Постанова КАС ВС № 160/32965/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 року м. Київ справа № 160/32965/24 касаційне провадження № К/990/30869/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І., суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 (головуючий суддя - Головко О.В., судді - Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 07.06.2023 №0431118-2414-0430-UA12020150000050274, №0431035-2414-0430-UA12020150000050274, №0431037-2414-0430-UA12020150000050274. На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на те, що згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень йому було визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік на загальну суму 138963,50 грн. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на час нарахування податкових зобов`язань вказане нерухоме майно належало позивачу як сільськогосподарському товаровиробнику та відноситься до будівель сільськогосподарського призначення код ДКБС:1271.9 і в 2022 році не здавалось в оренду, лізинг, позичку, таким чином відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України воно не є об`єктом оподаткування. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 24.02.2025 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 07.06.2023 №0431118-2414-0430-UA12020150000050274, №0431035-2414-0430-UA12020150000050274, №0431037-2414-0430-UA12020150000050274. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходили з того, що належні позивачу на праві власності нежитлові будівлі, а саме: віялка загальною площею 73.1 кв.м., складське приміщення (ангар) загальною площею 504,8 кв.м. та критий тік загальною площею 1560 кв.м. використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, основним видом діяльності якого є - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а тому в даному випадку зазначені будівлі не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19.06.2025 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване ним, що володіння ОСОБА_1 на праві оренди земельними ділянками з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» не доводить факт використання зазначеного нерухомого майна для ведення сільськогосподарської продукції. Не може слугувати таким доказом і декларація про доходи за 2022 рік. Не погоджуючись із рішенням суду та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права. В касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, викладені у постановах від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22, від 22.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 21.10.2020 у справі № 806/2686/18, від 23.09.2021 у справі № 140/2700/19 та інших подібних справах. Також, як на підставу для касаційного оскарження скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.08.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.05.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 13.05.2026. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. У справі, що розглядається, суд першої інстанції установив, що згідно відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 15.05.2009, про що внесено запис №22150000000001364. Видами діяльності, які здійснює ОСОБА_1 , є: 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №398565585 від 09.10.2024, ОСОБА_1 на праві власності з 29.11.2016 володіє віялкою загальною площею 73.1 кв.м. 26.05.2016 на виробничий будинок «Віялка» загальною площею 73.1 кв.м. ( АДРЕСА_1 ) виготовлено технічний паспорт. Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №ТІ01:7043-6297-2591-0677, об`єкт інвентаризації - Віялка, вид технічної інвентаризації - будівля сільськогосподарського призначення. Об`єкт технічної інвентаризації код ДКБС: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення. Згідно довідки №2 від 02.11.2023, об`єкт нерухомого майна віялка, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства за кодом 1271. Цей клас включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарській силоси та ін. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №398545405 від 09.10.2024, ОСОБА_1 на праві власності з 29.11.2016 володіє Складським приміщенням (ангар) загальною площею 504,8 кв.м. 26.05.2016 року на виробничий будинок «Складське приміщення (ангар)» загальною площею 504,8 кв.м. (АДРЕСА_2) виготовлено технічний паспорт. Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №ТІ01:7025-7754-6297-4766, об`єкт інвентаризації - Складське приміщення (ангар), вид технічної інвентаризації - будівля сільськогосподарського призначення. Об`єкт технічної інвентаризації код ДКБС: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення. Згідно довідки №1 від 02.11.2023, об`єкт нерухомого майна складське приміщення (ангар), який розташований за адресою: АДРЕСА_2, відноситься до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства за кодом 1271. Цей клас включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарській силоси та ін. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №398563243 від 09.10.2024, ОСОБА_1 на праві власності з 29.11.2016 володіє Критим током загальною площею 1560 кв.м. 26.05.2016 року на виробничий будинок «Критий тік» загальною площею 1560 кв.м. ( АДРЕСА_1 ) виготовлено технічний паспорт. Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва №ТІ01:7079-1256-3412-3038, об`єкт інвентаризації - Критий тік, вид технічної інвентаризації - будівля сільськогосподарського призначення. Об`єкт технічної інвентаризації код ДКБС: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення. Згідно довідки №3 від 02.11.2023, об`єкт нерухомого майна критий тік, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства за кодом 1271. Цей клас включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарській силоси та ін. 07.06.2023 Управлінням було визначено ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік та сформовано податкові повідомлення-рішення форми «Ф»": - №0431035-2414-0430-UA12020150000050274 на суму 4751,50 грн. за нежитлове приміщення (загальна площа 73.20 кв.м., АДРЕСА_3); - №0431118-2414-0430-UA12020150000050274 на суму 32812,00 грн. за нежитлове приміщення (загальна площа 504,80 кв.м., АДРЕСА_4); - №0431037-2414-0430-UA12020150000050274 на суму 101400,00 грн. за нежитлове приміщення (загальна площа 1560,00 кв. АДРЕСА_1 ). Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), Законом України від 18.01.2001 №2238-III «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», Законом України від 24.06.2004 №1877-IV «Про державну підтримку сільського господарства України», Законом України 23.09.2008 №575-VI «Про сільськогосподарський перепис». Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни до ПК України, зокрема, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: «не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.». Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. З аналізу приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України слідує висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов: - перша - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; - друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01.01.2019) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку). Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17.08.2000, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Як установив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 на праві власності належать: нежитлове приміщення (Віялка) загальною площею 73.1 кв.м., нежитлове приміщення (Складське приміщення (ангар)) загальною площею 504,8 кв.м., нежитлове приміщення (Критий тік) загальною площею 1560 кв.м., які згідно Витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва є будівлями сільськогосподарського призначення код ДКБС: 1271.9. Зазначене також підтверджується довідками інженера інвентаризації нерухомого майна, які наявні в матеріалах справи. Отже, об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом нараховане податкове зобов`язання, належать до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а саме: віялка, ангар (складське приміщення), критий тік. Як правомірно вказав суд першої інстанції, у спірних правовідносинах вирішальним є питання, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Загальні підходи щодо визначення поняття «сільськогосподарського виробника» сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 01.04.2021 у справі №820/6752/16, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17, відповідно до яких Верховний Суд сформував висновок про те, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно"). Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. Застереження, наведене в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження. Поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України. Вказане свідчить, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації. Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець). Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 №820/3556/17, від 10.04.2020 №823/1751/17, від 24.04.2020 №540/2206/19 від 17.02.2021 №820/3707/17 та від 22.04.2021 №822/3289/17. Однак, лише сам по собі факт наявності у позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права. Згідно із приписами частини першої статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Як установи суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, станом на 2022 рік ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 22.09.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.3868 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 30.08.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.6201 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» ; на підставі договору оренди землі від 30.08.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.1374 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 01.08.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 14.4965 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 01.08.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.1122 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 01.08.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 3.7934 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 01.08.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 3.7762 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 15.07.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.1642 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 30.08.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.667 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 10.07.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.6167 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 10.07.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.6704 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 10.07.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.0954 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 01.07.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 7.6713 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; на підставі договору оренди землі від 01.07.2021 має у своєму володінні земельну ділянку площею 3.833 га із цільовим призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та інші. Також, суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 02.04.2023 до контролюючого органу було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (для першої та другої груп) за 2022 рік, із зазначенням виду підприємницької діяльності у звітному періоді: код згідно з КВЕД 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та загальна сума доходу за звітний (податковий) період задекларована у розмірі 800000,00 грн., з яких загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахування та сплаті в бюджет складає 184022,70 грн. Згідно розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2022 рік (додаток 2 до ПД платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця), мінімальне податкове зобов`язання всіх земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача, складає в загальному розмірі 295860,42 грн. Судом першої інстанції також було встановлено, всі податкові зобов`язання згідно податкової декларації за 2022 рік позивачем ьуло сплачено, зворотного відповідачем не зазначено. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що зазначене спростовує доводи контролюючого органу про те, що матеріали справи не містять доказів, що позивач в 2022 роках займався сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД та здійснювала реалізацію сільськогосподарської продукції. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач у спірний період був сільськогосподарським товаровиробником. Об`єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності, та щодо яких контролюючий орган донарахував податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, такі об`єкти не здаються власником в оренду, лізинг, позичку. Таким чином, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, відсутні, а відтак прийняті Управлінням податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України). Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова