Ухвала КАС ВС № 240/15905/24

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 03 червня 2026 року м. Київ справа № 240/15905/24 адміністративне провадження № К/990/23979/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №240/15905/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №063350025849 від 09.08.2024 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 як матері, яка народила та виховувала дітей з інвалідністю віком до 18 років; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як матері особи з інвалідністю із дитинства, з дня, наступного за днем досягнення нею п`ятдесятирічного віку, а саме з 25.08.2024. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило його в апеляційному порядку та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено. Ухвалами Верховного Суду від 07.07.2025 та 30.03.2026 касаційні скарги ОСОБА_1 у справі №240/15905/24 повернуті особі, яка їх подала, оскільки скарги не містили підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог процесуального закону. На адресу Верховного Суду 25.05.2026 втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивачка просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, не передаючи справу на новий розгляд. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником зазначено про прийняття оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). При цьому звертаючись втретє із касаційною скаргою, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі є пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Разом з цим, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень, з огляду на положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, є зазначення у касаційній скарзі: 1) норм матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновку, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (пункт 2 цієї правової норми). Отже, оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Верховний Суд також звертає увагу заявниці на те, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Тобто у касаційній скарзі має бути зазначено, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Обгрунтовуючи пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження, позивачка, цитуючи положення Сімейного кодексу України, Законів України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю", "Про охорону дитинства в Україні", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1, зазначає, що існують усі підстави для відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного у справі №330/2181/16-a (2-a/330/36/2016) від 15.05.2019 щодо необхідності надання висновку МСЕК про настання інвалідності y дитини до досягнення нею віку шести років для набуття права на дострокову пенсію матір`ю дитини з інвалідністю з дитинства чи особи з інвалідністю з дитинства. Проте заявником касаційної скарги не наведено належного обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у наведеній постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, та обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цій підставі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника касаційної скарги на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження. Крім цього, як вбачається з рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2025, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Проте позивачка, оскаржуючи судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає. Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Так, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Проте, заявницею не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Водночас, відповідних обґрунтувань та вмотивованих аргументів касаційна скарга не містить. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі позивачкою не наведено підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, викладення обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень - пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Варто зауважити, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ОСОБА_1 раніше вже реалізовувала (зі значним проміжком у часі між поданням касаційної скарги вперше та повторним зверненням до суду касаційної інстанції) своє право на касаційне оскарження у цій справі, проте ухвалами Верховного Суду від 07.07.2025 та 30.03.2026 її касаційні скарги було повернуто із наданням роз`яснень щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким касаційна скарга має відповідати в частині визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог процесуального закону (зокрема, пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України). При цьому звертаючись втретє із касаційною скаргою, ОСОБА_1 зазначає вже іншу підставу касаційного оскарження - пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, натомість відповідного обгрунтування вказаної нею підстави скарга не містить. Переважно, доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №240/15905/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Шарапа