Постанова Київський апеляційний суд № 756/8270/23
від 04.11.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 листопада 2024 року м. Київ Справа 756/8270/23 Провадження№22-ц/824/10576/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Щербиною Яною Миколаївною на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва, постановлену у складі судді Жук М.В. 26 березня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації. 20 березня 2024 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до припинення його перебування у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, яке обґрунтовано тим, що відповідно до ч.ч.1,2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Оскільки станом на день подання заяви перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та знаходиться в районі виконання бойових дій (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Зазначені обставини підтверджуються довідкою з ВЧ НОМЕР_1 та листом військової частини НОМЕР_1 . Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва 26 березня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації зупинено. Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 невідкладно повідомити суд про припинення обставин, які слугували підставою для зупинення провадження. Не погоджуюсь з постановленою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Щербина Я.М. подала апеляцій скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суд першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі відсутні. Зазначає, що матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що позивач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки він не надав наказ по особовому складу. Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року в складі колегії суддів відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно довідки управління кадрового забезпечення № 135/03-21/24 від 05.07.2024 суддя Верланов С.М. звільнений від виконання службових обов`язків зі здійснення правосуддя у період з 01.07.2024 по 31.10.2021, відповідно до наказу голови суду Головачова Я.В. від 24 червня 2024 року № 463-ОС. У зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді - доповідача Верланова С.М. у розгляді справи № 756/8270/23 (а/п 22-ц/824/10576/2024) призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи. Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 05 липня 2024 року визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Стрижеуса А.М., судді: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, частина в якій він проходить службу, як і всі військові частини України переведені на воєнний стан, крім того перебуває в районі виконання бойових (спеціальних) завдань, виконує бойові завдання із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а також з огляду на те, що п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачає безальтернативний обов`язок суду за таких обставин зупинити провадження у справі, тому до внесення змін до цієї норми її тлумачення у інший спосіб призведе до порушення принципу правової визначеності й обмежить права військовослужбовця у доступі до правосуддя, дійшов висновку про зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022року у справі № 456/2541/19. У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи». У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017року у справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі». В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022року у справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини НОМЕР_2 від 08 серпня 2022року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан». Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022року у справі № 753/19628/17. Матеріалами справи встановлено, що згідно листа командира військової частини НОМЕР_3 від 16.03.2024 року за № 1686/848 ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Станом на час надання цієї відповіді, визначений особовий склад військової частини НОМЕР_1 , у тому числі й ОСОБА_2 здійснює бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Станом на час надання цієї відповіді, визначений особовий склад військової частини НОМЕР_1 , у тому числі, й ОСОБА_2 , перебуває в районі виконання бойових (спеціальних) завдань.(а.с.177). Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і останнім Указом Президента України від 23 липня 2024року № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб (тобто до 09 листопада 2024 року). Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008року № 1153/2008. Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Аналіз пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Відповідно до частин першої і другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою і другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Встановивши, що відповідачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі. Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Щербини Я.М. про те, що матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що позивач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, спростовуються матеріалами справи. Таким чином, зупинивши провадження у даній справі, суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи з метою ухвалення в подальшому законного і обґрунтованого судового рішення. Враховуючи наведене, зупинення провадження у даній справі до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, здійснене судом з дотриманням вимог процесуального закону. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до статті 125 ЦПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків, тобто такий період не зараховується до встановленого процесуальним законодавством строку на вирішення спору, перебіг процесуальних строків продовжується з дня відновлення провадження. А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду є необґрунтованим та не являється підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, законності та обґрунтованості висновків суду ці доводи не спростовують. Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави для висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Інші докази апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність постановленої ухвали не впливають. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Щербиною Яною Миколаївною залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняттята може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна