Постанова Сумський апеляційний суд № 950/1652/25

Справа №950/1652/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Бакланов Р. В. Номер провадження 33/816/1135/26 Суддя-доповідач Косолап М. М. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Косолап М.М., за участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., захисника Стеценка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 16.03.2026, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, у с т а н о в и л а: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 16.03.2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. на користь держави. Судом установлено, що 23.05.2025 року о 23 год. 30 хв. по вул. Шевченка, с. Штепівка, Сумського району Сумської області водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом автомобілем марки Mazda 5 державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з рота, порушення мови, почервоніння обличчя, від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погодившись з постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 16.03.2026, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою і просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Працівниками поліції після відмови ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки складено протокол за частиною 1 статті 130 КУпАП не роз`яснено права, чим фактично позбавлено права на захист. Протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, направлення на огляд водія транспортного засобу, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння містять рукописний текст, який неможливо прочитати. Працівниками поліції не роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП до підписання протоколу та не зроблено про це відмітку в протоколі, протокол складений з порушенням процедури, всі докази повинні бути визнані недопустимим, на підставі статті 89 КПК України. Позиція учасників апеляційного розгляду. У судовому захисник Стеценко В.М. підтримав доводи апеляційної скарги. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду, про причини свого неприбуття суд не повідомив, що відповідно до частини 6 статті 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. Мотиви суду. Вислухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступного висновку. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (частина 2 статті 251 КУпАП). Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП ґрунтується на фактичних даних досліджених доказів: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №339916 від 24.05.2025 (а.с.2), відеозапису (а.с.8). На підставі вказаних доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення відповідного рішення, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що 23.05.2025 року о 23 год. 30 хв. по вул. Шевченка, с. Штепівка, Сумського району Сумської області водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом автомобілем марки Mazda 5 державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з рота, порушення мови, почервоніння обличчя, від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного. Частина 1 статті 130 КУпАП, зокрема, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху). Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок для водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції. Щодо порядку проведення огляду. Згідно з вимогами частин 2-3 статті 266 КУпАП та пункту 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція № 1452/735) огляд на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); 2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (частина 3 статті 266 КУпАП). Згідно з пунктами 2,3 Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 у останнього поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені у протоколі: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння обличчя, що було підставою для проведення огляду на стан сп`яніння, запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, останній відмовився. На відеозаписах, які долученні до протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП, зафіксовано, як працівники поліції неодноразово пропонують пройти ОСОБА_2 огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, останній відмовився. Працівниками поліції роз`яснено, що у разі відмови на ОСОБА_2 буде складено протокол, останній не заперечував, визнавав, що вживав алкоголь. Від підпису протоколу про адміністративне правопорушення відмовився. ОСОБА_2 заперечень щодо процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, не висловлював. Матеріали відеозапису в повній мірі підтверджують дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду водія на місці зупинки транспортного засобу, що відповідає вимогам статті 266 КУпАП. Щодо читабельності рукописних записів у протоколі, рапорті, направленні на огляд та акті огляду. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення. Так, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №339916 від 24.05.2025, складений уповноваженою на те особою, містить фактичні дані, на підставі яких встановлена наявність в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суть адміністративного правопорушення викладено в протоколі друкованим способом, зміст протоколу є зрозумілим та відповідає вимогам статті 256 КУпАП. Крім того, апеляційний суд зазначає, що рапорт, направлення на огляд та акт огляду не покладені судом першої інстанції в основу прийнятого рішення як докази на підтвердження вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Відтак, доводи щодо їх належності та допустимості не мають правового значення для правильності висновків суду та не впливають на обґрунтованість постановленого рішення. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про застосування аналогії закону - положень статі 89 КПК України, про визнання доказів у справі недопустимими, оскільки докази у справах про адміністративні правопорушення врегульовані статтею 251 КУпАП, тобто прогалина в законодавчому регулюванні у цьому питанні відсутня, а тому аналогія закону при оцінці доказів застосуванню не підлягає. Щодо порушення права на захист, передбаченого статтею 268 КУпАП. Стаття 268 КУпАП гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право знати, в чому її обвинувачують, давати пояснення, подавати докази, користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, а також інші процесуальні права. Так, суддя суду першої інстанції надав належну оцінку доводам сторони захисту щодо порушення права на захист, які аналогічні доводам апеляційної скарги. Суд взяв до уваги, що у даній справі право на захист не було порушено, оскільки інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат, який ознайомився з матеріалами справи, брав участь у процесі, просив час для підготовки окремого письмового клопотання та в подальшому реалізував це право, подавши до суду відповідне клопотання. Сам факт подання такого клопотання об`єктивно свідчить про те, що сторона захисту не була позбавлена можливості знати зміст обвинувачення, ознайомитися з доказами та висунути контраргументи. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. ОСОБА_2 реалізував своє право на захист протягом розгляду справи судом першої інстанції, який тривав більше 9 місяців. За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги про порушення права на захист ОСОБА_2 є неспроможними. Апеляційний суд переглянувши справу в межах апеляційної скарги дійшов висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції розглянув справу на підставі доказів зібраних особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, надавши їм відповідну оцінку, визнавши їх достатніми у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому на підставі пункту 1 частини 7 статі 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення. Керуючись статтею 294 КУпАП, п о с т а н о в и л а: Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 16.03.2026 відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуКосолап М. М.