Постанова Харківський апеляційний суд № 953/8614/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 02 червня 2026 року м. Харків справа № 953/8614/24 провадження № 22-ц/818/1859/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю. за участі секретаря Шнайдер Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові про зобов`язання вчинити певні дії, - за апеляційною скаргою Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року, постановлене суддею Шишкіним О.В. в с т а н о в и в: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов`язати вчинити певні дії. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов`язано Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видати ОСОБА_1 дублікати свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть №5657 від 02.07.2022 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть 2531 від 21.02.2024 для подальшого зняття заборони на квартиру АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог закону, підміняючи поняття фактично визнав набувача за договором довічного утримання спадкоємцєм та особою, яка має право на отримання свідоцтва про смерть. Такі висновки суперечать положенням закону. З огляду на вищенаведене, особа - набувач за договором довічного утримання, не входить в коло осіб, що мають право на отримання повторного свідоцтва про смерть, не є близьким родичем відчужувача, не входить до жодної з черг спадкування за законом та не є спадкоємцем за заповітом. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини. Так, аналогія договору довічного утримання та спадкування полягає в тому, що обидва договори передбачають передачу майна іншій особі. Результат для набувача/спадкоємця схожий після смерті особи (відчужувача чи спадкодавця) майно переходить у власність іншої особи. Мотиви укладення обидва випадки часто мають особистий характер: особа хоче, щоб після її смерті конкретна особа отримала її майно. Майнові наслідки і в договорі, і при спадкуванні відбувається перехід права власності на нерухомість чи інше майно. Виходячи з необхідності захисту прав ОСОБА_1 та керуючись вимогами верховенства права, з урахуванням фактичних обставин, суд задовольняє позовні вимоги, оскільки законодавча невизначеність може призвести до порушення прав позивача. Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 09 вересня 2016 року між ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_5 , що діє на підставі довіреності, посвідченої 20 квітня 2016 року Державним Нотаріусом Об`єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Ентоні Хезелгрейв Вілсоном, зареєстрованої у реєстрі за №К962362, та ОСОБА_3 , укладений договір довічного утримання від 09.09.2016 р. посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Теленковим В.С., зареєстровано в реєстрі а № 6-1192. 09 вересня 2016 року між ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_5 , що діє на підставі довіреності, посвідченої 20 квітня 2016 року Державним Нотаріусом Об`єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Ентоні Хезелгрейв Вілсоном, зареєстрованої у реєстрі за №К962362 та ОСОБА_4 , укладений договір довічного утримання від 09.09.2016 р. посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Теленковим В.С., зареєстровано в реєстрі а № 6-1194. На підставі вказаних договорів позивачу передано в цілому право власності на квартиру по АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивач звернувся до Шостої Харківської державної нотаріальної контори для зняття заборони відчуження зазначеної квартири. Від нотаріуса позивач отримав лист роз`яснення, що припинення договору довічного утримання оформлюється нотаріусом після надання набувачем оригіналів свідоцтва про смерть відчужувача та примірник договору. У зв`язку з повномасштабними вторгненням позивач виїхав за межі України та не зміг поховати відчужувачів, як наслідок у останнього відсутнє свідоцтво про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивачем 20 серпня 2024 року була відшкодована вартість похорон ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в повному обсязі. При зверненні до відповідача для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивачу було відмовлено у видачі оригіналів свідоцтв. Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошує, що свідоцтва про смерть потрібні для скасування заборони відчуження належного йому майна. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя та близьким родичам померлого на підставі їх заяви та представникові органу опіки і піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва. Згідно з пунктом 4 розділу ІV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції 18.10.2000 року за № 52/5 (із змінами) свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так і з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва. До заяви щодо повторної видачі свідоцтва про смерть заявником долучаються документи, які підтверджують родинні стосунки заявника з померлим або право на спадкування. Позивач (набувач за договором довічного утримання) не є родичем померлого, не здійснював поховання, не має правового інтересу, прямо передбаченого законом для отримання повторного свідоцтва. Договір довічного утримання не надає набувачу жодних спеціальних повноважень щодо отримання свідоцтва про смерть. Таким чином, суд першої інстанції неправильно розширив коло осіб, які мають право на отримання повторного свідоцтва про смерть. Статтею 1 Закону визначено, що поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. Відповідно до статті 11 Закону поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Щодо застосування аналогії закону. Статтею 744 глави 57 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Набувачем у договорі довічного утримання може бути фізична або юридична особа, як це передбачено частиною 2 статті 746 глави 57 Цивільного кодексу України. З огляду на вищенаведене, особа - набувач за договором довічного утримання, не входить до кола осіб, що мають право на отримання повторного свідоцтва про смерть, не є близьким родичем відчужувача, не входить до жодної з черг спадкування за законом та не є спадкоємцем за заповітом. Судова колегія зазначає, що аналогія права не може бути застосована у разі, якою внаслідок цього на відповідний державний орган буде покладено обов`язок вчинити дію, яка не передбачена законом. Таким чином, наведена судом спільна ознака не може слугувати підставою для застосування аналогії відповідно до статті 8 ЦК України. Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції 18.10.2000 року за № 52/5 (із змінами) прямо встановлюють вичерпний, імперативний перелік суб`єктів, які можуть отримати дублікат свідоцтва про смерть. Суд першої інстанції, дозволивши видачу дубліката особі поза цим переліком, фактично розширив компетенцію органу ДРАЦС, створив норму, якої у законі не існує, такі дії суду є виходом за межі повноважень. Права позивача з боку органу РАЦС не порушено. Позивач не позбавлений права та можливості звернутися до нотаріуса із заявою про скасування обтяження з майна на підставі договору довічного утримання, у зв`язку із смертю відчужувачів. Державний реєстр актів цивільного стану громадян (далі Реєстр) містить відомості про акти цивільного стану (народження фізичної особи, шлюб, розірвання шлюбу, у випадках, передбачених законом, зміну імені та смерть), зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього (частина 1 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»). Відомості з Реєстру видаються у формі витягів, що визначено Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого 22.08.2007 року за № 1064 постановою Кабінету Міністрів України (із змінами) (далі Порядок). Зокрема пунктом 2 Порядку встановлено, що витяг видається фізичній чи юридичній особі шляхом звернення до реєстратора (відділ державної реєстрації актів цивільного стану територіального органу Міністерства юстиції) або посадовій особі органу державної влади, тощо шляхом безпосереднього доступу до Реєстру у випадках, передбачених законом, за затвердженими Міністерством юстиції формами. Отже, необхідні відомості щодо державної реєстрації актів цивільного стану можливо отримати шляхом безпосереднього доступу до Реєстру, наданим нотаріусам з 01 лютого 2017 року державним підприємством «Національні інформаційні системи» на виконання cтатті 46- 1 Закону України «Про нотаріат» та Наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2016 №3773/5 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері державної реєстрації актів цивільного стану". Таким чином, нотаріус, на підтвердження факту смерті, самостійно може отримати відомості про смерть відчужувача із Державного реєстру актів цивільного стану громадян у формі витягу при вирішенні питання про скасування обтяження за договором довічного утримання. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові судовий збір у сумі 1453,44 грн. Керуючись ст.ст.367,368, п. 2 ч. І ст.374, п.п.1,3,4ч. 1 ст.376,381,382-384,389,390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2025 року скасувати та постановити нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути ОСОБА_1 на користь Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові судовий збір у сумі 1453,44 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова