Постанова КЦС ВС № 686/24747/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ справа № 686/24747/25 провадження № 61-3115св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року у складі судді Палінчака О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2026 рокуу складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.

2. На обґрунтування позову зазначав, що судове рішення у справі №686/25511/20 не виконано до дня звернення до суду з даним позовом.

3. Зауважував, що тримісячний строк, визначений частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і пункту 48 Порядку №845 про перерахування коштів стягувачу, порушений відповідачем.

4. Вказував, що право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

5. Розрахунок моральної шкоди здійснено позивачем за його вільним волевиявленням з врахуванням рішень Європейського суду з прав людини та оцінено в розмірі 35 000 000,00 грн.

6. Відтак вважав, що внаслідок невиконання постанови Верховного Суду у справі №686/25511/20 було порушено його право на справедливий суд, а відтак просив суд в порядку частини першої статті 23, статті 1167 та статті 1173 ЦК України, статей 55, 56, частини дев`ятої статті 129, статті 129-1 Конституції України стягнути на його користь відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 35 000 000,00 грн Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд мотивував своє рішення недоведеністю позовних вимог.

9. На переконання міськрайонного суду, позивач, звертаючись до суду з позовом, не довів у встановленому законом порядку факту завдання йому моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/25511/20, а саме не довів наявності протиправних дій чи бездіяльності відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та завданою моральною шкодою. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Не погоджуючись із рішенням міськрайонного суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

11. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/25511/20 в період з 03 серпня 2022 року по 13 серпня 2025 року скасовано і закрито провадження в цій частині позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

12. Частково задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/25511/20 за період з 03 серпня 2022 року по 13 серпня 2025 року, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що у справі, яка переглядається, позивач просив стягнути моральну шкоду за весь період невиконання судового рішення у справі № 686/25511/20, тобто з 03 серпня 2022 року (дати ухвалення відповідного рішення Верховним Судом).

13. Водночас апеляційний суд установив, що вимоги про відшкодування моральної шкоди за період з 03 серпня 2022 року по 13 серпня 2025 року вже були предметом судового розгляду у справах № 686/27165/24, № 686/15941/25, № 686/20004/25 та № 686/22953/25, у зв`язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

14. При цьому апеляційний суд зауважив, що зміна позивачем розміру заявленої до стягнення суми за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову та не спростовує висновку про тотожність таких позовів.

15. Водночас апеляційний суд зауважив, що рішення суду першої інстанції про відмову в решті позовних вимог, а саме у відшкодуванні моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/25511/20 за період з 14 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року, ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачала. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у вказаній справі.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

19. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року в справі № 826/7371/15, від 04 вересня 2020 року в справі № 640/5757/19, від 29 квітня 2021 року в справі № 826/13511/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. На переконання заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не врахували наявність невиконаного судового рішення у справі, та, як наслідок, дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог. Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника на адресу Верховного Суду не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 686/25511/20 позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна казначейська служба України, задоволено та стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. 22. 03 березня 2025 року Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області (далі - ГУ ДКСУ в Хмельницькій області) отримало заяву ОСОБА_1 про виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 03 березня 2025 року у справі №686/25511/20 щодо стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн (а.с.52-55).

23. Після отримання заяви ГУ ДКСУ в Хмельницькій області на виконання пункту 36 Порядку виконання рішень листом від 04 березня 2025 року № 04-20-10/1480 надіслало за належністю виконавчий лист у справі № 686/25511/20 до Державної казначейської служби України для виконання (а.с.56).

24. Виконавчий лист по справі № 686/25511/20 про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн станом на 12 вересня 2025 року виконано не було у зв`язку із недостатнім обсягом фінансування, про що зазначено відповідачем у змісті відзива на позов (а.с.11-18).

25. Водночас судами встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із позовами до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/25511/20.

26. Відтак, у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/25511/20 (справі № 686/27165/24).

27. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення набрало законної сили 14 січня 2025 року.

28. У червні 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/25511/20 (справа № 686/15941/25).

29. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

30. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2025 року у справі № 686/15941/25 залишено без змін.

31. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2026 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вищевказаній справі відмовлено (провадження № 61-663ск26).

32. У липні 2025 року ОСОБА_1 втретє звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/25511/20 (справа № 686/20004/25).

33. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

34. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року у справі № 686/20004/25 залишено без змін.

35. У серпні 2025 року ОСОБА_1 вчетверте звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі № 686/25511/20 (справа № 686/22953/25).

36. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

37. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2025 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2025 року у справі № 686/22953/25 залишено без змін.

38. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2026 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено (провадження № 61-673ск26).

39. Також судами встановлено, що виконавчий лист у справі № 686/25511/20 виконується Державною казначейською службою України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Позиція Верховного Суду

40. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

41. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

42. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

44. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

45. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

46. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

47. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

48. Щодо оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду в частині закриття провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

49. За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

50. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України).

51. Відповідно до правового висновку, викладеного у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19), підставою для закриття провадження у справі з підстав визначених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

53. Відтак, тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

54. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

55. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

56. Таким чином зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

57. Підсумовуючи, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

58. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

59. Вищезазначеного висновку дійшов Верховний Суд у змісті постанов: від 20 травня 2020 року у справі № 753/11592/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 757/39474/19, від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18.

60. Крім того, Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

61. У справі, що переглядається Верховним Судом, апеляційний суд в оскаржуваній постанові встановив, що ОСОБА_1 уже звертався до суду з позовами до держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання постанови Верховного Суду у справі № 686/25511/20.

62. Відтак, як установив апеляційний суд у справі, яка є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 порушив перед судом питання про відшкодування завданої моральної шкоди за весь період невиконання судового рішення у справі № 686/25511/20, а саме з дня ухвалення Верховним Судом відповідного судового рішення, тобто з 03 серпня 2022 року.

63. Таким чином, установивши, що питання про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиконанням судового рішення у справі № 686/25511/20 за період з 03 серпня 2022 року по 13 серпня 2025 року вже було предметом судового розгляду у справах № 686/27165/24, № 686/15941/25, № 686/20004/25 та № 686/22953/25, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за вказаний період з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

64. Щодо оскарження судових рішень в частині вирішення позовних вимог по суті колегія суддів зауважує наступне.

65. Змістом статті 56 Конституції України передбачене право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

66. Згідно з частинами першою, третьою і п`ятою та пунктом 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

67. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

68. Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

69. Частина перша статті 1174 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

70. За частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

71. У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

72. Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

73. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

74. У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

75. Місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, урахувавши вжиття всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання виконавчого листа у справі № 686/25511/20, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/25511/20 у період з 14 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року, а також доказів на підтвердження розміру такої шкоди.

76. Аналогічних висновків щодо застосування норм матеріального права у тотожних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у змісті постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) та Верховний Суд у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 686/10710/18, (провадження №61-125св19), від 25 жовтня 2021 року у справі № 686/27099/20 (провадження № 61-6880ск21), від 15 листопада 2021 року у справі № 686/24617/20 (провадження № 61-10922св21).

77. При цьому колегія суддів зауважує, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати своє повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи (постанова Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 804/2076/17).

78. Відтак, установивши недоведеність ОСОБА_1 факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/25511/20, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням цього судового рішення, за період з 14 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року.

79. Додатково, колегія суддів зауважує, що оскільки наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, на переконання Верховного Суду відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

80. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

81. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

82. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)). Щодо клопотання про розгляд справи з викликом сторін

83. У касаційній скарзі заявник просить розгляд касаційної скарги здійснювати за його обов`язкової участі.

84. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

85. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

86. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

87. Заявник реалізував свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції з викликом сторін не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати сторона заявника лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.

88. Колегія суддів, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику учасників справи у судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.

89. Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

90. Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

91. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

92. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 402, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк