Постанова Миколаївський апеляційний суд № 472/17/26

04.06.26 22-ц/812/1100/26 Провадження № 22-ц/812/1100/26 ПОСТАНОВА Іменем України 04 червня 2026 року м. Миколаїв справа № 472/17/26 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О., переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 26 березня 2026 року під головуванням судді Тустановського А.О., повне судового рішення складено цього ж дня, У С Т А Н О В И В: У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач зазначав, що 25 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений електронний договір №1386-2382 про відкриття кредитної лінії, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 9 100 грн строком кредитування 365 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,45% в день. Відповідач умови кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим станом на 26 листопада 2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 58 626 грн 75 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 9 100 грн 00 коп., простроченої заборгованості за процентами 48 161 грн 75 коп., простроченої заборгованості по комісії 1 365 грн 00 коп. Посилаючись на викладене, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 частину заборгованості за кредитним договором у сумі 45 500 грн 00 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 9 100 грн 00 коп., простроченої заборгованості за процентами 36 400 грн 00 коп. У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 адвокат Сікорська І.С. - зазначила, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, які свідчать про те, що договір підписаний відповідачкою і що відповідач погодилася з його умовами, в тому числі сумою кредиту, строком повернення, розміром процентів.. Отже, факту укладення між позивачем і відповідачкою договору на умовах, зазначених позивачем не доведено. Також вказувала, що довідка позивача та лист АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» не є належними і достовірними доказами того факту, що відповідач дійсно отримала позику, в них не вказано номер рахунку на який було перераховано грошові кошти та не вказано хто є отримувачем грошових коштів. Нарахований позивачем розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідачки, порушує принципи добросовісності та розумності. З урахуванням наведеного, просила відмовити у задоволенні позову. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року з урахування ухвали про виправлення описки від 03 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1386-2382 від 25.04.2024 року у розмірі 14423 грн 50 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 9100 грн 00 коп. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 5323 грн 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 844 грн 00 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При ухваленні рішення суд виходив із того, що умови кредитного договору визначають фактично три строки, в межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником коштів, а тому дійшов висновку, що спірні умови слід трактувати на користь споживача та виходити зі строку 14 днів. Також суд вважав, що заявлена позивачем сума заборгованості за процентами не є співрозмірною сумі кредиту та суперечить принципам розумності, добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів - у розмірі 5 323 грн 50 коп. В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вважає, що рішення суду в частині часткової відмови у стягненні простроченої заборгованості за процентами є незаконним та таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи і неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Апелянт зазначає, що згідно з п. 4.13 Договору строк кредитування становить 365 календарних днів. Отже, умовами договору передбачено нарахування процентів протягом строку дії кредитного договору, а тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що строк договору становить 30 днів, а не 365 днів. Відповідач не зверталася із позовною заявою та/або зустрічним позовом про визнання договору та/або умов договору, зокрема п. 4.13 недійсним, що свідчить про належність та дійсність умов, зокрема щодо строку Договору. Відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту, який разом з кредитним договором складають єдиний договір в якому визначені всі істотні його умови, зокрема процентна ставка 1,45% в день. На думку апелянта, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Споживач не скористалася правом в односторонньому порядку відмовитись від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту укладення договору та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вважає, що судом зроблено хибний висновок щодо правового тлумачення реальної річної процентної ставки та що умови користування кредитом суперечать засадам справедливості, добросовісності. Посилаючись на викладене, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Судом встановлено, що 25 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено в електронному вигляді договір про відкриття кредитної лінії № 1386-2382, за умовами якого відповідачці було надано кредит в сумі 9 100 грн. строком на 365 календарних днів. Знижена % ставка -1,45 в день, стандартна % ставка -1,45 % в день. (п. 4.10, п. 10.1 Договору). У пункті 3.1 Договору зазначено, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми. Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з метою укладення електронного договору, у разі прийняття кредитодавцем рішення про можливість укладення договору, кредитодавець надсилає позичальнику гіперпосилання для ознайомлення з офертою, яка містить у своєму складі Паспорт споживчого кредиту та проект Договору. Проект Договору, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та включає умови, що пропонуються до укладення Позичальнику, в тому числі щодо процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту, а також строків сплати таких платежів. Після ознайомлення із Паспортом споживчого кредиту та у разі погодження із запропонованими кредитодавцем умовами Договору, позичальник підтверджує ознайомлення з інформацією у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу та наданий Позичальнику через Особистий кабінет у складі оферти, шляхом підписання Паспорта споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем); - після цього надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції кредитодавця (акцепт) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем). Накладення позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатору здійснюється шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на веб-сайті Кредитодавця, що вважається підписанням Паспорту споживчого кредиту та Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". Безпосередньо після отримання акцепту від позичальника, що є укладенням цього Договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», Кредитодавець накладає на цей Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, направляє позичальнику підтвердження вчинення (укладення) цього Договору у формі електронного документа та примірник (оригінал) цього Договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані електронні документи направляються в Особистий кабінет Позичальника та на електронну адресу Позичальника. Отже, інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства роз`яснюється позичальнику, що у разі його згоди з офертою Товариства, необхідно ввести одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі на веб-сайті кредитодавця, що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, як і було зроблено з відповідачкою. Договір про відкриття кредитної лінії № 1386-2382 від 25 квітня 2024 року був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С6374. (а.с. 12-21). За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив, що враховуючи алгоритм дій, які необхідно вчинити особі, яка укладає в електронній формі кредитний договір із ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», належними та допустимими доказами підтверджено укладання сторонами кредитного договору в електронній формі. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 1386-2382 від 25 квітня 2024 року та здійснило переказ грошових коштів у розмірі: 9100 грн. для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується копією квитанції платіжної системи LIQPAY, ID операції НОМЕР_2 від 25.04.2024 року про перерахування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» грошових коштів у розмірі 9100 грн., у яких призначенням платежу зазначено: видача кредитних коштів за договором № 1386-2382 від 25.04.2024 року для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 (а.с. 33). Доказів, які б заперечували факт перерахування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитних коштів ОСОБА_1 не надано. Отже відповідачкою отримання коштів за кредитним договором № 1386-2382 від 25 квітня 2024 року в розмірі 9100 грн. не спростовано. За такого на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції вірно вважав доведеними факт укладання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором. Відповідно до п. 4.6 Кредитного договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної п. 4.1 Кредитного договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. За умовами п. 4.7 Кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Згідно з п. 4.8 - п. 4.9 Кредитного договору базовий період складає 30 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії Договору. Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів дат, які є останніми днями відповідних базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює обов`язковому платежу на банківський рахунок кредитодавця. Пунктом 4.10 Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою: 1,45 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, щза виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою). У пункті 5.3.1 зазначено умови кредитування у разі повернення кредиту до 24.05.2024 року, тобто протягом 30 днів користування кредитними коштами. У пункті 4.12. Договору вказано, що строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику, становить 365 календарних днів (до 24.04.2025) з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Строк Договору є рівним Строку кредитування. Отже, з умов Договору слідує, що сторони погодили, що Базовий період строку кредитування, який триває з дати видачі кредиту 25.04.2024 року до 25.04.2024 року, натомість загальний строк кредитування це строк, на який надається кредит та триває протягом 365 днів з моменту надання позичальнику кредитних коштів. Таким чином умови укладеного сторонами Договору є чіткими, зрозумілими та однозначними, тоді як принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) слід застосовувати тільки у разі неясності умов договору та сумніву у недвозначності їх тлумачення. За такого колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування у спірних правовідносинах принципу contra proferentem, оскільки умовами договору чітко передбачений строк кредитування - 365 днів. Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору відповідач зобов`язується повернути позивачеві отриманий кредит в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 4.13 Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою кредитних коштів та сплати процентів за користування ними і на такі обставини ОСОБА_1 і її представник не посилались. Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 26 листопада 2025 року складає 58 626 грн 75 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 9 100 грн 00 коп., простроченої заборгованості за процентами - 48161 грн 75 коп., простроченої заборгованості по комісії 1365 грн 00 коп. Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 13126,75 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 45 000,00 гривен яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 9 100 грн 00 коп., простроченої заборгованості за процентами - 36400 грн 00 коп. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. З огляду на вищевикладені вимоги закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 100 грн. Разом із тим, визначаючи розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, суд першої інстанції не в повній мірі врахував узгоджені сторонами у належній формі умови кредитування. Так, пунктом 4.10 укладеного сторонами Договору передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, в наступних розмірах: Стандартна процентна ставка 1.45% (одна ціла, сорок п`ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключення строку використання права користування Кредитом за Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою). Знижена процентна ставка 1.45% (одна ціла, сорок п`ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом, яка надається виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору (п. 10.1 Договору). У пункті 4.13 Договору вказано, що строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику, становить 365 календарних днів (до 24.04.2025) з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Строк Договору є рівним Строку кредитування. За такого позивачем обґрунтовано нараховано проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та в розмірі погодженому в договорі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що:"стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 кредитний договір чи окремі його умови у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину. При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, строку кредитування. З огляду на викладене, оскільки відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за укладеним сторонами договором щодо сплати процентів відповідно до умов договору, апеляційний суд дійшов висновку що позивачем доведена наявність у ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 36400 грн, яка відповідно до ст. 526, 1054, 1048 ЦК України підлягає стягненню на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». З огляду на викладене відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»: заборгованості за Кредитним договором №1386-2382 від 25.04.2024 року підлягає зміні шляхом стягнення 45 000 грн. 00 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 9 100 грн 00 коп., простроченої заборгованості за процентами - 36400 грн 00 коп. Отже, оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в апеляційній скарзі просило рішення скасувати, то скарга підлягає частковому задоволенню. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За такого, згідно приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності покладення на сторони судового збору до задоволених позовних вимог, рішення суду в частині стягнення з відповідачки на користь позивача судового збору за позовну заяву також підлягає зміні шляхом стягнення 2662 грн 40 коп. Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3993 грн 60 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу. Згідно частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 04 червня 2026 року. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд УХ В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково. Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2026 року змінити. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ: 38548598) заборгованість за Кредитним договором №1386-2382 від 25.04.2024 року у розмірі 45500 (сорок п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 9100 (дев`ять тисяч сто гривень 00 копійок) та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 36400 (тридцять шість тисяч чотириста гривень 00 копійок). Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ: 38548598) понесені судові витрати в розмірі 2662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок). Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ: 38548598) судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 3993 грн 60 коп. (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні шістдесят копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді: Т.В. Серебрякова Н.О. Тищук Повне судове рішення складено 04 червня 2026 року