Постанова КЦС ВС № 752/8886/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2026 року м. Київ справа № 752/8886/24 провадження № 61-12601св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Пархоменка П. І. (суддя - доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Любченко Тетяна Сергіївна на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року у складі судді Слободянюк А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В.А. у цивільній справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач, прокурор) до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі -відповідачі), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Ольга Ігорівна (далі - третя особа), про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів, ухвалив постанову про таке: I. Вступ

1. У квітні 2024 року прокурорв інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів.

2. Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала. Відповідач ОСОБА_2 , третя особа та представник Київської міської ради у судове засідання не з`явилися.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

4. Відповідачка ОСОБА_1 оскаржила судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навели у касаційній скарзі. Також вказала, що суди встановили обставину щодо розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги затоки річки Дніпро та на території об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» на підставі недопустимих доказів.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту. ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований так: - прокурором виявлено факт порушення інтересів держави. Зокрема, встановлено, що відповідачами чиняться перешкоди територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, площею 0,0932 на Столичному шосе, 26 км, діл. 15 у Голосіївському районі міста Києва; - рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» створено на території острова Жуків у місті Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків», який як об`єкт природно-заповідного фонду створений на підставі наукового обґрунтування, підготовленого науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, та згідно з довідкою від 19 травня 2004 року державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроект» має площу 1 794,6 га; - також в Програмі розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, вказано про те, що заплавна частина Канівського водосховища від гирла р. Віта до південної межі міста Києва є землями заказника «Острів Жуків» загальною площею 1 794,6 га (пункт 28 таблиці 23); - спірна земельна ділянка незаконно перейшла у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення Київської міської ради від 27 листопада 2009 року № 841/2910, яким передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, та видано державний акт про право власності на вказану земельну ділянку від 14 липня 2010 року; - у подальшому ОСОБА_3 вказану земельну ділянку незаконно відчужено на користь громадянина російської федерації ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2010 року; - згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2015 року спірну земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_1 . Вказану земельну ділянку 14 липня 2010 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради в державному земельному кадастрі з видом цільового призначення - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; - також згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28 січня 2015 року на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень усупереч вимогам чинного законодавства здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 . Рішенням вказаного приватного нотаріуса цієї ж дати здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 ; - згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07 листопада 2023 року, складеним Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, спірна земельна ділянка розташована в межах території, яка за функціональним призначенням належить до території лугів та лугопарків, а також розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», прибережної захисної смуги затоки річки Дніпра. Також вказана земельна ділянка частково огороджена парканом, не використовується, вільна від будь-якої забудови, вкрита зеленими насадженнями; - відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 24 січня 2024 року спірна земельна ділянка розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, що також підтверджується довідками (витягами) з містобудівного кадастру, які містять відомості про функціональне призначення територій та планувальні обмеження відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року; - за інформацією Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради від 08 березня 2024 року спірна земельна ділянка потрапляє в межі території, в межах якої мають бути визначені межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків»; - за результатами огляду спірної земельної ділянки, проведеного у ході розслідування кримінального провадження, із залученням спеціаліста інженера-землевпорядника складено протокол огляду від 27 лютого 2024 року, довідку інженера-землевпорядника від 03 березня 2024 року та план-схему земельних ділянок (у тому числі спірної) з відображенням меж земельних ділянок, меж об`єктів природно-заповідного фонду та положення прибережних захисних смуг; - за результатами вказаного огляду встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в прибережній захисній смузі затоки річки Дніпро, на території об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». Згідно з функціональним призначенням за Генеральним планом міста земельні ділянки знаходяться на території лугів та лугопарків; - отже, з моменту створення 02 грудня 1999 року заказника місцевого значення «Острів Жуків» ця територія набула статусу природно-заповідного фонду та її використання не передбачає будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд; - розташування спірної земельної ділянки, яку набула ОСОБА_1 у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», згідно з чинним законодавством свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва; - окрім того, спірна земельна ділянка розташована в межах прибережних захисних смуг, та надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України (далі - ЗК), суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу; - оскільки спірна земельна ділянка формально перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , проте згідно з обмеженнями, встановленими законодавством, вона не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права територіальної громади на реалізацію усіх правомочностей щодо неї, а саме користування і розпорядження підлягають захисту шляхом повернення спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 на користь Київської міської ради.

7. Враховуючи викладене, позивач просив суд: - усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 18908054 від 28 січня 2015 року, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 559939980000, номер запису про право власності 8521848) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього; - усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18911304 від 28 січня 2015 року, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 559939980000, номер запису про право власності 8523209) з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього; - усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,0932 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033, розташовану на АДРЕСА_1 , територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради; - усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об`єктом природно-заповідного та водного фондів шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 площею 0,0932 га на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень; - стягнути з відповідача на користь Київської міської прокуратури судовий збір. ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

8. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, позов задоволено. Усунено перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом: - скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28 січня 2015 року та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням права власності останнього; - скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 січня 2015 року та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням права власності останньої; - зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,0932 га, розташовану на АДРЕСА_1 , територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Усунено перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні об`єктом природно-заповідного та водного фондів шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0932 га на АДРЕСА_1 з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень. Стягнуто із відповідачів судові витрати.

9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з такого: - з моменту створення 02 грудня 1999 року заказника місцевого значення «Острів Жуків» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній спірного об`єкта; - нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходиться ландшафтній заказник місцевого значення «Острів Жуків» та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності; - встановлене рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2009 року на спірній земельній ділянці цільове призначення - для житлової забудови та внесення вказаним рішенням відповідних змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва та Генерального плану міста Києва жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта; - відсутність землевпорядної документації щодо визначення меж вищезазначених територій не може виводити їх з відповідної категорії особливо цінних земель, нівелювати їх статус, встановлений законом, скасовувати режим їх використання та обмеження господарської й іншої діяльності на них. Встановлення цільового призначення земельної ділянки при її формуванні за проєктом землеустрою здійснюється не довільно на розсуд особи, яка виявила бажання отримати таку земельну ділянку у власність чи в користування, а виключно на підставі вимог законодавства у сфері землеустрою та земельних відносин, з обов`язковим урахуванням містобудівної та землевпорядної документації на місцевому рівні, у якій визначена відповідна категорія земель, встановлених законом вимог до використання земель цієї категорії; - розташування спірної земельної ділянки в межах об`єкта природно-заповідного фонду підтверджується у тому числі довідками (витягами) з містобудівного кадастру, які містять відомості про функціональне призначення територій та планувальні обмеження відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року; - судами встановлено, що спірна земельна ділянка як на момент відведення, так і на даний час розташована в межах прибережної захисної смуги затоки річки Дніпро, яка відповідно до вимог закону складає 100 метрів, що підтверджується протоколом огляду від 27 лютого 2024 року, проведеного у ході розслідування кримінального провадження, довідкою інженера-землевпорядника та план-схемами земельних ділянок (у тому числі спірної) з відображенням меж земельних ділянок, меж об`єктів природно-заповідного фонду та положення прибережних захисних смуг; - при цьому апеляційний суд виснував, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідачки на лист Головного управління екології та охорони природних ресурсів від 07 жовтня 2009 року, яким було погоджено проект відведення спірної земельної ділянки та встановлено, що згідно з діючою схемою меж ландшафтного заказника, що була затверджена рішенням Київської міської ради від 22 серпня 2007, відповідно до якого земельна ділянка не входить до меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», оскільки суду не надано рішення Київської міської ради від 22 серпня 2007 року та не доведено, що даним рішенням було змінено межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків»; - апеляційний суд відхилив посилання на неправильно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки такі посилання не ґрунтуються на вимогах Закону та не відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду; - суд апеляційної інстанції вважав безпідставними посилання на неможливість витребування земельної ділянки відповідно до Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX, у зв`язку зі спливом десятирічного строку звернення з вимогами про витребування з дня вибуття земельної ділянки; - суди звернули увагу на те, що у цій справі розглядався саме негаторний позов прокурора, а не віндикаційний; - апеляційний суд не взяв до уваги посилання представника відповідачки на безпідставність врахування судом протоколу огляду, проведеного у ході розслідування кримінального провадження, довідку інженера-землевпорядника та план-схеми земельних ділянок з відображенням меж земельних ділянок, меж об`єктів природно-заповідного фонду та положення прибережних захисних смуг, одержаних в рамках кримінального провадження, оскільки вказані документи є письмовими доказами, стосуються предмета доказування, а отже, підлягали врахуванню та оцінці судом при ухваленні рішення. ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

10. У касаційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Касаційна скарга обґрунтована таким: - апеляційним судом не враховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що у зв`язку з набуттям чинності Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» у подібних правовідносинах суди мають враховувати зміни, які були внесені ним до законодавства (постанови Верховного Суду від 27 серпня 2025 року у справі №570/5006/21, від 20 серпня 2025 року у справі №461/4367/23, від 13 серпня 2025 року у справі №453/508/23, від 04 червня 2025 року у справі №522/9654/19, від 07 травня 2025 року у справі №128/680/21); - суди встановили обставину щодо розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги затоки річки Дніпро та на території об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» на підставі недопустимих доказів, зокрема, отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження; - використання протоколу огляду місця події, довідки інженера-землевпорядника та план-схем земельних ділянок без наявності письмового дозволу слідчого або прокурора, а також без ухвали слідчого судді, є порушенням норм статей 222, 234-237, 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК); - зазначені докази не можуть бути використані для встановлення ключових обставин у цивільній справі; - суди не встановили, чи є ОСОБА_1 добросовісним набувачем земельної ділянки; - апеляційний суд, переглядаючи цю справу, вже після набрання чинності Законом № 4292-ІХ, не звернув увагу на його положення, оскільки у випадку витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, остання мала право на отримання компенсації вартості земельної ділянки; - межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» не визначені, тобто відсутній первісний об`єкт для порівняння, за наслідком якого можна точно встановити, чи відбувається накладення спірної земельної ділянки на землі природнозаповідного фонду, чи ні; - неможливо достовірно встановити, що спірна земельна ділянка потрапляє в межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», а відповідачкою надавалися належні докази, якими точно встановлено, що спірній земельній ніколи не було присвоєно категорію земель природно-заповідного фонду та/або земель водного фонду (до її передачі у власність першому набувачу); - Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №707/1711/20-ц зазначав, що статистична інформація, що міститься у формі 6-зем є належним, допустимим доказом, який підтверджує цільове призначення земельної ділянки; - відповідно до постанови Верховного суду від 05 лютого 2020 року у справі №689/1048/15-ц встановлено, що «інформація щодо зазначених земель міститься в Державному земельному кадастрі та формі № 6-зем., а тому висновок постанови апеляційного суду щодо надання спірної земельної ділянки із земель резервного фонду Баламутівської сільської ради є помилковим». V. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 16. 18 листопада 2025 року прокурор подав відзив на касаційну скаргу та навів такі мотиви для відмови в її задоволенні: - норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК) підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії - звернення прокурора з позовом до суду, а доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими; - у розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону № 4292-ІХвказано, що його положення мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. За змістом наведених норм вбачається, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач; - відповідачі при купівлі спірної земельної ділянки діяли недобросовісно; - є очевидною обізнаність відповідачів щодо незаконності виділення земельної ділянки та їх недобросовісність у спірних правовідносинах; - у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 910/3724/14 детально проаналізовано етапи створення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». Зокрема, у ній вказано, що цей заказник як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 02 грудня 1999 року (дата прийняття рішення Київської міської ради № 147/649) на підставі наукового обґрунтування, підготовленого науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, та згідно з довідкою від 19 травня 2004 року дочірнього підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроєкт» його площа становить 1 794,6 га; - у цій же постанові Верховний Суд також виклав висновок про те, що розробка проекту створення об`єкта природно-заповідного фонду завжди передує його створенню. Оскільки заказник створений 02 грудня 1999 року, суд касаційної інстанції не погодився з висновками апеляційного суду про те, що проект створення заказника не був розроблений; - ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків» створений на території острова Жуків у м. Києві рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві»; - наявність цього рішення, яке є чинним, і зміни до якого не вносилися, засвідчує завершення всіх етапів створення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків»; - розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» підтверджується листом Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради; - також розташування спірної земельної ділянки в межах об`єкта природно-заповідного фонду підтверджується довідками (витягами) з містобудівного кадастру, які містять відомості про функціональне призначення територій та планувальні обмеження відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804. VІ. Рух справи 12. 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення.

13. Ухвалою від 28 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження.

14. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 19 листопада 2025 року.

15. Ухвалою від 29 травня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень задоволено частково. VIІ. Встановлені судами обставини

16. Рішенням Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у місті Києві» створений ландшафтний заказник регіонального значення «Острів Жуків» як об`єкт природно-заповідного фонду на підставі наукового обґрунтування, підготовленого науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, та згідно з довідкою від 19 травня 2004 року державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроект» його площа становить 1 794,6 га (т. 1 а. с. 29-30).

17. Програмою розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепцією формування зелених насаджень у м. Києві, затвердженими рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, заказник «Острів Жуків» займає заплавну частину Канівського водосховища від гирла річки Віта до південної межі м. Києва загальною площею 1 794,6 га (пункт 28 таблиці 23).

18. Також пунктами 6, 9 вказаного рішення встановлено заборону на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та лісового фонда житлове, інше будівництво та господарську діяльність, що можуть негативно вплинути на стан цих територій чи перешкоджати їх використанню за цільовим призначенням та утримання до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02 грудня 1999 року № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві», можуть бути включені до складу заказника (т. 1 а. с. 37-43).

19. На підставі рішення Київської міської ради від 27 листопада 2009 року № 841/2910 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, та видано державний акт про право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЕ № 982305 від 14 липня 2010 року (т. 1 а. с. 44-49).

20. Указаним рішенням внесено зміни до Генерального плану м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, перевівши територію в межах, визначених проектом землеустрою, до території житлової садибної забудови, та внесено зміни до «Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затверджених рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування м. Києва земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_1 . Затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

21. Вказану земельну ділянку площею 0,0932 га 14 липня 2010 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номера 8000000000:90:402:0033 з видом цільового призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 109-111).

22. У подальшому ОСОБА_3 вказану земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 відчужено на користь громадянина російської федерації ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2010 року, зареєстрованого за № 1921 (т. 1 а.с. 50-51). З огляду на те, що право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_2 , на вищезазначеному державному акті про право власності проставлено відмітку про перехід права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про що свідчить запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю від 23 лютого 2011 № 07-7-06065 (т. 1 а. с. 46-47).

23. На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 січня 2015 року з індексним номером 18908054 проведено державну реєстрацію права власності із відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 за ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 55).

24. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2024 року рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 січня 2015 року з індексним номером 18908054, яким здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0932 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 за ОСОБА_2 , винесено на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2010 року, зареєстрованого за № 1921.

25. На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 січня 2015 року з індексним номером 18911304 проведено державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 за ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 56).

26. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2024 року рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 січня 2015 року з індексним номером 18911304, яким здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0932 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 за ОСОБА_1 , винесено на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2015 року, зареєстрованого за № 46 (т. 1 а. с. 57-59).

27. Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07 листопада 2023 року № ДК/8-А/2023, складеним Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, спірна земельна ділянка розташована в межах території, яка за функціональним призначенням належить до території лугів та лугопарків, а також розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», прибережної захисної смуги затоки річки Дніпра. Також вказана земельна ділянка частково огороджена парканом, не використовується, вільна від будь-якої забудови, вкрита зеленими насадженнями (т. 1 а. с. 78-88).

28. Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 28 лютого 2024 року № 055-2026 та 19 липня 2024 року № 055-6915 відповідно до схеми еколого-містобудівного прогнозу Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 № 370/1804, спірна земельна ділянка потрапляє в межі природно-заповідного фонду, що також підтверджується довідкою (витягом) з містобудівного кадастру (т. 1 а.с. 103-104, т. 2 а.с. 13-14).

29. За інформацією Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради від 08 березня 2024 року № 077-1003 спірна земельна ділянка потрапляє в межі території, в межах якої мають бути визначені межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» (т. 1 а.с. 91-92).

30. За результатами огляду спірної земельної ділянки, проведеного у ході розслідування кримінального провадження № 12023100000000823 від 08 серпня 2023 року, із залученням спеціаліста інженера-землевпорядника, складено протокол огляду від 27 лютого 2024 року (т. 1 а. с. 93-95), довідку інженера-землевпорядника від 03 березня 2024 року № 1/03 та план-схеми земельних ділянок (у тому числі спірної) з відображенням меж земельних ділянок, меж об`єктів природно-заповідного фонду та положення прибережних захисних смуг. За результатами вказаного огляду встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:402:0033 розташована в прибережній захисній смузі затоки річки Дніпра, на території об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків». Згідно з функціональним призначенням за Генеральним планом міста, земельні ділянки знаходяться на території лугів та лугопарків (т. 1 а. с. 101-102). VIII. Позиція Верховного Суду

31. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке. Характер правовідносин

32. Прокурор звернувся до суду з позовом з метою захисту права власності держави на земельну ділянку, яка має особливий правовий режим - вона розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпра, що унеможливлює її перебування у приватній власності (див. пункти 6-7).

33. Позивач вказував, що цей позов є негаторним (див. пункти 6-7).

34. У цій справі вимоги пред`явлені до двох відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (див. пункт 7).

35. З касаційною скаргою звернулась відповідачка ОСОБА_1 . Щодо вимоги до відповідача ОСОБА_2 .

36. Верховний Суд враховує, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК).

37. Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20).

38. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК).

39. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК).

40. Відповідачка ОСОБА_1 в касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині заявленої позовної вимоги до відповідача ОСОБА_2 , який при цьому не скористався своїм правом подачі касаційної скарги чи приєднання до касаційної скарги (див. пункт 10-11), тобто погодився з ними в частині заявленої до нього позовної вимоги, тому оскаржені судові рішення в частині позовної вимоги, звернутої лише до відповідача ОСОБА_2 , належить залишити без змін.

41. Аналіз аргументів касаційної скарги також свідчить, що відповідачка ОСОБА_1 не навела переконливих доводів, яким чином судові рішення в цій чвстині порушують її права та інтереси, за умови, що відповідач ОСОБА_2 не оскаржив судові рішення.

42. Такі правові висновки щодо реалізації принципу диспозитивності є сталими в практиці Верховного Суду (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 10 січня 2025 року у справі № 760/19455/23, від 19 березня 2025 року справі № 450/678/21, від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20). Щодо вимог до відповідачки ОСОБА_1 .

43. Далі Верховний Суд наголошує, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК).

44. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК).

45. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частини перша, друга статті 20 ЗК).

46. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 ЗК).

47. Згідно з пунктом «г» частини першої статті 150 ЗК землі природно-заповідного фонду належать до особливо цінних земель.

48. Погодження питань, пов`язаних із зміною цільового призначення особливо цінних земель державної та комунальної власності, припиненням права постійного користування ними відповідно до цього Кодексу належить до повноважень Верховної Ради України (пункт «ґ» статті 6 ЗК).

49. Статтею 43 ЗК встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

50. Також Закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт «г» частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 Водного кодексу України (далі - ВК)), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК, статті 89-90 ВК, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

51. За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.

52. Отже, з огляду на приписи статті 59, підпунктів «ґ», «е» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах, є обмеженим законодавчо.

53. Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК та ВК. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

54. Власник майна (в тому числі держава) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК).

55. Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

56. Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування відповідних норм права, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК враховується у спірних правовідносинах.

57. Так, Велика Палата Верховного Суду висновувала, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК та ВК треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

58. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

59. Далі Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

60. В цивільному процесі чітко не виділяються «стандарти доказування», які слугують для позначення рівня ймовірності, до якого обставина повинна бути підтверджена доказами, щоб вважатись дійсною.

61. В свою чергу Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13).

62. Виходячи із змісту статей 12, 81 ЦПК (див. пункт 59), прослідковується наближеність порядку доказування до стандарту «балансу вірогідностей» (balance of probabilities).

63. Стандарт доказування «баланс вірогідностей» передбачає необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тест на перевірку «балансу вірогідностей» залежно від обставин справи полягає в тому, що доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав.

64. Сторона повинна довести, що її факти схиляють чашу терезів на її користь, навіть якщо вірогідність правоти становить всього 50,1% і такий підхід відповідає статтям 12, 81 ЦПК, він не пов`язаний з припущеннями, а ґрунтується на оцінці доказів наданих сторонами.

65. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК).

66. У спірних правовідносинах суди, співвідносячи докази, надані позивачем та відповідачем, правильно виснували, що докази, надані позивачем, є більш переконливими, тобто відповідачем не виконаний обов`язок зі спростування позовних вимог.

67. Суди, проаналізувавши всю сукупність доказів у справі, встановили, що спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» та заплави річки Дніпра і належить до земель природно-заповідного та водного фондів.

68. Суди встановили, що: - за інформацією Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 19 липня 2024 року відповідно до схеми еколого-містобудівного прогнозу Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, спірна земельна ділянка потрапляє в межі природно-заповідного фонду, що підтверджується відповідною довідкою (витягом) з містобудівного кадастру (див. пункт 27); - розташування спірної земельної ділянки в межах об`єкта природно-заповідного фонду підтверджується, зокрема, довідками (витягами) з містобудівного кадастру, які містять відомості про функціональне призначення територій та планувальні обмеження відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804; - судами також надано оцінку інформації Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради від 08 березня 2024 року № 077-1003, згідно із якою спірна земельна ділянка потрапляє в межі території, в межах якої мають бути визначені межі ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків»; результатам огляду спірної земельної ділянки; довідці інженера-землевпорядника та план-схемам земельних ділянок (див. пункти 28-29).

69. Указане спростовує доводи касаційної скарги відповідачки про те, що спірні земельні ділянки не розташовані на території з правовим режимом обмеженого обігу.

70. У спірних правовідносинах, суди правильно визначившись з характером позову, встановивши факт знаходження спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», що перебуває у комунальній власності, та їхню належність до земель водного фонду, обґрунтовано виходили із того, що негаторний позов можна заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок, дійшли правильного висновку про задоволення позову.

71. Доводи касаційної скарги щодо неналежності доказів, які отримані з порушенням норм КПК Верховним Судом відхиляються, оскільки вони були оцінені в сукупності із іншими доказами, стосуються предмета доказування і для їх використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17).

72. Колегія суддів відхиляє доводи про застосування Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», оскільки вказаний закон набув чинності 09 квітня 2025 року, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції.

73. Суди встановили, що відповідачка мала можливість дізнатися про правовий режим спірної земельної ділянки, та її повернення у комунальну власність територіальної громади міста Києва не порушуватиме принцип пропорційності втручання в право ОСОБА_1 .

74. З урахуванням обставин, встановлених судами: втручання держави у право мирного володіння майном мало нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, та наслідки його застосування були передбачуваними; зобов`язання повернути спірну земельну ділянку переслідувало легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному водному об`єкту. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом спірної земельної ділянки; справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами не порушений, оскільки відповідає легітимній меті контролю за використанням цієї ділянки згідно із загальними інтересами, а відповідачка, набуваючи такий об`єкт могла та мала переконатися у тому, де він розташований і що його набуття у приватну власність неможливо.

75. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.75)).

76. При цьому задоволення позовних вимог не обмежує відповідачку у встановленому законом порядку порушувати питання щодо компенсації внаслідок втручання в її право, якщо вона зазнала втрат, пов`язаних із утриманням земельної ділянки і не завдала шкоду.

77. З урахуванням того, що цей позов є негаторним, який може бути пред`явлено упродовж всього часу тривання правопорушення, суди обґрунтовано відхилили посилання відповідачки про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності.

78. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані апеляційним судом норми права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див. пункт 11) не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у перелічених позивачем постановах.

79. Аналізуючи питання обсягу дослідження заявлених сторонами доводів по суті спору та їх відображення в судових рішеннях, а також питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.

80. Відповідні аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень касаційного суду відповідно до статі 400 ЦПК. ІХ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

82. Незгода відповідачки із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).

83. Суди належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

84. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому її слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.

85. Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

86. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року в частині зобов`язання відповідачки повернути земельну ділянку, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, необхідно поновити відповідно до приписів статті 436 ЦПК. Із цих підстав, керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 415, 416, 419, 436 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Любченко Тетяна Сергіївна, залишити без задоволення.

2. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року в частині зобов`язання відповідачки повернути земельну ділянку, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков