Ухвала КАС ВС № 990/193/26

УХВАЛА про відмову у відкритті провадження у справі 03 червня 2026 року м. Київ справа №990/193/26 адміністративне провадження № П/990/193/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Шарапи В.М., суддів Берназюка Я.О., Стеценка С.Г., Тацій Л.В., Шевцової Н.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 19 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, в якому просить визнати Указ Президента України №374/2026 "Про проведення параду в м. Москві" (далі - Указ №374/2026) протиправним та нечинним. Обґрунтовуючи позовні ОСОБА_1 вказує на те, що 08 травня 2026 року Президентом України було видано Указ №374/2026 (опубліковано на офіційному сайті за посиланням https://www.president.gov.ua/documents/3742026-59389), який не відповідає вимогам частини четвертої статті 1 Закону "Про Президента України" та статті 19 Конституції України. Позивач стверджує, що повноваження відповідача - Президента України поширюються виключно на територію України, в той час як м. Москва не входить до її складу, а є столицею іншої держави. Також позов мотивовано тим, що час дії нормативно-правового акту конкретної дії в часі вичерпується після його виконання і формально унеможливлює його оскарження, однак в цьому випадку оскаржуваний Указ №374/2026 має ознаки фіктивності через його нереальність та безпідставність, що, на думку позивача, потребує правової оцінки судом. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Шарапа В.М. - головуючий суддя, судді: Єзеров А.А., Стеценко С.Г., Тацій Л.В., Шевцова Н.В. У зв`язку із перебуванням судді Шарапи В.М. з 28 травня по 02 червня 2026 року (наказ від 28 травня 2026 року №1817/0/6-26) та судді Єзерова А.А. з 25 травня по 27 травня 2026 року (наказ від 12 травня 2026 року №1580/0/6-26) та з 03 червня по 10 червня 2026 року (наказ від 08 квітня 2026 року №1168/0/5-26) у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі вирішується колегією суддів після усунення всіх обставин, які перешкоджали вирішенню цього питання. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року №618/0/78-26 у зв`язку з перебуванням судді Єзерова А.А. у відпустці, на підставі службової записки судді-доповідача Шарапи В.М. від 03 червня 2026 року та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну судді у цій справі. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2026 року визначено склад колегії суддів: Шарапа В.М.- головуючий суддя, судді: Берназюк Я.О., Стеценко С.Г., Тацій Л.В., Шевцова Н.В. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, Верховний Суд зазначає наступне. Для реалізації гарантованого у статті 55 Конституції України права кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності цих суб`єктів в Україні утворено систему адміністративних судів. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині 2 статті 19 КАС України. Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України. Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №9901/20/21 сформовано підхід через запровадження алгоритму оцінки розмежування спорів між конституційною юрисдикцією та адміністративною юрисдикцією шляхом надання послідовних відповідей на такі запитання: - чи наявний юридичний спір відповідно до статті 124 Конституції України? - чи є він публічно-правовим (тобто виник з публічно-правових, а не приватноправових відносин)? - чи поширюється на цей публічно-правовий спір юрисдикція адміністративних судів (тобто спір не віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України? Негативна відповідь хоча б на одне з цих запитань є підставою для відмови у відкритті провадження за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України. Зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 оскаржує Указ №374/2026, який ухвалено, на переконання позивача, всупереч положенням Конституції України, оскільки за її змістом повноваження Президента України поширюються виключно на територію України. Поряд з цим позивач стверджує, що виходячи з положень Основного Закону України, главу держави може бути обрано як на чергових, так і на позачергових виборах. Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, закріплений частиною першою статті 103 Конституції України п`ятирічний строк - єдиний конституційно встановлений строк, на який обирається Президент України. Наголошує, що у цій справі має місце перевищення повноважень відповідача та привласнення невластивих функцій, що суперечить частині четвертій статті 1 Закону України "Про Президента України" та вимогам статті 19 Конституції України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність), зокрема, актів Президента України. Конституційний Суд України в Рішенні від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 зазначив, що за змістом положень частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів Верховної Ради України і Президента України як за їх юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду, ухвалення та набрання ними чинності. Натомість, слід врахувати, що предметна юрисдикційність спору визначається через з`ясування суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Отже, Конституційний Суд України, сформулювавши таку правову позицію, визначив, що перевірка актів Президента України на предмет відповідності Конституції України належить до сфери конституційної юрисдикції. Тобто, Верховний Суд у порядку адміністративного судочинства не може вирішувати питання про конституційність правових актів Президента України. Такими повноваженнями наділено лише Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України встановлені статтею 266 КАС України, правила якої згідно з положеннями пункту 1 частини першої цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) указів і розпоряджень Президента України. Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України. У позовній заяві ОСОБА_1 просить скасувати Указ №374/2026 з мотивів його фіктивності та безпідставності, акцентуючи при цьому увагу на перевищення повноважень Президента України та привласнення невластивих функцій з огляду на порушення вимог статті 19 Конституції України, що свідчить про вимогу позивача надати оцінку відповідності оскаржуваного Указу саме Конституції України. Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до висновків, які викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі П/99901/96/21 вказана норма Основного Закону (статті 19) означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. При цьому вжите законодавцем словосполучення "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. При цьому передбачені в частини першій статті 106 Конституції України повноваження Президента України повинні реалізовуватися в межах правового порядку, запровадженого статтею 19 Основного Закону України, тобто лише на підставі й у межах Конституції та законів України. У цьому випадку варто врахувати, що попри наявність у Президента України повноважень щодо видання указів з тих питань, які вирішуються ним, такі укази повинні видаватись на основі та на виконання Конституції та законів України та, з урахуванням вимог частини 3 статті 106 Основного Закону, є обов`язковими до виконання на території України. Верховний Суд звертає увагу на те, що положення частини першої статті 2, пунктів 1, 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України слід розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Президента України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, у яких Президент України реалізує свої владні (управлінські) функції/повноваження та які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Мотиви, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свій позов до адміністративного суду, зокрема його посилання на норми частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України, не спростовують і не змінюють правової сутності відносин, які позивач вважає спірними. Посилання позивача на порушення оскаржуваним Указом №374/2026 права громадян України на проведення вільних виборів Президента України та демократизацію взагалі, не впливають на суть правовідносин і не змінюють наведених правових висновків суду. Конституційний процес стосовно стверджуваного позивачем перешкоджання Президента України в особі фізичної особи ОСОБА_2 проведенню чергових виборів Президента України не є формою реалізації управлінських функцій останнього і не може підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції (з огляду на його завдання і повноваження). Доводи позивача стосовно визнання оскаржуваного Указу №374/2026 протиправним та визнання його нечинним з підстав порушення положень Закону України "Про Президента України" відхиляються колегією суддів. Закони України приймаються Верховною Радою України і за правилами статті 94 Конституції України закон набуває чинності лише після підписання його Головою Верховної Ради України, Президентом України та його оприлюднення. До цього моменту він не створює юридичних наслідків. Однак Верховна Рада України не приймала Закон України "Про Президента України". Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи викладене та керуючись статтями 22,170, 266, 294 КАС України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В : Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу. Ухвала набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття. Суддя-доповідач: В.М. Шарапа Судді: Я.О. Берназюк С.Г. Стеценко Л.В. Тацій Н.В. Шевцова