Постанова 4824 № 369/7343/24

справа № 369/7343/24 провадження № 22-ц/824/4166/2026 головуючий у суді І інстанції Фінагеєва І. О. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Журби С.О., Голуб С.А. за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районний суд Київської області від 23 вересня 2025 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Луконіна Наталя Валеріївна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні. Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 2010 по 2015 рік. Від цього шлюбу вони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу та припинення фактичних шлюбних відносин донька залишилася проживати разом із матір`ю. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року, ОСОБА_1 було визначено такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні з донькою: кожна друга та четверта субота місяця - з 10.00 год до 20.00 год, у державні свята почергово з батьками, на день народження дитини - почергово з батьками, 14 днів спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька за умови надання останнім доказів належного харчування та проживання дитини відповідно до її віку за рахунок батька. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішенням Апеляційного суду Київської області № 369/3717/16-ц від 12 вересня 2016 року скасоване рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення аліментів та ухвалене нове - про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 900 гривень щомісячно починаючи з 21 квітня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням суду від 22 грудня 2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили. У березні 2022 року через вкрай небезпечну ситуацію, що склалася в Київській області внаслідок повномасштабного військового вторгнення рф на територію України, позивач разом із донькою вимушено евакуювалися до Республіки Польща, а потім переїхали до Бельгії, де отримали прихисток. Наразі ОСОБА_2 разом з донькою проживають у м. Кессел. Позивач отримала постійну роботу, дитина відвідує школу, родина забезпечена житлом та необхідними соціально-побутовими умовами. Як зазначає представник позивача, позивач неодноразово повідомляла відповідачу адресу перебування дитини і засоби зв`язку для спілкування з донькою, пояснюючи при цьому, що наразі перебувати за місцем реєстрації на території України вони не можуть, бо це небезпечно перед усім для життя і здоров`я дитини. Крім того, повернення в Україну з урахуванням ведення активних бойових дій на території країни не відповідає інтересам дитини. Так, вважаючи, що позивач не виконує рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року в частині визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною навмисно, ОСОБА_1 звернувся до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) із заявою про примусове виконання вказаного рішення. Постановою старшого державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Фельдман Інною Дмитрівною від 06 квітня 2022 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного рішення суду. Розуміючи важливість спілкування батька з дитиною та неможливість вирішити це питання в позасудовому порядку в тих обставинах, що склалися, переслідуючи мету дотримання забезпечення якнайкращих інтересів дитини, ОСОБА_2 звертається до суду з позовом про зміну способу участі у вихованні та спілкуванні дитини з її батьком та просить суд змінити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлений рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у цивільній справі №369/413/17, встановивши ОСОБА_1 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожна друга та четверта субота місяця - з 10.00 год до 20.00 год - за місцем фактичного перебування дитини; у державні свята почергово з батьками -за місцем фактичного перебування дитини; на день народження дитини - почергово з батьками - за місцем фактичного перебування дитини; 14 днів спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька за умови надання останнім доказів належного харчування та проживання дитини відповідно до її віку за рахунок батька - за місцем фактичного перебування дитини; за допомогою будь - яких дистанційних способів комунікації (телефон, відеозв`язок) без обмежень у часі. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні, - задоволено частково. Змінено спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлений рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у цивільній справі №369/413/17, встановивши ОСОБА_1 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною згідно графіка в такі дні:

1. Під час перебування дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордоном: безперешкодний телефонний або відео зв`язок дитини з батьком в п`ятницю в проміжок часу з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за київським часом, за бажанням дитини;

2. Після повернення малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Україну: - другої та четвертої суботи місяця - з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., враховуючи стан здоров`я та бажання дитини; - у державні свята, на день народження дитини - почергово з батьками, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини; - спільний літній відпочинок батька з дитиною кожного року - 14 календарних днів, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини. Зустрічі проводити за домашньою адресою батька та/або за домашньою адресою дитини, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дитини, без присутності матері дитини, із обов`язковим урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено. Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. 30 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник ОСОБА_2 - Луконіна Н.В. апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У судовому засіданні 26 травня 2026 року ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав, та просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_2 була присутня в судовому засіданні в режимі відео конференції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області - Васянович Вероніка Юріївна 21 травня 2026 року подала до Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи 26 травня 2026 року без участі представника за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи. Представник Служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у цивільній справі №369/413/17 визначено ОСОБА_1 спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши наступний час спілкування: - у другу та четверту суботу кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; - у державні свята почергово з батьками; - у дні народження дитини почергово з батьками; - 14 днів спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька за умови надання останнім доказів належного харчування та проживання дитини відповідно до її віку і за рахунок батька. На виконання вказаного рішення, постановою старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фельдман Інною Дмитрівною, 06 квітня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 369/413/17, виданого 25 березня 2019 року Святошинським районним судом м. Києва. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2024 року у справі № 369/14817/23, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів задоволено частково. Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили. З матеріалів справи вбачається, що наразі ОСОБА_2 та донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають у м. Кесель Королівства Бельгія, де винаймають житло та дитина відвідує школу, що підтверджується наявними в матеріалах справи Договором оренди основного житла у регіоні Фламандія, довідкою про реєстрацію учня або студента навчального закладу, посвідкою на проживання ОСОБА_2 у Королівстві Бельгія. Повернення в Україну, з урахуванням небезпечної ситуації, що склалася в Київській області, внаслідок повномасштабного військового вторгнення рф на територію України, станом на сьогодні позивач вважає неможливим, так як це не відповідає інтересам дитини та загрожує перш за все її життю та здоров`ю. Так суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність часткового задоволення позову, та вважає за можливе визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який запропонований органом опіки та піклування Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у висновку №199/13 від 25 березня 2025 року. На переконання суду першої інстанції, під час розгляду даної справи обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування з дитиною, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з донькою, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, не встановлено, а матеріали справи таких доказів не містять. Суд першої інстанції взяв до уваги посилання позивача у справі на те, що вона не заперечує проти спілкування відповідача з донькою, водночас, таке спілкування має відбуватись з урахуванням небезпечної ситуації в країні, потреб та інтересів дитини. Отже, з урахуванням того, що дитина перебуває за кордоном, в Україні введений воєнний стан внаслідок повномасштабного військового вторгнення рф, та у зв`язку з неможливістю дотримання графіку спілкування батька з дитиною у встановлений рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у цивільній справі №369/413/17 спосіб, на підставі ч. 2 ст. 159 СК України, суд першої інстанції вважав за можливе змінити спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, з врахуванням позиції сторін. Суд першої інстанції вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав відповідача, а й сприятиме налагодженню відносин батька з дитиною та насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини. Разом з тим, районний суд враховує вік дитини, необхідність дитини у відчутті безпеки та комфорту. Сторони по справі, як батьки малолітньої дитини бажають забезпечити їй належне виховання, однак, в той же час, належного компромісу щодо часу проведення батька з дитиною досягнуто не було, конфліктні ситуації спричинені виключно на ґрунті неприязних стосунків батьків між собою. Крім того, саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їхньої дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом. При визначенні порядку спілкування позивача з дитиною, суд першої інстанції врахував вимоги ст. 141 СК України, положення ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до яких батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини, рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області №199/13 від 25 березня 2025 року, взаємовідносини позивача з відповідачем, вік дитини, стан здоров`я, введений воєнний стан в країні, а також думку дитини. Суд апеляційної інстанції погоджується із наведеними мотивами суду, однак не може погодитися із визначеним судом в оскаржуваному рішенні способом участі батька у спілкуванні з дитиною, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у справі № 369/413/17 було визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим після ухвалення зазначеного рішення відбулися істотні зміни обставин, які безпосередньо впливають на можливість його виконання. Судом встановлено, що у березні 2022 року у зв`язку з повномасштабним військовим вторгненням російської федерації на територію України позивач разом із малолітньою дитиною виїхала за межі України та на даний час проживає на території Королівства Бельгія, де дитина навчається та постійно проживає разом із матір`ю. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність факту проживання позивача та дитини за кордоном. Матеріали справи містять посвідку на тимчасове проживання позивача, довідку про реєстрацію учня або студента навчального закладу, з якої убачається, що ОСОБА_3 навчається в Муніципальній початковій школі Гоезо, а також договір оренди основного житла у регіоні Фламандія. Посилання апелянта на те, що копія посвідки надана позивачем до позовної заяви не засвідчують факт перебування позивача у королівстві Бельгія починаючи з березня 2022 року тим більше не дозволяє встановити зазначені обставини по відношенню до дитини та підтвердити факт її проживання разом з матір`ю, що копія перекладу договору оренди не містить жодних подробиць щодо строків дії договору, а копія документу щодо навчання дитини з 2023 по 2024 рік у шкільному закладі не підтверджують ані факту проживання дитини з матір`ю ані факту навчання дитини у королівстві Бельгія починаючи з березня 2022 року, а також те, що такі документи підлягають дипломатичній або консульській легалізації не можуть бути безумовною підставою для неврахування таких доказів. 10 січня 2002 року Верховною Радою України прийнято Закон №2933-III, відповідно до якого Україна приєдналася до Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Конвенція 1961 року набрала чинності в Україні 22 грудня 2003 року. Статтею 1 Конвенції 1961 року передбачено, що ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів. Однак ця Конвенція не поширюється: a) на документи, складені дипломатичними або консульськими агентами; b) на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій. У Рекомендації Ради Європи № R (2002)2 «Про доступ до офіційних документів» від 21 лютого 2002 року зазначено, що «офіційні документи» означають будь-яку інформацію, яка є записаною в будь-якому вигляді, вироблена або отримана органами державної влади і пов`язана з будь-якою державною або адміністративною функцією. Щодо довідки про реєстрацію учня або студента навчального закладу від 29 лютого 2024 року, слід вказати, що такий видано навчальним закладом, а не органом державної влади іноземної держави, та містить інформацію у формі довідки, а не є документом про освіту. Крім того, зі змісту довідки убачається, що такий документ має відомості про підпис компетентної особи, уповноваженої на видачу такого документу, реєстраційні відомостей про навчальний заклад. Крім того, договір оренди житла також не належать до офіційних документів органів державної влади іноземної держави, для використання яких законодавством передбачено обов`язкове проставлення апостиля. З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недопустимості довідки з навчального закладу та договору оренди житла, долученої до позову. Апеляційний суд також зазначає, що відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування обставин проживання позивача та дитини на території Королівства Бельгія. Крім того, зазначені обставини були предметом перевірки органу опіки та піклування та правоохоронних органів, якими також встановлено місце перебування матері та дитини за кордоном. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зміни способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною у зв`язку зі зміною істотних обставин, які існували на час ухвалення рішення від 21 лютого 2019 року. Водночас колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначення способу спілкування батька з дитиною саме у редакції, запропонованій органом опіки та піклування Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області у висновку №199/13 від 25 березня 2025 року. Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. З висновку виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 25 березня 2025 року вбачається, що орган опіки та піклування запропонував обмежити спілкування батька з дитиною під час перебування дитини за кордоном безперешкодним телефонним або відеодзвінком щотижня у визначений час та передбачив здійснення такого спілкування виключно за бажанням дитини. Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20 «Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав» висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини. Однак ні зазначений висновок, ні рішення суду першої інстанції не містять мотивів, з яких орган опіки та піклування та суд дійшли висновку про необхідність обмеження способу спілкування порівняно з тим порядком, який просила встановити сама позивач. Матеріали справи не містять висновку психолога, психіатра чи іншого спеціаліста про те, що більш інтенсивне спілкування з батьком або дистанційна комунікація без визначення конкретного часового проміжку може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини чи завдати шкоди її інтересам. Також судом не встановлено обставин, які б свідчили про насильницьку поведінку відповідача щодо дитини, загрозу її життю чи здоров`ю або інші виключні обставини, які б обумовлювали необхідність додаткових обмежень спілкування. Сам факт висловлення дитиною небажання спілкуватися з батьком не може автоматично виключати можливість підтримання та відновлення сімейних зв`язків між ними. У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував, що при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини суд повинен виходити з необхідності забезпечення реального та ефективного збереження сімейних зв`язків дитини з обома батьками, якщо таке спілкування не суперечить її інтересам. Надання дитині необмеженого права одноосібно вирішувати питання щодо будь-якого контакту з одним із батьків за відсутності встановлених обставин, які свідчать про можливу шкоду для дитини, фактично може призвести до повного припинення такого контакту та втрати сімейних зв`язків. Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, зокрема в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. ЄСПЛ зауважив, що під час визначення найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Крім цього, тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися із метою підтримки сталих стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Вказане відповідає правовому висновку, викладеному Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22). Колегія суддів враховує, що саме позивач звернулася до суду з вимогою змінити спосіб участі батька у вихованні дитини у зв`язку зі зміною життєвих обставин, не заперечувала проти спілкування відповідача з донькою та просила визначити порядок такого спілкування за місцем фактичного перебування дитини, а також за допомогою дистанційних засобів зв`язку без обмежень у часі. Жодних належних та допустимих доказів того, що запропонований позивачем порядок спілкування не відповідає інтересам дитини або може завдати шкоди її розвитку, матеріали справи не містять. Так само, ні рішення опікунської ради ні оскаржуване рішення не містять висновків щодо неможливості участі батька до повернення доньки сторін до України. Позивач зазначала, що відповідач не обмежений у виїзді за кордон, що останній не спростував. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення резолютивної частини у редакції, яка забезпечує збереження та підтримання сталих сімейних зв`язків між батьком та дитиною, враховує фактичне місце проживання дитини за кордоном, а також відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Щодо постановлення окремої ухвали апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої та десятої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Колегія суддів перевіривши доводи апелянта стосовно необхідності постановлення окремої ухвали дійшла висновку про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали відносно судді районного суду на підставі ст.ст. 262, 385 ЦПК України. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2025 року змінити. Визначити на час дії в Україні військового стану та протягом двох календарних місяців після його припинення чи скасування спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною: - кожна друга та четверта субота місяця - з 10.00 год до 20.00 год - за місцем фактичного перебування дитини; - у державні свята почергово з батьками - за місцем фактичного перебування дитини; - на день народження дитини - почергово з батьками - за місцем фактичного перебування дитини; - 14 днів спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька за умови надання останнім доказів належного харчування та проживання дитини відповідно до її віку за рахунок батька - за місцем фактичного перебування дитини; - за допомогою будь-яких дистанційних способів комунікації (телефон, відеозв`язок) - без обмежень у часі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів. Головуючий Т.О. Писана Судді С.А. Голуб С.О. Журба