Постанова Київський апеляційний суд № 756/16746/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026року м. Київ Справа №756/16746/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/8488/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва в частині зупинення провадження у справі, постановлену під головуванням судді Жука М.В. 19 січня 2026 року в м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення, В С Т А Н О В И В У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вище вказаним позовом, у якому з урахуванням змін просив визнати ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 та усунути перешкоди власнику квартири ОСОБА_1 у користуванні вказаною квартирою шляхом виселення ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року вимоги позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення - виділено в самостійне провадження. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення - зупинено до звільнення відповідачів з військової служби. Ухвала мотивована тим, що роз`єднання позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , провадження відносно яких підлягає зупиненню у зв`язку із проходженням ними військової служби сприятимете ефективному, своєчасному та правильному вирішенню справи, суд вважає доцільним роз`єднати дані позови у самостійні провадження, виділивши з даної справи позовні вимоги до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення, а в даній справі розглянути позовні вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення. Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що необґрунтоване зупинення провадження в частині вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 може призвести до затягування строків розгляду справи й перебування учасників справи у стадії невизначеності, однак законодавство покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Вказує, що суд зупинив провадження щодо ОСОБА_4 , на підставі довідки ВЧ НОМЕР_1 № 1913 від 18 серпня 2025 року про проходження ним служби, а щодо ОСОБА_5 зазначив підставою його заяву та відповідь ВЧ НОМЕР_2 № 116/2/1/6/74949 від 08 серпня 2025 року про проходження військової служби в лавах Збройних Сил України. Однак заперечення та клопотання позивача про витребування інформації чи переведені вказані військові частини на воєнний стан та чи виконують відповідачі бойові завдання у зоні бойових дій чи перебувають у зоні бойових дій, суд просто проігнорував. Звертає увагу, що ОСОБА_5 , неодноразово приходив на судові засідання особисто та у супроводі свого адвоката. Крім того, відповідачем не було надано суду жодного доказу, що він перебуває у зоні ведення бойових дій, а лише те що він звільнений із займаної посади та виведений поза штат. Зауважує, що у даній справі ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_4 , як військовослужбовцями військових частини, що знаходяться у місті Києві, не надано доказів переведення цих частин у воєнний стан, та що відповідачі відбули у відрядження та виконують бойові завдання у зоні бойових дій, що є перешкодою участі у судових засіданнях особисто, або у режимі відеоконференції, або за участі представника. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року в частині зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з військової служби. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу інші учасники не скористалися. В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до змісту апеляційної скарги, ухвала суду оскаржується лише в частині зупинення провадження у справі, тому судом апеляційної інстанції в іншій частині не переглядається. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення. 04 листопада 2022 року відповідачем ОСОБА_5 подано до суду заяву про зупинення провадження у справі з посиланням на те, що ОСОБА_4 призваний на військову службу. До клопотання долучено копію витягу з наказу командира НОМЕР_3 бригади з охорони громадського порядку північного оперативно територіального об`єднання Національної гвардії України від 13 березня 2022 року за № 58, ОСОБА_4 призваний на військову службу. (а.с. 66-68) Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - зупинити до звільнення ОСОБА_5 з військової служби. (а.с. 71-72) 04 червня 2025 року позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі з підстав того, що на військову службу згідно витягу з наказу від 13 березня 2022 року за № 58 призвано на військову службу ОСОБА_4 , однак ухвалою суду зупинено провадження до звільнення ОСОБА_5 з військової служби. Вказав, що інші відповідачі на військову службу не призивалися та продовжують порушувати його права, а тому просив провадження у справі поновити. Провадження щодо ОСОБА_4 залишити зупиненим до надходження інформації від МО України та/або ІНФОРМАЦІЯ_1 про проходження ним військової служби (а.с. 81-83) Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку. (а.с. 87) 04 серпня 2025 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив окрім визнання відповідачів такими, що втратили право користування майном усунути перешкоди власнику квартири ОСОБА_1 у користуванні жилим приміщенням шляхом виселення. Крім того, просив залишити без розгляду вимогу до центру надання адміністративних послуг Оболонської РДА в м. Києві про зобов`язання зняти відповідачів з реєстраційного обліку. (а.с. 113-116) Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Центр надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання осіб таким, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку в частині позовних вимог до центру надання адміністративних послуг Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання зняти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з реєстраційного обліку, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 - залишено без розгляду. (а.с. 129-130) З листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 116/2/1/6/74949 від 08 серпня 2025 року вбачається, що за наявними даними у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, саном на 07 серпня 2025 року - громадянин ОСОБА_5 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходить військову службу в лавах ЗСУ. Громадянин ОСОБА_4 призваний до військової частини НОМЕР_1 (підпорядковується Національні Гвардії України). (а.с. 167) 20 серпня 2025 року ОСОБА_5 подав клопотання про зупинення провадження у справі посилаючись на те, що ОСОБА_4 призваний на військову службу. До клопотання долучено копію довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 1913 від 18 серпня 2025 року з якої убачається, що старший солдат ОСОБА_4 проходить військову службу з 14 березня 2022 року по теперішній час по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 169-171) Позивач у свою чергу подав заперечення у якому просив клопотання ОСОБА_5 про зупинення провадження у зв`язку з перебуванням ОСОБА_4 у складі ЗСУ, оскільки відсутні докази, що останній не перебуває у військовій частині НОМЕР_1 , а відбув у відрядження та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Постановляючи ухвалу в оскаржуваній частині, суд першої інстанції вважав підтвердженими обставини, які відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зобов`язують зупинити провадження у справі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених підстав. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи. Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває (як на день постановлення оскаржуваної ухвали так і на день прийняття цієї постанови). Згідно з пунктом другим зазначеного Указу, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМ України №671 від 26 листопада 2014 року, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили безпілотних систем, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій. Пункт 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та є імперативною нормою, на застосування якої не впливає попередня поведінка учасника справи під час розгляду справи. Також не має визначального значення наявність чи відсутність у особи представника. За такого формулювання процесуального закону суд обмежений у методах забезпечення балансу інтересів при вирішенні клопотання про зупинення провадження. У постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 Велика Палата Верховного Суду відступила від свої попередніх висновків у подібних правовідносинах та виснувала, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні. Коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі. Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні такої конструкції була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , щодо яких вирішено питання про зупинення провадження перебувають на військовій службі в лавах ЗСУ, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 116/2/1/6/74949 від 08 серпня 2025 року. При цьому у справі наявні копія довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 1913 від 18 серпня 2025 року з якої убачається, що старший солдат ОСОБА_4 проходить військову службу з 14 березня 2022 року по теперішній час по мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, а також копія витягу з наказу командира НОМЕР_3 бригади з охорони громадського порядку ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13 березня 2022 року за № 58, ОСОБА_4 призваний на військову службу. Довід апеляційної скарги позивача про відсутність інформації чи переведені вказані військові частини на воєнний стан та чи виконують відповідачі бойові завдання у зоні бойових дій чи перебувають у зоні бойових дій, колегія суддів відхиляє, оскільки з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан. Доводи скаржника про те, що ОСОБА_5 особисто відвідував окремі судові засідання, також не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки ним не було висловлено власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника). До того ж в матеріалах справи відсутні дані про наявність у цього відповідача представника. Також слід звернути увагу на те, що у клопотання про поновлення провадження у справі позивач просив провадження щодо ОСОБА_4 залишити зупиненим до надходження інформації про проходження ним військової служби. Така інформація була отримана судом. Однак в апеляційній скарзі позивач оскаржує ухвалу суду в цій частині, що вказує на суперечливість його дій. Таким чином, місцевим судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено відповідачі призвані до військової служби. Колегія суддів зауважує, що пункт 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та є імперативною нормою, на застосування якої не впливає попередня поведінка учасника справи під час розгляду справи. Мета законодавця у формулюванні такої конструкції була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців. Враховуючи наявність підтвердженого факту проходження відповідачами військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, а також відсутність їх беззастережної волі щодо продовження розгляду справи, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у цій справ. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції, довільного тлумачення закону та виходять за межі предмету апеляційного розгляду, а тому не можуть бути підставою для її скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі ст. 141 ЦПК України понесені скаржником судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук