Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/7083/25

08.06.26 22-ц/812/1205/26 Справа № 490/7083/25 Головуюча у 1-й інстанції Гуденко О. А. Провадження № 22ц/812/1205/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 8 червня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана від його імені адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Гуденко О. А. у місті Миколаєві зі складенням повного судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електронним кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2025 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 25 650 грн заборгованості за електронним кредитним договором. В обґрунтування вимог зазначило, що 6 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5159323, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти на суму 6 000 грн строком на 14 днів до 20 квітня 2021 року, зі сплатою одноразової комісії у розмірі 10% від суми кредиту за надання кредиту в сумі 600 грн, процентної ставки 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування в межах строку кредиту, а також із застосуванням стандартної (базової) ставки у 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом 60 днів, та можливістю пролонгації договору. Після закінчення строку кредитування у разі неналежного виконання зобов`язань сторонами обумовлений розмір процентів відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, який відповідає розміру стандартної процентної ставки. Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором. Договір ОСОБА_1 не виконано, гроші кредитору не повернуто. Тому за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором, первісним кредитором на підставі укладеного 2 липня 2021 року договору про відступлення прав вимоги № 73-мл, право вимоги до позичальника передано позивачу. На момент звернення до суду, внаслідок невиконання зобов`язань позичальником, як боржником, до ТОВ ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги про стягнення з нього заборгованості на загальну суму 25 650 грн, в тому числі, за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн, процентами за користування кредитом в сумі 19 050 грн та 600 грн комісії. У відзиві на позовну заяву відповідач, діючи через свого представника адвоката Калініна С. К., вважав її вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із непідтвердження позивачем фактів укладення договору, погодження умов та надання відповідачу кредиту та заперечив зазначені факти. Посилався на ті обставини, що надані примірники договору, графіку розрахунків та анкети-заяви не містять підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Зазначив, що докази перерахування грошових коштів в матеріалах справи також відсутні, оскільки такі не є первинними документами. Заперечив умови договору вважаючи їх не справедливими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Виклав заперечення щодо стягнення витрат позивача на правову допомогу та заявив про необхідність стягнення власних витрат на правничу допомогу. Позивач звернувся з клопотанням про витребування доказів належності відповідачу платіжної картки та зарахування грошових коштів за наданим кредитом. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 січня 2026 року зобов`язано позивача надати відомості про банк емітент за платіжною карткою, на яку були перераховані кошти ТОВ «Мілоан» та витребувано у АТ «Універсал Банк» відомості про належність платіжної картки відповідачу, про зарахування коштів на зазначену банківську картку та чи проводилась верифікація особи власника платіжної картки. 24 лютого 2026 року АТ «Універсал Банк» підтвердив суду відкриття відповідачем рахунку у банку та зарахування на нього 6 квітня 2021 року суми в розмірі 6 000 грн з верифікацією власника картки під час укладення договору. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 березня 2026 року позов ТОВ «Кредит-Капітал» задоволено, ухвалено про стягнення на користь товариства з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 5159323 від 6 квітня 2021 року в загальній сумі 25 650 грн, яка складається з 6 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 19 500 грн заборгованості за процентами та 600 грн комісії. Розподілено судові витрати. При ухваленні рішення, суд першої інстанції з урахуванням встановлених у справі обставин, виходив з наявності підстав для стягнення заборгованості. В апеляційній скарзі відповідач, діючи через свого представника ОСОБА_2 , посилаючись на порушення його прав, ухваленим рішенням та те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про доведеність укладення кредитного договору в електронній формі та заперечив факт заповнення анкети-заяви або прийняття пропозиції в будь-якій іншій формі, проходження процедури ідентифікації, а також вчиненні інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір. заперечив відповідність наданого примірника договору встановленим законом вимогам до укладення договору в електронній формі, як наслідок вважаючи його нікчемним та недійсним та звертав увагу суду на відсутність в текстах наданих договору, анкети-заяви та графіка платежів самого одноразового ідентифікатору, що свідчить про його непідписання та не може підтверджувати незмінюваності та цілісності тексту наданого договору. Заперечував набуття позивачем права вимоги за кредитним договором та факту перерахування грошей у розмірі 6 000 грн, оскільки їх перерахування не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Вважав не підтвердженим факт пролонгації укладеного договору, а за наведеного вважав відсутніми підстави для нарахування процентів за користування кредитом за різними процентними ставками, а самі ставки такими, що не відповідають засадам розумності та справедливості через їх надмірний розмір. Вважав умову договору про сплату позичальником комісії на користь кредитора також нікчемною, через відсутність переліку послуг за яку вона нарахована, вважаючи, що надання кредиту не є самостійною послугою. Посилався на відповідну судову практику та про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу отриману в суді апеляційної інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу не надано Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 1 та 21 травня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Споживчим кредитуванням, у відповідності до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», є правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту, організаційно-правові засади якого, у випадку укладення електронного договору споживчого кредитування, визначаються в межах Закону України «Про електронну комерцію». Отже, у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронним договором, який в цьому розумінні, може бути електронним договором про споживче кредитування, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, що 6 квітня 2021 року, після заповнення анкети-заяви на кредит №05159323 та здійснення ідентифікації, ознайомленням з умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредиту, між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5159323 на суму 6 000 грн строком на 14 днів, тобто до 20 квітня 2021 року (а.с.9-20, 21-22), з оплатою при видачі кредиту одноразової комісії у розмірі 10% на суму 600 грн відповідно до пункту 1.5.1. цього договору. Відповідно до довідки виданої ТОВ "Мілоан" договір підписаний позичальником за допомогою одноразовою ідентифікатора Z93011 (а.с.20) із наведенням порядку процесу оформлення та розгляду заявки 5159323 (а.с.21). За користування кредитними коштами сторонами узгоджена сплата процентів: за належного виконання зобов`язань або у разі пролонгації договору відповідно до пунктів 1.5.2., 2.2.1. та 2.2.3., 2.3.1. за фіксованою ставкою 1,25% в день від суми фактичного залишку кредиту; а також у випадку прострочення виконання зобов`язання строком на 60 днів або подальше неправомірне використання кредитних коштів в порядку статті 625 ЦК України за положеннями пунктів 1.6, 2.2.3, 4.2 цього договору за стандартною базовою ставкою за кожен день користування кредитом у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту. Порядок пролонгації договору, якою передбачено додатковий період правомірного використання позичальником кредитних коштів з нарахуванням та виплатою процентів за фіксованою ставкою в розмірі 1,25% на день, визначено сторонами у пунктах 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1.1. договору, та з обов`язковою сплатою комісії на початку строку пролонгації за вибором позичальника: якщо на строк 3х днів, то зі сплатою комісії в розмірі 3% від поточного залишку кредиту; якщо на 7 днів, то зі сплатою комісії 7%; і на 15 днів відповідно комісією в розмірі 10%. Після сплати комісії та пролонгації договору на відповідний строк передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п.1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору відповідно. Таким чином, аналізуючи умови договору кредиту, слід дійти висновку, що сторони уклали між собою електронний кредитний договір строком правомірного використання позичальником кредитних коштів протягом 14 днів, в період дії якого та до його закінчення позичальник повинен повернути кредитору тіло кредиту, проценти за ставкою 1.25% на день та одноразовою комісією в розмірі 10% за видачу кредиту. Тобто на момент закінчення 14ти-денного строку у позичальника не повинно бути боргу за отриманим кредитом. Одночасно позичальником, за власною волею та в необмежену кількість разів, може бути продовжено строк дії кредиту шляхом його пролонгації на 3, 7 чи 15 днів зі сплатою відповідного розміру одноразової комісії на початку підтвердження свого волевиявлення за узгодженими умовами договору та сплатою відповідних сум за тілом кредиту та процентами. Тому, у випадку пролонгації строку за використання кредитних коштів кредитором нараховуються проценти в фіксованому розмірі 1.25% на день протягом обраного позичальником строку: протягом 3х днів, 7ми чи 15ти днів . В подальшому, при недотриманні строку повернення узгоджених сум або несвоєчасної пролонгації у позичальника виникає прострочення виконання зобов`язання, за яким кредитором нараховуються прострочені проценти за стандартною ставкою в розмірі 5% строком на 60 днів, по закінченню яких сторони узгодили нарахування процентів в тому ж розмірі відповідно до статті 625 ЦК України в якості відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання з повернення кредитних коштів, обов`язок зі сплати яких у позичальника настає після відповідної вимоги кредитодавця (а.с.13). Наведені умови узгоджені відповідачем, що підтверджено довідкою про ідентифікацію акцепту договору позичальником, який ним підписано за допомогою одноразового ідентифікатора Z93011 (а.с.20) та шляхом верифікації особи банком під час укладення договору (а.с.122). Тому на виконання умов цього договору, відповідно до наданої копії платіжного доручення ТОВ "Мілоан" за платіжним дорученням 6 квітня 2021 року на платіжну картку НОМЕР_1 перераховано 6 000 грн, яка за умовами укладеного електронного договору є сумою кредиту (а.с. 23). За повідомленням АТ «Універсалбанк» платіжна картка 5375414125594746 емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яким під час укладення договору, як власником емітованої картки, пройдена верифікація, після чого 6 квітня 2021 року на платіжну картку відповідача здійснено зарахування 6 000 грн (а.с.23, 122). З детального розрахунку кредитної заборгованості, наданого первісним кредитором, вбачається, що відповідачем після отримання кредитних коштів, за умовами погодженого договору одноразова комісія в розмірі 600 грн не сплачена, а також не здійснена сплата жодного платежу за період використання кредитних коштів, як до спливу строку кредитування на 14ть днів, так і до 19 червня 2021 року, в тому числі не сплачені нараховані проценти за користування кредитом (а.с.24-25, 26). За наведеного вчинення відповідачем дій з пролонгації кредитного договору суперечить наданому кредитором розрахунку, внаслідок чого строк нарахування процентів під час визначення судом першої інстанції загальної суми боргу помилково взято як тривалість строку пролонгації, так і право кредитора на нарахування та отримання від позичальника процентів в період цього строку. Отже загальну суму заборгованості слід було розраховувати, виходячи з обумовленого сторонами договору строку кредитування. Тому стягненню з відповідача, окрім 6 000 грн заборгованості за тілом кредиту, підлягають стягненню також проценти за користування кредитом за 14 днів за ставкою 1,25 % на день у загальному розмірі 1050 грн. Підстав для подальшого нарахування та стягнення процентів відповідно до п.п.1.6., 2.2.3, 4.2 кредитного договору в порядку статті 625 ЦК України у розмірі 18 000 грн немає, оскільки за спливом строку кредитування 20 квітня 2021 року кредитодавцем не надіслана вимога позичальнику, після якої у нього повинен настати обов`язок з їх сплати в порядку частини 2 статті 625 ЦК України. Натомість, така вимога у вигляді претензії надіслана позичальнику лише 15 липня 2025 року (а.с.46), але підстави для нарахування і стягнення цих процентів в порядку частини 2 статті 625 ЦК України відсутні за відсутністю пред`явлення вимоги товариством про їх стягнення під час подачі позову. Загальна сума боргу за електронним кредитним договором позичальником не погашена та передана ТОВ «Мілоан» 2 липня 2021 року за договором про відступлення прав вимоги № 73-МЛ, за яким позивач набув права вимоги за кредитним договором укладеним ТОВ «Мілоан» з ОСОБА_1 (а.с.27-45). Не отримавши погашення, новий кредитор звернувся до суду з позовом, за яким обставини, встановлені судом першої інстанції стосовно порядку укладення кредитного договору та отримання за ним позичальником кредитних коштів, встановлені правильно, окрім висновку про строк та порядок нарахування процентів за укладеним між сторонами договором. Правильними є і висновки суду про стягнення на користь позивача комісії у розмірі 600 грн. У відповідності до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції чинній станом на день укладення кредитного договору, встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Між тим, в укладеному сторонами договорі зазначено та погоджено сплату позичальником одноразової комісії за надання кредиту в сумі 600 грн, тобто такі умови договору узгоджені між кредитором та позичальником, які є вільними в укладенні договору під час визначення його умов, та відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування», оскільки не стосуються надання послуг, що у розумінні статті 11 цього Закону надаються кредитором безкоштовно. За такого не є слушними доводи відповідача та його представника, яким наведена судова практика Верховного Суду за наслідками розгляду справ, відкритих у 2015 році, які є не ревалентними до встановлених судами правовідносин у цій справі. Доводи відповідача про сумнів щодо чинності договору про відступлення права вимоги за укладеним з ним кредитним договором та недоведення позивачем наявності у нього права вимоги є такими, що суперечить правовим висновкам ВП ВС, викладеним у постанові від 10 вересня 2025 року під час розгляду справи № 369/13444/20. За наведених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості частково слушними, за відсутністю підстав для стягнення нарахованих процентів, після закінчення строку кредитування, внаслідок чого вимоги скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині вирішення позовних вимог про стягнення боргу та судового збору відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України. Таким чином позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 7 650 грн, яка складається з 6 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 1050 грн процентів та 600грн комісії, а також 722 грн 47 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Одночасно слід врахувати, що відповідачем у суді першої інстанції заявлена вимога про стягнення на його користь 6 000 грн гонорару адвоката, яка підлягає задоволенню частково, з огляду на обсяг задоволених позовних вимог та розміру наданих послуг з подачі відзиву на позовну заяву, а саме в сумі 1 000 грн. Окрім того, слід розподілити витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України, незважаючи на явну описку в апеляційній скарзі, та стягнути з позивача на користь відповідача 2 549 грн 89 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, а також витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, виходячи з наданого до скарги розрахунку та відповідність змісту апеляційної скарги змісту наданого відзиву до суду першої інстанції. У цьому разі суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за статтею 137 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення скарги та відповідність таких витрат критеріям, визначеним частиною 3 статті 141 ЦПК України, з власної ініціативи та з врахуванням оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують, і з огляду на конкретні обставини справи. Тому, на переконання колегії суддів, розмір таких витрат для відшкодування за рахунок позивача слід визначити на суму 500 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 березня 2026 року в частині вирішення позовних вимог та розміру судового збору змінити, зазначивши про часткове задоволення позову ТОВ ФК «Кредит-Капітал». Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором №5159323 від 6 квітня 2021 року заборгованість в загальній сумі 7 650 грн, яка складається з: 6 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 1 050 грн процентів за користування кредитом та 600 грн комісії, а також 722 грн 47 коп. сплаченого судового збору. Рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 1 000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, 2 549 грн 89 коп. судового збору, сплаченого за перегляд справи, та 500 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді Т. В. Крамаренко О. В. Локтіонова