Постанова 4824 № 760/4202/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 760/4202/24 номер провадження: 22-ц/824/5452/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря - Габунії М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Прудникової Наталії Георгіївни на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року у складі судді Усатової І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини із матір`ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янський районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просила: визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 передати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері - ОСОБА_1 . У вересні 2025 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просив визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_2 03 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прудникова Н.Г. подала до суду першої інстанції клопотання про призначення судово-психологічної експертизи (уточнена редакція), у якому просила: На вирішення експерту поставити наступні питання:

1. Які особливості ставлення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до матері ОСОБА_1 та до батька ОСОБА_2 та чим обумовлено таке ставлення до кожного із батьків ?

2. Чи наявний негативний вплив з боку матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 на формування думки дитини ОСОБА_3 щодо сімейної ситуації, щодо другого із батьків ?

3. Яким чином особливості батьківських установок матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 , стилю виховання, інші психологічні чинники впливають на психологічний стан дитини та його розвиток ? Проведення зазначеної експертизи просила доручити судовому експерту Козловій А.Г. Витрати за проведення експертизи просила покласти на ОСОБА_1 . Клопотання мотивоване тим, що сторони мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_4 . На початку січня 2024 року відповідач самовільно змінив місце проживання сина, який до того весь час жив з нею, фактично викравши дитину. Після цього відповідач чинить перешкоди у спілкуванні позивачки та сина, фактично повністю обмежив її доступ до сина та їхню можливість провести разом достатньо часу, без участі відповідача. Позивачка не має можливості взяти сина у відповідача та провести із ним час на власний розсуд. Вказувала, що відповідачем було надано до суду висновок судової психологічної експертизи №18-ПЕ від 25 квітня 2024 року, який складений судовим експертом ТОВ «Українська експертна компанія» Єсіною Т.М. та висновок судової психологічної експертизи №СЕ-19/111-24/39925-ПС від 09 вересня 2024 року, який складений судовою експертною Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Окрім цього відповідач долучив до зустрічного позову висновок за результатами експериментально-психологічного дослідження від 19 березня 2024 року, який складений клінічним психологом нейропсихологічного центру «PsyMed» - ОСОБА_5 (зауваживши, що нейропсихологічний центр «PsyMed» не зареєстрований як суб`єкт господарювання (юридична особа). Посилалася на те, що відповідачем забезпечено проведення трьох психологічних досліджень ОСОБА_4 . Про проведення жодного із них, ані відповідач, ані експертні установи - позивачку не повідомляли та з метою отримання об`єктивних висновків та відповідей на всі питання експертизи для участі у проведенні досліджень її не запрошували. Зазначала, що всі вищезазначені дослідження проводились без її участі, як матері дитини, щодо якої вирішується питання про визначення місця проживання дитини. При цьому, всі дослідження проводились за участі відповідача як батька. Всі фактичні обставини встановлювались експертами та відображались у висновках виключно зі слів батька. При проведенні всіх зазначених експертиз не досліджувалось питання якими є індивідуально-психологічні особливості матері ОСОБА_1 , особливості її виховної поведінки і яким чином вони впливають/можуть впливати на розвиток та психоемоційний стан ОСОБА_6 . При цьому, таке питання виносилось на першу експертизу (висновок від 25 квітня 2024 року), однак відповіді експертом надано не було. У цей же час, такі особливості ОСОБА_2 як батька, ставлення дитини до нього детально досліджені та описані у висновках експертів. До того ж, на розгляд експертизи (висновок від 25 квітня 2024 року) було винесено питання щодо того, яким чином умови виховання батька можуть вплинути на психічний стан та розвиток дитини. Однак аналогічного питання відносно матері поставлено не було. Відтак, умови виховання матір`ю взагалі не досліджувались, у той час як умови виховання батька були дослідженні. Також зазначала, що всі експертні дослідження, окрім вищезазначених умов, проводились ще за умов того, що: ОСОБА_7 відчужений і продовжує відчужуватись відповідачем від матері; тривалий час розлучений із матір`ю і проживає виключно з батьком, який має необмежений вплив на дитину. ОСОБА_1 обмежується відповідачем у спілкуванні із сином та у його виховані. Сторони мають між собою вкрай неприязні стосунки. Відповідач чинить тиск і негативний вплив на ОСОБА_7 , налаштовує його проти матері, спотворює образ матері в очах сина, розказує сину неправдиві відомості про матір, не дозволяє ОСОБА_7 спілкуватись із матір`ю та приймати від неї подарунки. Наведені умови впливають на формування думки і ставлення дитини до кожного із батьків. Вказувала, що за всіх вищенаведених умов, а також, того, що всі експертизи здійснювались без дослідження матеріалів справи - обидва висновки експертизи викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, об`єктивності, неупередженості та відповідності інтересам дитини. Окрім цього, такі висновки є неповними, оскільки не містять дослідження та відповіді на питання щодо особливостей виховної поведінки ОСОБА_1 і яким чином вони впливають/можуть впливати на розвиток та психоемоційний стан ОСОБА_6 . У справі про визначення місця проживання малолітньої дитини, з метою забезпечення її ж інтересів, на переконання позивачки такі дослідження є обов`язковими. Також зазначала, що вона намагалась вирішити питання щодо проведення експертизи за її ініціативою в позасудовий спосіб, однак це не дало жодних результатів. Так, вона звернулась до судового експерта Козлової А.Г. із заявою про проведення судової психологічної експертизи. ОСОБА_9 зверталась до ОСОБА_2 в телефонному режимі з проханням з`явитися особисто та забезпечити явку ОСОБА_4 для проведення експертизи. Однак ОСОБА_2 не надав позитивної відповіді та для проведення експертизи разом із сином не з`являвся. Окрім цього, ОСОБА_9 04 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) було направлено йому клопотання експерта від 31 липня 2025 року №26/07/25 про прибуття підекспертних осіб для складання висновку експерту за результатами судової психологічної експертизи. Проте такий лист був повернутий за закінченням терміну зберігання, для проведення експертизи ОСОБА_2 разом із сином не з`явився. Таким чином відповідач систематично ігнорує прохання щодо добровільного забезпечення участі дитини та своєї участі у проведенні судової психологічної експертизи за ініціативою ОСОБА_1 . Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Прудникової Н.Г. про призначення судово-психологічної експертизи - задоволено частково. Призначено у справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» (далі - ТОВ «Українська експертна компанія»). На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1. Які особливості ставлення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до матері ОСОБА_1 та до батька ОСОБА_2 та чим обумовлено таке ставлення до кожного із батьків ?

2. Яким чином особливості батьківських установок матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 , стилю виховання, інші психологічні чинники впливають на психологічний стан дитини та його розвиток ? Повідомлено експертів ТОВ «Українська експертна компанія» про кримінальну відповідальність відповідно до ст.14 Закону України «Про судову експертизу» за дачу завідомо неправдивого висновку експерта - ст.384 КК України, а також за відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків - ст.385 КК України. Надано в розпорядження експертів ТОВ «Українська експертна компанія» матеріали цивільної справи №760/4202/24. Оплату витрат по проведенню судово-психологічної експертизи покладено на ОСОБА_1 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Прудникова Н.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалити нове рішення у справі, яким клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової психологічної експертизи задовольнити в повному обсязі, а саме:

1. Призначити у справі №760/4202/24 додаткову судову психологічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: які особливості ставлення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до матері ОСОБА_1 та до батька ОСОБА_2 та чим обумовлено таке ставлення до кожного із батьків ? чи наявний негативний вплив з боку матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 на формування думки дитини ОСОБА_3 щодо сімейної ситуації, щодо другого із батьків ? яким чином особливості батьківських установок матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 , стилю виховання, інші психологічні чинники впливають на психологічний стан дитини та його розвиток ?

2. Проведення експертизи доручити судовому експерту Козловій А.Г.

3. Витрати за проведення експертизи покласти на ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем було ініційовано проведення двох судово-психологічних експертиз (без ухвали суду) та надано до суду першої інстанції висновки за результатами їхнього проведення, а саме: висновок судової психологічної експертизи №18-ПЕ від 25 квітня 2024 року, який складений судовим експертом ТОВ «Українська експертна компанія» Єсіною Т.М.; висновок судової психологічної експертизи №СЕ-19/111-24/39925-ПС від 09 вересня 2024 року, який складений судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Йосипенко А.Ю. Окрім цього, відповідач долучив до зустрічного позову висновок за результатами експериментально-психологічного дослідження від 19 березня 2024 року, який складений клінічним психологом нейропсихологічного центру «PsyMed» - ОСОБА_5 . Вказує, що всі експертизи здійснювались без дослідження матеріалів справи, висновки експертизи викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, об`єктивності, неупередженості та відповідності інтересам дитини. Окрім цього, висновки є неповними, оскільки не містять дослідження та відповіді на питання щодо особливостей виховної поведінки ОСОБА_1 і яким чином вони впливають на розвиток та психоемоційний стан дитини. У справі про визначення місця проживання малолітньої дитини на переконання позивачки такі дослідження є обов`язковими. Зазначає, що позивачкою було обрано для проведення експертизи саме експерта ОСОБА_9 з огляду на те, що вона є незалежним суб`єктом експертної діяльності, яка має ґрунтовний досвід (понад 10 років) і визначні досягнення в сфері дитячої психології та експертній діяльності, є дійсною членкинею Національної психологічної асоціації, перебуває в Реєстрі психологів, які залучаються до кримінальних проваджень за участю дітей. У своїх запереченнях від 17 листопада 2025 року відповідач наполягає на дорученні проведення експертизи ТОВ «Українська експертна компанія», оскільки вважає, що між експертом ОСОБА_10 вже існує встановлений емоційний контакт з дитиною. Також як альтернативний варіант відповідач просить на проведенні експертизи у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз. Вказує, що відповідачем не зазначено на підставі чого він дійшов до висновку про існування налагодженого емоційного контакту між ОСОБА_10 та малолітнім сином, ним не зазначено доказів цієї обставини. Експертиза ОСОБА_10 проводилась ще 25 квітня 2024 року (тобто, більш ніж півтора роки тому). Зазначає, що ОСОБА_1 не довіряє експерту Єсіній Т.М. з огляду на її поведінку під час процедури проведення експертизи (проведення експертизи без участі ОСОБА_1 , неналежне повідомлення), її висновки за результатами досліджень не узгоджуються з реальною сімейною ситуацією між ОСОБА_1 та сином і суперечать наявним матеріалами справи. Також вказує, що відповідачем не зазначено мотивів щодо проведення експертизи у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, в той час як Хайлюк С.О. просить доручити проведення експертизи іншому судовому експерту. Посилається на те, що судом першої інстанції було відхилено питання №2, яке запропоновано ОСОБА_1 на вирішення експертизи, а саме: «Чи наявний негативний вплив з боку матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 на формування думки дитини ОСОБА_3 щодо сімейної ситуації, щодо другого із батьків?». Проте суд першої інстанції не зазначив мотивів відхилення цього питання, що є порушенням вимог ЦПК України. Представник ОСОБА_2 - адвокат Бабенко Ю.С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Вказує, що у матеріалах справи вже міститься висновок експерта №18-ПЕ від 25 квітня 2024 року, який складений судовим експертом Єсіною Т.М., у якому вже надано відповіді на ті питання, які ОСОБА_1 ставила у своєму клопотанні про призначення експертизи. Зазначає, що ОСОБА_1 не ставить питання про проведення повторної експертизи. Крім того, нею не наведено обґрунтованих підстав, які б могли свідчити про сумніви у правильності висновків судових експертів. Що ж стосується відсутності матері на експертизі, то експертом Єсіною Т.М. ОСОБА_1 викликалася для участі у експертному дослідженні, проте це був її свідомий вибір не з`явитися. Також вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано доручив проведення експертизи ТОВ «Українська експертна компанія», оскільки малолітній ОСОБА_11 вже проходив психологічні дослідження у цій установі. У ході попередніх експертиз дитина мала можливість адаптуватися до умов проведення психологічного обстеження та встановити необхідний психологічний контакт із фахівцями установи. Залучення тієї ж експертної установи відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, оскільки дозволяє уникнути додаткового психологічного навантаження та можливого стресу, який може виникнути у разі проведення експертизи новими, незнайомими для дитини експертами. Таким чином, визначення судом саме цієї установи є виправданим та спрямованим на мінімізацію можливого психологічного травмування дитини під час проведення експертизи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року в частині правових підстав призначення у цій справі судово-психологічної експертизи, покладення витрат на проведення такої експертизи на заявника та надання експертам матеріалів даної справи, в апеляційному порядку не оскаржується, тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України законність та обгрунтованність ухвали в цій частині колегією суддів не перевіряється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає не в повному обсязі. Відповідно до положень ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. (ч.2 ст.102 ЦПК України). Згідно зі ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів. Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст.103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. У відповідності до ст.105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5, передбачено, що психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви у поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей тощо. За змістом ст.6 Декларації про права дитини, ч. 1 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення; дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння; дитини має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості. Таким чином обставини про вплив батьків на дитину мають значення для визначення місця проживання дитини, тобто для вирішення справи. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах (див. постанову Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 524/8761/16-ц). Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прудникова Н.Г. подала до суду першої інстанції уточнене клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, у якому просила поставити на вирішення експерту наступні питання:

1. Які особливості ставлення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до матері ОСОБА_1 та до батька ОСОБА_2 та чим обумовлено таке ставлення до кожного із батьків ?

2. Чи наявний негативний вплив з боку матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 на формування думки дитини ОСОБА_3 щодо сімейної ситуації, щодо другого із батьків ?

3. Яким чином особливості батьківських установок матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 , стилю виховання, інші психологічні чинники впливають на психологічний стан дитини та його розвиток ? (а.с.115-121, т.1). Вирішуючи дане клопотання, суд першої інстанції поставив на вирішення експертизи два питання, які запропоновані представником ОСОБА_1 , а саме:

1. Які особливості ставлення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до матері ОСОБА_1 та до батька ОСОБА_2 та чим обумовлено таке ставлення до кожного із батьків ?

2. Яким чином особливості батьківських установок матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 , стилю виховання, інші психологічні чинники впливають на психологічний стан дитини та його розвиток ? Тобто, суд першої інстанції не поставив на вирішення експерта запропоноване представником ОСОБА_1 питання: «Чи наявний негативний вплив з боку матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 на формування думки дитини ОСОБА_3 щодо сімейної ситуації, щодо другого із батьків ?». Водночас, проаналізувавши характер спору, зміст заявленого скаржником клопотання, колегія суддів вважає, що саме лише не зазначення цього питання в резолютивній частині ухвали суду першої інстанції окремим пунктом не свідчить про те, що такі обставини не підлягають дослідженню під час призначеної судово-психологічної експертизи, оскільки перше поставлене судом питання прямо передбачає з`ясування не лише особливостей ставлення дитини ОСОБА_3 до матері ОСОБА_1 та до батька ОСОБА_2 , а й того чим обумовлено таке ставлення до кожного із батьків. Отже експерт, відповідаючи на перше питання, має встановити причини формування ставлення дитини до кожного з батьків, у тому числі перевірити, чи є воно наслідком власного досвіду спілкування ОСОБА_3 з матір`ю та батьком, чи сформоване під впливом поведінки одного з батьків, сімейного конфлікту, умов проживання дитини або можливого налаштування дитини одним із батьків проти іншого. Крім того поставлене судом першої інстанції друге питання стосується того яким чином особливості батьківських установок матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 стилю виховання, інші психологічні чинники впливають на психологічний стан дитини та його розвиток. Тобто вказане питання безпосередньо охоплює оцінку впливу поведінки, виховних підходів і психологічних чинників кожного з батьків на ОСОБА_3 . За таких обставин встановлення наявності або відсутності негативного впливу з боку матері чи батька на формування думки дитини щодо сімейної ситуації та щодо другого із батьків є складовою відповіді експерта на обидва питання, фактично поставлені судом першої інстанції. Тому доводи апеляційної скарги про безпідставне не включення на вирішення експертизи питання: «Чи наявний негативний вплив з боку матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 на формування думки дитини ОСОБА_3 щодо сімейної ситуації, щодо другого із батьків», колегія суддів відхиляє, оскільки його зміст охоплюється питаннями, які поставлені судом в оскаржуваній ухвалі, та підлягає з`ясованню у межах призначеної судово-психологічної експертизи. Разом з тим, колегія суддів враховує, що за змістом ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ЦПК України). Згідно з ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просила доручити проведення судово-психологічної експертизи судовому експерту Козловій А.Г., тоді як суд першої інстанції доручив її проведення експертам ТОВ «Українська експертна компанія», експерт якої ОСОБА_10 вже складала висновок судової психологічної експертизи №18-ПЕ від 25 квітня 2024 року, поданий стороною ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 висловлювала недовіру до вказаного висновку, зокрема через проведення дослідження без її участі та неповне, на її думку, дослідження її виховної поведінки як матері дитини. За таких обставин колегія суддів виходить із того, що між сторонами відсутня взаємна довіра як до запропонованого ОСОБА_1 експерта ОСОБА_9 , так і до визначеного судом першої інстанції ТОВ «Українська експертна компанія», яке вже було залучене до психологічного дослідження за ініціативою сторони ОСОБА_2 . Тому з урахуванням завдань цивільного судочинства, визначених ст. 2 ЦПК України, та обов`язку суду зберігати об`єктивність і неупередженість відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, у спорі щодо місця проживання малолітньої дитини проведення експертизи мало бути доручене установі, результати дослідження якої не викликатимуть обґрунтованих сумнівів у сторін щодо її нейтральності. Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, наведеного не врахував, належних мотивів відхилення доводів ОСОБА_1 щодо недовіри до ТОВ «Українська експертна компанія» не навів та помилково доручив проведення судово-психологічної експертизи саме цій установі. Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 ст.376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Ураховуючи, що ОСОБА_2 як альтернативний варіант проведення експертизи зазначав Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, а обґрунтованих заперечень щодо неможливості проведення експертизи саме цією установою матеріали справи не містять, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції в частині визначення експертної установи. При цьому колегія суддів враховує, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз є державною спеціалізованою експертною установою, яка має право та фахову можливість проводити судово-психологічні експертизи, у тому числі у справах, що потребують застосування спеціальних знань у сфері психології. За таких обставин, з метою забезпечення об`єктивності експертного дослідження, процесуальної рівності сторін та довіри учасників справи до результатів експертизи, проведення судово-психологічної експертизи слід доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Таким чином оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині визначення експертної установи підлягає зміні, доручивши проведення судово-психологічної експертизи експертамКиївського науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідно до ч.5 ст. 104 ЦПК України в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. У зв`язку з цим та враховуючи зміну експертної установи, резолютивну частину оскаржуваної ухвали суду першої інстанції слід доповнити абзацом такого змісту: «Попередити експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, передбачену ст.ст.384, 385 КК України». За таких обставин апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прудникової Н.Г. підлягає задоволенню частково. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прудникової Наталії Георгіївни задовольнити частково. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року змінити в частині визначення експертної установи, доручивши проведення судово-психологічної експертизи експертамКиївського науково-дослідного інституту судових експертиз (03680, місто Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6). Попередити експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, передбачену ст.ст.384, 385 КК України. В інші частині ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає Головуючий Судді: