Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2766/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2766/25 Перша інстанція: суддя Малих О.В., повний текст судового рішення складено 17.03.2026, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.02.2025 №143150009173, зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 21 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, якому просила суд : - визнати протиправним і скасування рішення № 143150009173 від 03.02.2025 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком згідно статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з 06.06.2024 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області врахувати довідки від 30.05.2024 № 8010/09.01-06/09/1/24 про складові заробітної плати в органах місцевого самоврядування для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), № 8009/09.01-06/09/1/24 про складові заробітної плати в органах місцевого самоврядування для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), видані Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач протиправно не призначив позивачу пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 06.06.2024 з врахуванням всіх складових заробітної плати, зазначених у Довідках від 30.05.2024 №8010/09.01-06/09/1/24, №8009/09.01-06/09/1/24, виданих Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 року по справі № 400/7045/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143150009173 про відмову перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зазначене рішення відповідач 1 вважає правомірним. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 37 Закону № 3723 з 06.06.2024 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування слід зазначити, що такі дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані. Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, також заперечував проти задоволення позовних вимог, в зазначивши, що ним на виконання рішення суду повторно розглянуто заяву від 06.06.2024 про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування. До стажу державної служби зараховано періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 06.04.1998 по 26.05.2003, з 27.05.2003 по 14.02.2005 та з 18.12.2008 по 01.05.2016. Таким чином стаж роботи на посадах державної служби складає 18 років 00 місяців 28 днів. Також ОСОБА_1 надано довідки про заробітну плату № 8009/09.01-06/09/1/24 та № 8010/09.01-06/09/1/24 від 30.05.2024 року, видані Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. Однак, довідки про заробітну плату № 8009/09.01-06/09/1/24 та № 8010/09.01 06/09/1/24 від 30.05.2024 року, видані органом місцевого самоврядування не відповідають Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб від 14.09.2016 №622 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 12.07.2024 № 823), підстави для їх врахування відсутні. Зобов`язань щодо зарахування зазначених довідок судом не покладено. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволений частково. Визнано протиправними протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 143150009173 від 03.02.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 06.06.2024 року пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування та з врахуванням довідки від 30.05.2024 року № 8010/09.01-06/09/1/24 про складові заробітної плати в органах місцевого самоврядування для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідки № 8009/09.01-06/09/1/24 про складові заробітної плати в органах місцевого самоврядування для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданих Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський район, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.). Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року по справі № 400/7045/24 за позовом ОСОБА_1 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 з урахуванням висновків суду. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі № 400/7045/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовільнено частково. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовільнено частково. Резолютивну частину рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 змінено, виклавши в такій редакції: «Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 з урахуванням висновків суду». В іншій частині рішення суду залишено без змін. На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянуто заяву від 06.06.2024 про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування та прийнято рішення № 143150009173 від 03.02.2025 року про відмову перерахунку пенсії позивачу. До стажу державної служби зараховано періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 06.04.1997 по 26.05.2003, з 27.05.2003 по 14.02.2005 та з 18.12.2008 по 01.05.2016. Таким чином стаж роботи на посадах служби складає 18 років 00 місяців 28 днів. Довідки про заробітну плату № 8009/09.01-06/09/1/24 та № 8010/09.01-06/09/1/24 від 30.05.2024 року, видані Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради не були враховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області Причиною їх неврахування відповідачем 2 вказано, що ці довідки не відповідають Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб від 14.09.2016 №622 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 12.07.2024 № 823), а зобов`язань щодо зарахування зазначених довідок судом не покладено. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII). На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом № 889-VIII. Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Колегія суддів зазначає про те, що право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII. Відповідно до пункту 10 - 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За правилами, визначеними статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років. Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років (незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відтак, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі №822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15.12.2020 року по справі №560/2398/19, 01.12.2020 року по справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17. Щодо доводів апелянта про неможливість врахування довідок від 30.05.2024 № 8010/09.01-06/09/1/24, № 8009/09.01-06/09/1/24, виданих Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради через їх невідповідність формі, встановленій Постановою Кабінету Міністрів України №823, колегія суддів зазначає таке. В ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивачка досягла необхідного пенсійного віку та має стаж на посаді державної служби 18 років 00 місяців 28 днів, станом на 01.05.2016 року працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців і мала стаж більше 10 років, а відтак набула право на пенсію державного службовця за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ. У довідці Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 30.05.2024 №8010/09.01-06/09/1/24 про складові заробітної плати в органах місцевого самоврядування для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), зазначено, що так довідка видана ОСОБА_1 про те, що вона працює в Департаменті праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на посаді головного спеціаліста відділу кадрів, заробітна плата станом на 31.05.2024 року становить: Посадовий оклад 8601,00 грн.; Надбавка за ранг (11 ранг) 400,00 грн; Надбавка за вислугу років (40%) (за стаж державної служби та органах місцевого самоврядування 25 років) 3600,40 грн; Усього 25047,10 грн. (а.с.16). У довідці Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 30.05.2024 № 8009/09.01-06/09/1/24 про складові заробітної плати в органах місцевого самоврядування для призначення пенсії державного службовця зазначено, що така довідка видана ОСОБА_1 для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» про те, що надбавки, премії та інші виплати за період з 01.01.2019 по 31.05.2024 року становили за вказаний період (надбавка за інтенсивність праці; надбавка за виконання особливо важливої роботи; надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю; виплати за додаткові навантаження; премія помісячна; інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) (а.с.19-21). Також у довідках від 30.05.2024 №8010/09.01-06/09/1/24, №8009/09.01-06/09/1/24 зазначено, що на всі види оплати праці, які включені у довідки, нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII є джерелом інформації про доходи позивача, що повинні враховуватися при обчисленні розміру його пенсії. Колегія суддів в контексті цього наголошує, що право на соціальний захист є конституційною гарантією. Зміна підзаконного регулювання (бланків довідок чи методології класифікації посад) не може нівелювати право особи на врахування реальних доходів, з яких фактично було сплачено страхові внески. Крім цього, колегія суддів зауважує, що у наданих довідках відображено фактичні виплати (оклад, надбавки, премії), на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Той факт, що позивачка працювала в органах місцевого самоврядування, стаж у якому рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року у справі №400/7045/24 визнано рівнозначним стажу державної служби, зобов`язує орган ПФУ приймати дані про таку заробітну плату як еквівалентну заробітній платі державного службовця для цілей розрахунку пенсії за ст. 37 Закону № 3723-XII, оскільки правова природа цих виплат та база нарахування єдиного внеску є ідентичними. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2023 у справі №560/8328/22, для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі. Отже, позивачка має право на переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком, відповідно до Закону №3723-XII, на умовах визначених п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, з урахуванням заробітної плати, що вказана у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що дані доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та призводять до порушення конституційних гарантій позивачки на належне пенсійне забезпечення. Доводи апелянта про те, що судове рішення у справі №400/7045/24 не містило прямої вказівки врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, колегією суддів відхиляються, так як судове рішення про зарахування стажу є підставою для реалізації права на пенсію в цілому, що автоматично передбачає обов`язок пенсійного органу здійснити розрахунок на підставі поданих особою документів, якщо вони підтверджують склад заробітної плати. Водночас, відмова врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця лише на підставі «нової форми» або «класифікації посад» є проявом надмірного формалізму, що суперечить принципу правової визначеності, так як формальні зміни у законодавстві не повинні перешкоджати реалізації права на пенсійне забезпечення, якщо факт сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відповідних сум підтверджений. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії державного службовця, з урахуванням довідок від 30.05.2024 №8010/09.01-06/09/1/24, №8009/09.01-06/09/1/24 є протиправними. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко