Постанова Дніпровський апеляційний суд № 259/5196/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4770/26 Справа № 259/5196/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Бабій С.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О., за участю секретаря судового засідання Усенко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечай Руслан Васильович, на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого документу, у складі судді Бабія С.О., у справі № 259/5196/13-ц за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю АНСУ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та договором поруки, ВСТАНОВИЛА: 24 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «АНСУ» звернулося через із заявою про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 листопада 2013 року у справі № 259/5196/13-ц та про видачу дублікатів цих виконавчих листів, обґрунтовуючи це тим, що рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 листопада 2013 року у справі № 259/5196/13-ц, провадження № 2/259/1487/2013, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованість за кредитом у сумі 44 372,21 доларів США та еквівалент 6 359,63 доларів США, а також судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень з кожного відповідача. На виконання цього рішення видано виконавчі листи № 2/259/1487/2013 від 27 лютого 2014 року. 22 квітня 2014 року Відділом ДВС Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку відкрито виконавчі провадження № 43054186 (боржник ОСОБА_1 ) та № 43054299 (боржник ОСОБА_2 ). За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження завершені з поверненням виконавчих документів стягувачу постановою від 10 лютого 2017 року (ВП № 43054186) та від 16 березня 2017 року (ВП № 43054299) на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» через встановлену законом заборону на проведення виконавчих дій на території проведення антитерористичної операції. Постанови мотивовано неможливістю проведення виконавчих дій на тимчасово неконтрольованій території, де перебували матеріали проваджень. Заявник вказує, що виконавчі листи фактично втрачено, оскільки приміщення Відділу розташоване на тимчасово окупованій території (м. Донецьк увійшло до переліку окупованих територій з 07 квітня 2014 року), доступ до матеріалів відсутній, акти про втрату не складалися. Стягувач не отримував виконавчі листи через некоректну адресу в постановах (вказано вул. Лейпцигська, 3-а замість вул. Оболонська набережна, 15, корп. 2). З відповіді Донецького відділу ДВС від 20 червня 2025 року підтверджено завершення проваджень, але вивезти матеріали неможливо. Заявник посилається на правову позицію Верховного Суду у справі № 2-6471/06 від 09 жовтня 2019 року, де відсутність виконавчого документа у стягувача та органу ДВС свідчить про його втрату. Обгрунтовуючи пропуск строку для звернення з заявою про видачу дублікатів та строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, заявник зазначає, що такий пропуск строку стався з поважних причин: правова невизначеність щодо закінчення заборони на виконавчі дії на окупованих територіях, відсутність повідомлення про повернення документів, доктрина правомірних сподівань (рішення Конституційного Суду України № 3-р/2022 від 23 грудня 2022 року). Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року заяву ТОВ «АНСУ» задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання. Поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів № 2/259/1487/2013 від 27 лютого 2014 року, виданих Куйбишевським районним судом м. Донецька на виконання рішення від 22 листопада 2013 року у справі № 259/5196/13-ц. Видано дублікат виконавчих листів № 2/259/1487/2013 від 27 лютого 2014 року на виконання рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 листопада 2013 року у справі № 259/5196/13-ц з резолютивною частиною: «Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованість за кредитом в сумі 44 372,21 доларів США та еквівалент 6 359,63 доларів США, а також судовий збір в розмірі 1 720,50 гривень з кожного відповідача» (а.с.157-159). Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю заявником причин пропуску строку на пред`явлення виконавчих документів до виконання та доведеністю втрати таких виконавчих документів через окупацію території України у м. Донецьку з 2014 року, де залишились виконавчі провадження Відділ ДВС та вивезти їх неможливо. Зазначене також є підставою і для видачі дублікатів виконавчих листів, що знаходяться в провадженні ДВС. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Нечая Р.В. в системі Електронний суд 13 лютого 2026 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ АНСУ про видачу дублікату виконавчих листів та поновлення строк пред`явлення таких виконавчих листів до виконання (а.с.177-180), обґрунтовуючи це тим, що із заявою стягувач звернувся до суду поза межами строку, встановленого для примусового виконання судових рішень, враховуючи, що ним протягом тривалого часу не вчинялось будь-яких дій щодо ініціювання цього питання, а також не зазначено, які саме поважні причини стали у заваді цьому. Скаржник також зазначає, що ДВС не могли не знати про повернення стягувачу виконавчих листів, адже мають доступ до АСВП з відповідними ідентифікаторами доступу. Крім того скаржник зазначив, що підстав для видачі дублікатів виконавчих листів немає, однак, Куйбишевський районний ДВС знаходиться за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул.Добровольського, буд.2. Цей місто було окуповано 12 квітня 2014 року, а 05 липня 2014 року вже звільнено в результаті операції українських військових. Постанови про повернення виконавчих документів стягувачу датовані 2017 роком, та в цей час у м. Слов`янську працювали відділення Укрпошти, місто знаходилось під повним контролем української влади, як і станом на сьогодні, що спростовує твердження заявника про те, що виконавчі листи фізично не були відправлені поштою на адресу стягувача. В матеріалах справи містяться відповідні супровідні листи з надіслання засобами поштового зв`язку виконавчих документів стягувачу, що підтверджує його можливість пред`явлення таких виконавчих документів до виконання в межах строку для виконання судового рішення. Крім цього також не є обгрунтованими та доставірними доводи заявника про те, що виконавчі листи направлялись на некоректну їх адресу, адже як у листах, так і в договорі про відступлення прав вимоги зазначена адреса заявника як м. Київ, вул.Лейпцигська, 3-а, що свідчить про незмінну адресу заявника. Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзивів на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, судом першої інстанції встановлено, що 22 листопада 2013 року Куйбишевським районним судом м. Донецька у справі № 259/5196/13-ц, провадження № 2/259/1487/2013 було ухвалене заочне рішення з резолютивною частиною: «Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованість за кредитом в сумі 44 372,21 доларів США та еквівалент 6 359,63 доларів США, а також судовий збір в розмірі 1 720,50 гривень з кожного відповідача». Дане рішення набрало чинності 02 грудня 2013 року, при цьому втрачене провадження Куйбишевського районного суду м. Донецька у цивільній справі № 259/5196/13-ц за позовом ТОВ «АНСУ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та договором поруки в частині даного рішення було відновлено ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2026 року (провадження 2-в/185/30/26). На виконання рішення Куйбишевського районного суд м. Донецька від 22 листопада 2013 року у справі № 259/5196/13-ц (провадження № 2/259/1487/20130), 27 лютого 2014 року було видано виконавчий лист, за яким ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку 22 квітня 2014 року було відкрито виконавчі провадження №43054186 та №43054299 з примусового виконання виконавчих листів №2/259/1487/2013 від 27 лютого 2014 року, виданих Куйбишевським районним судом м. Донецька у справі № 259/5196/13-ц. Суд першої інстанції вважав встановленим, що у виконавчому провадженні №43054186 (боржник Алексеєва Н.О.) винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу 10 лютого 2017 року, а у виконавчому провадженні №43054299 (боржник ОСОБА_2 ) постанову про повернення виконавчого листа стягувачу винесено 16 березня 2017 року. Стан виконавчих проваджень: «Завершено», Стан виконавчого документа: «Повернутий стягувачу». Із листа Донецького вiддiлу державної виконавчої служби у Донецькому районi Донецької областi № 22.7-312З від 20 червня 2025 року випливає, що згідно з даними АСВП вказані провадження дійсно перебували на виконанні, наявні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, стан виконавчих проваджень «Завершено». Вивезти майно та виконавчі провадження не уявляється можливим. Виконавчі документи вважаються втраченими. Заперечення боржника про відсутність боргу спростовані поясненнями АТ «ПУМБ» та витребуваними судом документами, адже погашення в системі банку 23 липня 2013 року боргу пов`язане з відступленням права вимоги ТОВ «АНСУ», а не фактичною оплатою боржником. При цьому надані боржником довідки банку не є первинними документами, а обов`язок доказування оплати (погашення) заборгованості боржником не виконано. Посилання на позовну давність (ст. 257 ЦК України) є безпідставним, оскільки позовна давність не розповсюджується на спірні правовідносини, а виконавче провадження відкрито в межах строку пред`явлення виконавчого документа (ст. 12 Закону). Поточна наявність кредитної лінії в АТ «ПУМБ» у боржника жодним чином не свідчить про погашення боргу перед ТОВ «АНСУ». Згідно з п.17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Задовольняючи заяву ТОВ АНСУ, суд першої інстанції виходив з доведеності факту втрати оригіналів виконавчих листів, що є підставою для видачі дублікату виконавчих документів, як і вважав відсутнім факт пропуску строку для предявлення таких виконавчих документів до виконання, враховуючи наявні відомості ДВС. З таким висновком повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного. Аналіз пункту 17.4 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Разом із тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року по справі № 569/10120/13-ц (61-22446св19). Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, що у даній справі встановлено факт втрати оригіналу виконавчих листів, оскільки стягувач не отримував поштою від ДВС їх оригіналів, а доводи скаржника про те, що адреса стягувача є і була незмінною спростовується тим, що виконавча служба надсилала виконавчі документи на юридичну адресу стягувача, тоді як поштовою адресою вказувалась інша адреса м. Київ, вул.Оболонська набережна, 15, корп.2, яка передбачена саме для отримання пошти для ТОВ АНСУ. Доводи скаржника про те, що заявник звернувся з відповідною заявою лише через 8 років після повернення виконавчих документів ДВС, чим пропустив строк пред`явлення виконавчих листів до виконання без поважних причин колегія суддів також відкидає, оскільки, як встановлено постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року, судове провадження №259/5196/13-ц було втрачено, що потребувало його відновлення в судовому порядку і лише ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2026 року, судове провадження №259/5196/13-ц було відновлено в частині рішення Куйбишевського районного суд м. Донецька від 22 листопада 2013 року, яке також відсутнє у ВДВС. За таких обставин колегія суддів виходить з того, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено, а строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не пропущений, що не спростовано скаржником ані в суді першої інстанції, ані при розгляді апеляційної скарги. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Як встановлено вірно судом першої інстанції, судове рішення Куйбишевського районного суд м. Донецька від 22 листопада 2013 року виконано боржника не було і не втратило законної сили, а тому колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено заяву ТОВ АНСУ про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчих листів у справі. Судом першої інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, вірно враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку у цій справі, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повністю дотримано норми як процесуального, так і матеріального права, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечай Руслан Васильович залишити без задоволення. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 26 травня 2026 року. Повний текст постанови складено 05 червня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.О.Макаров