Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/7536/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7536/25 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна Суддя-доповідач: Боровицький О. А. 09 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, представників позивача - Вініцької Б.А., Мусулевського А.А. представників відповідача - Танасійчук О.М., Георгіци О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного офісу Державної аудиторської служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради до Південного офісу Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Південного офісу Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В судовому засіданні представникт позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - без змін. Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Державної аудиторської служби України від 22.08.2024 № 224 затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року. В подальшому наказом Державної аудиторської служби України від 08.10.2024 № 272 затверджено зміни до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 22.08.2024 № 224, та включено п. 9.9 до переліку об`єктів, в яких заплановано здійснити контроль за місцевими бюджетами шляхом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради. Підставою проведення ревізії було визначено власну ініціативу органу державного фінансового контролю, відповідальним підрозділом за проведення ревізії визначено Південний офіс Державної аудиторської служби України, а строк проведення фінансового контролю: грудень 2024 року - березень 2025 року. Про початок проведення ревізії позивача повідомлено листом №002000-14/15439-2024 від 09.12.2024 року, який направлений засобами електронного документообігу. 19.12.2024 року заступником голови Державної аудиторської служби України Юлією Солянік видано направлення №1683-нк начальнику відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Південного офісу Держаудитслужби Георгіці Оксані Григорівні, №1684-нк головному державному інспектору відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Південного офісу Держаудитслужби Кравчук Олені Володимирівні та №1686-нк головному державному інспектору відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Південного офісу Держаудитслужби Радченко Тетяні Володимирівні, скріплені печаткою для проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради з метою перевірки дотримання законодавства за період з 26.12.2024 по 19.03.2025. Відповідно до наданого листа про зупинення №002000-14/16293-2024 від 27.12.2024 здійснення ревізії було зупинено з 28.12.2024 року та поновлено з 29.01.2025 на підставі листа №002000-14/1012-2025. В подальшому до наданого листа про зупинення №00200-14/2138-2025 від 18.02.2025 здійснення ревізії було зупинено з 29.01.2025 року та поновлено з 02.03.2025 на підставі листа №002000-14/1012-2025. За результатами проведеного контрольного заходу контролюючим органом виявлено ряд порушень та складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради за період з 01.01.2021 по 30.09.2024 від 26.03.2025 № 002000-24/09. Вказаний акт ревізії від 26.03.2025 № 002000-24/09 підписано 31.03.2025 керівником та головним бухгалтером із відміткою "Зі змістом Акту не погоджуємось, про що в порядку і строки, визначені Постановою КМУ від 20.04.2006 року № 550, буде подано підписані заперечення". В подальшому у встановлені строки та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 "Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами" Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради подано 04.04.2025 року заперечення за вих. № 37/00/002/22187. Розглянувши подані позивачем заперечення відповідачем 24.04.2025 направлено висновок на заперечення до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради за період з 01.01.2021 по 30.09.2024 від 26.03.2025 №00200-24/09 за змістом яких зауваження враховано частково. В подальшому відповідачем прийнято вимогу про усунення виявлених порушень від 08.05.2025 №151508-14/1870-2025, у якій зафіксовано не усунуті Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради порушення, а саме: - забезпечити відшкодування на користь Вінницької міської територіальної громади відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України, статті 1166 Цивільного кодексу України втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування премії працівникам в поточних бюджетних періодах за попередні бюджетні періоди за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" в сумі 701 822,17 грн. та забезпечити відшкодування зайвих перерахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 "Нарахування на оплату праці" у сумі 154 400,88 грн. відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 №

417. Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв. Забезпечити в подальшому дотримання вимог частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України, пунктів 22, 37, 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228"; - забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади від орендної плати за землю на загальну суму 25 628 554,06 грн., які недоотримано бюджетом Вінницької міської територіальної громади на вказану суму за КБКД 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" та 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб", внаслідок несплати орендної плати за землю орендарями за укладеними договорами оренди у відповідності до статті 24 та абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" та відповідно до норм статей 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України, статей 610-625 Цивільного кодексу України"; - забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади від плати за встановлення земельного сервітуту за період з 01.01.2021 по 30.09.2024 у сумі 577 613,23 грн. відповідно до норм частини першої статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530, частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, пункту 4 додатку 1 до рішення Вінницької міської ради від 23.12.2016 № 563 та умов укладених договорів про встановлення земельного сервітуту; - забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади від орендної плати за землю на загальну суму 21 936,30 грн., які недоотримано бюджетом Вінницької міської територіальної громади на вказану суму за КБКД 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" та 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб", внаслідок несвоєчасного укладання додаткових угод щодо внесення змін до договорів оренди у зв`язку з введенням в дію нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок у відповідності до статті 24 та абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" та відповідно до норм статей 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України, статей 610-625 Цивільного кодексу України; - забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади від орендної плати за землю на загальну суму 5 082 542,55 грн., які недоотримано бюджетом Вінницької міської територіальної громади внаслідок ухилення орендарів від підписання додаткових угод у зв`язку з запровадженням нової нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці, яка набула чинності з 01.01.2022 року у відповідності до статті 24 та абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" та відповідно до норм статей 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України, статей 610-625 Цивільного кодексу України; - забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади внаслідок користування земельними ділянками комунальної власності під об`єктами нерухомості без правовстановлюючих документів та не здійснення плати за землю, у вигляді збитків (безпідставно збережених коштів) у сумі 15 390 539,07 грн. та Вінницької Торгово-промислової палати у сумі 16 058,47 грн. у відповідності до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 та Положення про Комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.12.2020 № 2714; - забезпечити відшкодування на користь Вінницької міської територіальної громади збитків (безпідставно збережених коштів) землекористувачами, які використовували сформовані земельні ділянки комунальної власності під об`єктами нерухомості без правовстановлюючих документів і не здійснювали плату за землю у сумі 5 095 880,72 грн. у відповідності до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 та Положення про Комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.12.2020 № 2714; - забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради відповідно до норм статей 193, 216-229 Господарського кодексу України, статей 526, 610-625 та 629 Цивільного кодексу України та пункту 6.2 договору від 31.03.2021 № ФВ-ФАВ003840, укладеного Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради з ТОВ "Фаворит Авто Вінниця" недоотримані фінансові ресурси штрафні санкції (пеню) за порушення умов пункту 4.2 договору від 31.03.2021 № ФВ ФАВ003840 на загальну суму 982,26 грн.. У випадку неможливості забезпечення відшкодування втрат у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні коштів у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 982,26 грн. з винних осіб відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ та статті 1166 Цивільного кодексу України; - вжити заходів щодо оформлення суб`єктами господарювання права користування земельними ділянками відповідно до вимог статей 13, 14, 142-144 Конституції України, статей 96, 125, 126, 206 Земельного кодексу України та статей 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Не погоджуючись із прийнятою вимогою, Департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон №2939-XII). Відповідно до ст. 2 Закону №2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення погреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Статтею 4 Закону №2939-XII передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 2939-XII, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно - цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень. Положеннями частини 1 статті 10 Закону №2939-XII, визначені повноваження органу державного фінансового контролю під час проведення перевірки, а саме: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (п.1); одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об`єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю (п.6); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п.13). Частиною 1 статті 11 Закону № 2939-XII визначено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії; у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи; у разі надходження доручення щодо проведення ревізії у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, Офісу Генерального прокурора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю; у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Порядок проведення ревізії проводиться відповідно до Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550). Відповідно до пункту 2 Порядку № 550, планова виїзна ревізія це ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані проведення заходів державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом (п. 5 Порядку № 550). Так як зазначалось раніше, наказом Державної аудиторської служби України від 22.08.2024 № 224 затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України за IV квартал 2024 року. В подальшому відповідно до наказу № 272 від 08.10.2024 затверджено зміни до Плану Проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2024 року та включено п. 9.9 до переліку об`єктів Департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради. Підставою для внесення позивача до вказаного переліку зазначено власну ініціатива відповідача. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 року № 955 затверджено Порядок планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, яким, зокрема, установлюється механізм складання і затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю органів державного фінансового контролю (далі Порядок № 955). Згідно з пунктом 5, 6 Порядку №995 плани проведення заходів державного фінансового контролю включають питання, вирішення яких належить до компетенції органів державного фінансового контролю. Строки підготовки та порядок затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю визначаються Держаудитслужбою. Пунктом 7 Порядку №995 визначено основні підстави для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю є, зокрема: а) закони, акти Президента України, постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти, протокольні рішення Кабінету Міністрів України, доручення Прем`єр-міністра України, накази Мінфіну; б) звернення: органів державної влади; органів місцевого самоврядування; інших органів, утворених відповідно до законодавства; компетентних органів Європейського Союзу, іноземних держав та міжнародних організації; інших юридичних та фізичних осіб; в) інформація, що містить ознаки порушення, неправомірного використання в Україні ресурсів Європейського Союзу та може завдати шкоди фінансовим інтересам Європейського Союзу (повідомлення про невідповідність); г) ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю з урахуванням таких критеріїв, як: - економічна та соціальна важливість питань, які обов`язково включаються до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період; - значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів; - публічна інформація про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном; - імовірність виникнення фінансових порушень, у тому числі внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього контролю; - ризики допущення фінансових порушень у підконтрольних установах; - інформація щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за не оприлюднення, несвоєчасне оприлюднення інформації, оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації про використання публічних коштів. ґ) ініціатива, виявлена підконтрольними установами та їх органами управління, прийнята органами державного фінансового контролю до виконання; д) інформація щодо вручення посадовим особам підконтрольної установи повідомлення про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення. Інструкція з планування діяльності органів державного фінансового контролю від 26.10.2005 № 319 (далі - Інструкція) затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 жовтня 2005 року № 319 встановлює порядок планування роботи органів Держаудитслужби, визначаючи процедуру формування та погодження планів на рік, із застосуванням певних форм та додатків. Пунктом 3 розділу І Інструкції № 319 визначено, що плани роботи складаються підрозділами, відповідальними за планування, на наступний календарний рік, а плани державного фінансового контролю - на наступний квартал. Пунктом 19 розділу IV Інструкції № 319 визначено, що план державного фінансового контролю Держаудитслужби затверджується наказом Держаудитслужби строком до 25 листопада, 25 лютого, 25 травня і 25 серпня кожного року. Пунктом 1 розділу VI Інструкції № 319 визначено, що внесення змін до планів роботи Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, а також - планів державного фінансового контролю Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби здійснюється в порядку погодження та затвердження шляхом складання проектів таких змін за формами та з дотриманням процедур, визначеними розділами ІІ-V цієї Інструкції, їх подальшим погодженням і затвердженням. Пропозиції щодо внесення змін до планів державного фінансового контролю Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби, сформовані відповідно до пункту 1 цього розділу, подаються (надсилаються) до підрозділу Держаудитслужби, відповідального за планування, не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення поточного планового періоду (в частині інспектувань) або 30 календарних днів (в частині державних фінансових аудитів) з обґрунтуваннями потреби внесення таких змін відповідно до вимог пункту 13 розділу IV цієї Інструкції. Разом із тим суд критично оцінює посилання представника позивача, щодо порушення відповідачем строків внесення змін до планів здійснення державного фінансового контролю, оскільки пунктом 5 розділу VI Інструкції № 319 передбачено право Держаудитслужба прийняти рішення про внесення змін до планів державного фінансового контролю Держаудитслужби та офісів Держаудитслужби у строки, пізніші за встановлені пунктом 4 цього розділу. Так, як вже зазначалося раніше, наказом Держаудит служби від 08.10.2024 № 272 затверджені зміни до плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби на IV квартал 2024 року до переліку об`єктів, в яких планується здійснити контроль за місцевими буджетами включено Департамент земельних ресурсів Вінницької міської ради, яким встановлено порушення під час здійснення фінансово-господарської діяльності. Про початок проведення ревізії позивача повідомлено листом №0020000-14/15439-2024 від 09.12.2024 року. Відповідно до Порядку №550 орган державного фінансового контролю, що проводить планову виїзну ревізію, повідомляє об`єкта контролю одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку, про дати її початку та закінчення, а також про кримінальну відповідальність за перешкоджання діяльності органу державного фінансового контролю. Планова виїзна ревізія розпочинається не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об`єкту контролю повідомлення. Відповідно до пункту 39 вищезазначеного порядку орган контролю здійснює повідомлення у один із запропонованих способів: а) особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об`єкта контролю; б) через канцелярію (підрозділ з питань діловодства) з відміткою на примірнику акта органу державного фінансового контролю про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об`єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію; в) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що залишається в органі державного фінансового контролю, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів ревізії. Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що дії відповідача з проведення планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради проведено з недотриманням процедури, визначеної Порядком №550 в результаті чого вимоги які прийняті за результатами перевірки являється протиправним суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як встановлено судом апеляційної інстанції, що 19.12.2024 року заступником голови Державної аудиторської служби України Юлією Солянік видано направлення №1683-нк начальнику відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Південного офісу Держаудитслужби Георгіці Оксані Григорівні, №1684-нк головному державному інспектору відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Південного офісу Держаудитслужби Кравчук Олені Володимирівні та №1686-нк головному державному інспектору відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Південного офісу Держаудитслужби Радченко Тетяні Володимирівні, скріплені печаткою для проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради з метою перевірки дотримання законодавства за період з 26.12.2024 по 19.03.2025. Відповідно до наданого листа про зупинення №002000-14/16293-2024 від 27.12.2024 здійснення ревізії було зупинено з 28.12.2024 року та поновлено з 29.01.2025 на підставі листа №002000-14/1012-2025. В подальшому до наданого листа про зупинення №00200-14/2138-2025 від 18.02.2025 здійснення ревізії було зупинено з 29.01.2025 року та поновлено з 02.03.2025 на підставі листа №002000-14/1012-2025. За результатами проведеного контрольного заходу контролюючим органом виявлено ряд порушень та складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради за період з 01.01.2021 по 30.09.2024 від 26.03.2025 № 002000-24/09. Отже, працівників Південного офісу Державної аудиторської служби України допущено до проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради з метою перевірки дотримання законодавства за період з 26.12.2024 по 19.03.2025. Також, як встановлено із матеріалів справи, що відповідачем направлено лист № 002000-14/15439-2024 від 09.12.2024 про проведення ревізії позивачу за допомогою засобів електронного документообігу. В подальшому для уточнення інформації з приводу отримання вищевказаного листа працівниками Південного офісу державної аудиторської служби додатково уточнено інформацію в канцелярії Департаменту щодо отримання зазначеного листа, що підтверджується відміткою вхідного номера Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради вх. № 7/07/86324 від 10.12.2024. А тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач був фактично повідомлений про проведення ревізії, оскільки брав участь у проведені ревізії, надавав пояснення та заперечення, що свідчить про відсутність будь-яких перешкод у реалізації ним процесуальних прав, в результаті чого вважати що повідомлення про проведення даної ревізії відбулось з порушенням вимог визначених Порядком №550 відсутні. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу щодо доводів скаржника про порушення відповідачем Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, зазначає таке. У залежності від характеру процедурних порушень вони можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Ключовим питанням під час надання оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Суд зазначає, що порушення процедури повідомлення про проведення ревізії не є тими порушеннями, що могли б вплинути на обставини, встановлені під час ревізії, чи на її висновки. З урахуванням викладеного, вказані процедурні порушення не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного суду №260/6724/21 від 04.06.2025 року, від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 13.10.2020 у справі №815/2503/16, від 16.03.2023 у справі №400/4409/21 та інших. За наслідками проведеної ревізії прийнято п. 1 вимоги: "Забезпечити відшкодування на користь Вінницької міської територіальної громади відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України, статті 1166 Цивільного кодексу України втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування премії працівникам в поточних бюджетних періодах за попередні бюджетні періоди за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" в сумі 701 822,17 грн. та забезпечити відшкодування зайвих перерахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 "Нарахування на оплату праці" у сумі 154 400,88 грн. відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 №

417. Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв. Забезпечити в подальшому дотримання вимог частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України, пунктів 22, 37, 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228"" суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так зокрема, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що загальні правила щодо матеріальної відповідальності працівників визначаються главою IX Кодексу законів про працю. У частині 1 статті 130 КЗпП передбачена матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Зі змісту статті 137 КЗпП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є ступінь вини працівника, оскільки форма вини (умисел чи необережність) впливає на вид та межі матеріальної відповідальності. Поряд із поняттям матеріальної відповідальності у чинному законодавстві визначена категорія цивільно-майнової відповідальності. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулюються статтею 1166 Цивільного кодексу України. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 12 від 11.12.2015 «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» наголошував, що тотожні, на перший погляд, поняття за правовою природою істотно відрізняються одне від одного. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено Кодексом законів про працю. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює Цивільний кодекс України, правовідносини тому вона не поширюється на трудові. Галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок недотримання трудової дисципліни, норми цивільного законодавства не застосовуються. Таким чином, вимога відповідача застосувати до трудового правопорушення норми статті 1166 Цивільного кодексу України суперечить природі спірних правовідносин. Окрім того, відповідно до пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550), повноваження щодо виявлення осіб винних у вказаних порушеннях і притягнення їх до адміністративної, матеріальної чи дисциплінарної відповідальності належить саме органу державного фінансового контролю, який проводив інспектування. Оскільки відповідач, виявивши порушення при нарахуванні премії працівникам в поточних бюджетних періодах за попередні бюджетні періоди, всупереч пункту 50 Порядку № 550 не визначив винних осіб у проведеному нарахуванні, то покладання тягару відшкодування безпідставно нарахованих, на думку Відповідача, премій на працівників департаменту - суперечить нормам статті 138 КЗпП, згідно якої для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду необхідно довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу. Також, виявлене порушення щодо забезпечення відшкодування безпідставно нарахованих премій працівникам в бюджетних періодах за попередні звітні періоди та відшкодування зайвих перерахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування неможливо усунути у спосіб, запропонований контролюючим органом, а саме: шляхом забезпечення в подальшому дотримання вимог ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, п. 22, 37, 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, оскільки спрямовано на майбутнє, що не відповідає меті винесення вимоги. Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що накази які були прийнятті на преміювання працівників оформлені відповідно до норм чинного законодавства, ні ким не скасовані, а тому висновки відповідача про безпідставність нарахування премії працівникам необґрунтованими. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку що вказана вимога не ґрунтується відповідно до норм чинного законодавства України, що у свою чергу являється протиправною та не обґрунтованою. Стосовного п. 2 вимоги: "Забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади від орендної плати за землю на загальну суму 25 628 554,06 грн., які недоотримано бюджетом Вінницької міської територіальної громади на вказану суму за КБКД 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" та 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб", внаслідок несплати орендної плати за землю орендарями за укладеними договорами оренди у відповідності до статті 24 та абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" та відповідно до норм статей 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України, статей 610-625 Цивільного кодексу України"" колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами та органами стягнення є, зокрема: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підп. 41.1.1 ст. 41 ПКУ) Згідно з п. 41.4 ст. 41 ПКУ органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 по справі № 925/230/17 висловила правову позицію, що оскільки відповідно до підп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПКУ податок на майно відноситься до місцевих податків, тому зобов`язання сплачувати земельний податком є податковим зобов`язанням (п. 34 постанови ВСУ). Також статті Господарського кодексу України, на які посилається Відповідач визначають загальні умови виконання господарських зобов`язань. Так, стаття 193 Господарського кодексу України (далі по тексту в редакції чинній на момент проведення ревізії) встановлює загальні умови виконання господарських зобов`язань, а статті 199 цього Кодексу порядок забезпечення виконання господарських зобов`язань. Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Нормами статті 217 Господарського кодексу України визначено поняття та види господарських санкцій як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання, а нормами статті 218 Господарського кодексу України підстави господарсько-правової відповідальності. Отже, у статтях зазначених у вимозі йде мова про господарські санкції як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання, зокрема, про відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Також, в цих статтях містяться положення про адміністративно-господарські санкції, які застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Поряд з цим, нормами статей 611 - 625 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов`язання та відповідальність за їх порушення. У статтях Цивільного кодексу України , на які посилається Відповідач, йде мова, зокрема, про прострочення боржника, прострочення кредитора, про виконання зобов`язання за рахунок боржника, виконання зобов`язання в натурі, субсидіарну відповідність, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання. Враховуючи вищезазначене та аналізуючи положення наведених статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України колегія суддів вважає, що такі за своєю суттю є правовими підставами для реалізації різних способів судового захисту, вирішення спорів та подачі різних за своєю суттю позовів. То ж, посилаючись на різні статті Цивільного та Господарського кодексів України, які містять різні за своєю правовою природою способи захисту прав, відповідач створив для позивача правову невизначеність, що, у свою чергу, унеможливлює їх виконання з огляду на те, що відповідачем не вказано, які заходи необхідно вжити для усунення порушення, та у відповідності до якої конкретної норми закону. Стосовно п.3 вимоги: "Забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади від плати за встановлення земельного сервітуту за період з 01.01.2021 по 30.09.2024 у сумі 577 613,23 грн. відповідно до норм частини першої статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530, частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, пункту 4 додатку 1 до рішення Вінницької міської ради від 23.12.2016 № 563 та умов укладених договорів про встановлення земельного сервітуту" суд апеляційної інстанції зауважує слідуюче. Так, зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції, що в акті ревізії вказано (арк. 69-71), що Порядок встановлення розмірів орендної плати (плати за встановлення земельних сервітутів) в м. Вінниці за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, а також Типовий договір про встановлення земельного сервітуту, затверджений рішенням Вінницької міської ради № 612 від 27.12.2011 (зі змінами). Відповідно до п. 4.7 Типового договору про встановлення земельного сервітуту та п. 4.7 укладених договорів про встановлення земельного сервітуту, які діяли в період з 01.01.2021 по 30.09.2024, передбачено, що у разі не внесення плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення. Ревізією повноти та своєчасності надходження коштів за користування земельними ділянками комунальної власності встановлені випадки порушення умов договорів та несвоєчасної сплати 177 суб`єктами господарювання плати за встановлення земельного сервітуту протягом 2021-2023 років та січня-вересня 2024 року. Крім того, відповідачем не прийняв до уваги, що рішенням Вінницької міської ради від 27.05.2022 № 1062 «Про звільнення сервітуаріїв від нарахування та сплати пені у разі прострочення (не виконання, часткового виконання) зобов`язань по сплаті плати за встановлення земельного сервітуту за строками, визначених договорами про встановлення земельних сервітутів на період дії воєнного стану» тимчасово з 01.03.2022 року на території Вінницької області звільнено сервітуаріїв від нарахувань та сплати пені у разі прострочення зі сплати зобов`язань. Також, Департаментом зауважено, що у зв`язку із пандемією короновірусу та поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 на усій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи, які на тривалий час зупинили деякі галузі підприємницької діяльності, зокрема, роздрібну торгівлю, готельний та ресторанний бізнес, що призвело до їх економічного спаду та як наслідок - несвоєчасну оплату за договорами сервітуту. Отже, жодних порушень норм законодавства, зазначених у даному пункті вимоги, позивачем не допущено, жодної шкоди (збитків) бюджету не завдано. Наведене підтверджується пунктом 8 висновку відповідача на заперечення Департаменту на акт ревізії, зі змісту якого вбачається, що «заперечення враховано як пояснення», в стовбці «Висновок» - відсутні записи про не спростовані факти, викладені в акті ревізії. За таких обставин, та враховуючи норми чинного законодавства на час проведення перевірки, суд апеляційної інстанції вважає, що вимога щодо несвоєчасної сплати суб`єктами господарювання плати за встановлення земельного сервітуту є необґрунтованою та неправомірною. Стосовно п. 4 вимоги: " Забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади від орендної плати за землю на загальну суму 21 936,30 грн., які недоотримано бюджетом Вінницької міської територіальної громади на вказану суму за КБКД 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" та 18010900 "Орендна плата з фізичних осіб", внаслідок несвоєчасного укладання додаткових угод щодо внесення змін до договорів оренди у зв`язку з введенням в дію нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок у відповідності до статті 24 та абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" та відповідно до норм статей 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України, статей 610-625 Цивільного кодексу України" суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати щодо земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України. Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Як встановлено судом апеляційної інстанції, що в ході ревізії встановлено, відповідно до розпорядження КМУ № 707-р від 12.06.2020 до Вінницької міської територіальної громади приєднано 8 населених пунктів, серед яких село Вінницькі Хутори. Нормативну грошову оцінку земель села Вінницькі Хутори проведено в 2020 році та введено в дію рішенням Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницької району № 247 від 13.05.2020 з 01.01.2021. Апелянт стверджує, що Вінницька міська рада не скористалась своїм правом на внесення змін до чинних договорів оренди шляхом укладення додаткових угод (абз. 1 арк. 29 скарги). Водночас, в наступному абзаці відповідач зазначає, що додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди з 10 орендарями земельних ділянок по селу Вінницькі Хутори з урахуванням нового значення нормативної грошової оцінки земель були укладені лише в вересні-жовтні 2021 року та набули чинності з дня підписання їх сторонами, а не з 01.01.2021, що, на думку відповідача, призвело до недоотримання бюджетом Вінницької міської територіальної громади плати за землю на загальну суму 21 936,30 грн. (абз. 2 арк. 29 скарги). Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що об`єктом заходів проведеного фінансового контролю, за результатом якого складено спірну вимогу є Департамент, проте зі змісту апеляційної скарги вбачається, що не скористалась правом (скористалась із запізненням) на внесення змін до чинних договорів оренди шляхом укладення додаткових угод - Вінницька міська рада. Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. З наведеного слідує, що відповідач фактично висунув індивідуальну вимогу до Департаменту, завідомо знаючи, що суб`єктом виконання вимоги є Вінницька міська рада. Відповідно до частини 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Також, варто звернути увагу, що розпорядження КМУ № 707-р прийнято 12.06.2020, але процес інтеграції розформованої Вінницько-Хутірської територіальної громади до складу Вінницької міської територіальної громади завершився лише в квітні 2021 року, що підтверджується рішенням Вінницької міської ради № 390 від 30.04.2021 «Про переукладання діючих договорів оренди земельних ділянок (договорів про встановлення земельного сервітуту), розташованих на територіях, що увійшли до складу території Вінницької міської територіальної громади, припинення договорів оренди земельних ділянок». Пунктом 4 Додатку 1 до рішення міської ради від 30.04.2021 № 390 визначено, що враховуючи рішення Вінницько-Хутірської сільської ради від 12.05.2020 № 247 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оціни земель населеного пункту села Вінницькі Хутори, розроблену ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», при підготовці угод про переукладання діючих договорів оренди земельних ділянок (договору земельного сервітуту), розташованих в межах населеного пункту села Вінницькі Хутори, застосовується нормативна грошова оцінка земель, розрахована відповідно до даної документації. Відтак, на виконання рішення Вінницької міської ради від 30.04.2021 № 390 відбулось переукладення діючих договорів оренди земельних ділянок, розташованих в межах населеного пункту села Вінницькі Хутори на території Вінницької міської територіальної громади, шляхом укладання додаткових угод про заміну сторони Орендодавця у договорі оренди земельної ділянки на Вінницьку міську раду із застосуванням нової нормативної грошової оцінки земель населеного пункту села Вінницькі Хутори станом на дату укладання угоди. Відповідно до норм частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, на яку посилається Апелянт, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення . Враховуючи те, що між Вінницькою міською радою та орендарями земельних ділянок по селу Вінницькі Хутори не існувало відносин до дати укладення додаткових угод, тому додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок набули чинності після їх підписання сторонами, і не могли бути укладеними або набути чинності з 01.01.2021, оскільки рішення Вінницької міської ради № 390 прийнято 30.04.2021. Окрім того, орендар ТОВ «Адвайс Буд» в 2021 році самостійно застосував нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок при нарахуванні та сплаті орендної плати за землю, тому сума 5 338,37 грн, яка враховано відповідачем в загальну суму недоотриманих Вінницькою міською територіальною громадою коштів не може вважатись як недоотримана бюджетом. А тому, вимога не відповідає фактичним обставинам, нормам законодавства на час здійснення перевірки, більше того суб`єктом її виконання не є Департамент. Стосовно п. 5 вимоги: "Забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади від орендної плати за землю на загальну суму 5 082 542,55 грн., які недоотримано бюджетом Вінницької міської територіальної громади внаслідок ухилення орендарів від підписання додаткових угод у зв`язку з запровадженням нової нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці, яка набула чинності з 01.01.2022 року у відповідності до статті 24 та абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" та відповідно до норм статей 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України, статей 610-625 Цивільного кодексу України" колегія суддів звертає увагу на слідуюче. В акті ревізії зазначено (арк. 60-63), що рішенням Вінницької міської ради № 501 від 25.06.2021 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці, яка введена в дію з 01.01.2022, внаслідок чого землекористувачам направлено пакет документів щодо укладання додаткових угод до догорів оренди. Водночас, ухилення землекористувачів від підписання таких додаткових угод призвело до розв`язування спору в судовому порядку і як наслідок додаткові угоди із запровадженням нової грошової оцінки земель укладено не з 01.01.2022, а з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили. Обов`язковість укладання додаткової угоди до договору оренди землі визначена ч. 7 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», якою встановлено, що зміна розміру орендної плати оформлюється додатковим договором (угодою) до договору оренди землі. Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору землі спір вирішується в судовому порядку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 921/530/18 викладено правову позицію: якщо права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили. Крім цього звертаємо увагу, що акт ревізії містить відомості про вчинення Департаментом заходів з метою укладання додаткових угод саме з 01.01.2022, однак з причин, незалежних від орендодавця (відсутність волевиявлення орендаря), дані угоди укладено за рішенням суду з моменту набрання останнім законної сили. Водночас, в акті ревізії відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, в якій суд вирішив відступити від правових висновків, викладених раніше у постанові ВП ВС у справі № 635/4233/19 та висловив правову позицію, яка полягає в тому, що «належним способом захисту порушених прав орендодавця є пред`явлення позовної вимоги про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем, а не про укладання додаткової угоди» Загальний доступ до вищевказаної постанови ВП ВС згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень забезпечено 17.07.2024. В той час, як заходи претензійно-позовної роботи вживались у період застосування іншої правової позиції Великої Палати Верховного Суду. Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. З наведеного слідує, що відповідач фактично висунув індивідуальну вимогу до Департаменту, завідомо знаючи, що суб`єктом виконання вимоги є Вінницька міська рада. Таким чином, з акту ревізії та оскаржуваної вимоги не можливо встановити який саме нормативно-правовий акт порушено позивачем внаслідок укладання додаткових угод до договорів оренди на підставі рішення суду, в результаті чого вказана вимога являється протиправною. Стосовно п. 6 вимоги: "Забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Вінницької міської територіальної громади внаслідок користування земельними ділянками комунальної власності під об`єктами нерухомості без правовстановлюючих документів та не здійснення плати за землю, у вигляді збитків (безпідставно збережених коштів) у сумі 15 390 539,07 грн. та Вінницької Торгово-промислової палати у сумі 16 058,47 грн. у відповідності до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 та Положення про Комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.12.2020 № 2714" суд зазначає наступне. Для вирішення спору щодо стягнення безпідставно збережених коштів необхідно враховувати, що відповідно до підп. 14.1.147 п. 14.1 кодексу України ст. 14 Податкового плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Законодавство прямо передбачає суб`єктів владних повноважень, які мають виключне право звертатися до суду про стягнення податків (в тому числі земельного податку, орендної плати), натомість Рада не є таким суб`єктом. Тобто земельний податок, орендна плата є формами плати за землю та входять до складу податку на майно. Відповідно до підп. 10.1.1 п. 10.1 10 ст. 10 Податкового кодексу України податок на майно відноситься до місцевих податків. Отже, зобов`язання відповідача сплачувати земельний податок, орендну плату є податковим зобов`язанням. по Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України справі №925/230/17 від 20.09.2018 Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що збитки та земельний податок, орендна плата є різними за правовою природою зобов`язаннями. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» від 16.02.2011 № 106 (із змінами) контроль за справлянням податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, зокрема, за справлянням земельного податку та орендної плати, покладено на органи державної податкової служби. Органам, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 (із змінами)). Відповідно до ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, звертаються до суду у випадках, передбачених законом. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань (підп. 20.1.36 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України ). Отже, заходи контролю за землекористувачами, які використовують комунальні земельні ділянки під належними їм об`єктами нерухомості здійснюється Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області, а не Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам. Належним способом захисту є стягнення плати за землю (орендної плати, земельного податку), а не збитків (безпідставно збережених коштів), а належним стягувачем має бути орган доходів і зборів, а не Департамент. Варто також звернути увагу, що сума збитків в розмірі 15 390 539,07 грн, вказаних у додатку 41 до ревізії, є надуманою та визначена працівниками Відповідача без урахування Порядку нарахування збитків описаному в розділі 4 Положення про Комісію (далі - Порядок). Тому, вказаний реєстр «боржників» із сумами «умовних збитків, безпідставно збережених коштів», не підписано представниками Департаменту, у зв`язку із не погодженням описаних у ньому припущень перевіряючих щодо розмірів збитків в частині відсоткової ставки. Так, відповідно до п. 4.3 Порядку у разі наявності рішення ВМР про надання земельної ділянки у користування (оренду) , поновлення договору оренди (укладення договору на новий строк) та не оформлення договору оренди (угоди до нього), відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на землю з вини землекористувача, збитки у вигляді безпідставно збережених коштів визначаються у розмірі орендної плати за землю, за ставками, які діяли в період виникнення збитків , відповідно до порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, затвердженого рішенням міської ради, з урахуванням цільового (функціонального) використання земельної ділянки. При використанні земельної ділянки за відсутності рішення ВМР про надання земельної ділянки у користування (оренду), збитки визначаються у розмірі земельного податку за ставкою, яка діяла в період виникнення збитків, з урахуванням цільового (функціонального) використання земельної ділянки. Проте, в п. 3 додатку 53 до висновку ревізії зазначено про недоотримання від ОСОБА_1 коштів у розмірі 9 566 690,70 грн (7% від нормативної грошової оцінки ділянки), в період з 11.05.2022 по 30.09.2024, за використання комунальної земельної ділянки площею 2,3508 га (кадастровий номер: 0510136300:01:059:0040), на вул. Левка Лук`яненка, 16-Б в м. Вінниця, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (ринок будівельних матеріалів). Таку відсоткову ставку відповідачем застосовано виходячи із умов договору оренди, який діяв до 30.08.2020 та був укладений із попереднім користувачем комунальної ділянки (ТОВ «Владімір Сервіс»). В той час як відповідно до додатків 9 «Ставки земельного податку» та 11 «Ставки орендної плати за землю» рішення ВМР від 25.06.2021 № 469 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Вінницької міської територіальної громади та затвердження Порядків їх справляння» (зі змінами), за земельні ділянки, які мають цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» ставка земельного податку встановлюється у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а ставка орендної плати для довгострокової оренди - 5%, короткострокової - 7% від НГО ділянки. Отже, твердження відповідача про визначення збитків ОСОБА_1 виключно у розмірі 7% від НГО за період з 11.05.2022 по 30.09.2024 за відсутності укладеного договору оренди - є помилковим та необґрунтованим. Визнання відповідачем допущення інших технічних помилок та виправлення їх у Висновку на заперечення, свідчить про системність похибок в розрахунках органу Державної аудиторської служби щодо нарахування орендної плати за земельні ділянки. Окрім того, контролюючий орган вийшов за межі наданих повноважень та самостійно визначив суму завданих збитків місцевому бюджету. Таким чином, дана вимога містить суперечливі відомості стосовно природи безпідставно збережених коштів, суб`єкта їх нарахування та розміру виявлених збитків. Стосовно п. 7 вимоги забезпечити відшкодування на користь Вінницької міської територіальної громади збитків (безпідставно збережених коштів) землекористувачами, які використовували сформовані земельні ділянки комунальної власності під об`єктами нерухомості без правовстановлюючих документів і не здійснювали плату за землю у сумі 5 095 880,72 грн. у відповідності до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 та Положення про Комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.12.2020 № 2714 колегія суддів зазначає наступне. Нарахування збитків (безпідставно збережених коштів) належить до повноважень відповідної Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, яка функціонує на підставі рішення виконавчого комітету ВМР від 25.03.2005 № 596 (із змінами, внесеними рішенням виконкому міської ради від 10.12.2020 № 2714). Так, згідно з додатком 1 до цього рішення Комісія складається з 12 представників. В п. 2.8 додатку 2 до цього ж рішення, яким затверджено Положення про Комісію вказано, що рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів від кількості членів, які приймали участь у засіданні. Рішення Комісії оформлюється протоколом, до якого додається акт про визначення розміру збитків, безпідставно збережених коштів. В подальшому оформлений за результатами роботи Комісії акт подається на затвердження виконавчому комітету Вінницької міської ради. Завірена копія затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради акту Комісії направляється особі, яка має відшкодовувати збитки. В силу приписів частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Тому, у разі несплати особами збитків, безпідставно збережених коштів, департамент правової політики та якості міської ради стягує збитки та пеню у судовому порядку (п. 5.7 Положення). Отже, з урахуванням посилання в апеляційній скарзі на діяльність створеної Вінницькою міською радою Комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, відсутні докази бездіяльності позивача в частині виявлення незаконного використання комунальних земельних ділянок та вжиття заходів на відшкодування збитків (безпідставно збережених коштів) за їх використання. З наведеного слідує, що відповідач фактично висунув індивідуальну вимогу до виконавчого органу міської ради - департаменту земельних ресурсів міської ради, до повноважень якого не входить її виконання. Стосовно п. 8 вимоги: "Забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради відповідно до норм статей 193, 216-229 Господарського кодексу України, статей 526, 610-625 та 629 Цивільного кодексу України та пункту 6.2 договору від 31.03.2021 № ФВ-ФАВ003840, укладеного Департаментом земельних ресурсів Вінницької міської ради з ТОВ "Фаворит Авто Вінниця" недоотримані фінансові ресурси штрафні санкції (пеню) за порушення умов пункту 4.2 договору від 31.03.2021 № ФВ ФАВ003840 на загальну суму 982,26 грн.. У випадку неможливості забезпечення відшкодування втрат у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні коштів у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 982,26 грн. з винних осіб відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ та статті 1166 Цивільного кодексу України" суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами, що в акті ревізії (арк. 96-98) вказано, умовами договору від 31.03.2021 №ФВ ФАВ003840 про придбання позивачем автомобіля «Renault Duster» визначено, що поставка легкового автомобіля передбачена протягом 10 днів після підписання договору, в залежності від реального фінансування договору. Відповідач зазначає, що фактично відбулась поставка автомобіля на 5 днів пізніше ніж передбачено умовами договору та Департаментом не застосовані штрафні санкції за несвоєчасну поставки автомобіля у вигляді пені за кожен день прострочення. Варто звернути увагу, що Департаментом вживались відповідні заходи щодо сплати ТОВ «Фаворит Авто Вінниця» пені за порушення строку поставки товару (легкового автомобіля «Renault Duster») відповідно до умов Договору від 31.03.2021 шляхом направлення неодноразових звернень до товариства за офіційною адресою його місцезнаходження. Однак, на час проведення ревізії ТОВ «Фаворит Авто Вінниця» зобов`язання не були виконані. Зі змісту п. 12 висновку Відповідача на заперечення на акт ревізії вбачається, що надані Департаментом «заперечення враховано як пояснення», в стовбці «Висновок» - відсутні записи про не спростовані факти, викладені в акті ревізії. Разом з тим, вимога відповідача щодо притягнення, в порядку встановленому законодавством, до відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях, є такою, що суперечить пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами від 20.04.2006 № 550, оскільки повноваження щодо виявлення осіб винних у вказаних порушеннях і притягнення їх до адміністративної, матеріальної чи дисциплінарної відповідальності належать саме органу державного фінансового контролю відповідачу, який проводив інспектування. Таким чином, спонукання позивача самостійно визначити винних осіб за виявлені ревізією порушення, та які саме заходи впливу вжити до вказаних осіб, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Щодо п. 9 вимоги: "Вжити заходів щодо оформлення суб`єктами господарювання права користування земельними ділянками відповідно до вимог статей 13, 14, 142-144 Конституції України, статей 96, 125, 126, 206 Земельного кодексу України та статей 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"" суд зазначає наступне, спірна вимога носить рекомендаційний характер та не містить в собі зобов`язальних вимог, а тому не порушує права позивача. Позовна вимога позивача, щодо визнання п.9 протиправним задоволенню не підлягає. Аналогічна правова позиція міститься постанові Верховного Суду №160/32289/24 від 09.04.2026 року. Також, суд апеляційної інстанції додатково зазначає стосовно п.1 та п.8 вимог щодо забезпечення відшкодування на користь Вінницької міської територіальної громади відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України, статті 1166 Цивільного кодексу України втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування премії працівникам в поточних бюджетних періодах та забезпечити відшкодування (в тому числі, але не виключно, шляхом стягнення) коштів на користь Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради відповідно до норм статей 193, 216-229 Господарського кодексу України, статей 526, 610-625 та 629 Цивільного кодексу України, відповідач не врахував, що вказані правові норми визначають підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, а в даній ситуації шкода заподіяна самим роботодавцем, а не працівником, тому такі правові норми в спірних правовідносинах не можуть бути застосовані, навіть за умови, якщо зазначене в акті ревізії порушення нарахування і виплата премії мало місце. У зв`язку із цим, суд апеляційної інстанції вважає, що пункти 1 та 8 вимоги не можуть бути виконані у спосіб, який визначив відповідач. Також суд звертає увагу, що відповідно до положень статей 130 - 136 КЗпП Укрїани помилково виплачені працівнику кошти можуть бути утримані із заробітної плати такого працівника, але лише в тому випадку, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, і якщо наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про таке відрахування буде винесено не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми. Інших правових підстав для утримання чи стягнення з працівника коштів, які були зайво йому виплачені внаслідок помилки роботодавця, законодавство не передбачає. Працівник не позбавлений права добровільно на свій розсуд повернути підприємству зайво сплачену йому підприємством суму, однак можливість реалізації працівником такого права не може бути покладена в основу вимоги органу державного фінансового контролю, яка направляється до підконтрольної установи з метою усунення виявлених ревізією порушень, оскільки усунення підконтрольною установою виявлених порушень не повинно залежати від реалізації працівником своїх прав. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду №420/15205/23 від 06.12.2024 року. Суд апеляційної інстанції також додатково зазначає стосовно п.п.2, 3, 4, 5, та 8 вимог Південного офісу Державної аудиторської служби України, що основою спірних вимог є необхідність забезпечення позивачем відшкодування коштів, передбачений нормами ЦК України та ГК України. Аналізуючи статті 610-625 Цивільного кодексу України, статті 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України слід дійти висновку, що такі за своєю суттю є правовими підставами для реалізації різних способів судового захисту, вирішення спорів та подачі різних за своєю суттю позовів. А тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в оскаржуваних вимогах відповідач, посилаючись на різні статті Цивільного та Господарського кодексів України, які містять різні за своєю правовою природою способи захисту прав, створив для позивача правову невизначеність. Спірні вимоги, які є обов`язковими до виконання підконтрольною установою, винесені з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою. Зазначене у світлі обов`язкового характеру спірних вимоги в частині коригування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії, оскільки спірні вимоги не містять чітких, конкретних і зрозумілих приписів на адресу підконтрольного суб`єкту. Тому оскаржувані вимоги не відповідають критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог про скасування п.п.2, 3, 4, 5, та 8 вимог Південного офісу Державної аудиторської служби України. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду №600/2824/23 від 02.07.2024. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Південного офісу Державної аудиторської служби України задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року скасувати в частині визнання протиправним п.9 вимоги Південного офісу Державної аудиторської служби України про усунення виявлених порушень від 08.05.2025 №151508-14/1870-2025, в цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 червня 2026 року Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.