Постанова Київський апеляційний суд № 757/56665/25-п

Справа № 757/56665/25-п Головуючий в суді І інстанції - Гридасова А.М. Провадження № 33/824/1959/2026 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ілляшенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ілляшенко М.О. на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п`ятдесят одна) грн. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 25 жовтня 2025 року о 02 год. 45 хв., за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 3, висловлювалась нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, чим принижувала людську гідність та громадську мораль, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 173 КУпАП. У апеляційній скарзі захисник Ілляшенко М.О. не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки дії ОСОБА_1 не є хуліганськими та не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала на те, що суд першої інстанції, визнаючи дії ОСОБА_1 такими, що підпадають під ознаки ст.173 КУпАП, фактично обмежився формальним переліком доказів, не встановивши при цьому обов`язкові елементи складу адміністративного правопорушення, а саме: порушення громадського порядку, спрямованість дій на визначене коло осіб та наявність умислу на демонстративну неповагу до суспільства, не навів жодних мотивів, у чому саме полягало порушення громадського порядку та спокою громадян, не встановив, які саме громадяни були присутні, чиї права або спокій були порушені, та яким чином дії ОСОБА_1 вплинули на громадський порядок. Також зазначила, що сам факт висловлювання нецензурної лексики у спілкуванні з працівниками поліції, за відсутності інших осіб та в умовах комендантської години, не може автоматично вважатися порушенням громадського порядку, що є обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Вказала, що суд першої інстанції не встановив та не проаналізував причинно - наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та настанням будь - яких негативних наслідків для громадського порядку. Крім того, вказала також на те, що посилаючись на відеозапис з бодікамери як на доказ вини ОСОБА_1 , суд не надав жодної оцінки змісту цього відеозапису у сукупності з іншими обставинами справи, зокрема поведінці працівника поліції, характеру комунікації, часу та умов події. Разом з тим, зазначає про те, що в постанові відсутній аналіз, чому суд відхилив доводи сторони захисту, викладені у клопотанні про закриття провадження, та з яких підстав суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 саме хуліганського умислу. Також посилаючись на відеозапис, що міститься в матеріалах справи, вказала, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 правових підстав вимоги про доставлення її до районного відділу поліції, не повідомили, на підставі яких конкретних норм закону така вимога висувається, а обмежилися узагальненими твердженнями «ми так робимо», а тому за таких обставин вимога не могла сприйматися клієнткою як законна, передбачувана та обґрунтована. Вказала на те, що за таких умов емоційна та різка форма висловлювань ОСОБА_1 була обумовлена не демонстративною зневагою до суспільства, а реакцією на ситуацію, у якій вона не розуміла правових підстав дій поліції та не могла передбачити їх подальший розвиток, що виключає наявність у її діях суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Також зазначила про те, що в мотивувальній частині постанови відсутня будь яка оцінка доводів сторони захисту, викладених в клопотаннях про дослідження доказів, суд не навів жодних мотивів їх відхилення, не спростував аргументи сторони захисту та проігнорував подану позицію, обмежившись формальним посиланням на наявність протоколу та відеозапису з бодікамери, чим було порушено принцип змагальності сторін та права на захист. Крім того, зазначила також про те, що за таких обставин саме відмова ОСОБА_1 добровільно слідувати до районного відділу поліції без належного правового обґрунтування вимоги, у поєднанні з демонстративною та персоналізованою позицією працівника поліції, стала причиною подальшої ескалації ситуації. Також вказала про те, що суд першої інстанції визнавши відеозапис доказом у справі, фактично проігнорував його зміст у частині, що свідчить про втрату працівником поліції нейтральної службової позиції, чим порушив принцип оцінки доказів у їх сукупності. За таких обставин, просила оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Вислухавши пояснення: захисниціІлляшенко М.О., яка подану апеляційну скаргу підтримала, підтвердила її доводи та просила її задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисниці Ілляшенко М.О. до задоволення не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожноїсправи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Водночас, згідно з вимогами ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Так, вважаю, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 КУпАП. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП проявляється у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та у вчиненні інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується прямим чи непрямим умислом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є хуліганський мотив вчинення правопорушення, який проявляється у тому, що особа проявляючи явну неповагу до суспільства, прагне показати свою зневагу до існуючих норм і правил поведінки у суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам чи суспільству, продемонструвати свою зверхність. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 25 жовтня 2025 року о 02 год. 45 хв., за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 3, висловлювалась нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, чим принижувала людську гідність та громадську мораль, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно зі ст. 173 КУпАП. Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери працівників поліції, останніми було зупинено транспортний засіб, за кермом якого знаходилась ОСОБА_1 . Працівниця поліції підійшовши до зупиненого автомобіля належно представилась, пояснила причину зупинки, а саме пересування під час дії комендантської години, у зв`язку з чим, водія ОСОБА_1 було запрошено до Печерського УП для надання пояснень, на що остання повідомила, що нікуди їхати не буде та почала агресивно себе поводити, постійно комусь телефонувала, говорила зухвало, зверхньо, казала про те, що зараз хтось приїде, виражалась нецензурною лайкою в сторону працівників поліції та погрожувала, чим принижувала людську гідність та громадську мораль. Наявними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173 КУпАП, а саме дрібного хуліганства. За таких обставин, вважаю, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173 КУпАП, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Отже, при розгляді даної справи суд першої інстанції правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй правопорушення. Таким чином в ході апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. З врахуванням викладеного, вважаю, що постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173 КУпАП вмотивована, обґрунтована та переконлива, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 відсутні. Керуючисьст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисниці Ілляшенко М.О. залишити без задоволення. Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2025 рокущодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька