Постанова КАС ВС № 160/2006/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Київ справа № 160/2006/25 адміністративне провадження № К/990/54773/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.), У С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової допомоги у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII); - зобов`язати Міністерство оборони України призначити майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбачену Порядком №975 та Законом №2011-XII та виплатити таку допомогу в розмірі 46970,00 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що проходить військову службу у Збройних Силах України з 05 жовтня 2019 року та має встановлений військово-лікарською комісією причинний зв`язок захворювання і травми з проходженням військової служби та виконанням її обов`язків. Відповідно до довідки МСЕК від 09 січня 2024 року встановлено 25% втрати професійної працездатності без інвалідності. На цій підставі позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, однак Комісія Міністерства оборони України безпідставно відмовила у її призначенні. Позивач не погоджується з позицією відповідача щодо розмежування понять «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», вважаючи їх взаємопов`язаними. У зв`язку з цим він просить визнати відмову протиправною та забезпечити ефективний захист його права шляхом безпосереднього призначення та виплати допомоги. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що правове регулювання спірних правовідносин (підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII та Порядок №975) чітко пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу не лише з фактом втрати працездатності, але й із встановленням причинного зв`язку захворювання саме з виконанням обов`язків військової служби. Суд наголосив, що законодавець розмежовує поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», які не є тотожними, а тому наявність висновку МСЕК про зв`язок захворювання із проходженням служби не є достатньою правовою підставою для призначення спірної виплати. Суд також врахував правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 20 грудня 2023 року у справі №520/14757/2020, відповідно до якої виплата одноразової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності передбачена виключно у випадку встановлення ВЛК причинного зв`язку захворювання з виконанням обов`язків військової служби. Оскільки у наданих позивачем доказах такий зв`язок не підтверджений, а встановлено лише зв`язок із проходженням служби, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови Міністерства оборони України та відсутність підстав для задоволення позову.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової допомоги у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбаченої Порядком №975 та Законом №2011-XII. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбачену Порядком №975 та Законом №2011-XII та виплатити таку допомогу в розмірі, що встановлений зазначеними нормативними актами. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є передчасними та такими, що ґрунтуються на формальному підході до оцінки доказів, без належного з`ясування всіх обставин справи, зокрема щодо фактичних умов виникнення захворювання та його зв`язку з виконанням обов`язків військової служби.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлення причинного зв`язку захворювання виключно у формулюванні «пов`язане з проходженням військової служби» не виключає необхідності перевірки обставин, за яких таке захворювання виникло, та не звільняє відповідача від обов`язку належним чином дослідити всі матеріали справи, у тому числі висновки ВЛК, службові документи та характер виконуваних позивачем обов`язків. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність рішення відповідача в частині формального підходу до розгляду поданих документів. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року.

9. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, пунктів 1, 7 Порядку №975, а також пунктів 1.1, 21.2 та 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), а також порушив положення статті 242 КАС України.

10. Головним мотивом касаційної скарги є твердження про відсутність правових підстав для виплати допомоги, оскільки чинне законодавство чітко розмежовує поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби».

11. Скаржник наголошує, що згідно з наданими доказами, захворювання позивача пов`язане саме з проходженням служби, тоді як право на одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності виникає лише тоді, коли захворювання отримано під час виконання обов`язків. На думку Міноборони, формулювання причинного зв`язку у висновку військово-лікарської комісії має суворо відповідати підпунктам «г» або «ж» пункту 21.5 Положення №402, які стосуються саме виконання обов`язків.

12. Крім того, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 грудня 2023 року у справі №520/14757/2020, від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18, від 29 січня 2019 року у справі №293/342/17, у яких зазначено, що причинний зв`язок має визначатися виключно у нормативно закріплених формулюваннях.

13. Водночас Міністерство оборони України також вказує про наявність, на його думку, підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 та від 08 квітня 2024 року у справі №240/512/22.

14. У постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957, від 08 квітня 2024 року у справі №240/512/22 суди фактично ототожнили поняття «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби» та «захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби». Міністерство оборони України вважає такий підхід помилковим, оскільки це різні правові категорії. Скаржник просить відступити від цієї практики, щоб підтвердити: допомога виплачується лише за умови наявності чіткого формулювання про «виконання обов`язків військової служби».

15. На думку Міноборони, попередня практика не повною мірою враховує вимоги пункту 21.5 Положення №402, де чітко розмежовано, за яких обставин і з якими формулюваннями приймаються постанови військово-лікарських комісій. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

16. Касаційна скарга надійшла до Суду 25 грудня 2025 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/2006/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 160/2006/25 задоволено. Зупинено виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 160/2006/25 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

19. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 02 червня 2026 року.

20. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи

21. У поданому 27 березня 2026 року відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи відповідача є безпідставними, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою. Позивач наголошує, що відповідач фактично оскаржує власні дії та рішення, штучно створюючи спір, а також неправильно тлумачить норми матеріального права щодо умов призначення одноразової грошової допомоги.

22. Позивач також вказує, що висновком військово-лікарської комісії встановлено наявність як захворювань, пов`язаних із проходженням військової служби, так і травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що у сукупності підтверджує наявність правових підстав для отримання допомоги. При цьому він підкреслює, що формальний підхід відповідача до оцінки формулювань ВЛК є помилковим, а обставини справи свідчать про причинний зв`язок шкоди здоров`ю з виконанням обов`язків служби.

23. На обґрунтування своїх доводів позивач також посилається на постанови Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі №740/1538/17 та від 29 січня 2019 року у справі №293/342/17, у яких, на його думку, Верховний Суд дійшов висновку про те, що документи військово-лікарських комісій та інші медичні документи є належними і достатніми доказами для підтвердження причинного зв`язку ушкодження здоров`я із проходженням військової служби та виконанням обов`язків військової служби. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

24. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , дата видачі 24 лютого 2021 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

25. Згідно з інформацією, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_2 , позивач з 05 жовтня 2019 року по теперішній час проходить військову службу.

26. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 липня 2024 року №8281, майстер-сержант ОСОБА_1 з 16 липня 2024 року по теперішній час проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді командира третього відділення охорони першого взводу охорони роти охорони.

27. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 14 березня 2023 року №3321, на підставі статей 39б, 23б, 36б, 61б, 62в, 13в, 52в, 64в, 66в, 49а, 42в, 43в, 67г, 45г графи ІІ Розкладу хвороб, позивач обмежено придатний до військової служби. Також у довідці міститься інформація про те, що ОСОБА_1 має захворювання, пов`язані з проходженням військової служби, та травму легкого ступеня (віддалені наслідки закритої травми 1987 року лівого колінного суглобу), пов`язану з виконанням обов`язків військової служби.

28. Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 09 січня 2024 року серії 12 ААА №003487, виданої позивачу Обласною МСЕК №2, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 складає 25 %, причина втрати професійної працездатності: захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

29. З метою отримання одноразової допомоги, передбаченої Порядком №975, позивач звертався до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з вимогою виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби за контрактом в особливий період.

30. ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовив позивачеві у вчиненні передбачених законом дій щодо нарахування та виплати одноразової допомоги, зазначивши, що для отримання такої допомоги відсутні підстави, оскільки отримане захворювання не пов`язане з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, а відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №003487 пов`язане лише з проходженням військової служби.

31. Наведені дії ІНФОРМАЦІЯ_4 стали предметом оскарження у адміністративній справі №520/10582/24.

32. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі №520/10582/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненаправлення висновку про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та документів, необхідних для її виплати, до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 направити Міністерству оборони України відповідний висновок та пакет документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 33. 25 липня 2024 року позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби.

34. Листом від 09 серпня 2024 року №762/ОГД, на виконання рішення суду та відповідно до пункту 13 Порядку №975, ІНФОРМАЦІЯ_4 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України було направлено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 разом із пакетом документів. При цьому зазначено, що командування вважає відсутніми підстави для виплати допомоги у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, оскільки законодавством не передбачено виплату у зазначеному випадку.

35. Згідно з пунктом 6 витягу з протоколу від 08 листопада 2024 року №37/в, затвердженого 14 листопада 2024 року, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги майстер-сержанту ОСОБА_1 , якому 09 січня 2024 року встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

36. Рішення комісії обґрунтовано приписами пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII. У протоколі також зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, пов`язаної лише з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачена лише у випадку, коли така втрата пов`язана з виконанням обов`язків військової служби).

37. Вважаючи протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою 25 % працездатності без встановлення інвалідності, передбаченої Порядком №975 та Законом №2011-XII, позивач звернувся до суду з цим позовом. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

38. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

39. Згідно з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

40. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

42. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

43. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

44. Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

45. Згідно із частиною першою статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

46. Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

47. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

48. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві; встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

49. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону №2011-XII).

50. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975.

51. Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 24 червня 2021 року у справі № 120/1985/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.

52. Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

53. Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 (у редакції, чинній на дату встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності) визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

54. Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема: суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби; визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби; відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

55. Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено: тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби; причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

56. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23.

57. Вважаючи, що встановлення позивачу 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а також підтвердження факту проходження ним військової служби та участі у заходах із забезпечення оборони України є достатніми підставами для призначення одноразової грошової допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання такої допомоги.

58. Звертаючись з касаційною скаргою, Міністерство оборони України вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975, оскільки помилково ототожнив поняття «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби» та «захворювання, отримане під час виконання обов`язків військової служби», незважаючи на те, що зазначені поняття є різними за своїм правовим змістом та мають самостійне нормативне регулювання.

59. Оцінюючи вказані доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

60. Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом № 2232-ХІІ.

61. Статтею 24 Закону № 2232-ХІІ визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби.

62. За змістом частини четвертої цієї статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

63. При цьому частиною першою цієї ж статті окремо визначено, що початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

64. Відтак, із системного аналізу наведених положень Закону №2011-XII та Закону №2232-ХІІ убачається, що законодавець чітко розмежовує поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», визначаючи їх як самостійні правові категорії, з якими пов`язуються різні юридичні наслідки.

65. Так, проходження військової служби охоплює весь період перебування особи на військовій службі з моменту її початку до моменту закінчення у порядку, визначеному частиною першою статті 24 Закону №2232-ХІІ, та характеризує загальний правовий статус особи як військовослужбовця. Натомість виконання обов`язків військової служби є спеціальною юридичною категорією, яка відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №2232-ХІІ пов`язується із настанням конкретних обставин, умов, часу, місця та характеру діяльності військовослужбовця, зокрема перебуванням на території військової частини у робочий час, виконанням службових завдань, перебуванням у службовому відрядженні, виконанням наказу командира, здійсненням заходів з охорони правопорядку, державної власності чи рятування життя людей. Таким чином, законодавець не ототожнює факт проходження військової служби із виконанням обов`язків військової служби, а навпаки - пов`язує останнє із наявністю додаткових функціональних, територіальних та часових критеріїв, встановлених законом. Зазначене розмежування відображене і у Положенні №402, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року.

66. Пунктом 1.1 Положення №402 встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

67. Абзацом 7 пункту 1.3 Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

68. У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (пункт 21.1 Положення №402).

69. Відповідно до пункту 21.2 Положення №402 причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

70. Пунктом 21.5 Положення № 402 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються виключно в таких формулюваннях: а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби"; в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби"; г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії"; ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини"; д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби"; е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби"; є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН"; ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН"; з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН"; и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі національного персоналу"; к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".

71. Аналізуючи наведені положення Закону №2232-ХІІ, Закону №2011-XII та Положення №402, колегія суддів зазначає, що причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців встановлюється уповноваженими військово-лікарськими комісіями та викладається у формулюваннях, прямо передбачених пунктом 21.5 Положення №402. Зазначені формулювання є нормативно закріпленим критерієм розмежування правових підстав для настання різних юридичних наслідків у сфері соціального забезпечення військовослужбовців.

72. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», хоча і є взаємопов`язаними та спорідненими за своєю правовою природою, однак не є тотожними. Законодавець розмежував їх як на рівні закону (стаття 24 Закону №2232-ХІІ), так і на рівні підзаконного нормативного регулювання (пункт 21.5 Положення №402) за функціональними, територіальними та часовими критеріями, що свідчить про самостійний правовий зміст та нормативне значення цих понять.

73. У зв`язку з цим ототожнення зазначених понять є безпідставним, оскільки такі поняття мають різний правовий зміст та самостійне нормативне регулювання. Пункт 21.5 Положення №402 передбачає вичерпні нормативні формулювання причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв. Стосовно захворювань цей перелік, зокрема, розрізняє формулювання «захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини», «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби», а також спеціальні формулювання щодо участі у миротворчих операціях чи перебування в країнах, де велись бойові дії.

74. На цій підставі колегія суддів зазначає, що для застосування пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII визначальним є не саме лише проходження військової служби, а встановлений компетентним органом причинний зв`язок того захворювання, яке спричинило часткову втрату працездатності, з обставинами, що за своїм змістом відповідають виконанню обов`язків військової служби. У цій справі такий причинний зв`язок щодо захворювання позивача не встановлений, оскільки у довідці МСЕК причиною втрати професійної працездатності зазначено захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постановах від 29 січня 2019 року у справі №293/342/17, від 20 грудня 2023 року у справі №520/14757/2020, від 31 січня 2024 року у справі № 160/8219/21 та від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23.

75. Окремо колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 31 січня 2024 року у справі №160/8219/21 зазначено, що одноразова грошова допомога у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності призначається за умови, якщо захворювання, поранення, контузія, травма або каліцтво отримані під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що формулювання «під час виконання обов`язків військової служби» та «пов`язане з проходженням військової служби» є різними за змістом і не можуть ототожнюватися для цілей застосування пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII

76. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України з 05 жовтня 2019 року.

77. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 14 березня 2023 року №3321 ВЛК встановлено, що захворювання позивача пов`язане з проходженням військової служби, тоді як травма легкого ступеня (віддалені наслідки закритої травми лівого колінного суглобу) пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

78. Разом з тим, згідно з довідкою МСЕК від 09 січня 2024 року серії 12 ААА №003487 позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності саме внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

79. При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що вказане захворювання, у зв`язку з яким позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності, пов`язане саме з виконанням обов`язків військової служби у розумінні пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII та Положення №402.

80. Колегія суддів звертає увагу, що наявність у матеріалах справи висновку ВЛК щодо травми, причинний зв`язок якої визначено як пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, не є достатньою підставою для призначення одноразової грошової допомоги у цій справі. Згідно з довідкою МСЕК від 09 січня 2024 року серії 12 ААА №003487 25% втрати професійної працездатності встановлено позивачу саме внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а не внаслідок зазначеної травми. Сам по собі факт зазначення у довідці ВЛК від 14 березня 2023 року № 3321 травми легкого ступеня, причинний зв`язок якої визначено як пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, не є самостійною та достатньою підставою для призначення одноразової грошової допомоги у цій справі. Предметом розгляду Комісії Міністерства оборони України були документи, відповідно до яких 25 % втрати професійної працездатності встановлено позивачу МСЕК саме внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а не внаслідок зазначеної травми. Згідно з довідкою МСЕК від 09 січня 2024 року серії 12 ААА №003487 часткова втрата професійної працездатності визначена саме за таким причинним зв`язком. Матеріали справи не містять доказів встановлення МСЕК будь-якого відсотка втрати професійної працездатності внаслідок зазначеної травми або надання позивачем до Комісії Міністерства оборони України чинного документа МСЕК, який би пов`язував часткову втрату працездатності саме з цією травмою. За таких обставин наявність висновку ВЛК щодо травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, не може сама по собі свідчити про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII.

81. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково визнав за позивачем право на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки не врахував визначального значення встановленого у передбаченому законом порядку причинного зв`язку захворювання, унаслідок якого позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності. Водночас суд першої інстанції правильно виходив із того, що визначальним для вирішення питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є встановлений у передбаченому законом порядку причинний зв`язок захворювання, унаслідок якого позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності, а не сам лише факт проходження військової служби.

82. Колегія суддів також зазначає, що визначення причинного зв`язку захворювання, поранення, контузії, травми чи каліцтва військовослужбовця належить до компетенції військово-лікарських комісій, тоді як встановлення ступеня втрати професійної працездатності - до компетенції медико-соціальних експертних комісій. Суд не вправі підміняти собою спеціально уповноважений орган та самостійно змінювати встановлене у передбаченому законом порядку формулювання причинного зв`язку ушкодження здоров`я.

83. У цій справі 25 % втрати професійної працездатності встановлено позивачу саме внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Матеріали справи не містять доказів того, що зазначений ступінь втрати професійної працездатності встановлений унаслідок травми або іншого ушкодження здоров`я, причинний зв`язок якого визначено як пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби.

84. Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2025 року у справах №240/13173/22 та №600/3273/22-а звертав увагу, що перевірка правильності висновків ВЛК щодо встановлення діагнозу, причинного зв`язку захворювань та придатності до військової служби належить до компетенції ВЛК вищого рівня або Центральної військово-лікарської комісії у порядку, визначеному Положенням №402, а суд не вправі підміняти собою спеціально уповноважений медико-експертний орган.

85. З огляду на наведене у межах цього спору суд оцінює правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням тих висновків ВЛК та МСЕК, які були чинними і поданими на момент вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, однак не вправі самостійно змінювати встановлене компетентним органом формулювання причинного зв`язку.

86. Отже, для застосування підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII визначальним є встановлений у належному порядку причинний зв`язок саме того захворювання, поранення, контузії, травми чи каліцтва, яке спричинило часткову втрату професійної працездатності, з виконанням обов`язків військової служби. Сам по собі факт проходження військової служби, участі у заходах оборони України або наявності статусу учасника бойових дій не замінює встановленого у передбаченому законом порядку причинного зв`язку саме того захворювання, яке спричинило часткову втрату працездатності, з виконанням обов`язків військової служби. Для цілей пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII юридичне значення має не загальний статус військовослужбовця, а причинний зв`язок конкретного ушкодження здоров`я, зазначеного у документах ВЛК та МСЕК, із виконанням обов`язків військової служби.

87. Водночас колегія суддів зазначає, що оцінка правомірності оскаржуваної відмови у цій справі здійснюється з урахуванням висновків військово-лікарської комісії та медико-соціальної експертної комісії, які були чинними та поданими на момент вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, і не охоплює вирішення питання щодо перегляду, зміни чи уточнення встановленого ними причинного зв`язку у передбаченому законом порядку.

88. З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги Міністерства оборони України про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, Порядку №975 та Положення №402, оскільки безпідставно ототожнив поняття «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби» та «захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби», незважаючи на їх самостійне нормативне регулювання та різний правовий зміст.

89. Щодо доводів касаційної скарги стосовно необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 та від 08 квітня 2024 року у справі №240/512/22, колегія суддів вказує таке.

90. Відповідно до частини четвертої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується у разі необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

91. Як убачається зі змісту зазначених постанов Верховного Суду, предметом спору у наведених справах було застосування положень Закону №2011-XII щодо строків реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, зокрема у зв`язку з підвищенням групи інвалідності понад передбачений законом дворічний строк після первинного встановлення інвалідності.

92. При цьому зазначені постанови не містять правового висновку щодо можливості ототожнення понять «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби» та «захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» у контексті застосування пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII.

93. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстав для вирішення питання щодо відступлення від правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, не вбачається.

94. Щодо посилань позивача, наведених у відзиві, на постанови Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17, від 21 серпня 2018 року у справі №295/13892/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №822/3005/17, від 11 грудня 2018 року у справі №740/1538/17, колегія суддів вказує, що наведені постанови стосуються належності та достатності документів для підтвердження обставин отримання поранення, травми, контузії чи каліцтва та їх причинного зв`язку. Натомість у цій справі спірним є інше питання: чи породжує право на одноразову грошову допомогу за підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII встановлення МСЕК 25 % втрати професійної працездатності саме внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, за відсутності встановленого причинного зв`язку цього захворювання з виконанням обов`язків військової служби.

95. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

97. Враховуючи викладене вище, Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

98. У зв`язку із чим Суд доходить висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції було скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року необхідно скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - залишити в силі. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року скасувати. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.Г. Стеценко С.М. Чиркін