Постанова 4824 № 758/2928/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/9729/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 року місто Київ справа № 758/2928/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2026року про заміну сторони позивача у справі, постановлену під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,- В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму відшкодування майнової шкоди у розмірі 144514,49 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., що заподіяні внаслідок неналежного утримання зелених насаджень на приватній садибі та прилеглій до неї території. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрито. Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року змінено ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року у частині, яка стосується позову за вимогою про відшкодування майнової шкоди, викладено мотивувальну частину ухвали щодо цих вимог в редакції цієї постанови. Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у частині закриття провадження у справі щодо вимог про відшкодування майнової шкоди скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року залучено ОСОБА_4 , як правонаступника позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі №758/2928/19. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони позивача у справі. В обґрунтування вимог посилалася на те, що витребувані від приватного нотаріуса КМНО Гришко Н.В. документи не свідчать про прийняття спадщини ОСОБА_4 , як і не свідчать про наявність підстав для залучення ОСОБА_4 до участі у справі правонаступником ОСОБА_2 , оскільки в переліку витребуваних матеріалів від нотаріуса відсутні свідоцтва про прийняття спадщини, витяги про реєстрацію в спадковому реєстрі факту саме прийняття спадщини ОСОБА_4 . Вказувала, що в інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №62836269 від 10 грудня 2020 року по параметрам пошуку « ОСОБА_2 » було знайдено інформацію, проте у вказаній інформації дійсний номер РНОКПП особи, яка померла і була позивачем у справі різняться, також різняться дати народження та місце народження. Зазначала, що надані нотаріусом документи не доводять того факту, що ОСОБА_2 не має інших синів, або дочок крім ОСОБА_4 . Посилалася на те, що ухвалою суду першої інстанції у справі №758/2928/19, якою було залучено до участі у справі ОСОБА_4 , як третю особу, було поновлено провадження у іншій справі - №758/11956/22. Вважає, що всі копії доказів, що додані до заяви ОСОБА_4 від 10 жовтня 2022 року про залучення його до участі у справі як правонаступника ОСОБА_2 не повинні братись судом до уваги, так-як не засвідчені належним чином. Вказувала, що ОСОБА_4 не довів те, що він є правонаступником ОСОБА_2 , в тому числі в частині майна, якому начебто завдано пошкодження. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву, суд виходив з наявності підстав для заміни сторони позивача на його правонаступника. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про заміну позивача у справі на його правонаступника відповідає, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. В той же час суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №752/16818/18. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , вякому просила стягнути з останньої матеріальну шкоду у розмірі 144514,49 грн.та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Позовні вимоги мотивувалатим, що позивач є власником земельної ділянки КН 8000000000:85:487:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житлового будинку, який розташований на вказаній земельній ділянці. Вказувала, що на сусідній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (є прилеглою до ділянки позивача з торцевої частини) знаходився величезний сухий дуб, який 01 березня 2016 року зламався та впав на земельну ділянку та будинок позивача. Внаслідок падіння дерева було пошкоджено частину паркану та будинку (зимовий сад). Факт та обсяг пошкоджень зафіксовано відповідно до дефектного акту, що складений 09 березня 2016 року ТОВ «ПЕТРА БУД». Зазначала, що після падіння дерева ні відповідач, ні члени її родини, що проживають у її будинку не доклали жодних зусиль для прибирання дерева, пошкоджених матеріалів. Все довелося прибирати із залученням всієї своєї родини, а також нести додаткові витрати аби дуб розпиляли та прибрали з її території для можливості здійснення відновлювальних робіт. 24 вересня 2020 року на стадії розгляду вказаної справи судом першої інстанції позивач ОСОБА_2 померла. 10 грудня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса КМНО Гришко Н.В. із заявою про прийняття спадщинипісля смерті ОСОБА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватним нотаріусом КМНО Гришко Н.В. була заведена спадкова справа №53/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 07 червня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Гришко Н.В. було видано свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_4 за №№543, 544, згідно яких спадщина на яку видано свідоцтва складається з: земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0813 га, кадастровий номер 8000000000:85:487:0013 та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою. Згідно довідки, виданої приватним нотаріусом КМНО Гришко Н.В. від 16 серпня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 за законом. Враховуючи, що спірні правовідносини про відшкодування майнової шкоди допускають правонаступництво, вони не пов`язані лише з особою позивача ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залучення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до участі у справі як правонаступника позивача ОСОБА_2 . А відтак доводи апеляційної скарги про те, що надані нотаріусом документи не доводять того факту, що ОСОБА_2 не має інших синів, або дочок крім ОСОБА_4 та що ОСОБА_4 не довів те, що він є правонаступником ОСОБА_2 , в тому числі в частині майна, якому начебто завдано пошкодженняспростовуються вищезазначеним. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ухвалою суду першої інстанції у справі №758/2928/19, якою було залучено до участі у справі ОСОБА_4 , як третю особу, було поновлено провадження у іншій справі - №758/11956/22 не впливає на правильність постановлення оскаржуваної ухвали, оскільки вбачається, що зазначення номеру справи як 758/11956/22 є опискою. При цьому, ухвала Подільського районного суду від 26 грудня 2025 року не є предметом оскарження. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №62836269 від 10 грудня 2020 року по параметрам пошуку « ОСОБА_2 » зазначено номер РНОКПП, місце народження та дату народження не померлої ОСОБА_2 , яка є позивачем у даній справі. Разом з тим, інші докази, які містяться у матеріалах справи, а саме копії: свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; свідоцтв про право на спадщину за законом від 07 червня 2021 року; витягу про реєстрацію спадкової справи в спадковому реєстрі від 07 червня 2021 року; довідки приватного нотаріуса КМНО Гришко Н.В. від 16 серпня 2022 року підтверджують, що спадщину після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийняв її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 червня 2026 року. Головуючий: Судді: