Постанова КЦС ВС № 493/1397/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ справа № 493/1397/22 провадження № 61-3535св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Карпенко С. О., суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Балтської міської ради Одеської області, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 і адвоката Ліпецької Вікторії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Одеського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року, ухвалену колегією у складі суддів Кострицького В. В., Назарова М. В., Коновалової В. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Балтської міської ради Одеської області (далі - Служба у справах дітей Балтської міської ради), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування позову вказувала, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька дітей - ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання, ОСОБА_2 не доглядала за дітьми, не створювала належних умов для їх проживання, розвитку, не забезпечувала належне харчування, натомість запрошувала додому чоловіків, з якими вживала алкогольні напої, влаштовувала гучні гуляння, залишала дітей без догляду. Вказані порушення були зафіксовані представниками старостинського округу Балтської міської ради Одеської області; відповідача неодноразово попереджали про необхідність зміни поведінки, питання про невиконання нею батьківських обов`язків розглядалося на засіданні опікунської ради, однак належних висновків вона не зробила. Крім того, відповідач притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 178 (розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п`яному вигляді), частиною першою статті 175-1 (куріння тютюнових виробів у заборонених місцях), частиною першою статті 184 (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей), статтею 180 (доведення неповнолітнього до стану сп`яніння) КУпАП. Наказом служби у справах дітей Балтської міської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяті на облік як діти, які залишилися без батьківського піклування, та влаштовані в сім`ю позивача, яка є їхньою бабою. Позивач вказувала, що вона створила всі належні умови для проживання та розвитку дітей, натомість відповідач не цікавиться дітьми, не приймає участі у їх утриманні та вихованні, веде аморальний спосіб життя, вживає алкогольні напої, кошти, отримані від держави у зв`язку із загибеллю чоловіка і батька дітей, витрачає нераціонально, а саме купує співмешканцеві автотранспорт, алкогольні напої. Не дивлячись на те, що відповідач зобов`язувалася виправити свою поведінку, її ставлення до дітей не змінилося. За таких обставин просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача аліменти дітей у розмірі 1/3 частки її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 27 квітня 2023 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно її малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 21 жовтня 2022 року, до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Суд першої інстанції зазначив про доведення належними і допустимими доказами того, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідним харчуванням, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх самоусвідомлення, не створює умов для їх безпечного проживання, її поведінка є винною та усвідомленою. Врахувавши вік малолітніх дітей, з метою забезпечення найкращих інтересів дітей, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, з метою забезпечення розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Також місцевий суд врахував, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Постановою Одеського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Балтського районного суду Одеської області від 27 квітня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційний суд зазначив, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері до дітей, бажання змінити свою поведінку у кращій бік, бажання піклуватися, утримувати та виховувати дітей. Скрутні життєві обставини відповідача мали тимчасовий характер та залишились у минулому. Причини, які були підставою для тимчасового влаштування дітей в сім?ю ОСОБА_1 , відпали, оскільки відповідач змінила ставлення до виховання дітей. Відповідач взяла до уваги та виконала усі рекомендації і вимоги комісії з питань захисту прав дитини Балтської міської ради Одеської області та створила необхідні умови для виховання, розвитку і зростання своїх дітей. На момент апеляційного перегляду справи у позивача та у суду відсутні відомості про негативну поведінку відповідача після ухвалення рішення місцевим судом. Враховуючи, що ставлення відповідача до виконання батьківських обов`язків за час розгляду справи судами змінилося в позитивний бік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до статті 164 СК України. Апеляційний суд зауважив, що невиконання відповідачем батьківських обов`язків на час перегляду справи апеляційним судом не досягає такого рівня, що потребує застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки невиконання нею батьківських обов`язків не носить злісного та/або умисного характеру, що підтверджено належними та допустимими доказами зміни поведінки у кращий бік. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У березні 2024 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ліпецька В. В. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просять скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року і залишити в силі рішення Балтського районного суду Одеської області від 27 квітня 2023 року. Касаційна скарга мотивована неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від: - 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18), про те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками; - 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21), про те, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками; - 15 вересня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), про те, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи. Схожі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20) та від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 (провадження № 61-4346св20); - 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 27 липня 2022 року у справі № 754/695/20 (провадження № 61-16433св21), в яких зазначено, що неіснування певних доказів на момент ухвалення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Позиція інших учасників справи У червні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 (провадження № 61-4346св20), від 27 липня 2022 року у справі № 754/695/20 (провадження № 61-16433св21), від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи Судами встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дітей - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 та бабою малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З акта обстеження від 25 квітня 2022 року № 4, складеного співробітниками старостинського округу № 1 Балтської міської ради, суди встановили, що сім`я ОСОБА_2 займає будинок загальною площею 42,2 кв.м, розташований на АДРЕСА_1 . Будинок складається з двох кімнат, в яких не прибрано, діти забезпечені іграшками та одягом. Продуктів харчування, необхідних для нормального розвитку дітей, не виявлено. На момент перевірки діти знаходяться в баби, де мати їх часто залишає. У будинку виявлено алкогольні напої. Під час бесіди з ОСОБА_2 встановлено, що вона палить, зловживає алкогольними напоями та неналежним чином здійснює свої батьківські обов`язки. З протоколу № 2 засідання опікунської ради Сіненського старостату від 3 червня 2022 року суди встановили, що опікунською радою розглянуто питання про невиконання своїх батьківських обов`язків ОСОБА_2 . З акта обстеження від 6 червня 2022 року № 6 суди встановили, що будинок, який займає сім`я ОСОБА_2 , знаходиться в незадовільному стані: в кімнатах не прибрано, брудна підлога, на деяких ліжках відсутня постільна білизна, також був присутній запах алкоголя. Запасу продуктів, необхідних для нормального розвитку дітей, на момент обстеження в будинку не виявлено; в будинку виявлені алкогольні напої. У зв`язку з цим діти почали проживати у баби. Комісія дійшла висновку про відсутність житлових та санітарно-гігієнічних умов для проживання малолітніх дітей. З протоколу № 3 засідання опікунської ради Сіненського старостату від 5 серпня 2022 року суди встановили, що цією радою розглянуто питання невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 та встановлено, що на засіданні служби у справах дітей Балтської міської ради, яке відбулося 15 червня 2022 року, ОСОБА_2 обіцяла виправитися, не вживати алкогольні напої, змінити свою поведінку та приймати участь у житті і розвитку своїх малолітніх дітей. Від того часу нічого не змінилося, дітей вона не відвідувала майже 2 місяці, постійно надходять скарги від сусідів на гучну музику, крики, до будинку постійно приїжджають гостювати невідомі люди, неодноразово викликалася поліція. ОСОБА_2 та її співмешканець часто знаходяться в нетверезому стані. На засіданні опікунської ради прийнято рішення відвідати ОСОБА_2 з метою проведення виховної бесіди щодо невиконання нею батьківських обов`язків та обстежити житлово-побутові умови. З акта обстеження від 8 серпня 2022 року № 7 суди встановили, що в будинку, який займає сім`я ОСОБА_2 , не прибрано, на ліжку відсутня постільна білизна, в будинку є сторонній специфічний запах, житлово-побутові умови незадовільні, будинок потребує капітального ремонту. Продуктів харчування, необхідних для нормального розвитку дітей, не виявлено. Мати безвідповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків, у зв`язку з цим діти майже три місяці проживають разом з бабою. Мати жодного разу не відвідала синів. Неодноразово надходили скарги від сусідів та були звернення до поліції. Під час бесіди з ОСОБА_2 було виявлено, що вона палить, зловживає алкогольними напоями та неналежним чином здійснює батьківські обов`язки. З характеристики старостинського округу № 1 Балтської міської ради від 15 серпня 2022 року № 89 суди встановили, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, не приймає участі в житті та розвитку своїх малолітніх дітей і не цікавиться їх здоров`ям. Кошти, отримані з військової частини після смерті чоловіка - ОСОБА_5 використовує не за призначенням. Від сусідів надходять скарги на непристойну поведінку, особливо в нічний час. На зауваження не реагує. Наказом начальника служби у справах дітей Балтської міської ради від 8 вересня 2022 року № 23 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на первинний облік як дітей, які залишились без батьківського піклування. Наказом начальника служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області від 8 вересня 2022 року № 24 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштовану в сім`ю рідної баби ОСОБА_1 . З акта обстеження умов проживання від 8 вересня 2022 року суди встановили, що діти проживають в сім`ї баби з травня 2022 року, для них створені умови. Мати не виконує своїх батьківських обов`язків та дітей не забирає. З довідки від 10 жовтня 2022 року № 69 та характеристики дошкільного відділення Сінненської гімназії Балтської міської ради від 10 жовтня 2022 року № 70 суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 систематично відвідують дошкільне відділення гімназії, проживають з бабою - ОСОБА_1 , яка ними опікується, приводить до дитячого садка та забирає їх. Мати з 1 вересня 2022 року у дошкільному закладі не була жодного разу, дітьми не цікавилася, на зв`язок з вихователями не виходить. З характеристики старостинського округу № 1 Бартської міської ради від 11 жовтня 2022 року № 114 суди встановили, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_6 за місцем проживання характеризуються позитивно. З листа відділення поліції № 1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Подільське управління полції) від 30 вересня 2022 року № 8106 суди встановили, що ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, а саме: 23 травня 2022 року - за частиною першою статті 178 КУпАП (розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п`яному вигляді); 23 травня 2022 року - за частиною першою статті 175-1 КУпАП (куріння тютюнових виробів у заборонених місцях); 25 травня 2022 року - за частиною першою статті 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей); 10 червня 2022 року - за частиною першою статті 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей); 16 червня 2022 року - за статтею 180 КУпАП (доведення неповнолітнього до стану сп`яніння). До кримінальної відповідальності ОСОБА_2 не притягувалася. Зі змісту висновку, затвердженого рішенням виконкому Балтської міської ради від 26 вересня 2022 року № 162 суди встановили, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З копії договору оренди житла з викупом від 10 січня 2023 суди встановили, що ОСОБА_7 зобов`язалася передати ОСОБА_2 у строкове платне володіння та користування житло, розташоване на АДРЕСА_2 , з подальшим переходом права власності на нього від орендодавця до орендаря. З довідки та характеристики від 16 лютого 2023 року суди встановили, що ОСОБА_2 з 14 лютого 2023 року працює в магазині «Техніка» і зарекомендувала себе позитивно. З талону-повідомлення електронного обліку Подільського управління поліції від 16 лютого 2023 року № 448 судами встановлено, що ОСОБА_2 повідомляла на службу «102» 16 лютого 2023 року про те, що позивач не дає їй бачитись з дітьми. З договору оренди будівлі міні-пекарні, акта приймання-передачі будівлі міні-пекарні від 15 листопада 2022 року та розписки ОСОБА_8 суди встановили, що останній передав в оренду ОСОБА_2 будівлю міні-пекарні, розташовану на АДРЕСА_3 , та отримав орендну плату за 10 років у розмірі 120 000 грн. З повідомлення служби у справах дітей Балтської міської ради від 15 березня 2023 року № 129 та акта обстеження умов проживання за № 19 суди встановили, що за зверненням ОСОБА_2 9 березня 2023 року служба у справах дітей провела обстеження житлово-побутових умов у будинку АДРЕСА_2 , під час якого встановлено, що кімната не підготовлена для розміщення в ній двох дітей дошкільного віку.

Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи, дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Водночас, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми (стаття 18 Конвенції). Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України). Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21), про неврахування яких апеляційним судом зазначає заявник у касаційній скарзі. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 3 серпня 2022 року у справі № 306/7/20 (провадження № 61-3498св22), від 7 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20 (провадження № 61-8203св22), від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17 (провадження № 61-1858св22), від 6 вересня 2023 року у справі № 545/560/21 (провадження № 61-9281св23). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи Держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади Держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї. У справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58). За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20), від 7 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23)). Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності і не встановив підстав для застосування до відповідача такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу як позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх синів. Апеляційний суд обґрунтовано врахував бажання ОСОБА_2 брати участь у вихованні синів, а також відомості про зміну нею своєї поведінки. Верховний Суд наголошував, що особистісні непорозуміння між батьками чи особами, які їх замінюють не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків чи осіб, які їх замінюють (постанови Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21), від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22), від 7 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 726/433/23 (провадження № 61-1211св24)). Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Простої бездіяльності з боку матері може бути недостатньо для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що їй краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього не завжди достатньо для того, щоб виправдати розірвання кровного зв`язку матері з дитиною. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2024 року у справі № 133/747/23 (провадження № 61-9650св24), судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька чи матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 3 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. З урахуванням наведених обставин, малолітнього віку дітей, дій матері, яка висловлювала чітке бажання виконувати батьківські обов`язки відносно малолітніх синів, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності не свідчать про необхідність застосування до відповідача такого виключного заходу саме в інтересах дітей. Активна позиція відповідача під час розгляду справи про позбавлення її батьківських прав, надання своїх пояснень та заперечень щодо доводів, викладених позивачем, свідчить про можливість і готовність матері до належного виконання нею батьківських обов`язків. Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 вересня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20) та від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 (провадження № 61-4346св20), в яких вказано, що самі лише заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчать про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку, відхиляються касаційним судом, оскільки в цих справах і в справі, яка переглядається, встановлені судами різні фактичні обставини, що формують зміст правовідносин Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків, надання родичами допомоги у цьому) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено. Судом апеляційної інстанції правильно оцінено надані позивачем докази притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та ведення нею аморального способу життя у сукупності з іншими доказами, враховано фактичні обставини справи, а також життєві обставини, у яких опинилася ОСОБА_2 (загибель чоловіка). Колегія суддів погоджується, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ. Проте встановлені судами обставини справи вказують на наявність підстав для попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Верховний Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 (провадження № 61-9216св24), від 6 березня 2024 року у справі № 317/2256/22 (провадження № 61-15411св23), від 9 червня 2023 року у справі № 591/6037/21 (провадження № 61-4524св23)). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Частиною четвертою статті 412 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - зміні шляхом доповнення її резолютивної частини попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання синів. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в іншій частині, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив у вказаній частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги у відповідній частині без задоволення, а постанови апеляційного суду у вказаній частині - без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 і адвоката Ліпецької Вікторії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року змінити шляхом доповнення її резолютивної частини абзацом такого змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Судді С. О. Карпенко А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська