Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20940/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20940/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південно-Східної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/20940/25 (головуючий суддя першої інстанції - Неклеса О.М. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання «Мінерали України» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: Позивач 18.07.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східної митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000029/1 від 10.07.2025 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного органу митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до вимог статті 53 МК України. Вказує, що в спірному рішенні митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів наявні у позивача та надані під час митного оформлення товарів. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000029/1 від 10.07.2025 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митною декларацією, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок останньої, наявні розбіжності та відсутні дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів. Крім того, відповідач наголошує на тому, шо декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України. Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року та з 01.04.2026 року по 06.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання «Мінерали України» (код ЄДРПОУ 31008937) є юридичною особою, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Юдіна, 15Б, перебуває на податковому обліку в органах ДПС України, основний вид діяльності за КВЕД: 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього. Відповідач - Дніпровська митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження. 14.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Мінерали України» (покупець) та компанією HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №HK20230914, предметом якого відповідно до п. 1.1 є поставка покупцеві фітингів та фланців для труб з вуглецевої сталі згідно з описом, в кількості і комплектації, зазначених у Додатках до цього Договору. Відповідно до п.3.1 Контракту ціна товару, що поставляється за цим Договором, а також порядок, умови оплати і умови поставки за кожною партією товару визначаються за згодою сторін і фіксуються в Додатках до цього Договору. Згідно п. 4.1 Контракту продавець зобов`язується поставити товар в терміни і на умовах, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. Відповідно до Додатку №12 від 10.03.2025 року, сторонами Контракту визначено асортимент товару, його попередню вартість, умови оплати. Відповідно до комерційного інвойсу №HK20230914-12 від 18.04.2025 року визначено вартість товару на рівні 26319,48 доларів США. За поставлений Товар покупець розрахувався відповідно до умов Додатку №12 до Контракту, що підтверджується платіжними документами №P250701390 від 01.07.2025 року на суму 16272,43 доларів США, №P250606983 від 06.06.2025 року. Відповідно до інвойсу та коносаменту, заявлені умови поставки «FOB», Ксинганг, Китай. З метою митного оформлення товарів декларантом подано до Дніпровської митниці митну декларацію №25UA110150009871U8 від 09.07.2025 року. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартість операції). Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД), а саме: сертифікат якості б/н від 18.04.2025 року, пакувальний лист б/н від 18.04.2025 року, інвойс №HK20230914-12 від 18.04.2025 року, коносамент №ZJSM25041101 від 05.05.2025, автотранспортна накладна №9525 від 08.07.2025 року, сертифікат про походження товару №ССРІТ661250012032225С66199142 від 03.06.2025 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500110/2025/000750 від 08.07.2025 року, платіжні документи Swift №P250701390 від 01.07.2025 року, №P250606983 від 06.06.2025 року, рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №705 від 04.07.2025, калькуляція транспортних витрат №04107125-1 від 04.07.2025 року, документ, що підтверджує вартість страхування №09-03.11.25.00063 від 28.05.2025 року, прайс-лист виробника товару від 01.03.2025 року, Додаток №12 від 10.03.2025 року до Контракту, Контракт №HK20230914 від 14.09.2023 року, Договір (контракт) про перевезення №058/ФСР від 24.01.2020 року, заявка №60 від 23.04.2025 року, фото від 08.07.2025, копія митної декларації країни відправлення №020220250000466084 від 02.05.2025 року. За результатом опрацювання поданих декларантом документів митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в поданих документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при обчисленні, а саме: у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Декларанту сформовано електронне повідомлення, відповідно до якого під час митного контролю встановлено наступне:

1. За ЕМД від 09.07.2025 року №UA110150/2025/009871 (MRN №25UA110150009871U8) заявлений товар відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 14.09.2023 року №HK20230914 між компанією-продавцем HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) та покупцем ТОВ «ВО «Мінерали України». Відповідно до п. 3.2 Договору, ціна за товар включає в себе вартість продукції, тари, упаковки та необхідного для цього матеріалу, маркування, транспортні витрати та інші витрати, пов`язані з постачанням товару за цим договором. Серед наданих до митного контролю документів відомості про включені у вартість товару складових, таких як вартість тари, упаковки та необхідного для цього матеріалу, маркування, транспортні витрати та інші витрати, пов`язані з постачанням товару не наведено.

2. Відповідно до пункту 2.1.2 Договору продавець зобов`язаний в узгоджені сторонами строки доставляти товар відповідної якості і кількості до місця передачі товару покупцю або зазначеній ним особі. Строки доставки товару у додатковій угоді від 10.03.2025 року №12 не обумовлені.

3. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення наданий договір транспортно-експедиторського обслуговування від 24.01.2020 року №058/ФСР, заявку на транспортування від 23.04.2025 року №60, інвойс компанії ТОВ «ФСР Лоджістік Україна» від 04.07.2025 року №705, довідку про транспортні витрати від 04.07.2025 року №04/07/25-1. Відповідно до наданого рахунку на оплату транспортних послуг від 04.07.2025 року №705, наведена вартість послуг за межами митної території України та по території України без зазначення конкретних географічних пунктів, маршруту надання послуг.

4. У довідці про транспортні витрати від 04.07.2025 року №04/07/25-1 зазначено, що розмір винагороди експедитора складає 3600,00 грн.. При цьому, відомості про надання вказаних витрат виключно за межами митної території не наведені. Враховуючи виявлені невідповідності, неможливо здійснити перевірку числового значення транспортної складової митної вартості товару.

5. Наданий рахунок від 04.07.2025 року №705 містить відомості про вартість фактично наданих послуг страхування вантажу, перевезення за межами митної території України та винагороди експедитора на території України. При цьому, вказаний документ не містить відомостей про вартість витрат, пов`язаних з перевантаженням товару в процесі морського транспортування.

6. Платіжні документи щодо оплати транспортних послуг до митного контролю не надані.

7. Номер митної декларації країни відправлення « 020220250000466084» не відповідає номеру наданої копії митної декларації країни відправлення « 020220240000961994». Вказаним повідомленням декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Листом від 10.07.2025 року №1007-1 декларант надав пояснення, в яких просив завершити митне оформлення товарів у встановлений МК України термін. За поданою митною декларацією контролюючим органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000029/1 від 10.07.2025 року. Означеним рішеннями скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів, а саме: за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України, тобто взято за основу інформацію щодо раніше визначеної митної вартості товару. В подальшому, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110150/2025/000106, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Митне оформлення імпортованого товару здійснено під гарантійне зобов`язання з відстроченням платежу до 08.10.2025 року та випущено у вільний обіг за митною декларацією №25UA110150009978U9. Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач оскаржив таке рішення до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав митному органу необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товарів. Суттєвих недоліків подані до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, як і для прийняття рішень про коригування митної вартості товару. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган неправомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Положеннями частини восьмої статті 52 Митного кодексу України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Приписами статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Враховуючи наведені вище норми права, можливо дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відтак, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України. Згідно частини першої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 року у справі №826/10527/17, від 02.06.2022 року у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 року у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 року у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 року у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 року у справі №520/18432/21, від 27.12.2024 року у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 року у справі №160/939/24, від 20.02.2025 року у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 року у справі №160/12189/24. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення товарів документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Щодо ціни контракту та строків поставки. Відповідно до п.3.2 Контракту 14.09.2023 року №HK20230914 ціна за товар включає в себе вартість продукції, тари, упаковки та необхідного для цього матеріалу, маркування, транспортні витрати та інші витрати, пов`язані з постачанням товару за цим договором. Зовнішньоекономічний контракт підписаний обома сторонами та є документом, якій підтверджує даний факт. Тому, посилання відповідача на те, що цей факт потребує підтвердження іншими документами, а тим більш з розбивкою вартості всіх складових, включених до ціни товару, є безпідставними та таким, що не грунтуються на законі. Також безпідставними є посилання відповідача як в спірному рішенні, так і в апеляційній скарзі на те, що строки поставки товару у додатковій угоді від 10.03.2025 року №12 не обумовлені, оскільки строки поставки товару можуть узгоджуватися сторонами шляхом усних домовленостей або обміну повідомленнями, якщо на момент укладення угоди цього не можна зробити з технічних причин та воєнних дій в Україні. Крім того, строки поставки товару не мають вплив на контрактну та митну вартість товарів. Таким чином, зауваження щодо строків поставки товару є необґрунтованими. Посилання митного органу в апеляційній скарзі та спірному рішенні на те, що відповідно до наданого рахунку на оплату транспортних послуг від 04.07.2025 року №705 наведена вартість послуг за межами митної території України та по території України без зазначення конкретних географічних пунктів, маршруту надання послуг, то вказане нічим не підтверджено. Слід також зазначити, що форма та зміст рахунків не регламентовані чинним законодавством України, а отже, висувати вимоги до форми рахунку є безпідставним. Також, відповідно до наданого рахунку на оплату транспортних послуг №705 від 04.07.2025 року вартість послуг становить 192744,17 грн., та до цих послуг належать: страхування вантажу, послуга з перевезення за межами території України, винагорода експедитора на території України. Відповідно до заявки на перевезення №60 від 23.04.2025 року, крім зазначених вище витрат, в заявці також зазначені послуги транспортно-експедиційного обслуговування на території України та автоперевезення на території України. Тому, сума в заявці є більшою і складає 281632,67 грн.. Крім того, вказані послуги сплачуються позивачем окремо та не входять до митної вартості ввезеного товару. Щодо зауважень відповідача з приводу несвоєчасної оплати за транспортні послуги, слід зазначити, що відповідно до п.4.2.3 №058/ФСР транспортно-експедиторського обслуговування від 24.01.2020 року, при перевезенні вантажу оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, якщо інше не узгоджено Сторонами у відповідній Заявці. Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України документами, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи. Судом встановлено, що рахунок на оплату транспортних послуг №705 виставлений 04.07.2025 року, митна декларація №№UA110150/2025/009871 (MRN №25UA110150009871U8) подана до митного оформлення 09.07.2025 року, тобто на останній банківський день з моменту виставлення рахунку. Відповідно, рахунок ще міг бути не сплаченим, відповідно для митного оформлення надається довідка про транспортні витрати за вих. №04/07/25-1 від 04.07.2025 року згідно ч.2 ст.53 МК України. Слід також зауважити, що недоліки змісту наданої копії митної декларації країни відправлення не можуть бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання такої не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товарів. Згідно з частиною 2 статті 53 МК України митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару. Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що прайс-лист продавця не є документом, який підтверджує митну вартість товару. За таких обставин, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, при цьому, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому, подав його митниці в такому вигляді, в якому отримав від продавця. З урахуванням наведеного, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість товарів та її складові, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості товарів зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості товарів. Зазначені митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів. Суд зазначає, що у спірному рішенні відповідач всупереч положенням частини 3 статті 53 МК України не зазначив, які документи, вказані у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; або містять ознаки підробки; або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товарів. У спірному випадку, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд бере до уваги висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Південно-Східної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/20940/25 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/20940/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва