643096. Також у поясненні зазначено, що митна вартість товару № 5 визначалася згідно рахунків-фактури, інвойсу. Додатково було надано переклади експертних декларацій та акт огляду від 26.11.2024 № 24UA101020039640U9/1, де зазначено, що товар являє собою обладнання бувше у використанні. Разом з тим, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.02.2025 № №UA101000/2025/000066/1. У рішенні вказано, що митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару №5 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до розділу 3 контракту від 02.09.2024 №01-24 розрахунок за цим контрактом здійснюється в Євро не пізніше ніж 14 днів після підписання контракту. Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно інвойсу і даного контракту (п. 3.3). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII «про валюти і валютні операції» (зі змінами), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами) (далі Положення). Платіжні інструкції №1JBKLOA від 07.10.2024 та №2JBKLOA від 31.10.2024 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених розділом ІІ Положення. Також, в даних платіжних інструкціях №1JBKLOA від 07.10.2024 та №2JBKLOA від 31.10.2024 зазначено банківські реквізити одержувача, які відрізняються від реквізитів зазначених в контракті та рахунку-фактурі. Товари задекларовано на умовах поставки FCA Teteghem (Франція). Так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості (п. 10.5 статті 58 Митного кодексу України), то відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, навантаження, розвантаження, страхування. Ці складові митної вартості, передбачені частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, повинні підтверджуватись документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Разом з тим, декларантом повною мірою не забезпечено надання об`єктивних, документально підтверджених відомостей стосовно числового значення складових митної вартості товарів. Так, відповідно до п. 1.2 договору на перевезення від 14.10.2023 №ТР-87 перевізник (експедитор) бере на себе зобов`язання доставити вантаж за маршрутами відповідно до поданих замовником договорів-заявок, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення. Розмір плати за перевезення вантажів зазначені сторонами в договорі-заявці, який є частиною даного договору (п. 4.1 договору). Додатково до митного оформлення надано заявку №88, №87 від 14.10.2024 та №2 від 05.11.2024, містить загальну назву вантажу, яку не можна ідентифікувати з оцінюваним товаром, а заявки №88, №87 від 14.10.2024 ще й містять інформацію про дату завантаження в період з 28 по 10 жовтня 2024 року, що не відповідає даті завантаження відповідно до автотранспортної накладної, а тому можуть не стосуватися даної поставки. Також, рахунки на оплату транспортних витрат №82, №83, №84 від 13.11.2024 та додатково надані до них банківські інструкції не містять інформацію про товар, що транспортувався, його вагу, посилання на автотранспорту накладну, коносамент тощо. Відсутність цієї інформації може свідчити про те, що дані документи не стосуються оцінюваного товару. Разом з тим, транспортними засобами з вказаними у рахунку державними номерами могла бути здійснена необмежена кількість рейсів за вказаним у рахунку маршрутом. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)виписку з бухгалтерської документації (в т. ч. для підтвердження витрат на транспортування); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту надана інформація щодо вартості схожого товару №5. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: 2 23UA209170075587U4 від 19.09.2023 «.1. Обладнання для миття або сушіння пляшок або інших ємкостей: - автоматична мийка з нержавіючої сталі для стерильної роботи (модель W600/12) - 1шт. Серійний номер 65004. Бувша у використанні, 1992р.в. В розібраному стані для зручності транспортування. Країна виробництва IT.» 51,23 Євро за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.02.2025 №UA101020/2025/000189. Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та від 17.06.2022 у справі № 826/11710/17. Як встановлено судом першої інстанції, з метою підтвердження фактично сплаченої ціни за товар митному органу було надано копії платіжної інструкції в іноземній валюті від 07.10.2024 № 1JBKLOA на суму 29 400,00 Євро та від 31.10.2024 № 2JBKLOA на суму 68 600,00 Євро, що становить 100% від суми вказаному у комерційному рахунку-фактурі. При цьому, банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, місять всі необхідні реквізити, для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 зокрема: надавач платіжних послуг платника, найменування платника, номер рахунку, з якого здійснюється переказ, сума та валюта, найменування отримувача, адреса, код, та номер рахунку, надавач платіжних послуг отримувача, Банк-кореспондент, призначення платежу, дата виконання платежу. Також, банківські реквізити продавця, зазначені в контракті, співпадають з банківськими реквізитами зазначеними у платіжних інструкціях. Матеріалами справи встановлено, що 14.10.2023 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № ТР-87 про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Пунктом 1.1., 1.2. вказаного Договору визначено, що даний договір регулює взаємовідносини Перевізника ( експедитора) та Замовника при здійсненні перевезень вантажів по Україні та за її межами. Перевізник бере на себе зобов`язання доставити вантаж ( згідно з товарно-транспортною накладною, або CMR) за маршрутами відповідно до поданих Змовником договорів заявок і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу. Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розмір плати за перевезення вантажів зазначені сторонами у договорі заявці, який є невід`ємною частиною цього Договору. 14.10.2024 позивачем подано Заявку № 87 на надання транспортних послуг на перевезення вантажів автомобілем у міжміському та міжнародному сполученні, згідно якого Перевізник має доставити вантаж за маршрутом 1 Rue Mozart, 59229 Teleghem Coudekerque Village, Франція Житомир, Україна з використанням автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , термін доставки 28.10.2024 - 30.10.2024. Сума фактури та умови оплати 3100,00 євро по курсу НБУ на момент навантаження, розрахунок після вивантаження протягом 3-х робочих днів. 14.10.2024 позивачем подано Заявку № 88 на надання транспортних послуг на перевезення вантажів автомобілем у міжміському та міжнародному сполученні, згідно якого Перевізник має доставити вантаж за маршрутом 1 Rue Mozart, 59229 Teleghem Coudekerque Village, Франція Житомир, Україна з використанням автомобіля НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , термін доставки 28.10.2024 - 30.10.2024. Сума фактури та умови оплати 3100,00 євро по курсу НБУ на момент навантаження, розрахунок після вивантаження протягом 3-х робочих днів. 05.11.2024 подано Заявку № 2 про надання експедиційних послуг на перевезення вантажів автомобілем у міжміському та міжнародному сполученні, згідно якого Перевізник має доставити вантаж за маршрутом 1 Rue Mozart, 59229 Teleghem Coudekerque Village, Франція Житомир, Україна, термін доставки 07-08.11.2024. Сума фактури та умови оплати 3700,00 євро по курсу НБУ на момент навантаження, розрахунок після вивантаження протягом 3-х робочих днів. Вказані послуги з перевезення позивачем були оплачені, що підтверджується платіжними інструкціями від 14.11.2024 № 119 на суму 164048,00 грн, від 14.11. 2024 № 118 на суму 137446,00 грн та від 14.11.2024 № 117 на суму 137446,00 грн. Факт надання транспортних послуг між позивачем та перевізником ФОП ОСОБА_1 підтверджено актами про надання послуг від 13.11.2024 за № 82, 83,

84. Також для підтвердження транспортних витрат позивачем подано до митного органу міжнародні товарно-транспортні накладні: CMR № 610329 від 08.11.2024, де зазначено, що до переведення надано товар на загальну вагу 2500 кг, що складається з 2 танк ферментації; CMR № 012241 від 08.11.2024, де зазначено, що до переведення надано товар на загальну вагу 3000 кг, що складається з 3 танк ферментації, 1 холодильної установки, 1 етикувальної установки, 1 електричної шафи, 1 лінії розливу та 1 парового котла; CMR № 610330 від 08.11.2024, де зазначено, що до переведення надано товар на загальну вагу 3500 кг, що складається з 1 варильного обладнання, 1 танк фермації та 1 млина та платформи під такт фермації. Також до супровідних документів було додано сертифікати з перевезення EUR 1 № 5134855, 5134854 та рахунки фактури. Згідно з СМR № 610329 від 08.11.2024 перевезення вантажу здійснюється ФОП ОСОБА_1 до ПП «КАНТРІСАЙД» Україна, м. Житомир, пров. 1-Сінний, 4, автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Відповідно до СМR № 610330 від 08.11.2024 перевезення вантажу здійснюється ФОП ОСОБА_1 до ПП «КАНТРІСАЙД» Україна, м. Житомир, пров. 1-Сінний, 4, автомобіль НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . Згідно з СМR № 012241 від 08.11.2024 перевезення вантажу здійснюється ТОВ «ЛГруп» до ПП «КАНТРІСАЙД» Україна, м. Житомир, пров. 1-Сінний, 4, автомобіль ВС1804 ІМ/ НОМЕР_5 . Поставка обладнання № 5 здійснювалася на підставі СМR № 610330 та перевезення його здійснювалося перевізником ФОП ОСОБА_1 автомобілем НОМЕР_3 /АМ83663ХР за маршрутом 1 Rue Mozart, 59229 Teleghem Coudekerque Village, Франція Житомир, Україна, в період з 08.11.2024 по 13.11.2024 та підставі рахунку-фактури (інвойс) від 17.09.2024 №24.09.02. Вказані вище документи у повному обсязі подавались позивачем до митного органу та є достатніми для підтвердження вартості витрат на транспортування. Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, твердження відповідача, що рахунки на оплату транспортних витрат від 13.11.2024 № 82, № 83, № 84 та додатково надані до них банківські інструкції не містять інформацію про товар, що транспортувався, його вагу, посилання на автотранспортну накладну, коносамент тощо, а тому не є доказами транспортних витрат, є безпідставними, оскільки митним законодавством не встановлено, що у рахунках на оплату послуг з перевезення має вказуватися вантаж, який перевозиться. Зазначені в рахунках та актах відомості вказують маршрут та ідентифікують автомобіль яким здійснювалося перевезення, що дає можливість ідентифікувати товар, який перевозиться конкретним автомобілем. Окрім цього, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17). Натомість, такої вимоги відповідач на надавав, а лише зазначив весь перелік додаткових документів, що може вимагати митний орган відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 МК України. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору. Водночас, Житомирська митниця не довела наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем, ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Також, як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247. Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а-2г, а застосування резервного методу, та визначення митної вартості імпортованого товару, обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації. Тобто, митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається. Поряд із цим, відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення. Крім того, зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду, викладеною в постановах від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності такого в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару. Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу наведених правових норм видно, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Приписами статті 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI). Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Подібний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Схожа правова позиція, також міститься і в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20. При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. З відзиву на апеляційну скаргу встановлено, що на виконання вимог ст. 132, 134, 139 КАС України, для підтвердження витрат на правничу допомогу, пов`язану з апеляційним розглядом справи, 01.04.2025 року між ПП «КАНТРІСАЙД» та адвокатом Сірою Аліною Василівною було укладено договір про надання правничої допомоги №

16. За цим Договором Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу з питань вивчення документів, підготовки позовної заяви, відповіді на відзив, інших заяв, клопотань, апеляційних скарг та представництва інтересів Клієнта у судах України по справі за позовом Клієнта до Житомирської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів 04.02.2025 та картки відмови у митному оформленні від 04.02.2025, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні та документально підтверджені для виконання Договору. Відповідно п. 4.1. вказаного Договору, сторони погодили, що розмір гонорару визначається в твердій грошовій сумі та за супроводження справи у суді апеляційної інстанції складає 25 000,00 грн. Водночас, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Разом з тим, колегія суддів враховує, що підготовка адвоката до участі у справі в суді апеляційної інстанції не потребувала значних затрат часу. Разом із тим, вивчення апеляційної скарги та написання відзиву за змістом фактично дублює позовну заяву позивача, а отже зважаючи на досвід адвоката написання відзиву не потребувало значних затрат часу. При цьому, під час апеляційного розгляду справи, адвокатом було підготовлено та подано двічі через електронний суд лише відзив на апеляційну скаргу. Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, з огляду на незмінність правової позиції в апеляційній скарзі, обмежений обсяг процесуальних дій, колегія суддів вважає необґрунтованою оплату послуг адвоката у розмірі 20 000 грн, яку необхідно зменшити до 2000 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь приватного підприємства «КАНТРІСАЙД» витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.