Постанова 4824 № 753/12508/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 753/12508/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3451/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. при секретарі Ящуку Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 45» - Агаджанова Григорія Сергійовича на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва (суддя Сирбул О.Ф.) від 2 жовтня 2025 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 45» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, установив: у червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку у розмірі 4 028грн 49коп. за період з 12 серпня 2024 року по 1 червня 2025 року та судових витрат зі сплати судового збору та інших судових витрат. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 76,3 кв. м, тому відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зобов`язаний виконувати рішення статутних органів ОСББ, прийнятих у межах їх повноважень, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі. Позивач посилався на те, що протоколом зборів членів правління ОСББ «Анни Ахматової - 45» від 21 жовтня 2017 року та протоколом № 3 від 14 грудня 2017 року за результатами опитування власників квартир об`єднання співвласників багатоквартирного будинку було прийнято рішення про визначення розміру щомісячного внеску з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5,50грн за 1 кв. м загальної площі об`єкту власності. Позивач зазначав, що рахунки-повідомлення на оплату внесків на утримання будинку розкладаються адміністрацією у поштові скриньки власників квартир та нежитлових приміщень. Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку за період з 12 серпня 2024 року по 1 червня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 4 028грн 49коп., що підтверджується довідкою від 1 червня 2025 року про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 , складеною головою ОСББ відповідно до розрахунку, наданого ТОВ «Герц». Позивач стверджував, що голова ОСББ неодноразово звертався до відповідача з проханням здійснювати своєчасну оплату внесків на утримання багатоквартирного будинку, проте відповідач залишив їх без уваги. 12 вересня 2025 року представник позивача подав до суду заяву про відмову від позовних вимог та розподіл судових витрат, в якій просив закрити провадження у справі та вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору у розмірі 2 422грн 40коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000грн. Обґрунтовуючи заяву, представник позивача зазначав, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено в повному обсязі заборгованість зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 2 жовтня 2025 року прийнято відмову представника позивача від позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анни Ахматової 45" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та закрито провадження у справі. Повернуто Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Анни Ахматової 45" 50 відсотків суми судового збору у розмірі 1 211,20грн, який було сплачено на рахунок суду згідно платіжної інструкції № 1235 від 13.06.2025 в АТ "Ощадбанк". Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анни Ахматової 45" витрати на правову допомогу в сумі 500грн. У поданій апеляційній скарзі керівник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 45» - Агаджанов Г.С. просить ухвалу суду частково скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 2 000грн витрат на професійну правову допомогу. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, представник позивача посилається на те, що ухвала в частині розподілу судових витрат постановлена судом з неправильним застосуванням норм процесуального права, оскільки заборгованість відповідачем була погашена після відкриття провадження у справі, тому відповідно до положень частини 3 статті 142 ЦПК України позивач має право на повне відшкодування понесених судових витрат за рахунок відповідача. Також представник позивача зазначає, що представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалося адвокатом Раілком С.В. на підставі укладеного з ним договору, розмір гонорару адвоката був визначений у 2 000грн за підготовку позовної заяви до суду та 2 000грн за участь адвоката у кожному судовому засіданні. Представник позивача посилався на те, що відповідачем не було заявлено про неспівмірність витрат на правову допомогу та про зменшення їх розміру, тому суд першої інстанції безпідставно зменшив цей розмір на власний розсуд. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання свого представника не направив, 17 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі представника. Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся на поштову адресу за місцем реєстрації та за місцем проживання, однак повістки-повідомлення повернулися до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші, що адресат відсутній за вказаною адресою. Частина 6 статті 128 ЦПК України передбачає, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд, у судове засідання не з`явився, тому колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність сторін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подана заява про відмову від позову. Ухвала суду в цій частині не оскаржується, тому відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду. Повертаючи позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого за подання позовної заяви судового збору, суд посилався на положення частини 1 статті 142 ЦПК України. Також суд, посилаючись на положення частини 3 статті 142 ЦПК України, вважав, що позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу адвоката, проте, враховуючи добровільне виконання відповідачем заявлених позовних вимог та обсяг наданих адвокатом послуг, суд прийняв до уваги, що адвокат участі у судових засіданнях не приймав, справа є малозначною, тому зменшив розмір витрат на правову допомогу до 500грн. Переглядаючи ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне. Підстави закриття провадження у справі визначені у частині 1 статті 255 ЦПК України, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої). Частина 2 статті 255 ЦПК України визначає, що про закриття провадження суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. З матеріалів справи вбачається, що позивач подав позовну заяву 16 червня 2025 року, до якої додав докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на поштову адресу відповідача 16 червня 2025 року. Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі. Згідно довідки ОСББ «Анни Ахматової - 45» від 9 вересня 2025 року, відповідачем заборгованість була погашена 29 липня 2025 року (с.с.61), тобто після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, а відтак позивач має право на відшкодування понесених судових витрат. Згідно з положеннями частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Отже, посилання суду першої інстанції на положення частини 1 статті 142 ЦПК України є помилковим, так як позивач відмовився від позову у зв`язку із задоволенням його вимог відповідачем після пред`явлення позову, тому застосуванню у даному випадку підлягають положення частини 3 статті 142 ЦПК України не тільки стосовно витрат на правову допомогу, а і сплаченого судового збору. Враховуючи, що відповідачем сплачена заборгованість, розмір якої був заявлений у позовній заяві, він повинен відшкодувати позивачу сплачений судовий збір у сумі 2 422грн 40коп. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Саме такою є правова позиція, зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. На підтвердження понесених витрат, представником позивача - адвокатом Раілко С.В. суду першої інстанції надано: - копію договору про надання правової допомоги №01/12-21, укладеного 1 грудня 2021 року між ОСББ «Анни Ахматової 45» та адвокатом Раілко С.В., згідно якого адвокат зобов`язався надавати правову допомогу клієнту та здійснювати представництво його інтересів в судах загальної юрисдикції (с.с.35-36); - копію додаткової угоди № 9 до договору №01/12-21про надання правової допомоги від 1 грудня 2021 року, в якій сторони погодили розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги - 2 000грн за ознайомлення з матеріалами справи, підготовку запитів, претензій, позовної заяви та інших процесуальних документів, необхідних для звернення до відповідного суду з вимогами щодо стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку з власника квартири АДРЕСА_1 ; та 2 000грн за кожне судове засідання, в якому бере участь адвокат (с.с.37); - копію платіжної інструкції № 1253 від 1 липня 2025 року про сплату адвокату 2 000грн гонорару за додатковою угодою № 9 від 15 травня 2025 року (с.с.52); - копію акту прийому-передачі наданих послуг за договором № 01/12-21 від 1 грудня 2021 року (додаткова угода № 9 від 15 травня 2025 року) від 9 вересня 2025 року, згідно якого адвокат надав клієнту, як позивачу у справі № 753/125058/25, за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості обумовлені договором послуги, вартістю 2 000грн (с.с.65); - докази направлення документів відповідачу (с.с.63-64). Отже, у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача були надані належні докази. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI). Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Відповідач суду першої інстанції не подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та безпідставно зменшив розмір витрат, понесених позивачем на правову допомогу, який є розумним та відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, тому ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог у цій частині. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 45» - Агаджанова Григорія Сергійовича задовольнити частково. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 2 жовтня 2025 року в частині розподілу судових витрат скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 45» сплачений судовий збір у розмірі 2 422грн 40коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000грн, а всього 4 422грн 40коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 5 червня 2026 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І Ящук