Постанова Львівський апеляційний суд № 447/1807/25

Справа № 447/1807/25 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М. Провадження № 22-ц/811/78/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Костюк С.О.; позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Ратича Т.М.; адвоката Стасишина Р.М. - представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 , на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив «витребувати з незаконного володіння» відповідачки у позивача «власність 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 », а також стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 09.11.2004 року у справі № 2-1628 ОСОБА_4 було визнано власником житлового будинку АДРЕСА_1 (надалі по тексту «спірний будинок»), однак ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.12.2005 року вказане судове рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 08.07.2008 року (яке набрало законної сили 08.08.2008 року) ОСОБА_4 визнано власником 7/8 частини спірного будинку, а ОСОБА_1 - власником 1/8 частини цього будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, на підставі згаданого вище рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09.11.2004 року (яке в подальшому було скасовано) за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на спірний будинок і остання 14.03.2005 року подарувала цей будинок дочці, ОСОБА_6 , яка (в свою чергу) 07.10.2024 року подарувала цей будинок позивачці - своїй дочці ОСОБА_2 . Позивач зазначав, що оскільки право власності на спірний житловий будинок в цілому було зареєстроване за ОСОБА_4 незаконно (на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасованим), то 1/8 частина житлового будинку вибула з власності позивача поза його волею, а тому він і просить суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 1/8 частину спірного житлового будинку у свою власність (а.с. 2-6). Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року позов задоволено. Ухвалено витребувати у ОСОБА_2 1/8 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. (а.с. 84-89). Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року оскаржив представник відповідачки. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог «у зв`язку із застосуванням строку позовної давності», покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вважає, що судом «не вірно встановлено початок перебігу строку позовної давності з 16.11.2023 р.» (а.с. 84-89). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4); - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частини 1 і 2 статті 18); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82); - обставини, встановленні рішенням суду у (зокрема) цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82). Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (а тому доказуванню не підлягає) те, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 08.07.2008 року (яке залишається в законній силі) ОСОБА_1 визнано власником 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Відтак, позивач ОСОБА_1 на підставі рішення суду, яке залишається в законній силі, є власником 1/8 частини спірного будинку: в апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували цю обставину. Положеннями ЦК України, які передбачають захист права власності, встановлено, що власник має право на витребування належного йому на праві власності майна, як від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387), так і від добросовісного набувача: у всіх випадках, якщо це майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (частина 3 статті 388). При цьому право власника на витребування належного йому на праві власності майна жодними строками не обумовлено та не обмежено. Відповідачка ОСОБА_7 набула право власності на спірний будинок в цілому (а відтак і на 1/8 його частину, власником якої є позивач ОСОБА_1 ) безвідплатно (на підставі Договору дарування земельної ділянки та житлового будинку від 07.10.2024 року) від особи (дарувальника ОСОБА_6 ), яка не мала права відчужувати згадану 1/8 його частину, оскільки власником цієї частини на підставі рішення суду (яке є в законній силі) був і є позивач ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог «у зв`язку із застосуванням строку позовної давності», до уваги прийматися не можуть. А інших доводів апеляційна скарга і не містить. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 08 червня 2026 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.