LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд420/30026/25

від 08.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30026/25 Перша інстанція: суддя Василяка Д.К., повний текст судового рішення складено 06.11.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №420/30026/25 за позовом Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасувати пункт 1.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал 2025 року У С Т А Н О В И В: 03.09.2025 Акціонерне товариство «ОДЕСЬКА ТЕЦ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 1.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року, затвердженого наказом Південного офісу Держаудитслужби від 17.06.2025 №122, в частині включення заходу державного фінансового контролю державного фінансового аудиту діяльності Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 на період воєнного стану припинено проведення органами Держаудитслужби заходів державного нагляду (контролю). Не погодившись із заявленими позовними вимогами Південним офісом Держаудитслужби до суду першої інстанції подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що в.о. голови правління АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» допущено посадових осіб Держаудитслужби до проведення контрольного заходу. Також, відповідач стверджує, що в період правового режиму воєнного стану в Україні органи державного фінансового контролю мають повноваження здійснювати заходи державного фінансового контролю. Крім того, на думку Південного офісу Держаудитслужби, АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» приймає участь у бюджетному процесі, а тому можу бути перевірена в рамках заходів державного фінансового контролю. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №420/30026/25 адміністративний позов Акціонерного товариства ОДЕСЬКА ТЕЦ задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано пункт 1.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року, затвердженого наказом Південного офісу Держаудитслужби від 17.06.2025 №122, в частині включення заходу державного фінансового контролю державного фінансового аудиту діяльності Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ». Приймаючи означене рішення суд першої інстанції вказав, що відповідачем визначено підставу для включення заходу з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до плану проведення заходів, яку не передбачено Порядком планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 08.08.2001. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Південний офіс Держаудитслужби вказує, що в.о. голови правління АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» допущено посадових осіб Держаудитслужби до проведення контрольного заходу. Також, відповідач стверджує, що в період правового режиму воєнного стану в Україні органи державного фінансового контролю мають повноваження здійснювати заходи державного фінансового контролю. Також, на думку Південного офісу Держаудитслужби, АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» приймає участь у бюджетному процесі, а тому можу бути перевірена в рамках заходів державного фінансового контролю. Як стверджує відповідач, в оскаржуваному Плані проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року, затвердженому наказом Південного офісу Держаудитслужби від 17.06.2025 №122, зазначено підставу для проведення аудиту, яка відповідає підпункту «г» пункту 7 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 08.08.2001. Крім того, скаржник відмічає, що судом першої інстанції взагалі не надано оцінки доводам сторін. До того ж, суб`єкт владних повноважень зауважує, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» до суду апеляційної інстанції скеровано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №420/30026/25 ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідження фактичних обставин справи, прийнято із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. Натомість, апеляційна скарга Південного офісу Держаудитслужби є необґрунтованою. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини. Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що наказом Південного офісу Держаудитслужби від 17.06.2025 №122 затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року. За наслідком дослідження названого документу судом апеляційної інстанції установлено, що до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року включено Акціонерне товариство «ОДЕСЬКА ТЕЦ» (п.1.3.1). Згідно фактичних обставин справи, 30.09.2025 в.о. голови правління АТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» Іваном Донченко допущено фахівців контролюючого органу до проведення заходу державного фінансового контролю. Не погодившись із включенням до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року, затвердженого наказом Південного офісу Держаудитслужби від 17.06.2025 №122, Акціонерне товариство «ОДЕСЬКА ТЕЦ» звернулось до суду з даним позовом. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII. Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Частиною першою статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Механізм складання і затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю органів державного фінансового контролю визначено Порядком планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955. Пунктом 3 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955, передбачено, що проведення державного фінансового аудиту та інспектування здійснюється відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, які складаються на плановий період, яким є кожний квартал. Відповідно до підпункту «г» пункту 7 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955, підставою для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю є ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю з урахуванням таких критеріїв, як: - економічна та соціальна важливість питань, які обов`язково включаються до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період; - значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів; - публічна інформація про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном; - імовірність виникнення фінансових порушень, у тому числі внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього контролю; - ризики допущення фінансових порушень у підконтрольних установах. 26.10.2005 Головним контрольно-ревізійним управлінням України видано наказ №319, яким затверджено Інструкцію з планування діяльності органів державного фінансового контролю. Пунктом 3 розділу І Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.10.2005 №319, визначено, що плани роботи складаються підрозділами, відповідальними за планування, на наступний календарний рік, а плани ДФК - на наступний квартал. Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.10.2005 №319, план ДФК Держаудитслужби складається за наведеними в додатках 3, 4 та 5 до цієї Інструкції формами окремо в розрізі державних фінансових аудитів та ревізій, які включаються до нього окремими розділами та має містити інформацію щодо тем аудитів та/або тем ревізій; підстав їх проведення; органів Держаудитслужби та їх галузевих структурних підрозділів, відповідальних за проведення таких аудитів або ревізій; строки (місяць та рік) їх проведення та назви органів державної влади, які будуть поінформовані про результати. Згідно із пунктом 6 розділу IV Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.10.2005 №319, до кожної теми ревізії, зазначеної в плані ДФК Держаудитслужби України, додається за визначеною в додатку 5 до цієї Інструкції формою перелік підконтрольних установ (об`єктів контролю), в яких передбачається проведення такої ревізії. Контролюючі структурні підрозділи Держаудитслужби, офіси Держаудитслужби та їх управління в областях, яких планом ДФК Держаудитслужби визначено головним виконавцем державного фінансового аудиту, листом надають офісам Держаудитслужби та їх управлінням в областях, залученим до проведення відповідного аудиту, перелік підконтрольних установ, на яких доцільно здійснювати збір інформації з метою дослідження гіпотез аудиту та отримання аудиторських доказів. Пунктом 7 розділу IV Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.10.2005 №319, передбачено, що визначення підконтрольних установ (крім тих, що перевірятимуться Держаудитслужбою) за темами ревізій, зазначених у планах ДФК Держаудитслужби, здійснюють офіси Держаудитслужби та їх управління в областях, а у разі недоцільності або неможливості (ускладнень) їх відбору на такому рівні - контролюючі структурні підрозділи Держаудитслужби відповідно до визначених для цих підрозділів сфер відповідальності. З метою визначення переліків для тем ревізій, які будуть перевірятися в ході централізованого завдання Держаудитслужби, контролюючі структурні підрозділи Держаудитслужби визначають такі теми ревізій на наступний квартал за формами, визначеними в додатку 4 до цієї Інструкції, та завчасно надсилають їх до офісів Держаудитслужби та їх управлінь в областях. Згідно із пунктом 9 розділу IV Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.10.2005 №319, офіси Держаудитслужби та їх управління в областях строком до 10 жовтня, 10 січня, 10 квітня і 10 липня кожного року кожного року надають контролюючим структурним підрозділам Держаудитслужби пропозиції: - щодо внесення до плану ДФК Держаудитслужби на наступний плановий квартал державних фінансових аудитів, які будуть проведені офісами Держаудитслужби та їх управліннями в областях; - щодо визначення переліків підконтрольних установ (об`єктів контролю) для тем ревізій, які будуть перевірятися в ході централізованого завдання Держаудитслужби. Контролюючі структурні підрозділи Держаудитслужби за формами, визначеними в додатках 3, 4 та 5 до Інструкції, формують власні пропозиції до плану ДФК Держаудитслужби з урахуванням опрацьованих пропозицій офісів Держаудитслужби та їх управлінь в областях. Пропозиції спрямовуються заступникам Голови Держаудитслужби, які координують та контролюють діяльність відповідних контролюючих структурних підрозділів, в електронному вигляді шляхом подання доповідної записки через систему електронного документообігу, яка попередньо погоджується підрозділом Держаудитслужби, відповідальним за планування. Після накладання заступниками Голови Держаудитслужби резолюцій на доповідні записки вони надсилаються для виконання до підрозділу Держаудитслужби, відповідального за планування, строком до 15 жовтня, 15 січня, 15 квітня і 15 липня кожного року. Відповідно до пунктів 10 і 12 розділу IV Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.10.2005 №319, пропозиції до плану ДФК Держаудитслужби містять теми аудитів, теми ревізій та переліки підконтрольних установ (об`єктів контролю) формуються за формами, визначеними в додатках 3, 4 та 5 до цієї Інструкції. До кожного із запропонованих заходів державного фінансового контролю надається обґрунтування доцільності його проведення відповідно до вимог пунктів 12 та 13 цього розділу. Обґрунтування доцільності проведення заходу державного фінансового контролю передбачає надання інформації, фактів та аргументів, що підтверджують актуальність, корисність чи потребу проведення державного фінансового аудиту або ревізії. За наявності може зазначатися інша інформація, що підтверджує доцільність проведення заходу державного фінансового контролю. Згідно із пунктом 15 розділу IV Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.10.2005 №319, проєкт плану ДФК Держаудитслужби на наступний плановий квартал формується підрозділом Держаудитслужби, відповідальним за планування, за формами, визначеними у додатках 3, 4 та 5 до цієї Інструкції, та через систему електронного документообігу подається на погодження до контролюючих структурних підрозділів, заступників Голови Держаудитслужби, які координують та контролюють діяльність таких підрозділів, до 25 жовтня, 25 січня, 25 квітня і 25 липня кожного року. Пунктом 19 розділу IV Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26.10.2005 №319, передбачено, що план ДФК Держаудитслужби затверджується наказом Держаудитслужби строком до 25 листопада, 25 лютого, 25 травня і 25 серпня кожного року. Колегія суддів зазначає, що органи державного фінансового контролю уповноважені законом на прийняття рішень, у тому числі у формі планових ревізій, що полягають у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, діяльність яких перевіряється Держаудитслужбою відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII. Також, органи державного фінансового контролю, у межах наданих їм повноважень, приймають акти як індивідуальної дії, так і нормативно-правового характеру. Повертаючись до спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право на судовий захист, також відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України. Разом з цим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача. Рішення суб`єкта владних повноважень, у контексті положень КАС України, необхідно розділяти на нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно із яким неправомірність дій контролюючого органу щодо призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції не погодився із позицією судів попередніх інстанцій у частині щодо задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Окрім зазначеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі № 560/16980/23, від 09.09.2025 у справі №160/17650/21 досліджував питання стосовно можливості оскарження в порядку адміністративного судочинства наказу органу Держадутислужби про затвердження плану (змін до плану) проведення заходів державного фінансового контролю. Здійснюючи розгляд названої справи суд касаційної інстанції вказав, що спірний наказ не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що в силу положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства. Незгода з наказом про проведення перевірки може бути підставою для оцінки наслідків або результатів перевірки (припису, постанови, рішення про анулювання ліцензії, інших санкцій) або ж скасування санкцій, пов`язаних із недопуском до проведення перевірки, правомірності такого недопуску. Оскарження самого лише наказу не призводить до реального захисту прав суб`єкта перевірки, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства. Незалежно від прийнятого рішення про допуск (недопуск) посадових осіб контролюючого органу до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної перевірки у вигляді кінцевого індивідуального акту суб`єкта владних повноважень, суб`єктом господарювання не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо уважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятого кінцевого індивідуального акту. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності законодавчих порушень. Таким чином, дії контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.10.2024 у справа № 580/2466/19, від 22.10.2024 у справі № 380/7526/22, від 03.10.2024 у справі № 520/26475/21, від 08.03.2023 у справі № 420/25447/21. Колегія суддів уважає, що наведені вище висновки суду касаційної інстанції є релевантними по відношенню до досліджуваних правовідносин та підлягають врахуванню під час розгляду даної справи. Дослідивши вищенаведені законодавчі приписи, у поєднанні із правовими висновками суду касаційної інстанції та фактичними обставинами справи, апеляційний адміністративний суд зазначає, що в досліджуваному випадку оскарження Акціонерним товариством «ОДЕСЬКА ТЕЦ» пункт 1.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року, затвердженого наказом Південного офісу Держаудитслужби від 17.06.2025 №122, без оскарження результатів перевірки, не є належним та ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до відновлення уявного порушеного права. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції уважає неправильним висновок окружного адміністративного суду щодо задоволення позову Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ», адже даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Підстави для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині визначено статтею 319 КАС України. Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Перелік підстав за наявності яких суд повинен закрити провадження у справі наведено у статті 238 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі. Керуючись ст. ст.238, 308, 311, 319, 321, 325, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №420/30026/25 скасувати. Закрити провадження у справі №420/30026/25 за позовом Акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасувати пункт 1.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал 2025 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»