Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/5597/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/5597/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 04 березня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 959060189416 від 01.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку у Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримую пенсію за віком. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області із заявою про переведення її з пенсії за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу". До заяви позивачем, серед іншого, додано довідку Головного управління статистики у Сумській області Державної служби статистики України від 16.02.2023 за № 10-20/В-13-23/14-23. Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За наслідками розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.03.2023 № 959060189416 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу". Рішення мотивоване тим, що з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ. Прикінцевими положеннями Закону № 889-VIII збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993. Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб". Позивач надала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 16.02.2023 за № 10-20/В-13-23/14-23, в якій зазначена посада "спеціаліст 1 категорії - економіст". Оскільки довідка не відповідає вимогам вищезазначеної Постанови, прийнято рішення про відмову в переході на пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу". Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015), право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року. Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Із урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 вік і страховий стаж. Аналогічні висновки було викладено у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 822/524/18 та у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 676/4235/17, від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17. Під час розгляду справи судом встановлено, що в якості підстави для відмови позивачу у переведенні на інший вид пенсії вказано те, що позивачем надана довідка, яка не відповідає вимогам Постанови №1-3 від 17.01.2017 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям". Так, Постановою правління Пенсійного фонду України №1-3 від 17.01.2017, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 р. за № 180/30048 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" (далі - Постанова №1-3). Пунктом 1 Постанови №1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII Про державну службу, що додаються: - форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); - форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); - форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Згідно наявної в матеріалах справи довідки Головного управління статистики у Сумській області Державної служби статистики України від 16.02.2023 за № 10-20/В-13-23/14-23, яка в свою чергу відповідає формі довідки, визначеної пунктом 1 Постанови №1-3. Отже, враховуючи вищезазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 959060189416 від 01.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу" є протиправним та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.