Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/1981/25

Справа № 131/1981/25 Провадження № 22-ц/801/1070/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Марчук В. І. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2026 рокуСправа № 131/1981/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., учасники справи: позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», відповідачка ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Марчук В. І., дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, - встановив: В грудні 2025 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2845796202 від 21 грудня 2021 року. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 21 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 2845796202, відповідно до якого позичальниці було надано кредит в розмірі 46 798,40 грн на 48 місяців, щомісячні проценти 2.19, річні проценти 11.99 (п. 1.2. Договору). Кредитодавець свої зобов`язання виконав, натомість позичальниця коштів не повернула, станом на 01 травня 2025 року заборгованість становить 43 922 з яких: 29 864,14 грн тіло кредиту, 997,71 грн - заборгованість по річним процентам та 13 060,94 грн заборгованість по щомісячним процентам. 01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір відступлення права вимоги №01/09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує останньому за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановленим цим договором. Відповідно до п. 1.7 договору відступлення права вимоги визначено, що під правом вимоги розуміється право грошової вимоги (боргових зобов`язань) за фінансовими кредитами первісного кредитора за кредитними договорами до позичальників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі укладених між Первісним кредитором та позичальниками кредитних договорів, та підтверджується документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення. Згідно з п.п. 2.2 договору відступлення права вимоги сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а Новий кредитор зобов`язаний набувати такі Права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні Реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору. 22 грудня 2021 року права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору факторингу №01/09/21 від 01.09.2021 року. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №01/09/21 від 01.09.2021 року, Позивач є Новим кредитором ОСОБА_1 за Кредитним договором №2845796202 від 21 грудня 2021 року з усіма наступними додатками та змінами. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції врахував те, що правовідносини за кредитним договором №2845796202 між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем ОСОБА_1 виникли 21 грудня 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 01/09/21 від 01.09.2021 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Витяг з Реєстру прав вимоги до даного договору, в якому зазначено відповідача ОСОБА_1 датується 22 грудня 2021 року, тобто майже через чотири місяці після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «ФК «ЦФР» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором. Право майбутньої вимоги на момент укладення вказаних договору факторингу мало бути визначеним, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «ФК «ЦФР» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 01 вересня 2021 року не було, та сторони не могли передбачити, що 21.12.2021 року ТОВ «ФК «ЦФР» буде укладений договір з відповідачкою. Оскільки позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів виконання первісним кредитором ТОВ «ФК «ЦФР» взятих на себе зобов`язань відповідно до умов кредитного договору № 2845796202 щодо перерахування відповідачу грошових коштів у визначеному договором розмірі, а також доказів переходу до АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним договором, суд прийшов до висновку, що вказаним договором не порушуються права і законні інтереси АТ «ТАСКОМБАНК» та вважає, що останнє не має права вимагати від відповідача оплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором, а тому заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають. Не погодившись з таким рішенням суду, 23 березня 2026 року через систему «Електронний суд» позивач АТ «ТАСКОМБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачки витрати по зверненню до апеляційного суду. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд невірно виснував про відсутність у позивача права вимоги до відповідачки. Так, 22 грудня 2021 року права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору факторингу № 01/09/2021 року. Відповідно до умов якого та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 01/09/2021 від 01.09.2021 року позивач є новим кредитором ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2845796202 від 21 грудня 2021 року з усіма наступними додатками та змінами. Факт передачі права вимоги за вищезазначеними договором, а також відповідний розмір зобов`язання, що існував на момент передачі підтверджується Реєстром прав вимоги до Договору відступлення права вимоги, випискою та розрахунком заборгованості, доданими до позовної заяви, а тому висновки суду першої інстанції є невірними. У встановлений апеляційним судом строк відповідачка не скористалася правом подати відзив. Справа, що розглядається, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), тому з урахуванням приписів частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд проводить розгляд без повідомлення учасників справи. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам. По справі встановлено наступне: - 21 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2845796202, відповідно до якого позичальниці було надано кредит в розмірі 46 798,40 грн на 48 місяців, щомісячні проценти 2.19, річні проценти 11.99 (п. 1.2. Договору)(а.с. 6 7); - 21 грудня 2021 відповідачкою ОСОБА_1 підписано паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5796202, в якому зазначені основні умови кредитування, зокрема: тип кредиту кредит; сума/ліміт кредиту 46 798,40 грн; строк, на який надається кредит 48 місяців; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом, протягом 3 банківських днів від дня укладення договору; щомісячні проценти 2,19 % від суми кредиту, річна процентна ставка 11,99 % від суми боргу за договором; загальні витрати за кредитом 61 546,70 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 108 345,10 грн; реальна річна процентна ставка 62,51 %, а також порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення (графік платежів) та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за кредитним договором (а.с. 8 9); - 01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує останньому за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановленим цим договором (а.с. 14 17); - згідно Реєстру прав вимоги від 22.12.2021 року до Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2845796202 від 21.12.2021 в сумі 46 847,05грн., з яких: 46 798,40грн. сума основного боргу за кредитом, 15,59 грн сума нарахованих процентів, 33.06 грн сума нарахованого щомісячного проценту (плати за кредитом) (а.с. 21); - ОСОБА_1 повідомлено про те, що права вимоги за кредитним договором № 2845796202 від 21.12.2021 року, укладеним між нею та ТОВ «ФК «ЦФР» будуть відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року (а.с. 9); - згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2845796202 від 21.12.2021 року, станом на 01.05.2025 року, з яких вбачається, що заборгованість відповідачки за даним кредитним договором становить 43 922,79 грн., яка включає в себе: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) 29 864,14 грн; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) 997,71 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) 13 060,94 грн (а. с. 23 25); - згідно виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 21.12.2021 року, відбувалося активне користування кредитними коштами з боку ОСОБА_1 (а. с. 26 70); - 10.06.2025 року АТ «ТАСКОМБАНК» надіслав ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про необхідність сплати заборговансоті за кредитним договором (а. с. 79 80). Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України). В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. У справі що розглядається, кредитний договір № 2845796202 від 21 грудня 2021 року був вчинений між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 в письмовій формі, про що свідчить її особистий підпис. Згідно з умовами кредитного договору відповідачці надано кредит у сумі 46 798,40 грн строком на 48 місяців зі сплатою щомісячних процентів у розмірі 2,19 % та річних процентів у розмірі 11,99 %. 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт кредиту, в якому містяться істотні умови кредитування, зокрема сума кредиту, строк кредитування, порядок надання коштів, розмір процентних ставок, графік платежів та наслідки порушення зобов`язань. Отже, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, а відповідачка власноручним підписом підтвердила ознайомлення та згоду з його умовами. Факт використання кредитних коштів, часткове повернення кредиту та сплати процентів підтверджено виписками про рух коштів по кредитному договору № 2845796202 від 21 грудня 2021. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір відступлення права вимоги № 01/09/21 був укладений 01 вересня 2021 року, тоді як кредитний договір з відповідачкою укладено лише 21 грудня 2021 року, у зв`язку з чим на момент укладення договору відступлення права вимоги первісний кредитор не мав права вимоги до відповідачки. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти. Предметом договору факторингу згідно статті 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 КЦС ВС виснував наступне: «допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.» Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). В справі що розглядається 01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуває права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує останньому за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановленим цим договором. Згідно з пунктом 1.7 договору відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, під правом вимоги сторони розуміли право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників щодо погашення заборгованості, а також інші права вимоги за кредитними договорами. Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що первісний кредитор має право щоденно передавати новому кредитору права вимоги до позичальників шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги, які є невід`ємною частиною договору. Таким чином, сторони погодили механізм передачі прав вимоги не шляхом одноразового відступлення на дату укладення договору, а шляхом подальшого підписання реєстрів прав вимоги щодо конкретних позичальників. Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2021 року сторонами підписано Реєстр прав вимоги до договору відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого до АТ «ТАСКОМБАНК» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2845796202 від 21 грудня 2021 року. При цьому станом на дату підписання реєстру кредитний договір вже був укладений, а право вимоги первісного кредитора існувало та було індивідуалізоване шляхом зазначення конкретного боржника, номера кредитного договору та розміру заборгованості. Отже, висновок суду першої інстанції про неможливість переходу права вимоги через те, що договір відступлення права вимоги укладений раніше за кредитний договір, не відповідає змісту самого договору та фактичним обставинам справи. Фактично суд першої інстанції ототожнив дату укладення рамкового договору відступлення права вимоги з датою переходу конкретної вимоги, хоча умовами договору прямо передбачено, що конкретні права вимоги переходять шляхом підписання відповідних реєстрів. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що право відступлення майбутньої вимоги допускається цивільним законодавством України, а тому саме по собі укладення договору відступлення права вимоги до виникнення конкретних кредитних правовідносин не свідчить про його недійсність або неможливість подальшого переходу права вимоги. Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів надання відповідачці кредитних коштів. Матеріали справи містять кредитний договір, паспорт кредиту, підписані відповідачкою, а також розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, з яких вбачається облік кредитної операції та подальше виконання кредитного договору. Відповідачка не заявляла вимог про недійсність кредитного договору, не заперечувала належність їй підписів у кредитному договорі та паспорті кредиту і не надала доказів того, що кредитні кошти не отримувала. Таким чином, доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності права вимоги у позивача та недоведеності кредитних правовідносин знайшли своє підтвердження. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 травня 2025 року заборгованість відповідачки за кредитним договором № 2845796202 становить 43 922,79 грн, з яких: 29 864,14 грн заборгованість за тілом кредиту, 997,71 грн заборгованість за річними процентами та 13 060,94 грн заборгованість за комісією. Відповідачкою іншого розрахунку не подано, правильність здійсненого позивачем розрахунку належними доказами не спростована. За таких обставин апеляційний суд виснує, що позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють порядок заміни кредитора у зобов`язанні та переходу права вимоги. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю та ухвалити нове рішення. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Щодо судових витрат. Позивачем сплачено 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Тому з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» підлягає стягненню 6 056 грн судових витрат зі сплати судового збору. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задовольнити. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 2845796202 від 21 грудня 2021 року, яка склалася станом на 01 травня 2026 року, в розмірі 43 922,79 (сорок три тисячі дев`ятсот двадцять дві гривні 79 к) гривень та яка складається з: 29 864,14 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 14 к.) гривень - заборгованість за тілом кредиту, 997,71 (дев`ятсот дев`яносто сім гривень 71 к)- заборгованість за річними процентами та 13 060,94 (тринадцять тисяч шістдесят гривень 94 к.) гривень - заборгованість за комісією. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень понесених судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Учасники справи: Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» код ЄДРПОУ 09806443, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, п. і. 01032. Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Повне судове рішення складено 05 червня 2026 року. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. Ю. Береговий О. С. Панасюк