Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 912/3155/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.06.2026 м. Дніпро Справа № 912/3155/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алпакроп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2026 (ухвалене суддею Глушковим М.С. у м. Кропивницькому, повне рішення складене 17.02.2026) у справі №912/3155/25 за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області (м. Олександрія, Кіровоградська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алпакроп" (м. Кропивницький) про стягнення 80 178 грн 00 коп., ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року Олександрійська міська рада Кіровоградської області (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алпакроп" (далі по тексту - відповідач) 80 178 грн 00 коп. безпідставно набутих коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з часу виникнення у відповідача права власності на об`єкт нерухомого майна, виник й обов`язок укласти договір оренди земельної ділянки, на якій цей об`єкт нерухомого майна розташований. При цьому відповідач користується земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності, без укладення договору оренди та сплати орендних платежів, тому з ТОВ "Алпакроп" підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за період з 14.03.2024 по 31.12.2025 у сумі 80 178 грн 00 коп. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2026 у справі №912/3155/25: - позовні вимоги задоволені повністю; - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алпакроп" на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 80 178 грн 00 коп., а також 3 028 грн 00 коп. судового збору. Рішення обґрунтовано наступним: - за приписами чинного законодавства України з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю. У даному випадку, з 11.03.2024 відповідач належним чином не оформив право користування земельною ділянкою за адресою: вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія, на якій перебувають належні йому будівлі та споруди, і не уклав з Олександрійською міською радою відповідного договору оренди, що ним не заперечується; - у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України; - відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, підпункту 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) є Олександрійська територіальна громада в особі Олександрійської міської ради. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем; - незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, у практиці Європейського суду з прав людини; - суд перевіривши розрахунок позивача дійшов висновку, що він є арифметично правильним та здійсненим на підставі Земельного кодексу України та Податкового кодексу України. Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алпакроп" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 49513 від 02.04.2026), в якій просить: - скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2025 по справі № 912/3155/25 повністю; - ухвалити нове рішення по справі № 912/3155/25, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Олександрійської міської ради Кіровоградської області повністю. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю. В той же час, з моменту оформлення відповідачем у власність об`єкта нерухомого майна, від позивача на адресу відповідача не надходило жодних повідомлень про необхідність укладання та/або порядок укладання з часовими рамками (враховуючи процедуру голосування депутатами за надання в оренду земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна) договору оренди та його істотних умов (термін, розмір орендної плати, тощо); - проєкт договору оренди земельної ділянки відповідач не отримував, в матеріалах справи також відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідача вказаних проєктів договору оренди та додатків до нього; - суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, не досліджував вищезазначені обставини, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 80 178 грн 00 коп. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Мартинюка С.В. Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № суду 49773 від 16.04.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги, до якого, у тому числі, додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з додатковим обґрунтуванням поважності причин такого пропуску. Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження, вирішено розглянути апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2026 у справі №912/3155/25 у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику та повідомлення учасників справи. Від позивача до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 5384/26 від 27.04.2026), в якому позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований позивачем такими обставинами: - відповідач являючись власником об`єкта нерухомого майна (нежитлової будівлі) за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Ярмаркова, буд. 6, належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій перебувають належні йому будівлі та споруди, та не уклав з Олександрійською міською радою відповідного договору оренди; - статтею 206 Земельного кодексу України та статтею 288 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, а отже, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України) ; - з моменту набуття права власності (11.03.2024) і по даний час, відповідач являючись фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га, за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул.Ярмаркова, буд. 6, користується вказаною земельною ділянкою без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки, не сплачує плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою; - до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України; - зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи; - у даному випадку, відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою, загальною площею 0,1097 га, кадастровий номер 3510300000:04:225:0014 за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Ярмаркова, буд. 6, яке почалося безвідносно до волі сторін в результаті його правомірних дій з моменту набуття права власності на нежитлове приміщення за вказаною адресою; - передача відповідачеві права власності на будівлі та споруди автоматично призвела до фактичного набуття ним і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди. Відсутність договору оренди земельної ділянки має наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, у результаті чого відбулося збереження (заощадження) останнім належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати; - у відповідача відсутні правові підстави для набуття чи збереження майна. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, підпунктами 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно, для ненарахування та несплати орендної плати за землю відсутні; - відповідач зберіг майно - кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, саме за рахунок позивача, що призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем; - незалежно від наявності вини у поведінці відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026, у зв`язку з відпусткою судді Мартинюка С.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С. Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2026 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С. Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Згідно з положеннями частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Згідно з Інформаційною довідкою з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно № 451686725 від 12.11.2025 (арк. с. 7), на підставі Акта приймання-передачі, серія та номер: 808.810, виданого 11.03.2024, видавник: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу, Драна І.В., ТОВ "Алпакроп" є власником об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Ярмаркова, буд. 6, м.Олександрія. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002328602025 від 19.11.2025 (арк. с. 8), здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, площею 0,1097 га в Державному земельному кадастрі, місце розташування - вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія. Земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія, форма власності - комунальна, власник - Олександрійська міська рада, є сформованою як об`єкт цивільних прав з 21.10.2014. За доводами позивача, з моменту набуття права власності і по даний час відповідач є власником об`єкту нерухомого майна за адресою: вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія і з 11.03.2024 користується вказаною земельною ділянкою без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки, не сплачує плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою. Викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України про стягнення 80 178 грн 00 коп. безпідставно збережених коштів за період з 14.03.2024 по 31.12.2025. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного. Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності. Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентовано у статті 120 Земельного кодексу України у редакції 2001 року. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкти нерухомості). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції). Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначеної статті закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Як убачається із положень статті 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки. Водночас, за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Алпакроп" являється власником об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія. Даний об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014 площею 0,1097 га. Зазначена земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Олександрія в особі Олександрійської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Договір оренди землі між Олександрійською міською радою і ТОВ "Алпокроп" не укладений, що не заперечується відповідачем. Таким чином, у період часу з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014 відповідач використовував цю земельну ділянку без достатньої правової підстави. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5). Відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі" та статті 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. За приписами статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Отже, за змістом указаних приписів законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до вимог частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. При цьому під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018, у справі №922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 від 13.02.2019 та від 04.12.2019 № 917/1739/17 під час вирішення аналогічних спорів. У даному випадку, як зазначалось раніше, збереження майна (грошових коштів) почалося з моменту державної реєстрації (11.03.2024) права власності ТОВ "Алпакроп" на об`єкт нерухомого майна по вул. Ярмаркова, буд. 6, м. Олександрія, на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014. З часу виникнення у ТОВ "Алпакроп" права власності на об`єкт нерухомого майна, виник й обов`язок укласти договір оренди земельної ділянки, на якій цей об`єкт нерухомого майна розташований. Отже, ТОВ "Алпакроп" (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності в період з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна збільшив вартість власного майна, а Олександрійська міська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ТОВ "Алпакроп" за рахунок Олександрійської міської ради. Розмір доходу відповідача у спірний період розраховано Олександрійською міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. За рішенням Олександрійської міської ради № 609 від 12.05.2023 "Про місцеві податки і збори", яке введено в дію з 01.01.2024, в таблиці 1.1 "Ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності на території Олександрійської територіальної громади" визначено, що ставка податку (орендної плати) за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.15 "Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (арк. с. 16-25). Згідно з Витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-3500794172024 від 09.12.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул.Ярмаркова. 6 в м. Олександрії (на 2024 рік) становить 417 943 грн 83 коп. (арк. с. 14). Згідно з Витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-3500982092025 від 12.11.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул.Ярмаркова, 6 в м. Олександрії (на 2025 рік) становить 468 097 грн 09 коп. (арк. с. 15). Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002328602025 від 19.11.2025 земельна ділянка, загальною площею 0,1097 га, кадастровий номер 3510300000:04:225:0014 по вул. Ярмаркова, 6 в м. Олександрії, цільове призначення: 03.15 "Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови". Слід зазначити, що формування витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до даних, які зазначені у Технічній документації, а коефіцієнти, які враховують цільове призначення земельної ділянки (Кцп) застосовуються відповідно до додатку 8 Методики. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає щорічній індексації відповідно до статті 289 Податкового кодексу України. Щодо розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка використана у розрахунках недоотриманих доходів за спірний період слід зазначити також таке. Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. В пункті 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України, та площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. За змістом частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" та статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. З вищенаведеного слідує, що особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються. Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності. Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України "Про оцінку земель". Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель"). Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". В частині 1 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" зокрема визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України. Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Пунктами 24, 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України належать до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад та вирішується виключно на пленарних засіданнях. Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до положень пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Із аналізу вищенаведених приписів законодавства слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яке здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. У свою чергу орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є регульованою ціною. Тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (бази оподаткування) тягне за собою зміну розміру земельного податку та орендної плати. Суд зазначає, що обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (частина 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель"). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель"). Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні данні про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06.09.2012 № 5203-VI "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку. Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку. За правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постанова Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №751/1543/19). Чинне земельне законодавство, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19). Наявні у матеріалах справи Витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок містять усі необхідні дані для обчислення розміру орендної плати. Відповідач, у свою чергу, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який би спростовував зазначену у Витягах, наданих позивачем, нормативну грошову оцінку станом на дату їх формування. Доказів, які б давали змогу стверджувати про те, що вказані Витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок скасовані або про те, що дії, пов`язані з їх формуванням, визнані в судовому порядку протиправними чи неправомірними суду також не надано. Розрахунок безпідставно збережених коштів, у розмірі орендної плати у межах визначеного позивачем періоду, становить: 1) з 14.03.2024 по 31.03.2024: 417 943 грн 83 коп. х 10%: 12 місяців х 18/31 = 2 022 грн 00 коп., де - 417 943 грн 83 коп. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, 6 в м.Олександріїї, (за 2024 рік) 10% - орендна ставка, 18/31 - 18 календарних днів, за які нараховувалася орендна плата; 2) з 01.04.2024 по 31.12.2024: 417 943 грн 83 коп. х 10% 9/12 = 31 346 грн 00 коп., де - 417 943 грн 83 коп. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, 6 в м. Олександріїї, (за 2024 рік) 10% - орендна ставка, 9/12 - 9 календарних місяців, за які нараховувалася орендна плата; 3) з 01.01.2025 по 31.12.2025: 468 097 грн 09 коп. х 10% = 46 810 грн, де - 468 097 грн 09 коп. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:04:225:0014, загальною площею 0,1097 га по вул. Ярмаркова, 6 в м. Олександріїї, 10% - орендна ставка. При цьому апеляційний господарський суд враховує, що апеляційна скарга не містить заперечень скаржника щодо нормативної грошової оцінки землі, використаної позивачем під час розрахунку заборгованості відповідача з орендної плати у спірний період, а також щодо розрахунків недоотриманої орендної плати за спірний період. Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки. За змістом частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Отже, право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки. У той же час, у частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства. Згідно з висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України), особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Згідно з частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається. Враховуючи викладене вище правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Алпакроп", не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження орендної плати ТОВ "Алпакроп" за рахунок міської ради; загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за заявлений позивачем період становить 80 178 грн 00 коп. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Олександрійської міської ради. Доводи скаржника про те, що з моменту оформлення відповідачем у власність об`єкта нерухомого майна, від позивача на адресу відповідача не надходило повідомлень про необхідність укладання та/або порядок укладання договору оренди та його істотних умов, про неотримання ним проєкту договору, колегією суддів розцінюються критично, оскільки, як було зазначено вище, у відповідача, як землекористувача, існує обов`язок зі сплати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому майно; зазначені відповідачем обставини не є підставою для звільнення його від такої сплати. Відповідно до частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. ТОВ "Алпакроп" зобов`язане було сплачувати кошти власнику за користування земельною ділянкою як об`єктом цивільних прав з моменту фактичного користування нею. Більше того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що, незалежно від наявності вини у поведінці відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою свідчить про реальну втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і у такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним. За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2026 у справі № 912/3155/25 є таким, що підлягає залишенню без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алпакроп" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2026 у справі № 912/3155/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2026 у справі №912/3155/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Алпакроп".

4. Матеріали справи № 912/3155/25 повернути до Господарського суду Кіровоградської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 05.06.2026. Головуючий суддя Ю.В. Фещенко Суддя Ю.А. Джепа Суддя Я.С. Золотарьова