Постанова Київський апеляційний суд № 757/7707/25-ц

справа № 757/7707/25-ц провадження № 22-ц/824/7619/2026 головуючий у суді І інстанції Остапчук Т. В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Журби С.О., Борисова О.В. за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення матеріальної шкоди, посилаючись на те що 04.07.2024 р. по бул. Л. Українки та вул. Мечнікова в м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи тролейбусом «Богдан Т-70110», бортовий номер НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 . Пошкоджено автомобіль позивача, розмір шкоди, завданої в результаті ДТП становить 299 925,05 грн, яку просить стягнути, уточнивши позовні вимоги 7.07.2025р. вказуючи, що водій ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з відповідачем, страхова компанія не укладала жодних договорів страхування цивільно-правової відповідальності водіїв тролейбусів КП «КИЇВПАСТРАНС». Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС», третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 299879,70 грн, судовий збір в розмірі 2998,79 грн. Не погоджуючись із указаним рішенням представник Комунального підприємства «Київпастранс» - Кузьменко Анастасія Миколаївна звернулася до суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в обґрунтування розміру заподіяного збитку Позивач посилався на рахунок від 11.07.2024 №СР00-079632 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля: визначення розміру відновлюваного ремонту, завданого власнику КТЗ (надалі - рахунок від 11.07.2024 №СР00-079632) та просив стягнути вартість відновлювального ремонту, що становить 299 925,05 грн. Зазначає, що при поданні позовної заяви Позивачем, всупереч вимогам Методики, які є обов`язковими при визначені суми матеріального збитку, не було долучено Звіт про вартість матеріального збитку, що підтверджує розмір відшкодування. Крім того, до позовної заяви не було долучено розширеної довідки про факт ДТП, із зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень ТЗ, а також довідки про реєстрацію і обставини ДТП (схема ДТП), виданої уповноваженим на те державним органом, із зазначенням обставин, наслідків пригоди (пошкоджень ТЗ, додаткового обладнання), П.І.Б. та адреси учасників ДТП, їх стану та технічного стану ТЗ. Вказує, що 06.11.2025 у приміщенні Печерського районного суду представник Позивача - адвокат Богун Василь Миколайович (надалі - представник Позивача) подав клопотання про долучення доказів від 03.11.2025 №03/11-25, а саме: Звіт про оцінку №172/25 від 05.11.2025 (надалі - Звіт про оцінку); Копія схеми місця події ДТП; Письмові пояснення учасників події - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зазначає, що у позовній заяві не було зазначено про наявність будь-яких додаткових доказів, які плануються подати пізніше, відсутня будь-яка згадка про те, що з об`єктивних причин Позивач не має змоги подати всі наявні докази одразу, або що їх подання буде здійснене на наступних стадіях розгляду справи. При цьому, представник Позивача мав можливість отримати вказані докази до подання позовної заяви на стадії збирання доказів. Разом з тим, долучений до вказаного клопотання Звіт про оцінку №172/25 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу був складений лише 05.11.2025, при цьому, ДТП сталась 04.07.2024, тобто через один рік і чотири місяці. Звертає увагу суду, що з огляду на часовий проміжок між датою ДТП та проведенням авто товарознавчого дослідження транспортного засобу, не виключно, що пошкодження могли бути отримані у будь-який інший спосіб, у період з 05.07.2024 по 05.11.2025. Такий часовий розрив унеможливлює встановлення причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та виявленими пошкодженнями, що прямо суперечить вимогам належності та достовірності доказів Крім того, представник КП «Київпастранс» на огляд пошкодженого транспортного засобу не викликався, що ставить під сумнів об`єктивність проведення даної оцінки. Зазначає, що при визначенні розміру матеріальної шкоди, внаслідок ДТП, суд першої інстанції керувався саме Звітом про оцінку, відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 299 879,70 грн. При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що транспортний засіб Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_2 не перебуває у власності Позивача, що підтверджується роздруківкою з сайту е- driver.mvs.gov.ua, також згідно інформації на сайті ua.carplates.app транспортний засіб Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_2 24.09.2024 був перереєстрований на нового власника по договору укладеному в ТСЦ. Відтак на думку апелянта, твердження Позивача щодо відшкодування йому вартості відновлюваного ремонту, є недоцільними та необґрунтованими, оскільки на момент ухвалення рішення транспортний засіб не перебував у власності Позивача, останній не має правового інтересу у відновленні пошкодженого майна, а стягнення вартості відновлювального ремонту призведе до його безпідставного збагачення. За таких обставин, Відповідач не може погодитись з вимогою Позивача щодо відшкодування завданої внаслідок ДТП майнової шкоди у розмірі 299 879,70 грн та просить суд відмовити у її задоволенні. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. У судове засідання суду апеляційної інстанції, яке було призначене на 02 червня 2026 року учасники справи не з`явилися. Матеріалами справи підтверджується, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток у встановленому законом порядку. Колегія суддів враховує, що учасники справи реалізували свої процесуальні права шляхом подання письмових заяв по суті спору, зокрема апеляційної скарги, відзиву на позовну заяву, заперечень щодо поданих доказів та інших процесуальних документів, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом апеляційної інстанції. Відповідно до положень статей 223, 372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає її апеляційному розгляду. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 04.07.2024 року по бульвару Лесі Українки та вулиці Мечникова в місті Києві водій ОСОБА_2 , керуючи тролейбусом «Богдан Т-70110», бортовий номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті чого було пошкоджено транспортний засіб позивача. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2024 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Згідно з рахунком від 11.07.2024 року та звітом про оцінку №172/25 від 05.11.2025 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 299 879,70 грн. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Встановивши, що водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Київпастранс» та виконував свої трудові обов`язки під час керування тролейбусом, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень статті 1172 ЦК України. Суд першої інстанції виходив з того, що у разі завдання шкоди працівником під час виконання трудових обов`язків відповідальність перед потерпілим несе роботодавець як володілець джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередній винуватець ДТП. При цьому суд врахував правову позицію Верховного Суду щодо застосування статей 1172, 1187 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана внаслідок ДТП працівником, який виконує трудові обов`язки, підлягає відшкодуванню юридичною особою - роботодавцем. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з КП «Київпастранс» на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 299 879,70 грн, визначеному за результатами звіту про оцінку, як найбільш належного та допустимого доказу розміру завданих збитків. В іншій частині позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності заявленого позивачем більшого розміру матеріальної шкоди у сумі 299 925,05 грн, оскільки позивач не надав належних доказів, які б підтверджували саме такий розмір реальних збитків. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Як слідує із змісту оскаржуваного рішення судом правильно були встановлені правовідносини, які виникли між сторонами цього спору та норми права, які підлягають застосуванню. Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до критики оцінки доказів, наданої судом першої інстанції, та незгоди апелянта з висновками суду щодо встановлених обставин справи. Зокрема, апелянт посилається на те, що при зверненні до суду позивачем не було подано окремих документів, які, на думку відповідача, мали підтверджувати розмір заподіяної шкоди, а також зазначає про нібито недопустимість звіту про оцінку №172/25 від 05.11.2025. Проте такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що у ході розгляду справи позивачем було надано документи на підтвердження як факту дорожньо-транспортної пригоди, так і розміру завданої шкоди, зокрема звіт про оцінку №172/25, схему місця ДТП та письмові пояснення учасників події. Вказані документи були долучені судом до матеріалів справи та досліджені під час її розгляду. При цьому відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції подавалися заперечення щодо долучення зазначених доказів, які були предметом оцінки суду та яким надано належну правову оцінку в оскаржуваному рішенні. Колегія суддів також враховує, що документи щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої був працівник КП «Київпастранс» під час виконання трудових обов`язків, об`єктивно перебували або могли перебувати у розпорядженні самого відповідача як роботодавця водія транспортного засобу, який був визнаний винним у скоєнні ДТП. Водночас відповідач, ставлячи під сумнів як факт пошкодження транспортного засобу позивача, так і розмір заявленої шкоди, не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень. Зокрема, відповідач не подав альтернативного звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту, висновку експерта, рецензії на звіт про оцінку №172/25 або будь-яких інших доказів, які б спростовували визначений у ньому розмір матеріального збитку. Так само відповідач не заявляв клопотання про призначення судової експертизи для перевірки правильності визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, хоча мав таке процесуальне право. Самі лише припущення апелянта про можливість виникнення пошкоджень автомобіля в інший період часу не підтверджені жодними доказами та не можуть бути покладені в основу висновку про недостовірність поданого позивачем звіту про оцінку. Посилання апелянта на відсутність у позивача права власності на транспортний засіб на момент ухвалення рішення також не спростовує висновків суду першої інстанції. Право на відшкодування шкоди виникає у особи з моменту заподіяння їй майнової шкоди. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на момент дорожньо-транспортної пригоди саме позивач був власником пошкодженого транспортного засобу та зазнав майнових втрат унаслідок його пошкодження. Подальше відчуження транспортного засобу після настання страхового випадку та виникнення права вимоги не припиняє права потерпілої особи на відшкодування завданої шкоди та саме по собі не свідчить про безпідставне збагачення позивача. Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять посилань на нові обставини чи докази, які б спростовували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, а фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд уже надав належну оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України. Зважаючи на вищенаведене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір на підставі наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Т.О. Писана Судді О.В. Борисова С.О. Журба