Постанова Вінницький апеляційний суд № 145/2123/20

Справа № 145/2123/20 Провадження № 22-ц/801/1414/2026 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Патраманський І. І. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 рокуСправа № 145/2123/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), суддів Панасюка О.С., Рибчинського В.П., за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 145/2123/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лука-Мелешківської сільської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Стрижавської селищної ради Луценко Євгеній Васильович, про визнання недійсним рішення та визнання права власності, за апеляційною скаргою Голівського Вадима Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.04.2026, постановлену у складі судді Патраманського І.І. в приміщенні суду в с. Тиврів, - в с т а н о в и в : 31.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , Лука-Мелешківської сільської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Стрижавської селищної ради Луценко Є.В., про визнання недійсним рішення та визнання права власності. Заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 позов задоволено. Визнано недійсним рішення 26 сесії 5 скликання Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 20.11.2009 «Про передачу землі у приватну власність, затвердження технічної документації із землеустрою та видачу Державних актів на право власності на землю» в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та видачі державного акта ОСОБА_2 щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, будівель і споруд площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900:02:003:0396 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2721 грн 10 коп. Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.04.2023, якою накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900:02:003:0396, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, будівель і споруд, дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 26.12.2017, адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 24154969, скасовано. 5.04.2026 ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано заяву про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025(вх № 2792/26вх від 6.04.2026), в якій просив : поновити ОСОБА_2 строк звернення із заявою про перегляд заочного рішення; заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 скасувати і призначити справу до розгляду в загальному порядку зі стадії розгляду справи по суті. Поважними причинами пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення заявник зазначила, що : (1) відповідач не була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи; (2) відповідач в період з 6.11.2022 по 5.01.2026 через збройну агресію РФ проти України, ведення воєнного стану в Україні перебувала за кордоном в Республіці Німеччина, про що свідчать відмітки паспортного контролю у паспорті громадянина України для виїзду за кордон; (3) копію заочного рішення відповідач отримала 2.04.2026, а заяву про перегляд заочного рішення подано 6.04.2026, тобто протягом встановленого законом строку на її подання з дня отримання копії заочного рішення. Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.04.2026 відмовлено ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 у справі № 145/2123/20. Заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 залишено без розгляду. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу (вх № 5378/26-вх від 30.04.2026), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Основними доводами апеляційної скарги є те, що відповідач не була обізнана про розгляд справи; копію заочного рішення не отримувала; лише після ознайомлення з матеріалами справи через свого представника отримала копію заочного рішення та невідкладно 5.04.2026 подала заяву про перегляд заочного рішення. 11.05.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 5937/26вх) ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 заперечили проти апеляційної скарги, просили її задовольнити. Третя особа державний реєстратор Стрижавської селищної ради Луценко Є.В. у судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача та її представника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Відмовляючи в поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення і не наведено поважних причин його пропуску. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010). Європейський суд з прав людини зауважував, що «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29.10.2015). Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 виснувала, що частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати в сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець в частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець в певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу. За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що в цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Частина третя статті 284 ЦПК України визначає, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Відповідно до частини четвертої статті 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 зауважувала, що встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення. З матеріалів справи вбачається, що Тиврівським районним судом Вінницької області ухвалено заочне рішення від 18.12.2025 про задоволення позовних вимог /т. 2 а. с. 92-101/. Згідно із статтею 283 ЦПК України відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 19.12.2025 направлено судом ОСОБА_2 копію заочного рішення на адресу її реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення /т.2 а. с. 102/ Поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду 6.01.2026 з відміткою від 26.12.2025 «адресат відсутній», що свідчить про належне вручення відповідачці заочного рішення суду з огляду на наступне /т.2 а. с. 204-205/. Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Колегія суддів зауважує, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції є безпідставними з наступних підстав. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно з частиною першою-четвертою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Згідно з пунктом 1, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до частини четвертої статті 130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. У справі встановлено, що відповідно до інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 /т. 1 а. с. 77, 79-80/. Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.02.2021 відкрито провадження у справі /т. 1 а.с. 82/. Відповідачу направлено на її адресу реєстрації копію ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою, а також судову повістку про виклик до суду на 18.03.2021, які відповідачка отримала 1.03.2021 особисто, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, де в графі "вищезазначене поштове відправлення, поштовий переказ" - доставлено 01.03.2021 та міститься підпис « ОСОБА_5 » /т. 1 а.с. 86/. Із протоколів судового засідання від 3.06.2021 та 30.08.2023 убачається, що відповідачка ОСОБА_2 була присутня у судових засіданнях /т. 1 а.с. 114, 166-167/. Тобто ОСОБА_2 було достовірно відомо про наявність в провадженні Тиврівського районного суду Вінницької області цивільної справи № 145/2123/20, у якій вона є відповідачем. ОСОБА_2 у судові засідання не з`являлася, у матеріалах справи містяться конверти адресовані ОСОБА_2 на її адресу, зазначену у відповідях адресно-довідкового сектору, Вінницької міської ради та з Єдиного державного демографічного реєстру № 1810920 від 24.09.2025, а саме: АДРЕСА_2 , які повернувся до суду із відміткою поштової служби: «адресат відсутній» /т.1 а.с.171, 178, 198, 219, 224, 233, 246, т.2 а.с.16, 18, 63, 72, 80/. Про зміну місця проживання відповідач ОСОБА_2 суд не повідомляла. Дані щодо будь-якої іншої адреси місця проживання, в матеріалах справи також відсутні. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що ОСОБА_2 була обізнана про розгляд справи Тиврівським районним судом Вінницької області, в силу приписів статті 128 ЦПК України належно повідомлялась про судові засідання, на початку судового розгляду брала участь у судових засіданнях, що підтверджується матеріалами справи, про зміну адреси суд не повідомляла, а тому, відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України, заочне рішення вважається таким, що належно вручено відповідачу 26.12.2025. Заява про перегляд заочного рішення подана в електронній формі через електронний кабінет, представником заявника адвокатом Голівським В.В. 5.04.2026, тобто більше як через 3 місяці після ухвалення заочного рішення від 18.12.2025. Поважними причинами пропущення строку є причини, які не залежать від волі заявника та виключають (ускладнюють) можливість його звернення до суду із заявою у визначений законом строк. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується також апеляційний суд, про те, що клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є необґрунтованим, а вказані причини пропуску такого строку є неповажними, оскільки посилання представника відповідача на те, що відповідач у період з 6.11.2022 по 5.01.2026, зважаючи на збройну агресію РФ щодо народу України та введенням воєнного стану перебувала за кордоном, в Республіці Німеччина, враховуючи встановлені у справі обставини, не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки відповідач отримала ухвалу про відкриття провадження з доданими до неї документами особисто 1.03.2021 за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_2 ; крім того, 30.08.2023 відповідач була присутня в судовому засіданні; тобто була обізнана про розгляд справи в суді; судом першої інстанції з дотримання норм ЦПК України надсилались судові повістки та копія заочного рішення відповідачу; інформацію про зміну місця проживання відповідач до суду не подавала. Будучи обізнаною про розгляд справи, відповідач не вживала заходів у розумний строк щоб дізнатись про стан її розгляду і лише 5.04.2026 представником відповідача подано заяву про перегляд заочного рішення, тобто більше як через 3 місяці після ухвалення заочного рішення від 18.12.2025. Висновок суду першої інстанції також ґрунтується на постанові ВС від 23.09.2025 по справі № 631/75/17. Інших поважних причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем та її представником в заяві не наведено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі №756/11081/20 дійшла висновку, що якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст. 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Щодо розподілу судових витрат. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.04.2026 у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 4.06.2026. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: О. С. Панасюк В. П. Рибчинський