Постанова Миколаївський апеляційний суд № 478/1495/25

03.06.26 22-ц/812/1299/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 478/1495/25 Номер провадження: 22-ц/812/1299/26 Суддя-доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання - Шурмою Є.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Галач Тетяною Анатоліївною на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 09 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Томашевського О.О. в приміщені того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Другий відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зменшення розміру аліментів, в с т а н о в и л а: У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Галач Т.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог адвокат Галач Т.А. зазначала, що 27 вересня 2017 року Казанківським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітків (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. 06 червня 2018 року Казанківським районним ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області було відкрито виконавче провадження № 56542852 на підставі вказаного судового наказу, матеріали якого в подальшому було передано до Другого відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Позивач сплачував аліменти на утримання неповнолітньої доньки за місцем роботи до 15 жовтня 2024 року, а з 15 жовтня 2026 року був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 . З 16 жовтня 2024 року аліменти сплачуються за місцем служби. Разом з цим, з моменту винесення судового наказу про стягнення аліментів у позивача змінився сімейний стан та склад сім`ї. Наразі позивач проживає з ОСОБА_5 у цивільному шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_6 . Також позивач має на утриманні доньку від попереднього шлюбу цивільної дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім цього, позивач вказує на погіршення стану здоров`я, у зв`язку із отриманими пораненнями пов`язаними із проходженням військової служби та захистом Батьківщини, у зв`язку із чим з 10 січня 2025 року до листопада 2025 року він перебував на постійному стаціонарному лікуванні та має остаточний діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 3 ступеню, ризик 3 та інше. Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року у справі № 478/1468/17 на користь відповідачки ОСОБА_8 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. У запереченнях на позовну заяву, відповідачка ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позовних вимог через їх безпідставність та необґрунтованість. Відповідачка зазначала, що їх спільна із позивачем дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Позивач є працездатним, був мобілізований у 2024 році та проходить військову службу маючи стабільний дохід та маючи змогу сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки. Натомість у позивача наявний борг по сплаті аліментів, який станом на 01 січня 2026 року становить 97 285,74 грн. Також, відповідачка не погоджується із доводами позовної заяви про наявність на утриманні позивача доньки його співмешканки, зазначаючи про те, що співмешканка позивача офіційно працевлаштована, має дохід у виді заробітної плати та отримує аліменти на доньку. Відповідачка не погоджується також із доводами позивача про погіршення стану здоров`я, вказуючи на те, що позивач в результаті поранення залишається придатним до військової служби та повернувся до виконання військових обов`язків. У відповіді на заперечення, адвокат Галач Т.А. вважала вимоги позову підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому просила їх задовольнити. Адвокат зазначала, що співмешканка позивача отримує державну допомогу на дитину в розмірі 1598,00 грн та не отримує аліменти на дитину. Щодо наявності заборгованості по сплаті аліментів позивача, представник позивача вказує на вину військової частини, яка з невідомих причин не здійснювала належні відрахування по аліментам із заробітної плати позивача. Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2026 року замінено третю особу, а саме: Другий відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на Другий відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 09 квітня 2026 року в задоволені позову відмовлено. Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення вимог про зменшення розміру аліментів, оскільки за результатами досліджених судом матеріалів справи, судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність витрат, які погіршили майновий стан позивача або знизило його доходи, у тому числі, внаслідок зміни сімейного стану та погіршенням стану здоров`я. Крім цього, з досліджених судом медичних документів не встановлено обставин, що вказують на суттєві зниження працездатності позивача і що такі зміни у стані здоров`я унеможливлюють виконання ним попередніх зобов`язань. Суд врахував довідку про доходи позивача відповідно до якої позивач отримував у січні, лютому, червні та травні 2025 року розмір доходу більший ніж у інших періодах 2025 року, проте в цілому, середній дохід позивача за вказаний у довідці про доходи період не змінився. Інші докази, зокрема, розрахунки заборгованості позивача за аліментами суд вважав не належними та допустимими доказами доходів позивача, оскільки вони відображають інформацію виключно щодо розміру доходу з якого отримуються аліменти. Факт народження у позивача іншої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та факт спільного проживання із падчеркою - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на переконання суду не є безумовною обставиною для зменшення розміру аліментів позивачу, оскільки останнім не доведено збільшення витрат, пов`язаних із їх утриманням. Витрати пов`язані із придбанням ліків та факт перебування молодшої дитини на лікуванні у зв`язку із сезонними хворобами на переконання суду не доводить збільшення витрат позивача на лікування дітей на момент пред`явлення позову. Факт навчання падчерці позивача як і факт відвідування дитячого садочка його молодшою донькою не є переконливою обставиною, що свідчить про наявність підстав для зменшення розміру аліментів позивача. При цьому, на момент звернення до суду, падчерка позивача закінчила платне навчання, відповідно витрати на її навчання зменшилися. Суд також відхилив витрати на оплату комунальних платежів позивача, оскільки подібні витрати не пов`язанні із зміною його майнового стану. Не погодившись з рішенням суду, адвокат Галач Т.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Адвокат звертає увагу, що враховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі, вона є справою що виникає із сімейних правовідносин, а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7 частини 3 статті 376 ЦПК України). Також, на переконання адвоката Галич Т.А. суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що надані позивачем докази по справі та обставини, наведені ним у обґрунтування заявлених вимог, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за судовим наказом аліментів, а зміна його сімейного стану, народження дитини, а також погіршення стану здоров`я не є підставами для зменшення розміру аліментів. Разом з цим, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, створення сім`ї, тривалу хворобу та лікування позивача після поранення та наявність на його утриманні доньки дружини, що є обставинами, які потребують додаткових фінансових витрат. Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх обставин на заперечень. Адвокат наголошує, що погіршення стану здоров`я відповідно до ст. 192 СК України є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц. До того ж, на відповідача ОСОБА_2 в такій же мірі, як і на позивача покладений обов`язок утримувати свою неповнолітню дочку. Відповідач в судовому засіданні повідомила, що працює за кордоном, її місячний дохід приблизно становить 50 000 грн. Крім того, неповнолітня ОСОБА_1 навчається та отримує стипендію, на що вказувала представник позивача. Однак, суд першої інстанції не з`ясував матеріальний стан відповідача, які витрати вона несе на неповнолітню дитину, також в рішення суду відсутнє посилання на матеріальний та сімейний стан відповідача взагалі, тобто це питання судом першої інстанції не досліджено взагалі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання сторони не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Колегія вважає за можливе розглянути справи відповідно до положень ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. За приписами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. В апеляційній скарзі є посилання на обов`язкову підставу для скасування судового рішення, а саме п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України - суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. З урахуванням викладеного колегія суддів первинно перевіряє саме ці доводи апеляційної скарги. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України). Відповідно до пункту 3 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Таким чином, указана справа є малозначною в силу приписів закону. Водночас частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин. Так, у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України). Таким чином, незважаючи на малозначність справи про зменшення розміру аліментів, можливість її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження прямо заборонена приписами ч. 4 ст. 274 ЦПК України. У спрощеному порядку допускається лише розгляд вимог про збільшення розміру аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22-ц зроблено висновок про те, що ураховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі (зменшення розміру аліментів), вона є справою, що виникає із сімейних правовідносин, а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Аналогічний правовий висновок щодо вирішення вказаного процесуального питання викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 752/1058/23. Усупереч вищенаведеним нормам процесуального права та правовим висновкам Верховного Суду, суд першої інстанції розглянув і вирішив справу у спорі, що виникає із сімейних правовідносин, в порядку спрощеного позовного провадження. Указане процесуальне порушення є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для зменшення розміру аліментів. Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2017 року розірвано (а.с.10). Від вказаного шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 виданого Веселобалківською сільською радою Казанківського району Миколаївської області 16 лютого 2009 року (а.с.80). Як убачається з копії витягу з реєстру територіальної громади № 2026/001481314 від 29 січня 2026 року неповнолітня ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з її матір`ю - відповідачкою по справі ( а.с. 80 зворот). 27 вересня 2017 року Казанківським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітків (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11). Згідно постанови начальника відділу Казанківським районним ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 15 червня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56542852 з виконання судового наказу № 2-н/478/36/2017, що виданий 27 вересня 2017 року Казанківським районним судом Миколаївської області (а.с.12). 11 травня 2023 року відповідно до постанови державного виконавця Казанківського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області матеріали виконавчого провадження № 56542852 були передані до Другого відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.13). Судом встановлено, що на даний час ОСОБА_10 проживає разом з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_10 та ОСОБА_5 народилась дочка ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 виданого Тернівським районним у місті Кривому розі відділу ДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 02.07.2021 року (а.с.14). З Акту про фактичне місце проживання особи за адресою від 05 листопада 2025 року, складеного головою ОСББ «Перлина 8Б» вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 та. До складу його сім`ї входять: дружина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), діти - ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (а.с.15). Згідно довідки КЗДО КТ № 145 КМР № 5 від 10 березня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відвідує комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 145 Криворізької міської ради з 03 червня 2024 року та по теперішній час (а.с.124). Також, як убачається з довідки Криворізького професійного гірничо - металургійного ліцею № 109ОД від 06 березня 2026 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається за регіональним замовленням в Криворізькому професійному гірничо-металургійному ліцеї з 01 вересня 2025 року. Термін навчання до 22 червня 2028 року, форма навчання денна (а.с.126). Разом з цим, 15 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України № 69/2022 року «Про загальну мобілізацію» та зарахований до ВЧ НОМЕР_1 , а наразі проходить службу у ВЧ НОМЕР_4 (а.с.16-17). З довідки про доходи від 09 грудня 2025 року вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2025 року по 30 листопада 2025 року за винятком аліментів становить 554 407,57 грн (а.с.42). З довідки про доходи цивільної дружини позивача - ОСОБА_5 № 32 від 03 грудня 2025 року встановлено, що загальна сума доходу за період з січня 2025 року по листопада 2025 року складає 249 757, 65 грн (а.с.43). З довідки про доходи від б/н та б/д вбачається, що ОСОБА_5 протягом періоду з вересня - грудень 2025 року та з січня-лютий 2026 року було отримано заробітну плату в розмірі 7 500,00 грн. Крім цього, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме та за період з 01 серпня 2025 року по 31 січня 2026 року отримала соціальну допомогу в загальному розмірі 9746 грн (а.с.87). Між тим з таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Тож, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Водночас такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23), від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23 (провадження № 61-5022св24). Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилався на те, що змінився його сімейний стан, оскільки наразі він проживає з ОСОБА_5 у цивільному шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька - ОСОБА_6 та погіршення стану здоров`я, у зв`язку із отриманими пораненнями пов`язаними із проходженням військової служби та захистом Батьківщини. Враховуючи, що зміна сімейного стану та народження дитини є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів на користь відповідачки, а також погіршення стану здоров`я позивача, а відтак наявні підстави для задоволення позову. За таких обстави, колегія вважає, що розмір стягнутих на підставі судового наказу Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року по справі № 478/1468/17 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Вказаний розмір аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості, і разом із тим, буде співмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Разом з тим, колегія судів звертає увагу, що відповідачка не позбавлена можливості звернутись до суду з заявою про збільшення розміру стягнення аліментів у разі зміни майнового стану позивача та зміни обставин, що стали підставою для зменшення розміру стягнення аліментів. За таких обставин, рішення суду на підставі п.1,2,ч.1,п.7 ч.3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Галач Тетяною Анатоліївною задовольнити. Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 09 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Другий відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зменшення розміру аліментів задовольнити. Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 на підставі судового наказу Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2017 року по справі № 478/1468/17 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст складено 04 червня 2026 року.