Постанова КЦС ВС № 686/25049/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ справа № 686/25049/25 провадження № 61-671св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року у складі судді Павловської А. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про стягнення моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що не виконано судове рішення у справі № 686/17187/24, що завдає йому моральну шкоду. Порушено його право на судовий захист. Право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме частини 1 статті 23, статті 1173 ЦК України та статей 55, 56, 129-1 Конституції України. Зазначав, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений із урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який буде справедливою сатисфакцією за порушене право та приведе до його реального відновлення. Тому позивач просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 20 000 000 гривень. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що позивач, звертаючись до суду з позовом, не довів у встановленому законом порядку факту завдання йому моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/17187/24, а саме не довів наявності протиправних дій чи бездіяльності відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та завданою моральною шкодою. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи 09 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргуна рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2025 року у вказаній справі. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: - застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року в справі № 826/7371/15, від 04 вересня 2020 року в справі № 640/5757/19, від 29 квітня 2021 року в справі № 826/13511/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. У лютому 2026 року ГУ ДКС у Хмельницькій області подало відзив у якому просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2025 року по справі № 686/25049/25 без змін. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 14 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2025 року передано на розглядсудді-доповідачеві Тітову М. Ю., судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2025 року з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 686/25049/25; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву. У лютому 2026 року матеріали справи № 686/25049/25 надійшли до Верховного Суду. Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 червня 2026 року № 609/0/226-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026 року, справу № 686/25049/25 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Фактичні обставини справи Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року у справі № 686/17187/24 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 5299,89 грн. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 686/17187/24 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року змінено, зменшено розмір стягнутих з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат до 250,24 грн. 12 лютого 2025 року до Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області надійшов виконавчий лист № 686/17187/24, виданий Хмельницьким міськрайонним суду Хмельницької області 11 лютого 2025 року, про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 250,24 грн. Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області листом від 13 лютого 2025 року № 04-17-10/1009 надіслало до Державної казначейської служби України документи щодо безспірного списання на користь ОСОБА_1 коштів згідно з виконавчим листом у справі № 686/17187/24. Рішення суду у вказаній справі станом на теперішній час не виконано у зв`язку з недостатнім обсягом фінансування. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Змістом статті 56 Конституції України передбачене право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з частинами першою, третьою і п`ятою та пунктом 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Частина перша статті 1174 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. За частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21). Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб. Місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, урахувавши вжиття всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання виконавчого листа у справі № 686/17187/24, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/17187/24, а також доказів на підтвердження розміру такої шкоди. Аналогічних висновків щодо застосування норм матеріального права у тотожних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) та Верховний Суд у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 686/10710/18, (провадження №61-125св19), від 25 жовтня 2021 року у справі № 686/27099/20 (провадження № 61-6880ск21), від 15 листопада 2021 року у справі № 686/24617/20 (провадження № 61-10922св21). При цьому колегія суддів зауважує, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати своє повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи (постанова Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 804/2076/17). Відтак, установивши недоведеність ОСОБА_1 факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/17187/24, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням цього судового рішення. Додатково, колегія суддів зауважує, що оскільки наведені в касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, на переконання Верховного Суду відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)). Щодо клопотання про розгляд справи з викликом сторін У касаційній скарзі заявник просить розгляд касаційної скарги здійснювати за його обов`язкової участі. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Заявник реалізував свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції з викликом сторін не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати сторона заявника лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі. Колегія суддів, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику учасників справи у судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи. Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 402, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник