Постанова Київський апеляційний суд № 761/43838/25

Справа № 761/43838/25 Головуючий в суді І інстанції - Глянь О.С. Провадження № 33/824/639/2026 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисниці (в режимі ВКЗ) - адвоката Богуш М.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисниці Богуш М.К. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 05.10.2025 о 10 год. 57 хв. за адресою: бульв. Тараса Шевченка, 17, м. Київ керував транспортним засобом марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук.Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У апеляційній скарзі захисниця Богуш М.К. вказала на допущені судом першої інстанції в процесі розгляду справи порушення законодавства. Так, захисниця звернула увагу на помилково викладені в постанові суду першої інстанції твердження, а саме про підтвердження вини ОСОБА_1 протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки протоколом помилково зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у лікаря нарколога в установленому порядку в закладі охорони здоров'я. Зазначила про те, що ОСОБА_1 не пропонували проходити огляд на наявність/відсутність ознак наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, а лише запропонували сісти в автомобіль патрульних та разом з ними проїхати в невідомому напрямку, начебто до медичної установи з назвою «Соціотерапія» для проходження медичного огляду. Також вказала про те, що ОСОБА_1 навіть не пропонували на місці зупинки пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а запропонували разом з поліцейськими проїхати в невідомому напрямку, начебто до закладу охорони здоров'я, навіть не надаючи ОСОБА_1 будь - якого направлення на проходження медичного огляду, і такі дії поліцейського суперечать п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735 зі змінами та доповненнями. При цьому, направлення, яке міститься в матеріалах справи ОСОБА_1 не надавалось, а також не ознайомлювали з ним, що підтверджується відеозаписами з бодікамер. Крім того, інформація, яка зазначена в направленні про те, що ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров`я не відповідає дійсності, а також в направленні технічно вписаний заклад «КНП «КМКЛ 10», хоча згідно відеозапису з бодікамер працівників поліції вбачається, що поліцейський пропонує пройти огляд в ЗОЗ «СОЦІОТЕРАПІЯ». Звертає увагу, що в подальшому ОСОБА_1 підійшов до автомобіля працівників поліції та повідомив, що згоден проїхати до закладу охорони здоров`я на власному авто, проте йому працівники повідомили, що «треба було думати раніше». Також вказала, що матеріали справи містять три відеозаписи, які перериваються, а також не містять доказів виявлення ознак наркотичного сп`яніння, що давали б підстави працівникам поліції запропонувати ОСОБА_1 проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння. Так, вказує про те, що з відеозапису вбачається, що спочатку працівники поліції пропонують пройти огляд на стан сп`яніння, і лише потім називають ознаки сп`яніння, які начебто вбачає працівник поліції, але при цьому, вони не були ним встановлені. Вважає, що оскільки відеозаписи, які містяться в матеріалах справи не є безперервними, то інформація в них не може бути використана в якості належного та допустимого доказу по справі. Також звернула увагу на те, що безпідставне зупинення працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_1 підтверджується і тим, що Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 05.10.2025 року серії ЕНА №5869430 містить неправдиві відомості щодо місця скоєння адміністративного правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме в зазначений в постанові час ОСОБА_2 не рухався взагалі, що підтверджується відеозаписами з бодікамер. За таких обставин, просила оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення: ОСОБА_1 та його захисниці, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисниці Богуш М.К. до задоволення не підлягає з наступних підстав. Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП. Так, суддею вірно встановлено та наведено в постанові, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, оскільки водій повинен на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння. Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції за допомогою відео фіксації на нагрудні камери, було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння внаслідок виявлення таких ознак як звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не пропонували проходити огляд у встановленому законом порядку, а лише запропонували сісти в автомобіль патрульних є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери працівника поліції вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність в нього ознак наркотичного сп`яніння та запропонували пройти медичний огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я в лікаря - нарколога, на що ОСОБА_1 відповів незгодою, та що не розуміє за що його зупинили. Також, судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів. Так, відповідно до положень п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду. Щодо доводів про невручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог п.2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, а тому працівники поліції взагалі позбавлялись обов'язку складати відповідне направлення. Доводи захисниці про те, що відеозаписи не містять доказів виявлення ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 також є безпідставними. Ознаки наркотичного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп`яніння, перелік яких визначений у п.4 розділу І Інструкції. Так, згідно відеозапису з бодікамер вбачається, що працівник поліції вказав ОСОБА_1 про наявність в нього таких ознак наркотичного сп`яніння як: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, а тому доводи захисника в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Також не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апеляційної скарги про те, що відео з нагрудних камер працівників поліції є неповним та не є безперервним. Так, долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, у тому числі і шляхом здійснення відеозапису за допомогою нагрудної камери поліцейського судом не встановлено. Посилання захисниці на те, що в подальшому ОСОБА_1 надав згоду напроведення огляду у медичному закладі, однак працівники поліції відмовились доставити його до медичного закладу суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_1 висловив таку згоду після початку складання протоколу про адміністративне правопорушення. Наведене вказує, що на час висловлення згоди ОСОБА_1 на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння адміністративне правопорушення було вчинене, закінчене і зафіксоване шляхом початку складання зазначеного вище протоколу. У зв`язку із цим надання ОСОБА_1 згоди на проведення огляду не мало правового наслідку і не породжувало у поліцейських необхідність виконання дій, передбачених нормативними документами. У зв`язку із цим наведена обставина не може бути підставою для скасування постанови судді. З урахуванням викладеного суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у його вчиненні. Отже, розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 рокущодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючисьст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисниці Богуш М.К. залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька