Ухвала КАС ВС № 240/15905/24

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 30 березня 2026 року м. Київ справа №240/15905/24 адміністративне провадження № К/990/5782/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі 240/15905/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №063350025849 від 09.08.2024 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 як матері, яка народила та виховувала дітей з інвалідністю віком до 18 років; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як матері особи з інвалідністю із дитинства, з дня, наступного за днем досягнення нею п`ятдесятирічного віку, а саме з 25.08.2024. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило його в апеляційному порядку та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав касаційного оскарження судових рішень. На адресу Верховного Суду 09.02.2026 повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2025. Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2026 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження та відмовлено у поновленні цього строку. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі 240/15905/24 залишено без руху з підстав недотримання вимог статей 329 та 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції обгрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску, дати отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 328 КАС України, враховуючи роз`яснення, які надані Верховним Судом в цій ухвалі. 13.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із зазначенням в ньому інших причин пропуску цього строку. Проаналізувавши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд встановив, що вона є ідентичною її попередній редакції. Верховний Суд звертає увагу позивачки на те, що в ухвалі Верховного Суду від 24.02.2026 наголошувалося на тому, що скаржник, обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, не зазначив конкретної норми права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду та, відповідно, не навів обґрунтування в чому полягає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування такої норми. Позивачка також не обґрунтувала у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтовано підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах. Проте, подаючи нову касаційну скаргу, ОСОБА_1 вказує ту саму підставу касаційного оскарження, якій уже була надана оцінка в ухвалі Верховного Суду від 24.02.2026 про залишення касаційної скарги без руху. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 так і не обґрунтувала у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на її думку, відповідна норма повинна застосовуватися. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивачка стверджує лише про відсутність правового висновку Верховного Суду. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених позивачкою доводів до зазначеної нею підстави касаційного оскарження. Разом з тим, заявником касаційної скарги не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами правової позиції Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Таким чином, скаржником не враховано зміст ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 24.02.2026. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Враховуючи наведене, оскільки скаржник зазначає ті самі підстави касаційного оскарження, а касаційна скарга, яка надійшла до суду касаційної інстанції 13.03.2026, є ідентичною попередній, Верховний Суд доходить висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного наведення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог процесуального закону. Колегія суддів наголошує, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного її оформлення, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що на стадії відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Таким чином, з урахуванням зазначеного, скаржником не в повному обсязі виконано вимоги ухвали Верховного суду від 24.02.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Інших заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги від скаржника станом на момент постановлення цієї ухвали не надходило, клопотання про продовження строку на усунення недоліків не заявлено. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню, оскільки скаржником в установлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, які встановлені в ухвалі Верховного Суду від 24.02.2026. Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, Верховний Суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі 240/15905/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді Я.О. Берназюк С.М. Чиркін