Постанова 4803 № 203/3986/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3074/26 Справа № 203/3986/25 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №203/3986/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» - Пилипець Антона Юрійовича на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 12 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Єдаменка С.В.,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом до ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 16 січня 2025 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено її автомобіль «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 . Факт ДТП підтверджується електронним Європротоколом, відповідно до якого ДТП відбулось з вини ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/221533243, укладеним у 2024 році. Франшиза становить 3200 грн. Позивач вказує, оскільки відповідальність заподіювача шкоди згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застраховано, вона, через представника, звернулась із заявою до ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про виплату страхового відшкодування та надала ряд інших документів. Згідно листа НБУ від 09 травня 2025 року встановлено, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» відмовило у виплаті страхового відшкодування за заявленою подією. Відповідач відмовляє у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на висновок експерта ОСОБА_3 . Однак, про проведення зазначеної експертизи сторони ДТП не повідомлялись, залишається незрозумілим на підставі яких вихідних даних зазначена експертиза була проведена взагалі. Позивач вважає поведінку відповідача такою, що порушує чинне законодавство та її права як потерпілої внаслідок ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника за шкоду, заподіяну під час керування транспортним засобом автомобілем марки «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 , застраховано. На місці ДТП водій ОСОБА_2 свою вину визнала повністю, в зв`язку з чим сторонами було прийнято рішення про добровільне врегулювання ситуації шляхом складання електронного Європротоколу. Автомобіль «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 був оглянутий експертом Дроздовим Ю.В., та в подальшому був складений висновок №0502/25 від 05 лютого 2025 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку (з урахуванням втрати товарної вартості), заподіяного власнику колісного транспортного засобу автомобіль «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 85911,85 грн. Відповідно до акту виконаних робіт було здійснено роботи по відновленню автомобіля на загальну суму 86760 грн. У зв`язку з чим просила суд стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» страхове відшкодування у розмірі 82711,85 грн., витрати на висновок експерта 3725 грн. та судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 12 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 82711,85 грн., витрати на оплату послуг експерта в розмірі 3725 грн. та судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., а разом 87648, 05 грн. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» Пилипець А.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.33.2ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`визначає лише «право» учасників пригоди скласти Європротокол. Вказана стаття Закону жодним чином не регулює «Права» та «Обов`язки» Страховика по подальшому врегулюванню збитку на підставі отриманого Європротоколу. Наявність згоди учасників ДТП щодо обставин, що є обов`язковою умовою складення Європротоколу, не свідчить про те, що учасники можуть самостійно правомірно розподілити відповідальність між собою за завдані збитки. Саме на Страховика покладено обов`язок визначення (розподілу) цивільно-правової відповідальності учасників ДТП. Звертає увагу на те, що бланк Європротоколу, встановленого МТСБУ зразка, не містить пункту, щодо визнання вини того чи іншого учасника пригоди, в п.14 Європротоколу надається лише додаткова інформація, яка не міститься у Повідомлені та яку водій транспортного засобу вважає за необхідне викласти. Зазначення у п.3 Повідомлення, що ОСОБА_4 визнав свою вину, жодним чином не впливає на визначення (розподіл) страховиком відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду під час розгляду документів про дорожньо-транспортні пригоди. Зазначає, що саме страховик, на підставі інформації, що наявна в пунктах «Обставини» та (Схема пригоди) Європротоколу повинен прийняти рішення про те, до якого виду відноситься дана ДТП. Як вбачається з обставин справи, водії транспортних засобів-учасників дорожньо- транспортної пригоди скористались своїм правом оформити Європротокол, однак наявність Європротоколу свідчить лише про те, що водії скористались правом його скласти та не свідчить про автоматичне настання обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування (у договірних відносинах між страховиком та потерпілим) є наявність вини страхувальника, визнання вини Страхувальником у вчиненні ДТП, при складанні повідомлення про дорожньо-транспортну подію (Європротоколу) не може бути підставою для визнання ДТП, що сталася 16 січня 2025 року, страховим випадком, так як встановлення вини страхувальника, у вчиненні ДТП можливе у передбаченому національним законодавством порядку: кримінально-правовий порядок (обвинувальний вирок суду), адміністративно- правовий порядок (постанова про притягнення до адміністративної відповідальності) та цивільно-правовий порядок. Враховуючи те, що позивач та страхувальник вирішили самостійно, без залучення та інформування працівників Національної поліції України, розв`язати спірну ситуацію, що виникла - то наявність вини саме страхувальника у вчиненні ДТП, можливо встановити лише у цивільно-правовому порядку (чи відповідали дії страхувальника положенням Правил дорожнього руху України та чи являється в таких діях порушення ПДР України). За результатами дослідження обставин справи, судовим експертом у висновку від 11 квітня 2025 року було зазначено наступне: «утворення всього комплексу пошкоджень транспортного засобу Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_3 , заявленого до страховика від 16 січня 2025 року внаслідок ДТП, що відбулася на вул. Привокзальна, 2 в м. Дніпро, за участю автомобілів Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_4 тa Hyundai Santa Fe д/н НОМЕР_5 в місці та при обставинах зафіксованих у матеріалах страхової справи No 250001243962 неможливе з технічної точки зору; механічні пошкодження автомобіля Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 , не являються такими, що були отримані при його зіткненні з автомобілем Hyundai Santa Fe д/н НОМЕР_5 ; обставини пригоди, викладені у письмових поясненнях представника власника автомобіля Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 та водійки автомобіля Hyundai Santa Fe д/н НОМЕР_6 ОСОБА_2 щодо отримання механічних пошкоджень автомобіля Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 , не відповідають дійсним обставинам їх утворення». Вважає, що цивільно-правова відповідальність страхувальника не настала, оскільки у його діях не вбачалося невідповідність положенням ПДР України, а тому не настав і страховий випадок, в силу якого ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» мало б обов`язок здійснити страхове відшкодування. Також не погоджується із висновком експерта, наданого позивачем. У зв`язку з чим просила рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 12 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 ,скориставшись своїм правом, через представника, подала відзив , в якому вважає апеляційну скаргу безпідставною та невмотивованою. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди позивача з ухваленим у справі судовим рішенням. Зазначає, що заперечення ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп»зводяться до того, що Європротокол не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_2 , а згідно висновку експерта Любарського К.А. №000808/01 від 11 квітня 2025 року механічні пошкодження автомобіля «TOYOTA RAV 4», державний номерний знакНОМЕР_4 не являються такими, що були отримані при його зіткненні з автомобілем «HYUNDAI SANTA FE», державний номерний знакНОМЕР_7 . Позивач категорично не погоджується із доводами апеляційної скарги та вважає висновок експерта Любарського К.А. №000808/01 від 11 квітня 2025 року неналежним і недопустимим доказом. Зазначає, що вказана експертиза проведена з порушеннями Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Таким чином, можливість проведення дослідження за фотознімками без натурного огляду об`єкта дослідження пов`язана з наявністю певних умов та можлива лише у виняткових випадках, а саме відсутності об`єктивної можливості для доступу до цього об`єкта. Вказує, що експерт ОСОБА_3 не оглядав пошкоджені транспортні засоби, ні страховик, ні експерт не зверталися до позивача та винуватця ДТП стосовно надання пошкоджених автомобілів для огляду, а дослідження проведено з матеріалів, наданих відповідачем. Також, експерт не досліджував відео з реєстратора, не виїжджав особисто на місце ДТП, не складав схеми ДТП, не здійснював відтворення обставин ДТП. Висновок експерта не містить жодного панорамного, загального знімку обох транспортних засобів з місця ДТП, із фіксацією їх розташування відносно один одного та відносно інших об`єктів. Висновок експерта не містить жодного фотознімку автомобіля «TOYOTA RAV 4», державний номерний знакНОМЕР_4 з місця ДТП, а фотознімки вказаного автомобіля, які долучені до висновку, це фотографії з місця огляду на СТО, де автомобіль оглядався представником страховика ОСОБА_6 та фіксувалися пошкодження отримані в результаті ДТП. Виходячи із вищезазначеного, висновок №000808/01 від 11 квітня 2025 року експерта ОСОБА_3 є неналежним доказом, оскільки його складено з порушенням вимог законодавства та він суперечить іншим матеріалам справи. Окрім того, ОСОБА_2 визнала свою вину. Посилається на висновок, викладений у пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, відповідно до якого, для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону. Даний правовий висновок був врахований Верховним Судом в своїй постанові від 29 жовтня 2018 року у справі № 466/6537/16-ц, в якій зазначено, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок страхового експерта про порушення позивачем Правил дорожнього руху, оскільки це суперечить поясненням самого відповідача, який складав та підписував «Європротокол», і в якому останній визнав себе винним у настанні ДТП. Тому відмова страхової компанії у здійсненні страхового відшкодування не ґрунтується на жодній із передбачених статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав, не враховує оформлення учасниками спільного повідомлення про ДТП та її фактичні обставини, що є підставою для задоволення позову. Враховуючи вищезазначене, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною та повністю суперечить нормам чинного законодавства. Стосовно розміру заподіяної шкоди, то він підтверджений належним висновком експерта Дроздова Ю.В. № 0502/25 від 05 лютого 2025 року, який відповідає вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України: у висновку експерта зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Висновок експерта Дроздова Ю.В. № 0502/25 від 05 лютого 2025 року відповідачем не спростовано. Також при розрахунку суми позову враховано франшизу у розмірі 3200 грн., про що зазначено в описовій частині позовної заяви. У зв`язку з чим просила рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 12 листопада 2025 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 . Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ЕР №221533243. 16 січня 2025 року, о 10 год. 37 хв., за адресою: м.Дніпро, пл.Вокзальна, буд.2, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Водій ОСОБА_2 , яка під час ДТП керувала автомобілем «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 , визнала свою вину відносно події ДТП, що зафіксовано у спільно складеному повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду («Європротоколі») від 16 січня 2025 року. Унаслідок ДТП належному ОСОБА_1 транспортному засобу «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , завдано механічні пошкодження, а позивачу - матеріальних збитків. Позивач, через свого представника, звернулася до ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування. Проте, з листа НБУ від 09 травня 2025 року встановлено, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування. Відповідно до висновку експерта Дроздова Ю.В. №0502/25 від 05 лютого 2025 року вартість матеріального збитку (з урахуванням втрати товарної вартості), заподіяного власнику колісного транспортного засобу автомобіль «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 85911,85 грн. Згідно висновку експерта № 000808/01 за результатами транспортно-трасологічного дослідження механізму утворення пошкоджень на автомобілі «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 : утворення всього комплексу пошкоджень транспортного засобу Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 , заявленого до страховика від 16 січня 2025 року внаслідок ДТП, що відбулася на вул.Привокзальна,2 в м.Дніпро, за участю автомобілів Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 та Hyundai SantaFe д/н НОМЕР_6 в місці та при обставинах зафіксованих у матеріалах страхової справи № 250001243962 неможливе з технічної точки зору. Механічні пошкодження автомобіля Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 , не являються такими, що були отримані при його зіткненні з автомобілем Hyundai SantaFe д/н НОМЕР_8 . Обставини пригоди, викладені у письмових поясненнях представника власника автомобіля Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 та водія автомобіля Hyundai SantaFe д/н НОМЕР_6 ОСОБА_2 щодо отримання механічних пошкоджень автомобіля Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 , не відповідають дійсним обставинам утворення. Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №221533243, який було укладено у 2024 році, зазначено розмір франшизи 3200 грн. (а.с.23). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову у здійсненні страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_1 , яке прийнято без врахування змісту «Європротоколу» від 16 січня 2025 року, не ґрунтується на жодній із підстав, передбачених ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із чим прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 82711,85 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, за змістом зазначеної норми закону саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність по використанню яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Пунктом 22.1. ст.22 цього Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Абзацами 1, 2 ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Виходячи з цих правових норм відшкодування шкоди, завданої особою, цивільну відповідальність якої застраховано, в межах суми страхового відшкодування має здійснювати страховик цієї особи. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. В пункті 32.1. ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що відповідно до цього Закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. У відповідності до п.33.2. ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку. Пункт 37.1. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Згідно п.37.2. ст.37 цього Закону рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. З матеріалів справи вбачається, 16 січня 2025 року, о 10 год. 37 хв., за адресою: м.Дніпро, пл.Вокзальна, буд.2, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Водій ОСОБА_2 , яка під час ДТП керувала автомобілем «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 , визнала свою вину відносно події ДТП, що зафіксовано у спільно складеному повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду («Європротоколі») від 16 січня 2025 року. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ЕР №221533243. Позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 . Унаслідок ДТП належному ОСОБА_1 транспортному засобу «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , завдано механічні пошкодження, а позивачу - матеріальних збитків. Відповідно до висновку експерта Дроздова Ю.В. №0502/25 від 05 лютого 2025 року вартість матеріального збитку (з урахуванням втрати товарної вартості), заподіяного власнику колісного транспортного засобу автомобіль «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 85911,85 грн. Позивач, через свого представника, звернулася до ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування. З листа НБУ від 09 травня 2025 року встановлено, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування. Згідно висновку експерта № 000808/01 від 11 квітня 2025 року, складеного судовим експертом ТОВ «Українські незалежні судові експерти» Любарським К.А., за результатами транспортно-трасологічного дослідження механізму утворення пошкоджень на автомобілі «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 : утворення всього комплексу пошкоджень транспортного засобу Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 , заявленого до страховика від 16 січня 2025 року внаслідок ДТП, що відбулася на вул.Привокзальна,2 в м.Дніпро, за участю автомобілів Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 та Hyundai SantaFe д/н НОМЕР_6 в місці та при обставинах зафіксованих у матеріалах страхової справи № 250001243962 неможливе з технічної точки зору. Механічні пошкодження автомобіля Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 , не являються такими, що були отримані при його зіткненні з автомобілем Hyundai SantaFe д/н НОМЕР_8 . Обставини пригоди, викладені у письмових поясненнях представника власника автомобіля Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 та водія автомобіля Hyundai SantaFe д/н НОМЕР_6 ОСОБА_2 щодо отримання механічних пошкоджень автомобіля Toyota RAV 4 д/н НОМЕР_1 , не відповідають дійсним обставинам утворення. Колегія суддів звертає увагу, що вказаний висновок оформлений без експертного дослідження на місці ДТП, не оглянуто транспортні засоби після пошкодження, не здійснювалося відтворення ДТП, не складено план схему, дослідження проведено на підставі матеріалів наданих відповідачем, і він суперечить змісту «Європротоколу» від 16 січня 2025 року, в якому водій ОСОБА_2 визнала себе винною у настанні ДТП. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону. Даний правовий висновок був врахований Верховним Судом в своїй постанові від 29 жовтня 2018 року у справі №466/6537/16-ц, в якій зазначено, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок страхового експерта про порушення позивачем Правил дорожнього руху, оскільки це суперечить поясненням самого відповідача, який складав та підписував «Європротокол», і в якому останній визнав себе винним у настанні ДТП. Тому відмова страхової компанії у здійсненні страхового відшкодування не ґрунтується на жодній із передбачених статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав, не враховує оформлення учасниками спільного повідомлення про ДТП та її фактичні обставини, що є підставою для задоволення позову. Такими чином, рішення ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» про відмову у здійсненні страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_1 , яке прийнято без врахування змісту «Європротоколу» від 16 січня 2025 року, не ґрунтується на жодній із підстав, передбачених ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Як було встановлено, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «HYUNDAI SANTAFE», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ЕР №221533243, укладеним у 2024 році. Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №221533243 зазначено розмір франшизи 3200 грн. Підпунктом 4 пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 108 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка набрала чинності 01 липня 2022 року, затверджено за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 гривень на потерпілого. Однак, з 01 січня 2025 року змінено максимальні ліміти страхового відшкодування з використанням Європротоколу. Скасовано раніше встановлений ліміт у 80000 грн., натомість виплати покриватимуться в межах загальної страхової суми, передбаченої договором ОСЦПВ. Для договорів, укладених у 2025 році, цей ліміт становить 250000 грн. Якщо винуватець ДТП має поліс ОСЦПВ, укладений до 01 січня 2025 року, застосовуватиметься ліміт, передбачений умовами чинного на момент ДТП договору. У разі, якщо дія договору регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», максимальна сума відшкодування для майнових збитків становить 160000 грн. Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини, у межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки страхового відшкодування у розмірі 82711,85 грн. Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 12 листопада 2025 року відсутні. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп» - Пилипець Антона Юрійовича залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 12 листопада 2025 року у цивільній справі №203/3986/25 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 червня 2026 року. Судді: