Постанова Миколаївський апеляційний суд № 945/1938/25

22.05.26 22-ц/812/1107/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 945/1938/25 Номер провадження 22-ц/812/1107/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (надалі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У серпні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 12 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103707623, за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 8000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших платежів передбачених кредитним договором. Кредитний договір підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідачка в свою чергу не виконала умови кредитного договору. 07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит №103707623 від 12 березня 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, її заборгованість становить 35 600 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27 600 грн - заборгованість за процентами. 15 липня 2025 року позивачем на адресу боржника було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, яка залишилася без виконання. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2021 року у розмірі 35 600 грн, 2 422,40 грн судового збору та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №103707623 від 12 березня 2021 року у розмірі 11600 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3600 грн - заборгованість за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 789,32 грн судового збору та 1500 грн витрат на правничу допомогу. Не погодившись із рішенням суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги Товариство зазначило, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, належним чином не дослідив умови кредитного договору, зокрема, договір про споживчий кредит №103707623 встановлює порядок та строк нарахування процентів за наданим кредитом і після п`ятнадцятиденного строку кредитування. Звертає увагу апеляційного суду, що відповідачка продовжила користуватись кредитними коштами після строку визначеного п. 1.3 кредитного договору, тому було застосовано пролонгацію на стандартних базових умовах передбачену п. 2.3.1.2 кредитного договору, а тому строк продовжено на 60 днів з відповідним нарахуванням відсотків визначених договором. Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовьязків та оформлена в електронній формі. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено, що 12 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 103707623, який підписано одноразовим ідентифікатором позичальника U39856. Пунктом 6.1 Договору визначено, що він укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через Сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Пунктом 1.2 Договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 12.03.2021 (строк кредитування), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 27.03.2021 (п. 1.3, 1.4 Договору). Згідно п. 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом: 3 600 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору). Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі. Відповідно до платіжного доручення № 25940370 від 12.03.2021 на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 згідно договору № 103707623 зараховано грошові кошти в сумі 8 000 грн. 07 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (портфель Заборгованості). Згідно з п. 1.2 Договору відступлення прав вимоги № 70-МЛ/Т, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно до вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №103707623 від 12.03.2021 року в сумі 35600 грн. Таким чином, до ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» перейшли всі права первісного кредитора у зобов`язаннях за Договором № 103707623 від 12.03.2021. За відповідачкою рахується заборгованість у розмірі 35 600 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 8 000 грн, заборгованості за сумою відсотків - 27 600 грн. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що факт укладення договору та отримання відповідачкою коштів у сумі 8 000 грн доведений належними доказами. Встановивши, що строк кредитування за договором становив 15 днів (до 27.03.2021), суд дійшов висновку про правомірність нарахування відсотків за ставкою 3% лише в межах цього строку, що складає 3 600 грн. Відмовляючи у стягненні відсотків за період пролонгації, суд виходив з відсутності доказів пролонгації строку дії договору, а відтак і відсутності підстав для стягнення процентів у сумі 27 600 грн поза межами погодженого сторонами строку кредитування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для стягнення процентів поза межами первісного строку кредитування (після 27.03.2021), виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, сторони у п. 1.3 та п. 1.4 Договору № 103707623 від 12 березня 2021 року чітко визначили строк кредитування - 15 днів та термін повернення коштів - 27 березня 2021 року. За змістом статей 1048 та 1054 ЦК України, проценти є платою за можливість позичальника протягом певного часу правомірно не повертати кошти кредитору. Керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, колегія суддів зазначає, що надання кредиту наділяє позичальника «благом», яке полягає у праві не повертати кошти негайно. Саме за це «благо» сплачуються проценти. Однак зі спливом строку кредитування позичальник втрачає право на правомірне утримання коштів, а отже, право кредитодавця нараховувати проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється. Будь-які очікування кредитора на отримання договірних процентів поза межами строку кредитування виходять за межі легітимних очікувань та порушують баланс інтересів сторін. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» посилається на Розділ 2 Договору (зокрема п. 2.3.1.2), яким передбачено автоматичне збільшення строку кредитування на 60 днів за ставкою 5,00% на день у разі неповернення кредиту. Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки вказані умови договору прямо суперечать нормам спеціального закону. Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. При цьому закон імперативно встановлює, що умова договору про можливість внесення змін до нього в односторонньому порядку є нікчемною. Механізм «автопролонгації», прописаний у п. 2.3.2 Договору як відкладальна обставина, що настає автоматично внаслідок «продовження користування коштами» (тобто фактично - внаслідок невиконання зобов`язання), є нічим іншим, як прихованою спробою кредитора в односторонньому порядку змінити строк дії договору та ціну послуги. Оскільки така зміна відбулася без підписання додаткової угоди у письмовій формі, що вимагається ч. 1 ст. 13 Закону «Про споживче кредитування», та без волевиявлення споживача, спрямованого на зміну строку, дана умова є нікчемною в силу закону. Аналізуючи умови Договору у контексті Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів зауважує, що згідно з п. 9 ч. 3 ст. 18 цього Закону несправедливою є умова про автоматичне продовження договору, укладеного на визначений строк, якщо споживачу встановлено невиправдано малий строк для виявлення наміру не продовжувати дію договору. У даному випадку «пролонгація» активується кредитором у момент прострочення повернення кредиту, що позбавляє позичальника можливості прийняти усвідомлене рішення. Більше того, встановлення за такий період «автопролонгації» ставки у 5,00% на день порівняно з 3,00% у основний період, створює істотний дисбаланс договірних прав та обовьязків на шкоду споживача, що є базовою ознакою несправедливості умов договору. З огляду на нікчемність положень про автопролонгацію, строк дії Договору № 103707623 закінчився 27 березня 2021 року. Після цієї дати правовідносини сторін трансформувалися з регулятивних в охоронні. Позивач мав право захищати свої інтереси шляхом нарахування компенсаційних заходів, передбачених статтею 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати) або неустойки, проте вимоги про стягнення таких сум позивачем заявлені не були. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21). Твердження в апеляційній скарзі про те, що нарахування за період з 28 березня 2021 року по 26 травня 2021 року є договірними процентами, не ґрунтуються на законі, оскільки не можна вважати правомірним користуванням коштами період, який настав після терміну їх повернення. Спроба кредитора легітимізувати нарахування надвисоких відсотків (24 000 грн на тіло 8 000 грн за 60 днів) через штучну конструкцію «автопролонгації» суперечить принципам добросовісності та розумності, закріпленим у ст. 3 ЦК України. До того, ж доказів про те, що Договір № 103707623 від 12 березня 2021 року був пролонгований за взаємною згодою позивачем не надано. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість за процентами підлягає стягненню лише в межах строку кредитування у сумі 3 600 грн. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди із ними, а відтак не впливають на остаточні висновки суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а відтак апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення. З огляду на те, що апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення. Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова